Теми статей
Обрати теми

Унесено зміни до Бюджетного кодексу: що нового

Редакція ББ
Стаття

УНЕСЕНО ЗМІНИ ДО БЮДЖЕТНОГО КОДЕКСУ: ЩО НОВОГО

 

Вікторія МАТВЄЄВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

Зовсім нещодавно Бюджетний кодекс України від 08.07.2011 р. № 2456-VI (далі — БКУ) — основний документ, яким визначено правові засади функціонування бюджетної системи, її принципи та основи бюджетного процесу в Україні, зазнав змін. Зазначені зміни внесено Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 07.07.2011 р. № 3614-VI (далі — Закон № 3614), який набрав чинності 07.08.2011 р., за винятком окремих положень.

У цьому матеріалі розглянемо найважливіші зміни, які будуть цікаві безпосередньо бюджетним установам.

 

Перш за все зазначимо, що прийняття

Закону № 3614 спрямовано на вирішення певних проблемних питань, зокрема:

узгодження норм БКУ із Законом України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 р. № 3166-VI та указами Президента України щодо положень про центральні органи виконавчої влади у частині уточнення повноважень і назв Міністерства фінансів України, Державного казначейства України та Державної контрольно-ревізійної служби;

посилення фінансової самодостатності місцевих бюджетів шляхом спрощення доступу місцевих бюджетів до кредитних ресурсів, розширення переліку доходів і впорядкування витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів;

— визначення додаткового джерела фінансування дорожнього господарства комунальної власності;

— забезпечення узгодженості норм

Регламенту Верховної Ради України та БКУ щодо процедур, пов’язаних зі здійсненням бюджетного процесу та інші.

 

ОБМЕЖЕНІ ПОВНОВАЖЕННЯ ДЕРЖКАЗНАЧЕЙСТВА

Значних змін зазнали норми

БКУ, що стосуються повноважень Держказначейства. Ці зміни цілком зрозумілі: адже після прийняття Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 460/2011 (далі — Положення № 460), та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 р. № 446/2011, необхідно було усунути деякі суперечності між повноваженнями Державної казначейської служби та Міністерства фінансів.

Далі проаналізуємо докладніше, які саме повноваження Держказначейства зазнали обмежень, а також яких змін у зв’язку з цим слід очікувати бюджетним установам.

 

До змін

Після змін

1

2

Стаття 43. Казначейське обслуговування бюджетних коштів

1. При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державне казначейство України,
що діє у складі Міністерства фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України

1. При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України

Зазначимо, що, як і раніше, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Але тепер зміст ст. 43 БКУ відповідає змісту Положення № 460, в якому зазначено, що Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Як зазначено в згаданому Положенні, Держказначейство входить до системи органів виконавчої влади та утворюється
для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Стаття 48. Взяття бюджетних зобов’язань

7. Порядок здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів визначається Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України

7. Порядок здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів визначається Міністерством фінансів України

Як відомо, на органи Держказначейства покладені функції щодо реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів і відображення їх у звітності про виконання бюджету. При взятті бюджетних зобов’язань розпорядники і одержувачі коштів державного та місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні, у теперішній час керуються Порядком обліку зобов’язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженим наказом Держказначейства від 09.08.2004 р. № 136. Зазначимо, що з норм Положення № 460 випливає, що Держказначейство здійснює у межах своїх повноважень, зокрема, такі функції, як:
— реєстрацію та облік бюджетних зобов’язань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету;
— контроль за відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов’язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);
— контроль за відповідністю платежів узятим бюджетним зобов’язанням та відповідним бюджетним асигнуванням.
Але, як передбачено новою редакцією ч. 7 ст. 48 БКУ, тепер Порядок здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів повинен визначати Мінфін.

Стаття 56. Ведення бухгалтерського обліку виконання Державного бюджету України

1. Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів здійснюється Міністерством фінансів України, яке координує діяльність Державного казначейства України і погоджує його нормативно-правові акти з цих питань.
2. Бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання Державного бюджету України здійснюють органи Державного казначейства України у порядку, встановленому Державним казначейством України. Цей облік має відображати всі активи та зобов’язання держави.
Бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що затверджуються Міністерством фінансів України, а також інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку.
Порядок ведення бухгалтерського обліку бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України

1. Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та звітності про виконання бюджетів здійснюється Міністерством фінансів України.
2. Бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання Державного бюджету України здійснюють органи Державної казначейської служби України у порядку, встановленому Міністерством фінансів України. Цей облік має відображати всі активи та зобов’язання держави.
Бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку в порядку, встановленому Міністерством фінансів України

Як бачимо, попередня редакція ст. 56 БКУ передбачала, що саме Держказначейство затверджувало нормативно-правові акти з питань методології бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів (за погодженням з Мінфіном), порядок ведення бухгалтерського обліку бюджетних установ (за погодженням з Мінфіном), а також встановлювало порядок бухгалтерського обліку всіх операцій щодо виконання Державного бюджету України.
Згідно з оновленої редакцією ст. 56 БКУ зазначені повноваження тепер повністю передано Мінфіну. Також зазначимо, що у зв’язку з цим відповідні зміни унесено до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV. А саме виключено ч. 4 ст. 6 цього Закону, в якій було зазначено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України.
Таким чином, тепер БКУ вимагає від бюджетних установ вести бухгалтерський облік відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку. При цьому як зазначені положення та нормативно-правові акти, так і порядок ведення бухгалтерського обліку тепер буде встановлювати Мінфін. Нагадаємо, що Мінфіном уже затверджено низку положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі, які набирають чинності з 01.01.2013 р.

Стаття 57. Порядок закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду

1. Не пізніше 31 грудня поточного бюджетного періоду або останнього дня іншого бюджетного періоду Державне казначейство України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді для виконання бюджету. Порядок закриття рахунків поточного бюджетного періоду та відкриття рахунків наступного бюджетного періоду визначається Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України. За виняткових обставин Міністр фінансів України може визначити інший термін закриття рахунків, який має настати не пізніш
як через п’ять робочих днів після закінчення бюджетного періоду.
2. На кінець бюджетного періоду Державне казначейство України зберігає залишки коштів на рахунках спеціального фонду державного бюджету для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення.
У разі відсутності відповідних бюджетних призначень на наступний бюджетний період залишки коштів спеціального фонду перераховуються до загального фонду бюджету

1. Не пізніше 31 грудня поточного бюджетного періоду або останнього дня іншого бюджетного періоду Державна казначейська служба України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді для виконання бюджету. Порядок закриття рахунків поточного бюджетного періоду та відкриття рахунків наступного бюджетного періоду визначається Міністерством фінансів України. За виняткових обставин Міністр фінансів України може визначити інший термін закриття рахунків, який має настати не пізніш як через п’ять робочих днів після закінчення бюджетного періоду.
2. На кінець бюджетного періоду Державна казначейська служба України зберігає залишки коштів на рахунках спеціального фонду державного бюджету та щодо субвенцій зі спеціального фонду державного бюджету на рахунках спеціального фонду місцевих бюджетів для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення. У разі відсутності відповідних бюджетних призначень на наступний бюджетний період залишки коштів спеціального фонду перераховуються до загального фонду державного бюджету

На сьогодні взаємовідносини в процесі відкриття та закриття рахунків між органами Держказначейства і розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, відокремленими структурними підрозділами розпорядників бюджетних коштів, підприємствами, установами, організаціями, а також органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, та органами місцевого самоврядування регламентуються Порядком відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства України, затвердженим наказом Держказначейства від 02.12.2002 р. № 221. Зокрема, у розд. 7 зазначеного Порядку визначена процедура закриття рахунків в органах Держказначейства після закінчення бюджетного періоду. Тепер, як передбачено новою редакцією ст. 57 БКУ, такий порядок повинен затверджувати Мінфін.
Як і раніше, БКУ передбачає, що залишки коштів на рахунках спеціального фонду державного бюджету зберігаються для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення. Крім того, такий порядок збереження коштів буде розповсюджуватися також і на субвенції зі спеціального фонду держбюджету місцевим бюджетам, що передбачені ст. 97 БКУ. При цьому порядок
та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України. Але необхідно мати на увазі, що в разі відсутності відповідних бюджетних призначень на наступний бюджетний період залишки коштів спеціального фонду повинні перераховуватися до загального фонду державного бюджету.

Стаття 58. Звітність про виконання Державного бюджету України

1. Звітність про виконання Державного бюджету України (кошторисів бюджетних установ) включає фінансову та бюджетну звітність.
Фінансова звітність бюджетних установ складається згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та за формами, що затверджуються Міністерством фінансів України.
Порядок заповнення форм фінансової звітності бюджетних установ встановлюється Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України.
Бюджетна звітність відображає стан виконання бюджету, містить інформацію в розрізі бюджетної класифікації.
Форми бюджетної звітності бюджетних установ і органів Державного казначейства України та порядок їх заповнення встановлюються Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України

1. Звітність про виконання Державного бюджету України (кошторисів бюджетних установ) включає фінансову
та бюджетну звітність.
Фінансова звітність складається згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Бюджетна звітність відображає стан виконання бюджету, містить інформацію в розрізі бюджетної класифікації.
Форми фінансової і бюджетної звітності та порядок їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів України

Як і раніше, ст. 58 БКУ передбачає складання фінансової та бюджетної звітності бюджетними установами.
При цьому в попередній редакції цієї статті БКУ було зазначено, що форми фінансової звітності затверджує Мінфін, а бюджетної — Держказначейство за погодженням з Мінфіном.
Однак, незважаючи на ці вимоги, розпорядники та одержувачі бюджетних коштів при складанні місячної, квартальної і річної фінансової та бюджетної звітності керуються Порядком складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженим наказом Держказначейства від 05.01.2011 р. № 2.
Згідно з оновленою редакцією ст. 58 БКУ форми фінансової і бюджетної звітності, а також порядок їх заповнення тепер буде встановлювати Мінфін.
Зазначимо, що аналогічна норма міститься у ч. 6 ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV, де зазначено, що форми фінансової звітності бюджетних установ установлюються Міністерством фінансів України.

 

Таким чином, згідно зі змінами, унесеними

Законом № 3614 до БКУ, на Міністерство фінансів покладено виконання таких повноважень:

— встановлення порядку здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів (

ч. 7 ст. 48 БКУ);

— регулювання питань методології бухгалтерського обліку та звітності про виконання бюджетів (

ч. 1 ст. 56 БКУ);

— встановлення порядку здійснення органами Державної казначейської служби бухгалтерського обліку всіх операцій щодо виконання Державного бюджету України

(ч. 2 ст. 56 БКУ);

— встановлення порядку ведення бухгалтерського обліку бюджетними установами (

ч. 2 ст. 56 БКУ);

— визначення порядку закриття рахунків поточного бюджетного періоду та відкриття рахунків наступного бюджетного періоду (

ч. 1 ст. 57 БКУ);

— встановлення форм фінансової і бюджетної звітності та порядку їх заповнення (

ст. 58 БКУ).

Як бачимо, тепер на Мінфін покладено чимало повноважень, які раніше безпосередньо виконувало Держказначейство.

 

ЗДІЙСНЕННЯ МІСЦЕВИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ І НАДАННЯ МІСЦЕВИХ ГАРАНТІЙ

Певних змін зазнали положення

ст. 16 та 17 БКУ.

Раніше

місцеві зовнішні запозичення могли здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад 500 тисяч жителів за офіційними даними органів державної статистики на час ухвалення рішення про здійснення місцевих запозичень. Зараз же, завдяки змінам, унесеним до ст. 16 БКУ, визначено право на здійснення місцевих зовнішніх запозичень міськими радами міст з чисельністю населення 300 тисяч. Вважаємо, що зміна такого критерію забезпечить доступ органів місцевого самоврядування до дешевих ресурсів на фінансовому ринку, у першу чергу міжнародних фінансових організацій, необхідних для фінансування інвестиційних проектів.

Також зазначено, що Міністерство фінансів (місцевий фінансовий орган) може залучати суб’єктів господарювання для надання агентських, консультаційних, рейтингових та інших послуг, необхідних для управління державним (місцевим) боргом, за рахунок коштів державного (місцевого) бюджету в межах бюджетних призначень на обслуговування державного (місцевого) боргу.

Крім того, змінами, унесеними до

ст. 17 БКУ, передбачено уточнення умов надання державних та місцевих гарантій щодо виконання боргових зобов’язань суб’єктів господарювання.

Державні (місцеві) гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов’язань у спосіб, передбачений законом. Як зазначено в

ч. 3 ст. 17 БКУ, обов’язковою умовою надання державної (місцевої) гарантії є укладення договору між Міністерством фінансів (місцевим фінансовим органом) та суб’єктом господарювання про погашення заборгованості суб’єкта господарювання перед державою (АР Крим чи територіальною громадою міста) за виконання гарантійних зобов’язань. Також визначено істотні умови такого договору.

При цьому необхідно мати на увазі, що

державні (місцеві) гарантії не надаються для забезпечення боргових зобов’язань суб’єктів господарювання, якщо безпосереднім джерелом повернення кредитів (позик) передбачаються кошти державного (місцевого) бюджету (крім боргових зобов’язань, що виникають за кредитами (позиками) від міжнародних фінансових організацій).

 

ЗМІНИ В ПЕРЕЛІКУ ГОЛОВНИХ РОЗПОРЯДНИКІВ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ

Крім того, заслуговує уваги уточнення, унесене до

ст. 22 БКУ, якою визначені перелік та повноваження головних розпорядників бюджетних коштів.

Так, зокрема, до переліку головних розпорядників бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, належать місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), головні управління, управління, відділи та інші самостійні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Наразі доповнено, що у випадку,

якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

 

НАДХОДЖЕННЯ ТА ВИТРАТИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

Починаючи з

01.01.2012 р. деяких змін зазнає перелік доходів загального фонду та надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів.

Так, з

переліку доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (ч. 1 ст. 69 БКУ), буде виключено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Разом з цим до

надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів (ч. 2 ст. 69) буде включено субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах.

Як бачимо, завдяки цим змінам визначено додаткове джерело фінансування дорожнього господарства комунальної власності.

Нагадаємо, що згідно з

п. 5 ст. 20 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 р. № 2857-VI до джерел формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році, зокрема, віднесено субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах.

Зазначимо, що порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах (далі — субвенція) визначено новою

ст. 1031 БКУ.

Така субвенція надається в межах обсягу, затвердженого законом про Державний бюджет України. При цьому у законі про Держбюджет затверджуються обсяги зазначеної субвенції окремо для бюджету АР Крим, обласних і районних бюджетів, міських (міст Києва та Севастополя, міст республіканського АР Крим та обласного значення) бюджетів, інших бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти, а також нормативи щомісячних відрахувань від доходів спеціального фонду державного бюджету.

Джерелом надання цієї субвенції є

доходи спеціального фонду державного бюджету (у розмірі 15 %), а саме: акцизний податок з підакцизних товарів (продукції) в частині нафтопродуктів і транспортних засобів, ввізне мито на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них, плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Як зазначено в

ч. 2 ст. 1031 БКУ, така субвенція буде розподілятися між бюджетом АР Крим, обласними і районними бюджетами, міськими (міст Києва та Севастополя, міст республіканського АР Крим та обласного значення) бюджетами, іншими бюджетами місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти, і між районним бюджетом та відповідними бюджетами місцевого самоврядування. Розподіл буде здійснюватися на основі формул, що затверджуються КМУ, і має враховувати такі параметри:

1) кількість населення;

2) обсяги доходів відповідних місцевих бюджетів за 2010 рік від податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

3) розміри відрахувань збору за першу реєстрацію транспортного засобу до відповідних місцевих бюджетів.

Нагадаємо, що у минулому році з метою належного фінансування витрат, пов’язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування та сільських доріг України,

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Бюджетного кодексу України» від 08.07.2010 р. № 2457-VI (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2010, № 38) було внесено зміни до Закону України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України» від 18.09.91 р. № 1562-XII (далі — Закон № 1562).

Як зазначено в

ст. 4 Закону № 1562, у бюджеті АР Крим, обласних, міських, сільських та селищних бюджетах щорічно передбачаються видатки на проведення робіт, пов’язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг. Для цих цілей у складі бюджету АР Крим, обласних, міських, сільських та селищних бюджетів створюються територіальні дорожні фонди.

Кошти територіальних дорожніх фондів спрямовуються на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг у населених пунктах, що належать до комунальної власності, а також на потреби дорожнього господарства за напрямами, визначеними відповідно Верховною Радою АР Крим, обласними, міськими, селищними та сільськими радами.

Імовірно, що цих коштів зовсім недостатньо для здійснення видатків, пов’язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг у населених пунктах, що належать до комунальної власності, тому

БКУ визначено додаткове джерело фінансування дорожнього господарства комунальної власності.

Крім того, звертаємо увагу на те, що з 01.01.2012 р. відбудуться певні зміни в частині

надходжень бюджету розвитку місцевих бюджетів (ст. 71 БКУ). Так, окрім раніше передбачених доходів, до таких надходжень буде віднесено:

— податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, отримані відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. № 3038-VI (далі — Закон № 3038).

Як передбачено

ст. 40 Закону № 3038 , пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюється органом місцевого самоврядування. При цьому такий розмір не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Так, граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:

— 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта — для нежитлових будівель та споруд;

— 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта — для житлових будинків.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, який укладається з органом місцевого самоврядування, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об’єкта не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Разом з тим нагадаємо, що термін набрання чинності згаданих норм

ст. 40 Закону № 3038 встановлено на 1 січня 2013 року, тому місцевим бюджетам поки не варто розраховувати на виконання зазначеної законодавчої вимоги і відповідно на такі надходження до місцевого бюджету, як:

кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту;

— капітальні трансферти (субвенції) з інших бюджетів;

кошти від повернення кредитів, наданих з відповідного бюджету, та відсотки, сплачені за користування ними.

Слід зазначити, що до таких надходжень не відносяться

повернення кредитів, наданих з місцевих бюджетів індивідуальним сільським забудовникам, молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла, а також пеня і відсотки за користування ними;

— кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням Верховної Ради АР Крим, відповідної місцевої ради (

щодо коштів резервного фонду місцевого бюджету в частині витрат бюджету розвитку — за рішенням Ради міністрів АР Крим, місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної місцевої ради).

До витрат бюджету розвитку, окрім раніше передбачених, включено

платежі, пов’язані з виконанням гарантійних зобов’язань АР Крим чи територіальної громади міста. У зв’язку з цим зазначимо, що умови надання державних та місцевих гарантій більш докладно визначені у ст. 17 та 74 БКУ.

 

РОЗМЕЖУВАННЯ ВИДАТКІВ МІЖ БЮДЖЕТАМИ

Деяких змін зазнали положення

БКУ, що стосуються розмежування видатків між бюджетами.

Так, тепер до

видатків районних бюджетів та бюджетів міст республіканського АР Крим і обласного значення, які враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (ст. 89 БКУ), належать видатки на:

— центри первинної медичної (медико-санітарної) допомоги;

— компенсацію фізичним особам, які користувалися пільгами щодо сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, втрати частини їх доходів у зв’язку з відміною такого податку та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального згідно з

Податковим кодексом України. Такі видатки будуть здійснювати за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту (ч. 5 ст. 102 БКУ).

Разом з тим зі складу таких видатків виключено додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню), пільги окремим категоріям громадян, що надаються

суддям у відставці. Відповідні зміни відносно зазначеної категорії пільговиків унесено також й до ч. 3 та ч. 5 ст. 102 БКУ.

ЗМІНИ РЕГЛАМЕНТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

З метою усунення неузгодженостей та юридичних колізій, що виникли у законодавчому полі після прийняття

БКУ, Законом № 3614 унесено досить суттєві зміни до Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10.02.2010 р. № 1861-VI (далі — Регламент).

Серед унесених змін особливої уваги потребують оновлені положення

Регламенту, що стосуються процедури розгляду проекту закону про Держбюджет України на наступний рік. Зокрема, серед основних змін виділимо такі:

— при представленні Міністром фінансів на пленарному засіданні у Верховній Раді проекту закону про Держбюджет України на наступний рік Верховна Рада може заслухати

головних розпорядників коштів державного бюджету щодо мети, завдань та очікуваних результатів виконання відповідних бюджетних програм, передбачених у проекті закону про Державний бюджет України на наступний рік (ст. 154 Регламенту). Але, на жаль, не зазначено, за яких саме обставин можуть бути запрошені ті чи інші головні розпорядники;

— змінено підстави, через які Верховна Рада може прийняти рішення про його відхилення (

ч. 4 ст. 154 Регламенту);

— встановлено скорочену процедуру розгляду проекту закону про Держбюджет на наступний рік. Як передбачено

ч. 5 ст. 156 Регламенту, строки надання народним депутатам висновків, пропозицій та порівняльної таблиці до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у першому читанні скорочені з п’яти до двох днів;

— викладено у новій редакції відповідні статті

Регламенту, що стосуються процедури розгляду проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у першому, другому та третьому читанні.

Примітне те, що відносно кожного етапу розгляду проекту бюджету встановлені досить чіткі строки, а саме:

1) проект закону про Держбюджет України на наступний рік

у першому читанні розглядається не пізніше 20 жовтня року, що передує плановому;

2) розгляд у

другому читанні проекту закону про Держбюджет України завершується не пізніше 20 листопада року, що передує плановому;

3) відповідно до рішення Верховної Ради про прийняття проекту закону про Держбюджет України на наступний рік у другому читанні комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету,

не пізніше 25 листопада року, що передує плановому, готує його до третього читання;

4) прийняття Верховною Радою України закону про Держбюджет України здійснюється

до 1 грудня року, що передує плановому.

Крім того, до інших цікавих змін можна віднести такі:

— кошторис Верховної Ради на наступний рік затверджуватиметься Верховною Радою

під час прийняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у другому читанні за висновками комітетів, до предмета відання яких належать питання регламенту і бюджету (ст. 7 Регламенту);

— у разі внесення законопроекту, проекту іншого акта, прийняття якого призведе до зміни показників бюджету (надходжень бюджету та/або витрат бюджету), суб’єкт права законодавчої ініціативи зобов’язаний

додати фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки). Якщо такі зміни показників бюджету передбачають зменшення надходжень бюджету та/або збільшення витрат бюджету, до законопроекту, проекту іншого акта подаються пропозиції змін до законодавчих актів України щодо скорочення витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення збалансованості бюджету. При цьому законопроект, проект іншого акта (крім проектів законів про Державний бюджет України, про внесення змін до закону про Державний бюджет України, про ратифікацію міжнародних договорів України щодо одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України) не повинні містити положень, прийняття яких призведе до збільшення державного боргу і державних гарантій (ст. 91 Регламенту);

— особлива увага буде приділятися попередньому розгляду законопроектів, проектів інших актів у комітетах. Так, кожен законопроект не пізніше як у триденний строк направлятиметься комітетом, до предмета відання якого належать питання бюджету,

до Кабінету Міністрів України для здійснення експертизи щодо його впливу на показники бюджету та відповідності законам, що регулюють бюджетні відносини. У разі якщо такий законопроект підлягає розгляду тимчасовою спеціальною комісією, то до висновку такого комітету повинні додаватися висновки комітетів, до предметів відання яких належать питання відповідно регламенту та оцінки відповідності законопроектів міжнародно-правовим зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції (ст. 93 Регламенту);

 — досить детально та з визначенням певних строків викладена процедура розгляду питань щодо Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період

(ст. 152 Регламенту);

— проект закону про Державний бюджет України на наступний рік, поданий Кабінетом Міністрів України, буде надаватися для ознайомлення не лише народним депутатам, але й

Рахунковій палаті не пізніше ніж за 4 дні до його представлення у Верховній Раді (ч. 5 ст. 153 Регламенту).

 

РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Ще одна із цікавих змін, яка заслуговує на увагу, стосується реформування системи охорони здоров’я. Так, з метою відпрацювання нових організаційно-правових та фінансово-економічних механізмів, спрямованих на підвищення ефективності та доступності медичного обслуговування населення і які є необхідними для розвитку системи охорони здоров’я України, прийнято

Закон України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві» від 07.07.2011 р. № 3612-VI (далі — Закон № 3612).

Пілотний проект щодо реформування системи охорони здоров’я передбачає проведення протягом 2011 — 2014 років структурно-організаційної та функціональної перебудови системи медичного обслуговування у пілотних регіонах, що дасть змогу:

— підвищити рівень медичного обслуговування населення, розширити можливості щодо його доступності та якості;

— впровадити нові підходи щодо організації роботи закладів охорони здоров’я в пілотних регіонах та їх фінансового забезпечення;

— підвищити ефективність використання бюджетних коштів, передбачених для фінансового забезпечення системи охорони здоров’я у пілотних регіонах.

Як зазначено у

ст. 1 Закону № 3612, реалізація пілотного проекту передбачає:

— створення на базі існуючої в пілотних регіонах мережі закладів охорони здоров’я структурованої за видами медичної допомоги системи медичного обслуговування шляхом відокремлення (або об’єднання) закладів охорони здоров’я, які задовольняють потреби населення у первинній, вторинній, третинній та екстреній медичній допомозі;

— організацію та забезпечення функціонування у пілотних регіонах центрів первинної медичної (медико-санітарної) допомоги для задоволення потреб населення у такій медичній допомозі;

— перепрофілювання закладів охорони здоров’я пілотних регіонів, що надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, з урахуванням інтенсивності її надання;

— організацію діяльності у пілотних регіонах госпітальних округів, які повинні забезпечити умови для надання населенню вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги;

— створення у пілотних регіонах центрів екстреної медичної допомоги для задоволення потреб населення в такій медичній допомозі;

— перерозподіл ресурсів між закладами охорони здоров’я пілотних регіонів, що надають первинну, вторинну (спеціалізовану), третинну (високоспеціалізовану) та екстрену медичну допомогу на території зазначених регіонів;

— розмежування видатків між місцевими бюджетами на охорону здоров’я за видами медичної допомоги;

— здійснення починаючи з 2012 року фінансового забезпечення закладів охорони здоров’я в пілотних регіонах за видами медичної допомоги відповідно до договорів про медичне обслуговування населення;

— запровадження починаючи з 2012 року системи індикаторів якості первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) та екстреної медичної допомоги, які враховуються під час оцінювання якості медичної допомоги відповідного виду;

— застосування елементів програмно-цільового методу у бюджетному процесі на рівні місцевих бюджетів у частині видатків на охорону здоров’я за відповідними видами медичної допомоги.

Учасниками пілотного проекту є

заклади охорони здоров’я незалежно від виду і типу, які здійснюють медичне обслуговування на території пілотних регіонів згідно з вимогами Закону № 3612, а також центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров’я, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування пілотних регіонів.

Передбачається, що з метою виконання вимог

Закону № 3612 комунальні заклади охорони здоров’я у пілотних регіонах можуть бути реорганізовані у комунальні некомерційні підприємства або комунальні некомерційні установи, основною метою яких є здійснення медичного обслуговування населення без мети одержання прибутку.

У зв’язку з цим до

розд. VI Прикінцевих та перехідні положень БКУ внесено відповідні зміни, якими передбачені особливості здійснення видатків на охорону здоров’я на період реалізації вимог Закону № 3612, а саме:

1) Кабінет Міністрів України має право змінювати розмежування видатків на охорону здоров’я між місцевими бюджетами пілотних регіонів, встановлене

ст. 89 та 90 БКУ, та визначати особливості фінансового забезпечення закладів охорони здоров’я, що є учасниками пілотного проекту;

2) видатки загального фонду місцевих бюджетів пілотних регіонів на охорону здоров’я визнано захищеними;

3) до видатків, що здійснюються з обласних бюджетів, бюджету міста Києва та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на вторинну (спеціалізовану), третинну (високоспеціалізовану) та екстрену медичну допомогу (заклади охорони здоров’я пілотних регіонів, які забезпечують надання відповідно вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) та екстреної медичної допомоги).

До видатків, що здійснюються з районних бюджетів, бюджетів міст обласного значення, бюджету міста Києва та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на

первинну медичну допомогу (центри первинної медичної (медико-санітарної) допомоги).

Як бачимо, найближчим часом систему охорони здоров’я чекає чимало змін. До речі, у МОЗ уже зараз триває активна робота над підготовкою нормативної бази за створення єдиної системи екстреної медичної допомоги на території пілотних регіонів.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі