ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
Щодо окремих питань проходження державної служби
Лист від 21.01.2011 р. № 474/12-11
Головним управлінням державної служби України розглянуто лист <…> щодо надання роз’яснень з питань проходження державної служби.
Щодо компенсації за невикористану додаткову відпустку за вислугу років при звільненні з державного органу
У
зв’язку з ліквідацією державної установи працівників буде вивільнено у лютому 2011 року відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. Яким чином слід нараховувати при звільненні компенсацію за невикористану додаткову відпустку за вислугу років у державному органі за 2011 рік — повністю за невикористану відпустку, відповідно до стажу роботи в державному органі, чи пропорційно відпрацьованому у 2011 році часу (тобто аналогічно розрахунку компенсації за невикористану щорічну основну відпустку)?Статтею 1 Закону України «Про відпустки» встановлено, що державні гарантії та відносини, пов’язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України (КЗпП), іншими законами та нормативно-правовими актами України.
Правовідносини, пов’язані з відпустками державних службовців, регулюються Законом України «Про державну службу» та іншими законодавчими актами, які не суперечать цьому Закону.
Право державних службовців на додаткову оплачувану відпустку передбачено статтею 35 Закону України «Про державну службу». Порядок і умови надання цієї відпустки регулюються зазначеною статтею Закону та постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.94 р. № 250.
Виникнення у державних службовців права на додаткову оплачувану відпустку та її тривалість знаходяться у прямій залежності від наявності у державного службовця відповідного стажу державної служби.
Тому надання додаткової відпустки певної тривалості, а також виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні державного службовця залежить лише від наявності у
державного службовця стажу державної служби, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.94 р. № 250, що дає право на надання вказаної відпустки, а не від відпрацьованого державним службовцем часу у відповідному робочому році.Наприклад, якщо державний службовець у лютому 2011 року звільняється відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП, він не використав щорічну додаткову відпустку за стаж державної служби 25 років, право на яку отримав 10.11.2010 р., то при звільненні йому має бути виплачено компенсацію за 15 календарних днів цієї відпустки.
У разі використання державним службовцем додаткової відпустки за стаж державної служби 25 років у період між 10.11.2010 р. і датою звільнення, на день звільнення державний службовець не має права на отримання грошової компенсації за неї, оскільки право на наступну таку відпустку він матиме лише після 10.11.2011 р.
Щодо зарахування до стажу державної служби часу служби в лавах Радянської армії
Чи зараховувати до стажу державної служби час служби в лавах Радянської армії у 1984 — 1986 роках, якщо особу прийнято на державну службу у 2009 році?
Обчислення стажу державної служби здійснюється відповідно до Закону України «Про державну службу», Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.94 р. № 283 (далі
— Порядок), та додатка до нього.Згідно з пунктом 3 Порядку до стажу державної служби включається час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
При цьому до стажу державної служби державним службовцям зараховується весь період військової служби (незалежно від займаних посад), яку вони проходили у Збройних Силах та інших військових формуваннях України та колишнього СРСР.
Отже, період служби в Радянській армії у 1984 — 1986 роках, якщо особу прийнято на державну службу у 2009 році, включається їй до стажу державної служби.
Щодо звільнення працівників патронатної служби
Відповідно до пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. № 851, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України (КЗпП), державні службовці патронатної служби можуть бути звільнені у разі зміни керівника або складу державного органу (частина друга ст. 30 Закону України «Про державну службу»). У цьому разі в трудовій книжці робиться запис з посиланням на пункт 1 статті 40 КЗпП України. Про наступне звільнення працівник не попереджається. Чи потрібно у такому разі подавати до центру зайнятості звіт про заплановане вивільнення працівників за формою № 4-ПН (план), що передбачено статтею 492 КЗпП? Чи можливо з державними службовцями патронатної служби потрібно укладати строкові трудові договори на строк дії повноважень керівника або складу державного органу?
Відповідно до пункту 8 Порядку перебування на державній службі працівників патронатної служби членів Кабінету Міністрів України та голів місцевих державних адміністрацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.99 р. № 851, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України (КЗпП), державні службовці патронатної служби можуть бути звільнені у разі зміни керівника або складу державного органу (частина друга ст. 30 Закону України «Про державну службу»). У цьому разі у трудовій книжці робиться запис з посиланням на пункт 1 статті 40 КЗпП. Про наступне звільнення працівник не попереджається.
Водночас статтею 492 КЗпП передбачено, що при звільненні відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Однак, оскільки відповідно до зазначеної постанови про наступне звільнення державні службовці патронатної служби не попереджаються, до центру зайнятості
звіт про заплановане вивільнення працівників за формою № 4-ПН (план) не подається.Водночас відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» при вивільненні працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, їх структурні підрозділи та філії, незалежно від форм власності, повинні у десятиденний строк після вивільнення інформувати про це центри зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
Тому про фактичне звільнення працівників патронатної служби у десятиденний термін
подається звіт до центру зайнятості за формою № 4-ПН (факт).Прийняття на посади державних службовців патронатної служби за строковим трудовим договором на строк дії повноважень керівника або складу органу законодавством не передбачено.
Щодо формулювання підстави звільнення у наказі про звільнення державного службовця за пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України
Яким має бути формулювання підстави звільнення в наказі про звільнення державного службовця за пунктом 3 статті 40 КЗпП? Чи правомірним буде зазначати як підставу невиконання обов’язків, покладених на державного службовця трудовим договором, якщо трудовий договір укладено не в письмовій формі?
Відповідно до статті 30 Закону України «Про державну службу» державні службовці можуть бути звільнені з державної служби на загальних підставах, визначених Кодексом законів про працю України та з спеціальних підстав, передбачених цією статтею.
Зокрема, відповідно до пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Важливою умовою для звільнення працівника за пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України є невиконання обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Незалежно від того, в якій формі укладено трудовий договір — в усній чи письмовій — він містить умови, що визначають обов’язки сторін. Ці умови можуть бути безпосередніми, тобто такими, що визначаються сторонами і закріплюються безпосередньо в самому трудовому договорі, а також похідними, які вже установлені законодавством про працю, колективними договорами і тому не потребують додаткового закріплення у трудовому договорі. Зокрема, статтею 139 КЗпП передбачено, що працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, вчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Коло обов’язків державних службовців визначається у посадових інструкціях, положеннях про структурні підрозділи державних органів, положеннях про державні органи.
Отже, у наказі про звільнення державного службовця відповідно до пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України як підстава може бути визначено систематичне невиконання державним службовцем без поважних причин обов’язків, покладених на нього.
Щодо присвоєння чергового рангу після переведення до іншого органу
Державного службовця звільнено у порядку переведення до іншого органу центральної влади на посаду тієї ж категорії, на якій він працював. Після переведення ранг державному службовцю не підвищили. Коли державному службовцю можна присвоїти наступний ранг у межах категорії: після двох років роботи на новій посаді чи з урахуванням стажу з дня присвоєння попереднього рангу?
Порядок присвоєння рангів державним службовцям передбачений статтею 26 Закону України «Про державну службу» та Положенням про ранги державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.96 р. № 658.
При прийнятті на державну службу службовцю присвоюється ранг у межах відповідної категорії посад. Для присвоєння чергового рангу в межах відповідної категорії посади державний службовець повинен успішно відпрацювати на займаній посаді два роки. За виконання особливо відповідальних завдань державному службовцю може бути присвоєно черговий ранг достроково в межах відповідної категорії посад. Про присвоєння рангу державному службовцю робиться відповідний запис у трудовій книжці.
Згідно з пунктом 4 вказаного Положення через два роки після присвоєння державному службовцю відповідного рангу керівник державного органу за поданням безпосереднього керівника розглядає питання щодо можливості присвоєння йому чергового рангу. Позитивне рішення приймається за умови успішної роботи державного службовця.
Таким чином, у разі звільнення державного службовця за переведенням до іншого органу на посаду тієї ж категорії черговий ранг йому може бути присвоєно після успішно відпрацьованих двох років на новій посаді.
Щодо звільнення державного службовця за порушення Присяги
Чи
слід при звільненні державного службовця за порушення Присяги, передбаченої статтею 17 Закону України «Про державну службу» (ст. 30 Закону України «Про державну службу»), керуватися статтями 148 і 149 КЗпП України щодо строків та порядку застосування дисциплінарних стягнень? Чи можна звільнити державного службовця за порушення Присяги у період його тимчасової непрацездатності?Статтею 30 Закону України «Про державну службу», зокрема пунктом 6, визначено, що, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.
Слід зазначити, що статтею 30 Закону не передбачено положення щодо строків припинення державної служби за цією підставою.
Статтями 148 та 149 Кодексу законів про працю України встановлені строки та порядок застосування дисциплінарних стягнень.
Також відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
Водночас звільнення із займаної посади за порушення Присяги державного службовця здійснюється відповідно до пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу», а не з підстав, визначених статтею 40 КЗпП України.
Закон України «Про державну службу» не містить обмежень щодо неможливості звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
Враховуючи викладене, строки припинення державної служби відповідно до пункту 6 статті 30 мають визначатись виходячи з конкретного випадку після встановлення факту порушення Присяги, а також таке припинення державної служби може відбуватись у період тимчасової непрацездатності особи.
Начальник Головдержслужби Т. Мотренко
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
ОКРЕМІ ПИТАННЯ ПРОХОДЖЕННЯ ДЕРЖСЛУЖБИ: РОЗ’ЯСНЮЄ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБА
У
листі, що коментується, Головне управління державної служби надало роз’яснення щодо окремих питань проходження державної служби. Розглянемо їх докладніше.
Компенсація за невикористану додаткову відпустку при звільненні
Статтею 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР
(далі — Закон про відпустки) передбачено, що в разі звільнення працівника йому виплачується компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткових відпусток працівникам, які мають дітей.Нагадаємо, що до щорічних відпусток належать (
п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про відпустки):1) основна відпустка;
2) додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;
3) додаткова відпустка за особливий характер праці;
4)
інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. До них, зокрема, належать додаткові щорічні відпустки, що надаються державним службовцям на підставі ст. 35 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723-ХІІ (далі — Закон про держслужбу).Надання додаткових щорічних відпусток держслужбовцям регулюється
Порядком та умовами надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток, затвердженими постановою КМУ від 27.04.94 р. № 250. Згідно з цим документом тривалість додаткової відпустки, що надається держслужбовцям, залежить від стажу держслужби, а не від відпрацьованого часу у відповідному році.У зв’язку з цим при звільненні держслужбовцю необхідно компенсувати додаткову відпустку
повної тривалості, на яку він має право, а не пропорційно відпрацьованому часу.
Уключення до стажу державної служби періоду військової служби
Загальний стаж державної служби розраховується відповідно до
Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 03.05.94 р. № 283 (далі — Порядок № 283), та додатка до нього.У зв’язку з набуттям чинності
Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII (далі — Закон № 2232) було внесено зміни до п. 3 Порядку № 283, відповідно до яких до стажу держслужби зараховується період військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.При цьому до стажу держслужби зараховується весь період та всі види військової служби, установлені
п. 3 ст. 2 Закону № 2232, яку особи проходили у Збройних Силах та інших військових формуваннях України та колишнього СРСР. На це звернула увагу і Головдержслужба в листі, що коментується.Із цього також випливає, що період проходження військової служби зараховується до стажу держслужби незалежно від того, працювала особа на посадах держслужбовців до або безпосередньо після проходження військової служби чи ні.
Підставою для зарахування до стажу держслужби такого періоду є записи про проходження військової служби у військовому квитку (для осіб рядового, сержантського складу та прапорщиків запасу це записи у графах 8 — 15, для осіб офіцерського складу — у графі 10).
Підкреслимо:
Порядок № 283 застосовується тільки для встановлення держслужбовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.Що стосується визначення стажу держслужби для виплати грошової винагороди за сумлінну безперервну працю, то згідно з
п. 1 Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов’язків, затвердженого постановою КМУ від 24.02.2003 р. № 212, така винагорода видається особам, які пропрацювали безперервно на посадах держслужбовців в одному або декількох органах державної влади не менше 10 років.До стажу безперервної роботи (служби) на посадах держслужбовців в одному або декількох органах державної влади зараховуються всі періоди роботи в цих органах, у тому числі до 1 січня 1994 року, на посадах:
— держслужбовців, установлених
ст. 25 Закону про держслужбу;— які в установленому законодавством порядку відносяться до відповідних категорій посад держслужбовців;
— керівних працівників та спеціалістів в апараті органів, зазначених у
ч. 2 ст. 9 Закону про держслужбу (прокуратура, суди, дипломатична служба, митний контроль, служба безпеки, внутрішніх справ тощо).Отже, для виплати грошової винагороди за сумлінну та безперервну працю норми
Порядку № 283 не застосовуються. Тому період військової служби не зараховується до стажу для виплати цієї грошової винагороди.
Звільнення працівників патронатної служби
Статтею 15 Закону про держслужбу
головам місцевих державних адміністрацій надано право самостійно підбирати та приймати осіб на посади своїх помічників, керівників прес-служб, радників та секретарів згідно зі штатним розписом та категорією, яка відповідає посаді (патронатна служба).Порядок перебування на державній службі працівників патронатної служби членів Кабінету Міністрів України та голів місцевих державних адміністрацій
затверджено постановою КМУ від 19.05.99 р. № 851 (далі — Порядок № 851).У
листі, що коментується, Головдержслужба роз’яснила особливості звільнення таких категорій працівників.Так, згідно з
п. 8 Порядку № 851, крім загальних підстав, передбачених КЗпП, держслужбовців патронатної служби може бути звільнено в разі зміни керівника або складу державного органу (ч. 2 ст. 30 Закону про держслужбу). У цьому випадку у трудовій книжці робиться запис з посиланням на п. 1 ст. 40 КЗпП. Про наступне звільнення працівник не попереджається.Отже, у разі зміни керівника або складу державного органу працівник патронатної служби підлягає звільненню, як це передбачено
ч. 2 ст. 30 Закону про держслужбу. Однак у його трудовій книжці слід робити посилання не на звільнення за спеціальною підставою, передбаченою Законом про держслужбу, а на п. 1 ст. 40 КЗпП.Нагадаємо, що
п. 1 ст. 40 КЗпП передбачає розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця в разі змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства чи перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.Оскільки посилання в трудовій книжці роблять саме на
КЗпП, то й формулювання підстави для звільнення має бути відповідним. Так, у трудовій книжці робиться запис: «Звільнено у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України».Зауважимо, що звільнення за
п. 1 ст. 40 КЗпП передбачає дотримання низки заходів, зокрема:1)
повідомлення працівників про майбутнє звільнення не пізніше ніж за два місяці (ч. 1 ст. 492 КЗпП). Однак, як передбачає п. 8 Порядку № 851, працівники патронатної служби про наступне звільнення не попереджаються. Це пов’язане з тим, що, як правило, таке попередження не завжди можливе. Тому про звільнення в разі зміни керівника або складу державного органу держслужбовці патронатної служби не попереджаються. На це звернула увагу Головдержслужба в листі, що коментується;2)
повідомлення центру зайнятості про майбутнє звільнення. Згідно з ч. 1 п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.91 р. № 803-XII роботодавець не пізніше ніж за два місяці повинен повідомити у письмовій формі про майбутнє звільнення працівників державну службу зайнятості (за місцем своєї реєстрації). Для цього подається Звіт про заплановане вивільнення працівників (форма № 4-ПН (план)) , форму та інструкцію щодо заповнення якого затверджено наказом Мінпраці від 19.12.2005 р. № 420.Як роз’яснила Головдержслужба в
листі, що коментується, оскільки відповідно до Порядку № 851 про подальше звільнення держслужбовці патронатної служби не попереджаються, до центру зайнятості Звіт за формою № 4-ПН (план) не подається.Що стосується
Звіту про фактичне вивільнення працівників (форма № 4-ПН (факт)) , який подається до центру зайнятості в десятиденний строк після звільнення працівників, то подання такого звіту в разі звільнення держслужбовців патронатної служби є обов’язковим;3)
погодження звільнення з профспілковою організацією. Про те, що погодження звільнення держслужбовців патронатної служби з профспілковою організацією проводити не потрібно, у Порядку № 851 не йдеться. Водночас зазначимо таке.Згідно з
ч. 2 ст. 494 КЗпП роботодавець повинен проінформувати профспілку не пізніше ніж за три місяці до запланованих звільнень шляхом надання інформації про причини наступних звільнень, кількість та категорії працівників, яких передбачається звільнити, строки проведення звільнень.Крім того, згідно зі
ст. 43 КЗпП розірвання трудового договору на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) проводиться тільки з відома профспілки, членом якої є працівник. Погодження оформляється обґрунтованим письмовим поданням. Роботодавець має право розірвати трудовий договір не пізніше ніж через місяць з дня отримання згоди профспілки.Однак ураховуючи, що про звільнення держслужбовці патронатної служби не попереджаються, їх звільнення не можна вважати запланованим. У зв’язку з цим вважаємо, що погоджувати їх звільнення з профспілкою
не потрібно;4)
дотримання гарантій та компенсацій при звільненні (виплата вихідної допомоги). Згідно зі ст. 44 КЗпП при припиненні трудового договору за підставою, передбаченою п. 1 ст. 40 КЗпП, працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку. У зв’язку з цим при звільненні держслужбовців патронатної служби їм потрібно виплачувати вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку.
Звільнення держслужбовця на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП
Пунктом 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП
передбачено таку підставу припинення трудового договору з ініціативи роботодавця, як розірвання трудового договору з працівником у разі систематичного невиконання ним без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.Мін’юст у
Роз’ясненні «Порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» від 01.02.2011 р. указав, що застосування цієї норми можливе за таких умов:— працівником допущено невиконання або неналежне виконання покладених на нього трудових функцій навмисно;
—
зазначене невиконання або неналежне виконання трудових функцій стосується саме трудових обов’язків, визначених трудовим договором;— систематичність невиконання обов’язків.
За загальним правилом для звільнення працівника за такою підставою роботодавець повинен вжити до працівника заходів дисциплінарного впливу, вимагати у працівника пояснення у письмовій формі щодо вчиненого проступку.
Головдержслужба в
листі, який коментується, також указала, що важливою умовою для звільнення працівника за цією підставою є невиконання обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.Проте якщо трудовий договір із працівником укладався
в усній формі, то яким має бути формулювання наказу про звільнення?Щодо цього Головдержслужба в
листі, який коментується, роз’яснила: незалежно від того, в якій формі укладено трудовий договір — в усній чи письмовій — він містить умови, які визначають обов’язки сторін. Ці умови можуть бути безпосередніми, тобто такими, що визначаються сторонами та закріплюються безпосередньо в самому трудовому договорі, а також похідними, які вже встановлені законодавством про працю, колективними договорами і тому не потребують додаткового закріплення у трудовому договорі. Коло обов’язків державних службовців визначається в посадових інструкціях, положеннях про структурні підрозділи державних органів, положеннях про державні органи.Отже, у наказі про звільнення держслужбовця згідно з
п. 3 ст. 40 КЗпП має бути таке формулювання «Звільнити у зв’язку з систематичним невиконанням без поважних причин покладених на нього обов’язків, п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України».
Присвоєння чергового рангу після переведення на роботу до іншого держоргану
У
листі, що коментується, Головдержслужба підкреслила: у разі звільнення держслужбовця за переведенням до іншого органу на посаду тієї ж категорії черговий ранг йому може бути присвоєно після успішно відпрацьованих двох років на новій посаді. Це випливає з п. 4 Положення про ранги державних службовців, затвердженого постановою КМУ від 19.06.96 р. № 658.
Звільнення держслужбовця за порушення Присяги
Законом про держслужбу
врегульовано службово-трудові відносини між держслужбовцем та конкретним держорганом, у тому числі питання щодо припинення держслужби.Так,
ст. 30 Закону про держслужбу визначено: державні службовці можуть бути звільнені з держслужби на загальних підставах, визначених КЗпП, а також за спеціальними підставами, передбаченими цією статтею.Зокрема, згідно з
п. 6 ст. 30 Закону про держслужбу держслужба припиняється в разі порушення Присяги, передбаченої ст. 17 цього Закону.Водночас конкретного механізму звільнення за цією підставою
Закон про держслужбу не містить. У зв’язку з цим до Головдержслужби звернулися із запитанням: чи можна при визначенні строків звільнення держслужбовця за порушення Присяги орієнтуватися на ст. 148 і 149 КЗпП?Нагадаємо, що
ст. 148 і 149 КЗпП визначено строки та порядок застосування дисциплінарних стягнень при звільненні за підставами, передбаченими пп. 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП. При звільненні за зазначеними підставами дійсно слід керуватися положеннями КЗпП.Однак, як уже зазначалося, звільнення за порушення Присяги державного службовця здійснюється відповідно до
п. 6 ст. 30 Закону про держслужбу, а не за підставами, визначеними пп. 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП.У зв’язку з цим строки та порядок застосування дисциплінарних стягнень, установлені
ст. 148 і 149 КЗпП, тут не застосовні. На що і звернула увагу Головдержслужба в листі, який коментується.Оскільки строки припинення державної служби за порушення Присяги самою
ст. 30 Закону про держслужбу не передбачені, Головдержслужба в листі, що коментується, роз’яснила: строки припинення держслужби мають визначатися виходячи з конкретного випадку після встановлення факту порушення Присяги.У зв’язку з цим зазначимо таке: факт порушення Присяги може бути встановлений за результатами
службового розслідування, проведеного згідно з вимогами Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, затвердженого постановою КМУ від 13.06.2000 р. № 950 (далі — Порядок № 950).Рішенням про проведення службового розслідування визначаються голова комісії з проведення службового розслідування, члени комісії, мета і дата початку та закінчення службового розслідування. Строк проведення службового розслідування
не може перевищувати двох місяців (п. 3 Порядку № 950).До строку проведення службового розслідування не включається період тимчасової непрацездатності особи, стосовно якої воно проводиться, час перебування її у відпустці чи у службовому відрядженні або відсутність з інших причин, а також час ознайомлення такою особою та керівником органу, в якому вона працює, з актом службового розслідування.
За результатами службового розслідування спеціально створена комісія складає акт, в якому зазначаються, зокрема, факти і суть звинувачення або підозри, що стали підставою для проведення цього розслідування, а також його висновки (
п. 8 Порядку № 950). Як правило, датою виявлення порушення вважається останній день перевірки, який закінчується складанням акта.Перед поданням на розгляд керівника органу державної влади (посадової особи), який призначив службове розслідування, з актом службового розслідування слід ознайомити державного службовця, стосовно якого проводилося розслідування (
п. 9 Порядку № 950).За результатами розгляду акта керівник органу державної влади (посадова особа), який прийняв рішення про проведення службового розслідування, приймає
в десятиденний строк з дати надходження акта службового розслідування відповідне рішення, з яким ознайомлюється особа, стосовно якої проводилося службове розслідування. Це рішення може бути оскаржено державним службовцям згідно із законодавством (п. 10 Порядку № 950).Зокрема, за результатами проведення службового розслідування керівник може прийняти рішення про звільнення держслужбовця за порушення Присяги. При цьому, як підкреслила Головдержслужба в
листі, що коментується, таке звільнення може здійснюватися й у період тимчасової непрацездатності. Зі свого боку зауважимо, що законодавство не забороняє перенести дату звільнення до закінчення тимчасової непрацездатності.У трудовій книжці працівника при цьому робиться запис: «
Звільнений у зв’язку з несумлінним виконанням своїх обов’язків — порушенням Присяги державного службовця, п. 6 ст. 30 Закону України «Про державну службу».Також розглянемо таке питання: якщо держслужбовця звільнили за порушення Присяги, чи може він у подальшому працювати на держслужбі? Зауважимо, що прямої заборони на таку роботу законодавство
не містить. Так, згідно зі ст. 12 Закону про держслужбу не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які:— визнані в установленому порядку недієздатними;
— мають судимість, яка є несумісною з обійманням посади;
— у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками;
— в інших випадках, установлених законами України.
