Щодо виплати медичним працівникам допомоги на оздоровлення

МIНIСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ПРОФСПIЛКА ПРАЦIВНИКIВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЩОДО ВИПЛАТИ МЕДИЧНИМ ПРАЦIВНИКАМ ДОПОМОГИ НА ОЗДОРОВЛЕННЯ

Лист від 23.03.2012 р. № 10.01.67/773, № 03-93

У зв’язку з надходженням численних запитів щодо порядку виплати допомоги на оздоровлення медичним та фармацевтичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров’я Міністерство охорони здоров’я України спільно з Профспілкою працівників охорони здоров’я України роз’яснює.

Абзацом четвертим пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 р. № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (далі — постанова № 524) передбачено виплату допомоги на оздоровлення медичним і фармацевтичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров’я у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки.

Віднесення працівників до медичних та фармацевтичних регулюється наступними нормативними актами.

Стаття 74 Основ законодавства України про охорону здоров’я визначає, що медичною і фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Єдині кваліфікаційні вимоги до зазначених осіб встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я. Такі вимоги визначені наказами МОЗ України від 25.12.92 р. № 195 «Про затвердження переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю» та від 29.03.2002 р. № 117, яким затверджено Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров’я (випуск 78 «Охорона здоров’я»).

З огляду на викладене, до медичних та фармацевтичних працівників відносяться особи, які допущені до медичної та фармацевтичної діяльності — професіонали з повною вищою медичною та фармацевтичною освітою та фахівці з базовою та неповною вищою медичною і фармацевтичною освітою, які закінчили вищі заклади медичної та фармацевтичної освіти. Також до медичної діяльності на посадах лікарів та середнього медичного персоналу допускаються особи з повною вищою та неповною вищою (немедичною) освітою, які закінчили:

— вищий або середній спеціальний навчальний заклад, здобули вищу або неповну вищу економічну, економіко-статистичну, статистичну та інженерно-економічну освіту, пройшли спеціальну підготовку і мають сертифікат лікаря-спеціаліста, мають право працювати на посадах лікарів-статистиків, у тому числі й керівників відділів обліку та медичної статистики, та на посадах медичних статистиків (пункт 8 розділу II та пункт 13 розділу III наказу № 195 та примітки до цих розділів);

— вищий навчальний заклад за спеціальностями «Біологія», «Фармація», «Хімія», «Хімія-фармація», «Біохімія», пройшли спеціальну підготовку і отримали звання лікаря-спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності або мають сертифікат, що дає право обіймати посаду лікаря-спеціаліста, можуть працювати на посадах лікарів-лаборантів, у тому числі на посаді завідувача лабораторії, за наявності стажу роботи на посаді лікаря-лаборанта не менше 5 років (пункт 8 розділу II наказу № 195 та примітка до нього);

— вищий або середній спеціальний навчальні заклади та здобули фізкультурну освіту, можуть працювати на посадах інструкторів з лікувальної фізкультури та сестер медичних з масажу (пункт 11 розділу III наказу № 195);

— середній спеціальний навчальний заклад за спеціальністю «Лаборантська справа» (техніки-хіміки) та можуть працювати на посадах лаборантів санітарно-профілактичних закладів (пункт 8 розділу III наказу № 195);

— рентгенівський або медичний електротехнічний технікум за спеціальністю «рентгенотехнік», можуть працювати на посадах рентгенолаборантів (пункт 9 розділу III наказу № 195);

— медико-біологічний факультет вищих навчальних закладів, здобули вищу освіту за спеціальностями «Біофізика», «Кібернетика», «Біохімія» і були зараховані на лікарські посади в заклади охорони здоров’я до 01.04.95 р. згідно з вимогами наказу МОЗ України від 25.12.92 р. № 195 та зберігають право на подальшу роботу на лікарських посадах тих же найменувань.

Крім того, для працівників, яких було зараховано до 01.01.93 р. на посади середніх медичних працівників в заклади охорони здоров’я згідно з вимогами наказів МОЗ СРСР від 09.09.64 р. № 496 (додаток 3), від 21.10.74 р. № 990 та від 13.07.89 р. № 418, збережено право роботи на цих посадах. У подальшому зарахування на ці посади можливе лише за умови набуття відповідної медичної освіти (пункт 1 примітки до розділу III наказу № 195). До таких працівників належать особи, які закінчили річні курси з підготовки медичних сестер для дитячих ясел та допущені до роботи на посадах постових сестер медичних у будинках дитини, дієтичних сестер в молочних кухнях, медичних сестер у поліклініках (поліклінічних відділеннях) з обслуговування дітей дошкільних установ, інструкторів-дезінфекторів.

До медичних працівників належать і лікарі-інтерни, які згідно з Державним класифікатором мають повну вищу освіту за напрямом підготовки «Медицина», проходять спеціалізацію за певною спеціальністю медичного профілю та зараховані на ці посади до штату закладу охорони здоров’я.

Разом з цим особи з вищою медичною або неповною вищою медичною освітою, які працюють на посадах, що не вимагають наявності медичної освіти, за винятком тих, що перелічені вище, права на цю допомогу відповідно до постанови № 524 не мають. До них належать, наприклад, медичні реєстратори, дезінфектори, молодші медичні сестри тощо.

Лікарі-інтерни (провізори-інтерни), яких зараховано до штатів закладів охорони здоров’я та оплата яких здійснюється протягом усього періоду навчання за рахунок цих закладів у розмірах, установлених чинним законодавством, також мають право на допомогу на оздоровлення (пункт 7.3 наказу МОЗ від 19.09.96 р. № 291 «Про затвердження Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III — IV рівня акредитації»).

Працівникам, які працюють на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня, ця допомога виплачується у розмірі, встановленому зазначеною постановою.

На реалізацію цієї постанови у державному бюджеті України на 2012 рік передбачені додаткові кошти.

Усім іншим працівникам закладів охорони здоров’я, у тому числі й тим, хто працює за сумісництвом, допомога на оздоровлення виплачується в межах затвердженого для закладу фонду заробітної плати відповідно до підпункту «б» пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 та пункту 5.11 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України та МОЗ України від 05.10.2005 р. № 308/519 «Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення».

Допомога на оздоровлення виплачується згідно з наказом, затвердженим керівником закладу на підставі заяви працівника, яку він подає на оформлення щорічної відпустки з виплатою зазначеної допомоги.

Допомога на оздоровлення виплачується за основним місцем роботи працівника (за місцем збереження трудової книжки працівника) у розмірі посадового окладу, затвердженого у штатному розписі закладу з урахуванням усіх підвищень (посадовий оклад, визначений у графі 12 тарифікаційного списку без урахування інших доплат і надбавок).

У разі поділу відпустки на частини відповідно до статті 12 Закону України «Про відпустки» допомога на оздоровлення виплачується працівникові у розмірі посадового окладу, якщо основна безперервна частина відпустки становить не менше 14 календарних днів.

У випадках виплати працівникам компенсації за невикористані відпустки за попередні роки відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» допомога на оздоровлення не виплачується.

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ

ПИТАННЯ ВИПЛАТИ МАТЕРІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ НА ОЗДОРОВЛЕННЯ
МЕДИЧНИМ І ФАРМАЦЕВТИЧНИМ ПРАЦІВНИКАМ

Як відомо, з метою поліпшення соціального захисту працівників бюджетної сфери (у тому числі з метою поширення на медичних працівників деяких гарантій, які вже мають педагогічні працівники) Кабміном було прийнято постанову «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 11.05.2011 р. № 524 (далі — постанова № 524).

Зокрема, абз. 4 п. 2 цієї постанови передбачено виплату з 1 січня 2012 року медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів (установ) допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки.

Таке лаконічне формулювання викликало численні запитання від органів та закладів охорони здоров’я щодо реалізації положень абз. 4 п. 2 постанови № 524, на деякі з яких МОЗ спільно з Профспілкою працівників охорони здоров’я надали роз’яснення в листі, що коментується.

Слід зауважити, що на сторінках нашої газети питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення розглядалися фахівцем МОЗ вже неодноразово, у тому числі й питання, розглянуті в листі, що коментується (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2011, № 38, с. 9; 2012, № 8, с. 26). Тому далі в коментарі виділимо найважливіші моменти, пов’язані з виплатою цієї допомоги.

1. Матеріальна допомога на оздоровлення є обов’язковою виплатою. Кошти на її виплату необхідно передбачати в кошторисі закладу охорони здоров’я. При формуванні фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік для кожного працівника передбачається одна допомога на оздоровлення.

2. Положення абз. 4 п. 2 постанови № 524 поширюються на медичних і фармацевтичних працівників державних та комунальних закладів (установ) незалежно від відомчого підпорядкування.

Згідно зі ст. 74 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.92 р. № 2801-XII медичною і фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту та відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам.

У зв’язку з цим, як зазначається в листі, що коментується, право на виплату матеріальної допомоги мають особи, які допущені до медичної та фармацевтичної діяльності, — професіонали з повною вищою медичною і фармацевтичною освітою та фахівці з неповною вищою медичною і фармацевтичною освітою, які закінчили вищі заклади медичної та фармацевтичної освіти.

Із цього випливає, що на професіоналів з вищою немедичною освітою, допущених до медичної діяльності, перелік спеціальностей яких затверджено наказом МОЗ від 12.08.2009 р. № 588, дія постанови № 524 не поширюється.

Крім того, до медичної діяльності на посадах лікарів та середнього медичного персоналу допускаються особи з повною та неповною вищою (немедичною) освітою, які передбачені наказом МОЗ «Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю» від 25.12.92 р. № 195 (далі — наказ № 195). Приміром, згідно з вимогами цього наказу обіймати посаду лікаря-статистика, у тому числі лікаря-статистика — керівника підрозділу обліку і медичної статистики, мають право фахівці з економічною, економіко-статистичною, статистичною та інженерно-економічною освітою після закінчення вищого навчального закладу (крім педінституту). У зв’язку з цим лікар-статистик, який не має вищої медичної освіти, має право на виплату матеріальної допомоги згідно з постановою № 524.

До медичних працівників належать і лікарі-інтерни, які зараховані на ці посади до штату закладу охорони здоров’я.

З викладеного випливає, що під дію постанови № 524 не потрапляють особи, які обіймають посади, що не потребують наявності медичної освіти (за винятком тих, які перелічені в наказі № 195), навіть якщо такі особи мають вищу медичну або неповну вищу медичну освіту. Це, зокрема, медичні реєстратори, які згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров’я», затвердженим наказом МОЗ від 29.03.2002 р. № 117 (далі — Довідник № 117), належать до технічних службовців, а також дезінфектори, молодші медичні сестри тощо, які згідно з Довідником № 117 належать до робітників. Таким особам матеріальна допомога на оздоровлення виплачується в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік (крім матеріальної допомоги на поховання) відповідно до п. 5.11 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005 р. № 308/519, тобто в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків. Якщо фонду оплати праці, затвердженого в кошторисі, на виплату матеріальної допомоги недостатньо, то вона може бути виплачена в розмірі меншому, ніж посадовий оклад, або не виплачуватися взагалі.

Як випливає з листа, що коментується, до категорії осіб, які не мають права на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення згідно з постановою № 524, належать медичні і фармацевтичні працівники, які працюють за сумісництвом. Зауважимо: з таким твердженням ми не згодні. Пояснимо чому.

Працівнику, який працює за сумісництвом, оплата праці здійснюється за фактично відпрацьований час виходячи з передбачених умовами оплати праці складових (посадовий оклад, надбавки та доплати до нього тощо). Надання допомоги на оздоровлення сумісникам здійснюється на загальних підставах, якщо інше не передбачено окремими нормативними актами. Підкреслимо: для медичних і фармацевтичних працівників, які працюють за сумісництвом, обмежень щодо виплати допомоги на оздоровлення безпосередньо постановою № 524 не встановлено. У зв’язку з цим медичні і фармацевтичні працівники, які працюють за сумісництвом, також мають право на матеріальну допомогу на оздоровлення згідно з постановою № 524.

3. Постановою № 524 передбачено: матеріальна допомога виплачується в розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки. Так, наприклад, якщо працівник (12-й тарифний розряд) іде у відпустку з 3 квітня, то йому має бути виплачено допомогу на оздоровлення виходячи з його посадового окладу, що діє з 1 квітня, тобто в сумі 1683 грн. Матеріальна допомога не може бути виплачена в розмірі меншому, ніж посадовий оклад.

При цьому, якщо до кінця року відбувається підвищення посадових окладів, то підстав для доплати працівникам матеріальної допомоги в розмірі різниці між посадовими окладами до підвищення і новими посадовими окладами немає.

Якщо працівник має право на підвищення посадового окладу, то допомога на оздоровлення виплачується в розмірі посадового окладу з урахуванням усіх підвищень (12 графа тарифікаційного списку).

Окремо зупинимося на питанні розміру матеріальної допомоги в разі, якщо особа працює на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня (приміром, на 0,25; 0,5; 0,75 ставки). У листі, що коментується, зазначено: матеріальна допомога на оздоровлення таким працівникам виплачується в розмірі, установленому постановою № 524. Водночас хотілося б більш конкретної відповіді на це запитання, а саме матеріальну допомогу слід виплачувати в розмірі посадового окладу в розрахунку на місяць (незалежно від обсягу виконуваної роботи) або ж у розмірі посадового окладу залежно від обсягу роботи за цією посадою (13 графа тарифікаційного списку)? Із цього приводу зазначимо таке.

Як відомо, посадовий оклад — це норма оплати праці працівника за виконану місячну норму годин. Відповідно якщо працівник виконує роботу обсягом менше або більше норми, передбаченої ставкою заробітної плати, то розмір посадового окладу зменшується або збільшується пропорційно обсягу роботи. При цьому в постанові № 524 не йдеться про місячний посадовий оклад. У зв’язку з цим вважаємо, що працівнику, який працює на неповну ставку (0,25; 0,5; 0,75) матеріальну допомогу слід виплачувати залежно від обсягу виконуваної роботи (0,25; 0,5; 0,75 окладу за відповідною посадою).

4. Допомога на оздоровлення виплачується згідно з наказом керівника на підставі заяви працівника, яку він подає разом із заявою про надання йому щорічної відпустки. Особливості надання матеріальної допомоги в різних випадках розглянемо в таблиці.

Ольга ВІТКОВСЬКА, економіст-аналітик