ЧИ МОЖУТЬ РЕВІЗОРИ САМОСТІЙНО ВИЗНАЧАТИ РОЗМІР ЗБИТКІВ ВІД НЕСТАЧ
Ірина НЕСТРУГІНА, начальник Харківської об’єднаної державної фінансової інспекції
Під час проведення перевірки працівниками Державної фінансової інспекції в установі було проведено інвентаризацію майна, у результаті якої виявлено нестачу матеріальних цінностей.
Чи мають право ревізори самостійно визначити розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей? Якщо ні, то яку інформацію в цьому випадку потрібно вказувати в акті ревізії?
(м. Дніпропетровськ)
Дійсно, проведення будь-якої перевірки в підконтрольній установі починається з того, що працівники Держфінінспекції звертаються до керівника такої установи з проханням провести інвентаризацію майна (як правило, вибірковим способом). Підставою для цього є п. 4 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.93 р. № 2939-XII, відповідно до якого контрольно-ревізійні управління в АР Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) у районах, містах та районах у містах мають право вимагати від керівників підконтрольних установ, щодо яких здійснюється ревізія, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів та розрахунків, у разі відмови від проведення інвентаризації — звернутися до суду з вимогою примусити до проведення такої інвентаризації, а до винесення відповідного рішення судом — у присутності понятих та представників установ, щодо яких здійснюється ревізія, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на строк не більше 24 годин з моменту опечатування, зазначеного у протоколі.
У таких випадках працівники Держфінінспекції не включаються до складу інвентаризаційної комісії, а мають право бути лише присутніми при проведенні інвентаризації, що дозволяє їм оцінити як роботу самої інвентаризаційної комісії, так і стан справ щодо збереження та використання матеріальних цінностей в установі.
Як відомо, основними завданнями органів Держфінінспекції є, зокрема, контроль за використанням та збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань, ефективним використанням коштів та майна. При цьому висновок про наявність або відсутність порушень законодавства в цій сфері можна зробити лише на підставі визначення фактично використаних (наявних) активів (фінансових ресурсів, майна) та порівняння їх з установленими законодавством. Тому повноваження з контролю за витрачанням відповідних ресурсів та надання висновку про наявність або відсутність порушень законодавства включають і визначення розміру збитків. Саме такого висновку свого часу дійшли ВГСУ в листі від 09.08.2006 № 1-11/477 та Мін’юст у листі від 28.07.2006 р. № 20-39-603.
Донедавна при визначенні розміру збитку, завданого державі внаслідок порушень, виявлених ревізією, ревізори керувалися Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим постановою КМУ від 22.01.96 р. № 116 (далі — Порядок № 116). Проте починаючи з кінця 2011 року (а саме з 16.12.2011 р.) ситуація з порядком визначення збитків від розкрадання, нестачі (псування) майна істотно змінилася. Річ у тім, що постановою КМУ від 07.12.2011 р. № 1253 («Бюджетна бухгалтерія», 2012, № 1) було внесено зміни до низки документів, зокрема, до Порядку № 116 та Методики оцінки майна , затвердженої постановою КМУ від 10.12.2003 р. № 1891 (далі — Методика № 1891).
Нагадаємо, що згідно з попередньою редакцією п. 2 Порядку № 116 для розрахунку розміру збитків використовувалася така формула:
Рз = [(Бв - А) х Іінф + ПДВ + Азб] х 2 + Вп + Вр ,
де Рз — розмір збитків (у грн.);
Бв — балансова вартість на момент установлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей (у грн.);
А — амортизаційні відрахування з дати початку експлуатації (у грн.);
Іінф — загальний індекс інфляції, що розраховується з дати початку експлуатації на підставі визначених щомісячно Держкомстатом індексів інфляції;
ПДВ — розмір податку на додану вартість (у грн.);
Азб — розмір акцизного збору (у грн.);
Вп — фактичні витрати підприємства для відновлення пошкоджених або придбання нових матеріальних цінностей (у грн.);
Вр — фактична вартість робіт з відновлення (витрати на доставку матеріалів та усунення пошкоджень) за цінами на день учинення правопорушення (у грн.).
Що стосується показників Вп і Вр, то вони застосовувалися для визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей та відповідних витрат, необхідних для відновлення пошкоджених або придбання нових матеріальних цінностей на безперервно діючих підприємствах, в установах та організаціях, де таке відновлення необхідне для подальшого продовження роботи.
ГоловКРУ в листі від 09.06.2010 р. № 02-14/645 зазначало: якщо бюджетна установа відповідає критеріям безперервно діючої установи, то при розрахунку розміру збитків необхідно застосовувати показники Вп (фактичні витрати підприємства для відновлення пошкоджених або придбання нових матеріальних цінностей) і Вр (фактична вартість робіт з відновлення (витрати на доставку матеріалів та усунення пошкоджень)). При цьому з метою повноти відшкодування завданих державі збитків для бюджетних безперервно діючих установ показники Вп і Вр потрібно застосовувати в усіх випадках розрахунку розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей.
Відповідно до оновленої редакції п. 2 Порядку № 116 у теперішній час розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається:
— шляхом проведення незалежної оцінки згідно з національними стандартами оцінки (якщо збиток завдано звичайному суб’єкту господарювання);
— згідно з методикою оцінки майна, затвердженою Кабінетом Міністрів України (у разі визначення розміру збитків, що завдали майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб’єкту господарювання з державною (комунальною) часткою у статутному (складеному) капіталі).
Тому для визначення розміру збитків у результаті розкрадання, нестачі (псування) майна бюджетні установи та організації повинні звернутися до суб’єкта оціночної діяльності для проведення незалежної оцінки, тобто самостійно не можуть здійснити розрахунок збитків.
Проте в деяких випадках установи можуть самостійно визначити розмір збитку, для чого проводиться стандартизована оцінка збитків. Ці випадки наведено в п. 110 Методики № 1891:
1) відсутність вихідних даних, що містять інформацію про пошкоджене майно до і після його розкрадання (нестачі, знищення, псування), крім даних бухгалтерського обліку;
2) неможливість особистого огляду пошкодженого майна виконавцем оцінки, що не дає йому можливості отримати відомості про стан майна до і після розкрадання (нестачі, знищення, псування);
3) завдання майнового збитку внаслідок неправомірних дій з коштами.
Перелік суб’єктів оціночної діяльності, їх права, обов’язки та відповідальність визначено Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III (далі — Закон № 2658).
Так, до суб’єктів оціночної діяльності згідно зі ст. 5 цього Закону належать:
1) суб’єкти господарювання — зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб’єкта оціночної діяльності;
2) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності у процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що перебуває в комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.
Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та отримали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з урахуванням вимог Закону № 2658.
Як бачимо, органи Держфінінспекції не належать до суб’єктів оціночної діяльності. А тому після набуття чинності постановою № 1253 ревізори не мають права самостійно визначати розмір збитків унаслідок розкрадання, нестачі (псування) майна. У цьому випадку перевіряючим має сенс звернутися до керівника підконтрольної установи з пропозицією визначити розмір заподіяних збитків відповідно до встановленого порядку .
Таким чином, якщо раніше розмір збитків ревізори могли визначити самостійно, керуючись спеціальною формулою, то тепер у цьому питанні необхідно керуватися безпосередньо Методикою № 1891 . Як визначено в п. 104 зазначеної Методики, визначення розміру збитків здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки, що провадиться суб’єктами оціночної діяльності. Якщо державний орган або орган місцевого самоврядування є замовником проведення такої оцінки, виконавець оцінки обирається на конкурсних засадах у порядку, що встановлюється Фондом держмайна.
Згідно з п. 1 зазначеної Методики цей документ застосовується для проведення оцінки майна, зокрема, у разі визначення розміру збитків, що завдали майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб’єкту господарювання з державною (комунальною) часткою у статутному (складеному) капіталі, у разі потреби обґрунтування наявності або встановлення фактів розкрадання, нестачі, знищення (псування) майна. В окремому розділі Методики № 1891 установлено порядок визначення розміру збитків, які призвели до завдання майнової шкоди державі в особі державних органів, державних підприємств; територіальної громади в особі органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств або суб’єкту господарювання з державною (комунальною) часткою у статутному (складеному) капіталі, за необхідності обґрунтування наявності або встановлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) майна.
Варто звернути увагу на те, що методологічні підходи, згідно з якими здійснюється оцінка збитків, визначено в пп. 107 — 109 Методики № 1891. Результати проведення незалежної оцінки оформляються звітом про оцінку збитків, який повинен містити чітке обґрунтування застосованих оціночних процедур з визначення розміру реальних збитків та упущеної вигоди. Такий документ має відповідати вимогам пп. 56 — 59 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.08.2003 р. № 440.
Узагальнюючи викладене, зазначимо: якщо на момент закінчення ревізії підконтрольна установа має в наявності звіт про оцінку збитків, то тоді ревізори можуть в акті ревізії вказати розмір збитків, визначений суб’єктом оціночної діяльності. В інших випадках в акті ревізії вказують лише факт розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей з посиланням на норми законодавства, які були порушені (назва, дата, номер, стаття або пункт нормативно-правового акта), посадових (службових) осіб, унаслідок дій або бездіяльності яких допущено порушення законодавства та заподіяно матеріальний збиток (збитки).
Якщо ревізія проводиться в підконтрольній установі за зверненнями правоохоронних органів, то в акті ревізії перевіряючі повинні вказати, що в органів Держфінінспекції наразі відсутні повноваження щодо визначення розміру матеріального збитку (збитків) із посиланням на відповідні пункти та статті Закону № 2658, Методики № 1891 та Порядку № 116, а також проінформувати відповідний правоохоронний орган про забезпечення організації проведення експертної оцінки відповідно до законодавства.
