З 1 СІЧНЯ 2013 РОКУ ДІЯТИМЕ НОВИЙ ЗАКОН ПРО ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ
Законом України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI визначено правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.
Так, ст. 24 цього Закону передбачено, що роботодавцю, який протягом 12 календарних місяців забезпечував створення нових робочих місць, працевлаштовував на них працівників і упродовж цього періоду щомісяця здійснював їм виплату зарплати в розмірі не менше ніж 3 мінімальні зарплати на кожну особу, протягом наступних 12 календарних місяців за умови збереження такого ж рівня зарплати за рахунок коштів Держбюджету, передбачених у бюджеті ПФУ, компенсуються фактичні витрати у розмірі 50 % суми нарахованого ЄСВ за відповідну особу на місяць, за який він сплачений, у порядку, визначеному КМУ.
Водночас у разі зменшення штатної чисельності працівників та фонду оплати праці роботодавець втрачає право на компенсацію.
З метою стимулювання працевлаштування громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці, ст. 26 зазначеного Закону передбачено, що роботодавцю, який працевлаштовує на нове робоче місце, зокрема, одиноких батьків або батьків з дітьми-інвалідами, молодь без досвіду роботи, осіб, яким до настання права на пенсію за віком залишилося 10 і менше років, інвалідів, які не досягли пенсійного віку, строком не менше ніж на 2 роки, щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі ЄСВ за відповідну особу на місяць, за який він сплачений.
При цьому у разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення 2-річного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до відповідного бюджету залежно від джерела компенсації або на його робоче місце за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у межах 2-річного строку працевлаштовується інший безробітний.
Закон № 5067-VI набере чинності з 01.01.2013 р.
З 1 СІЧНЯ 2013 РОКУ ДІЯТИМЕ ЗАКОН ПРО ЕКСТРЕНУ МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ
Законом України «Про екстрену медичну допомогу» від 05.07.2012 р. № 5081-VI визначено організаційно-правові засади забезпечення громадян України та інших осіб, які перебувають на її території, екстреною медичною допомогою, у тому числі під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, та засади створення, функціонування і розвитку системи екстреної медичної допомоги (ЄМД).
Цим Законом, зокрема, визначено, хто має право на ЄМД та загальні засади її надання; як викликати ЄМД; основні засади організації та функціонування системи ЄМД; повноваження органів виконавчої влади, Ради міністрів АР Крим та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення функціонування системи ЄМД; хто є працівниками системи ЄМД; фінансове та матеріально-технічне забезпечення системи ЄМД; відповідальність за порушення законодавства у сфері надання ЄМД тощо.
Цей Закон набере чинності з 01.01.2013 р.
ЩОДО НАСЛІДКІВ БЕЗПІДСТАВНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПІЛЬГИ
ДПСУ в листі від 06.03.2012 р. № 8724/Я/17-1114 нагадала, що з 01.01.2011 р. порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється Податковим кодексом України (ПКУ), яким установлено, що податкова соціальна пільга (ПСП) застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).
Якщо платник податку порушує норми п. 169.2 ст. 169 ПКУ, внаслідок чого, зокрема, ПСП застосовується також під час отримання інших доходів протягом будь-якого звітного податкового місяця або за кількома місцями отримання доходів, то такий платник податку втрачає право на застосування ПСП за всіма місцями одержання доходу починаючи з місяця, в якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем, в якому таке право відновлюється.
Платник податку може відновити право на застосування ПСП, якщо він подасть заяву про відмову від такої пільги всім роботодавцям із зазначенням місяця, коли відбулося таке порушення, на підставі чого кожний роботодавець нараховує та утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 % суми цієї недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку, а у разі, коли сума виплати недостатня, — за рахунок наступних виплат. Якщо суми недоплати та/або штрафу не були утримані податковим агентом за рахунок доходу платника податку, то такі суми включаються до річної податкової декларації останнього. При цьому право на застосування ПСП відновлюється з податкового місяця, що настає за місяцем, в якому сума такої недоплати та штраф повністю погашаються.
Водночас ст. 128 КЗпП встановлено обмеження щодо розміру відрахувань із заробітної плати, а саме при кожній виплаті зарплати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20 %, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, — 50 % зарплати, яка належить до виплати працівникові.
Таким чином, при застосуванні платником податку (роботодавцем) вимог п.п. 169.2.4 п. 169.2 ст. 169 ПКУ він має дотримуватись норм ст. 128 КЗпП.
