КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ДЕЯКИХ ПОСТАНОВ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ОЦІНКИ МАЙНА
Постанова від 07.12.2011 р. № 1253
Кабінет Міністрів України постановляє:
Внести до постанов Кабінету Міністрів України з питань оцінки майна зміни, що додаються.
Прем’єр-міністр України М. Азаров
Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2011 р. № 1253
Зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України з питань оцінки майна
1. У Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 116:
1) пункт 2 викласти в такій редакції:
«2. Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб’єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.»;
2) пункти 3 — 9 виключити.
2. У Порядку повернення у державну власність об’єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об’єктів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 32:
1) у пункті 7 слова і цифри «Методикою оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. № 1891» замінити словами «методикою оцінки майна, затвердженою Кабінетом Міністрів України»;
2) пункт 9 викласти в такій редакції:
«9. У разі виявлення збитків, завданих державі покупцем об’єкта приватизації за час володіння ним, їх розмір визначається згідно з методикою оцінки майна, затвердженою Кабінетом Міністрів України.».
3. У Методиці оцінки майна, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. № 1891:
1) пункт 1 після абзацу восьмого доповнити новим абзацом такого змісту:
«визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб’єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, у разі необхідності обґрунтування наявності або установлення фактів розкрадання, нестачі, знищення (псування) майна.».
У зв’язку з цим абзац дев’ятий вважати абзацом десятим;
2) підпункт 7 пункту 6, абзац п’ятий пункту 12 і підпункт 3 пункту 51 доповнити після слів «(органу, уповноваженого управляти державним майном)» словами «або уповноваженою ним особою»;
3) четверте речення абзацу третього пункту 10 після слів «керівником державного органу приватизації» доповнити словами «або уповноваженою ним особою»;
4) у пункті 18:
абзац перший після слів «органу місцевого самоврядування» доповнити словами «або уповноваженої ним особи»;
в абзаці другому слова «іншої уповноваженої на це» замінити словами «уповноваженої ним»;
5) підпункт 5 пункту 28 після слів «керівниками цих органів» доповнити словами «або уповноваженими ними особами»;
6) друге речення пункту 49 після слів «(керівником органу, уповноваженого управляти державним майном)» доповнити словами «або уповноваженою ним особою»;
7) пункт 56, четверте речення абзацу другого пункту 79, пункт 100 після слів «керівником державного органу приватизації» доповнити словами «або уповноваженою ним особою»;
8) третє речення абзацу першого пункту 61 після слів «його керівником» доповнити словами «або уповноваженою ним особою»;
9) доповнити Методику розділом такого змісту:
«Визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди
103. Положення цього розділу застосовуються для визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі в особі державних органів, державних підприємств; територіальній громаді в особі органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств або суб’єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі (далі — особа, якій завдано збитків), у разі необхідності обґрунтування наявності або установлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) майна (далі — пошкоджене майно).
104. Визначення розміру збитків здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки. У разі коли державний орган або орган місцевого самоврядування є замовником проведення такої оцінки, виконавець оцінки обирається на конкурсних засадах в порядку, що встановлюється Фондом державного майна.
105. Дата оцінки визначається з урахуванням положень частини третьої статті 225 Господарського кодексу України.
Державний орган або орган місцевого самоврядування приймають рішення про розмір збитків з використанням звіту про оцінку збитків за умови наявності позитивного висновку рецензента такого звіту.
106. Вихідними даними для оцінки є матеріали інвентаризації, документи з бухгалтерського обліку, оцінки пошкодженого майна, що проводилася з метою, зокрема, його приватизації (корпоратизації), оренди, проектно-кошторисна документація, документи бюро технічної інвентаризації на нерухоме майно, землевпорядна документація на земельну ділянку у разі повернення у державну власність об’єкта приватизації, що був проданий разом із земельною ділянкою, на якій він розташований, документи з відомостями про фізичний стан та технічні характеристики майна, фінансова звітність, матеріали аудиторських перевірок, фінансово-економічного аналізу, а також інші документи.
Під час оцінки може використовуватися інша інформація, необхідна для оцінки збитків, зокрема результати аналізу ринку подібного до пошкодженого майна.
107. Оцінка збитків проводиться із застосуванням будь-якого з методичних підходів, який найбільш повно відповідає меті оцінки. Обґрунтування застосування методичних підходів та окремих оціночних процедур у процесі оцінки з урахуванням статті 22 Цивільного кодексу України зазначається у звіті про оцінку збитків.
Оцінка збитків проводиться на підставі принципів, визначених пунктами 4 — 10 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440, та припущення про типовий характер використання майна.
108. У разі неможливості фізичного відновлення пошкодженого майна або коли вартість його відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу його складових, які зазнали пошкодження, та знос, що не підлягає усуненню під час ремонту, в сумі не менші за ринкову вартість такого майна до завдання майнової шкоди, розмір реальних збитків дорівнює ринковій вартості неспеціалізованого майна, визначеній із застосуванням порівняльного та (або) дохідного підходів, або залишковій вартості відтворення (заміщення) спеціалізованого майна, визначеній із застосуванням витратного підходу, виходячи з його стану до розкрадання, нестачі, знищення (псування). За умови повернення пошкодженого майна особі, якій завдано збитків, розмір реальних збитків дорівнює вартості такого майна, визначеній на дату оцінки виходячи з його стану до розкрадання, нестачі, знищення (псування), зменшеній на вартість пошкодженого майна, визначену виходячи з його стану після розкрадання, нестачі, знищення (псування).
В іншому разі, коли пошкоджене майно підлягає фізичному відновленню і при цьому вартість його відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу його складових, які зазнали розкрадання, нестачу, знищення (псування), та знос, що не підлягає усуненню під час ремонту, в сумі не перевищують його ринкову вартість до розкрадання, нестачі, знищення (псування), розмір реальних збитків дорівнює сумі вартості його відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу його складових, які зазнали розкрадання (нестачу, знищення, псування), та зносу, що не підлягає усуненню. При цьому вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу його складових визначається шляхом застосування методу прямого відтворення.
Оцінка реальних збитків, що є наслідком розкрадання, нестачі, знищення (псування) колісних транспортних засобів, проводиться згідно з методикою, затвердженою Мін’юстом та Фондом державного майна.
109. У разі об’єктивної неможливості використання майна особою, якій завдано збитків у результаті порушення її прав, або неправомірного використання її майна, що унеможливило самостійне використання майна такою особою, або отримання доходу від його використання іншою особою визначається розмір упущеної вигоди.
Оцінка упущеної вигоди проводиться шляхом застосування:
оціночної процедури накопичення або калькулювання чистого операційного доходу (чистого грошового потоку, прибутку), який не отримала особа, якій завдано збитків, починаючи з установленої дати неможливості власного використання нею майна до дати оцінки;
оціночної процедури дисконтування чистого операційного доходу (чистого грошового потоку, прибутку), що не отримає особа, якій завдано збитків, від дати відшкодування збитків у розмірі вартості майна, визначеній виходячи із стану майна до розкрадання (нестачі, знищення, псування), або дати, з якої таке використання буде можливим, до дати оцінки, з урахуванням абзацу другого частини третьої статті 22 Цивільного кодексу України (у разі припущення про неможливість використання майна особою після дати оцінки);
інших оціночних процедур з визначення розміру упущеної вигоди.
У таких випадках розмір збитків дорівнює розміру реальних збитків, визначеному відповідно до пункту 108 цієї Методики, та розміру упущеної вигоди.
Звіт про оцінку збитків повинен містити чітке обґрунтування застосованих оціночних процедур з визначення розміру реальних збитків та упущеної вигоди.
110. Стандартизована оцінка збитків проводиться у таких випадках:
відсутність вихідних даних, що містять інформацію про пошкоджене майно до та після його розкрадання (нестачі, знищення, псування), крім даних бухгалтерського обліку;
неможливість особистого огляду пошкодженого майна виконавцем оцінки, що не дає йому змоги отримати відомості про стан майна до та після розкрадання (нестачі, знищення, псування);
завдання майнової шкоди внаслідок неправомірних дій з грошовими коштами.
У разі неможливості проведення незалежної оцінки збитків у випадках, зазначених в абзацах другому і третьому цього пункту, оцінка збитків полягає у збільшенні балансової залишкової вартості пошкодженого майна, визначеної станом на дату оцінки, встановлену для приватизації (корпоратизації) або передавання його в оренду; останню звітну дату балансу підприємства — балансоутримувача пошкодженого майна до розкрадання (нестачі, знищення, псування), на коефіцієнт, що дорівнює добутку індексів цін виробників промислової продукції за галузями промисловості або індексів цін на будівельно-монтажні роботи за типами будівель і споруд, які визначаються Держстатом, за період з дати, на яку була визначена балансова залишкова вартість майна, до дати оцінки збитків. У разі відсутності інформації про залишкову балансову вартість майна або якщо така вартість дорівнює нулю на дату оцінки, встановлену для приватизації (корпоратизації) або передавання його в оренду; останню звітну дату балансу підприємства — балансоутримувача пошкодженого майна до розкрадання (нестачі, знищення, псування), збільшенню підлягає первісна (переоцінена) балансова вартість такого майна, зменшена на 50 відсотків.
Результати оцінки відображаються в акті оцінки збитків, складеному за формою згідно з додатком 20.
У разі завдання майнової шкоди внаслідок неправомірних дій з грошовими коштами оцінка збитків проводиться шляхом збільшення суми грошових коштів на коефіцієнт, що розраховується на підставі встановлених Національним банком облікових ставок за період починаючи з дати завдання майнової шкоди до дати оцінки.
Результати оцінки відображаються в акті оцінки збитків, складеному за формою згідно з додатком 21.
Акт оцінки збитків підлягає рецензуванню відповідно до законодавства про оцінку та оціночну діяльність і за умови наявності позитивного висновку рецензента затверджується органом державної влади (органом місцевого самоврядування) відповідно до пункту 18 цієї Методики.
У разі оцінки збитків, завданих державі в особі державних підприємств; територіальній громаді в особі комунальних підприємств; суб’єктам господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, акт оцінки складається комісією, утвореною на підприємстві (у суб’єктів господарювання), який за дорученням органу, уповноваженого управляти майном такого підприємства (суб’єкта), за наявності позитивного висновку рецензента акта оцінки затверджується керівником підприємства (суб’єкта) або уповноваженою ним особою.»;
10) додатки 1, 2, 4, 6, 17 до Методики після слів «(органу, уповноваженого управляти державним майном)» доповнити словами «або уповноваженою ним особою»;
11) додатки 7, 16, 18, 19 до Методики після слів «посада керівника державного органу приватизації» доповнити словами «або уповноваженої ним особи»;
12) доповнити Методику додатками 20 і 21 такого змісту:
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ МАЙНА ТА ВИЗНАЧЕННЯ ЗБИТКІВ ВІД РОЗКРАДАННЯ,
НЕСТАЧІ (ПСУВАННЯ) СУТТєВо ЗМІНено
Необхідність проведення оцінки майна виникає у випадках, установлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї зі сторін угоди та за згодою сторін. Основним документом, що визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб’єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів, є Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III (далі — Закон № 2658).
Ситуації, коли проведення оцінки майна є обов’язковим, наведені у ст. 7 Закону № 2658. Також у цій статті визначено, що проведення незалежної оцінки майна є обов’язковим, зокрема, у випадку визначення збитків або розміру відшкодування та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.
З метою проведення якісної незалежної оцінки збитків суб’єкти господарювання керуються загальними нормами цивільного та господарського права, а саме:
1) ст. 22 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі — ЦКУ), де зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
При цьому збитками є:
— втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
— доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода);
2) ст. 226 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV (далі — ГКУ), у якій установлені умови і порядок відшкодування збитків, у тому числі права і обов’язки обох сторін господарського зобов’язання, а також негативні наслідки їх невиконання.
Так, ч. 1 ст. 226 ГКУ встановлені такі обов’язки учасника господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення: вжиття необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру; у разі якщо збитки завдано іншим суб’єктам — відшкодування на вимогу цих суб’єктів збитків у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Проте відсутність на сьогодні в Україні нормативно-правових актів, які б здійснювали методичне регулювання оцінки збитків, обов’язковість незалежної оцінки яких установлена ст. 7 Закону № 2658, зумовили прийняття постанови КМУ від 07.12.2011 р. № 1253 (далі — постанова № 1253), що коментується.
Так, з метою проведення якісної незалежної оцінки збитків відповідно до вимог ГКУ та положень ЦКУ постановою № 1253 унесено зміни до деяких документів з питань оцінки майна, а саме:
— Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.96 р. № 116 (далі — Порядок № 116);
— Порядку повернення у державну власність об’єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об’єктів, затвердженого постановою КМУ від 18.01.2001 р. № 32;
— Методики оцінки майна, затвердженої постановою КМУ від 10.12.2003 р. № 1891 (далі — Методика № 1891).
Розглянемо ці зміни.
По-перше, що стосується змін до Порядку № 116. Цей Порядок здебільшого використовується для визначення збитків, зокрема для обчислення розміру виявлених збитків під час:
— повернення у державну власність об’єкта приватизації, відчуженого за результатами продажу на аукціоні, за конкурсом або шляхом викупу;
— повернення орендованого державного майна до сфери управління уповноваженого органу управління після закінчення строку дії договору оренди;
— перевірки стану утримання, зберігання та використання державного майна, яке у процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу господарського товариства, але залишилось у нього на балансі.
Що стосується бюджетних установ, то вони керуються Порядком № 116 при розрахунку суми збитків, завданих установі, у результаті виявлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей. Додамо, що необхідність застосування саме Порядку № 116 при відшкодуванні сум збитків, завданих установі, передбачена п. 6.17 Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженої наказом Держказначейства від 26.12.2003 р. № 242, а також п.п. 4.6.7 Практичних рекомендацій щодо проведення ревізії фінансово-господарської діяльності бюджетної установи (з окремих питань програми), схвалених Методологічною радою ГоловКРУ 04.08.2009 р., протоколом № 9 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2009, № 35).
Отже, згідно з оновленою редакцією п. 2 Порядку № 116 розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається:
— шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки (якщо збиток завдано звичайному суб’єкту господарювання);
— відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України (у разі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб’єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі).
Нагадаємо, що попередньою редакцією п. 2 цього Порядку було передбачено, що розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначався за балансовою вартістю таких цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 % балансової вартості на момент установлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які визначає щомісяця Держкомстат, розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору за відповідною формулою.
Таким чином, якщо раніше розмір збитків суб’єкти господарювання, у тому числі бюджетні установи, визначали самостійно, керуючись спеціальною формулою, то тепер у цьому питанні установам необхідно керуватися безпосередньо Методикою № 1891.
По-друге, поряд із зазначеними змінами Порядку № 116 постановою, що коментується, унесено відповідно зміни до Методики № 1891. Так, у п. 1 цієї Методики визначено, що цей документ застосовується, зокрема, для проведення оцінки майна у випадку визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб’єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, у разі необхідності обґрунтування наявності або установлення фактів розкрадання, нестачі, знищення (псування) майна.
Також Методику № 1891 доповнено новим розділом, у якому встановлено порядок визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди. До найцікавіших моментів можна віднести такі:
1) визначення розміру збитків здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки, яка проводиться суб’єктами оціночної діяльності. Перелік таких суб’єктів, їх права, обов’язки та відповідальність встановлена перш за все Законом № 2658.
Методологічні підходи, згідно з якими проводиться оцінка збитків, визначені у пп. 107 — 109 Методики № 1891. Результати проведення незалежної оцінки оформлюються звітом про оцінку збитків. Методикою № 1891 не визначено, за якою формою повинен складатися такий звіт, а вказано тільки, що цей документ повинен містити чітке обґрунтування застосованих оціночних процедур з визначення розміру реальних збитків та упущеної вигоди. Вважаємо, що такий документ має також відповідати вимогам пп. 56 — 59 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.08.2003 р. № 440;
2) у Методиці № 1891 з’явилося таке поняття, як стандартизована оцінка збитків.
Як визначено у п. 2 зазначеної Методики, стандартизована оцінка — оцінка, що здійснюється самостійно державними органами приватизації (органами, уповноваженими управляти державним майном) з використанням стандартної методології та стандартного набору вихідних даних, за результатами якої визначається оціночна вартість.
Перелік випадків, коли дозволено проводити стандартизовану оцінку збитків, а також особливості її проведення наведено у п. 110 Методики № 1891.
Результати такої оцінки відображаються в актах оцінки збитків, форми яких наведено у нових додатках 20 та 21 до Методики № 1891. У разі оцінки збитків, завданих державі в особі державних підприємств; територіальній громаді в особі комунальних підприємств; суб’єктам господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, акт оцінки складається комісією, утвореною на підприємстві (у суб’єктів господарювання).
Також зверніть увагу на те, що Методика № 1891 передбачає обов’язкове рецензування акта оцінки збитків. Процедура рецензування звітів про оцінку майна здійснюється відповідно до вимог ст. 13 Закону № 2658. За умови наявності позитивного висновку рецензента такий акт затверджується органом державної влади (органом місцевого самоврядування) відповідно до п. 18 Методики № 1891 або керівником підприємства (суб’єкта) або уповноваженою ним особою.
Як бачимо, унесені нововведення у порядок визначення збитків досить суттєві та потребують більш детального розгляду, а також офіційних роз’яснень з боку уповноважених органів.
Документ, що коментується, набрав чинності 16.12.2011 р.
Вікторія МАТВЄЄВА, економіст-аналітик
