ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів
Наказ від 16.12.2011 р. № 258
(витяг)
Керуючись статтею 52 Податкового кодексу України, наказую:
1. Затвердити Узагальнюючу податкову консультацію щодо екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів (додається).
<…>
Голова О. Клименко
Затверджено наказом Державної податкової служби України від 16.12.2011 р. № 258
Узагальнююча податкова консультація щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів
В Узагальнюючій податковій консультації щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, вживаються такі скорочення:
Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI — Кодекс;
Закон України від 5 березня 1998 року № 187/98-ВР «Про відходи» — Закон;
Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 452/2011, — Положення.
Платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів (включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників), під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема, розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини (пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Кодексу).
Розміщення відходів — зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами (пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Побутові відходи — відходи, що утворюються у процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов’язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення (Закон).
Спеціально відведені місця чи об’єкти — місця чи об’єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами (Закон).
Спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органи на місцях, державна санітарно-епідеміологічна служба України, інші органи виконавчої влади відповідно до компетенції (ст. 22 Закону).
Видача дозволів на зберігання та видалення відходів у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку належить до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органів на місцях у сфері поводження з відходами (п. «р» ст. 23 Закону).
Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері поводження з відходами є Міністерство екології та природних ресурсів України (п. 1 Положення).
Відповідно до листа Мінприроди України від 06.12.2011 р. № 23982/07/10-11 основне призначення спеціально відведених місць чи об’єктів — видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження, тобто проведення остаточних операцій видалення. Згідно із статтею 21 Закону рішення про відвід (відведення) земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об’єктів поводження з відходами приймають органи місцевого самоврядування, оскільки саме розміщення відходів є найбільш небезпечним фактором впливу на стан навколишнього природного середовища оточуючих земельних ділянок, зокрема ґрунтів.
Місця тимчасового зберігання відходів, наприклад для тимчасового зберігання небезпечних відходів перед передачею на знешкодження або утилізацію спеціалізованим організаціям, контейнери або урни для збирання побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об’єктів .
Отже, платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб’єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях.
Директор Департаменту
оподаткування юридичних осіб О. Любченко
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
ЕКОПОДАТОК ЗА ТИМЧАСОВЕ ЗБЕРІГАННЯ ВІДХОДІВ
СПЛАЧУВАТИ НЕ ПОТРІБНО — НОВА ПОЗИЦІЯ ДПСУ
У це складно повірити, але ДПСУ вирішила змінити гнів на милість у питанні сплати екоподатку на тимчасове зберігання побутових відходів.
Як відомо, практично весь минулий рік ДПСУ наполягала, що за види відходів, у тому числі небезпечних, побутових та інших, які утворилися у процесі діяльності суб’єктів господарювання та зберігалися до моменту передачі спеціалізованому підприємству (незалежно від строку їх зберігання), такі суб’єкти, у тому числі бюджетні установи, повинні сплачувати екоподаток (див. листи від 06.05.2011 р. № 12789/7/15-0817, від 17.05.2011 р. № 9126/6/15-0816, від 01.07.2011 р. № 17870/7/15-0817 // «Бюджетна бухгалтерія», 2011, № 29, та лист від 26.08.2011 р. № 23116/7/15-2117).
Протистояти цій позиції намагалися Мінприроди, про що свідчать листи від 04.08.2011 р. № 14364/07/10-11 та від 05.09.2011 р. № 16687/07/10-11, а також Мінрегіонбуд — лист від 04.08.2011 р. № 7/12-8463.
І ось нарешті ДПСУ визнала, що місця тимчасового зберігання відходів, наприклад для тимчасового зберігання небезпечних відходів перед передачею на знищення або утилізацію спеціалізованим підприємствам, контейнери або урни для збору побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення та не належать до спеціально відведених місць або об’єктів.
Отже, якщо бюджетні установи на своїй території тимчасово зберігають побутові відходи (у спеціально призначених для цих цілей контейнерах або урнах), різні види небезпечних відходів (наприклад, люмінесцентні лампи, відпрацьовані шини та акумулятори, медичні термометри тощо) до передачі їх спеціалізованим підприємствам, то місця їх тимчасового зберігання не належать до спеціально відведених місць чи об’єктів і відповідно сплачувати екоподаток за такі відходи не потрібно.
У результаті в документі, що коментується, ДПСУ дійшла висновку про те, що платниками екоподатку за розміщення побутових відходів є тільки ті суб’єкти господарювання, які розміщують такі відходи у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах. При цьому на використання таких місць має бути отримано дозвіл уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях.
У зв’язку з таким розвитком подій напевно у багатьох читачів виникло запитання: а чи можна суми сплаченого екоподатку повернути? Так, можна. Такі суми вважаються помилково сплаченими грошовими зобов’язаннями (п.п. 14.1.182 ПКУ), до яких належать суми коштів, що надійшли на певну дату до відповідного бюджету від юридичних або фізичних осіб, які не є платниками таких грошових зобов’язань.
Умови повернення таких сум визначено у ст. 43 ПКУ, а саме:
1) обов’язковою умовою для повернення помилково сплачених сум грошових зобов’язань є подання платником податків заяви про їх повернення. Строк подання такої заяви — 1095 днів із дня перерахування таких сум до бюджету;
2) подання в довільній формі заяви, в якій указується напрям перерахування коштів:
— на поточний рахунок платника податків;
— у рахунок погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету;
— повернення готівковими коштами за чеком;
3) податковий орган не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум з бюджету та подає його до органу Держказначейства;
4) орган Держказначейства протягом 5 робочих днів здійснює повернення зазначених сум платникам податків. Процедуру повернення таких сум визначено Порядком взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених сум грошових зобов’язань, затвердженим наказом ДПАУ, Мінфіну і Держказначейства від 21.12.2010 р. № 974/1597/499.
На завершення варто звернути увагу на те, що ті бюджетні установи, які використовують для обігрівання адміністративних, складських та інших приміщень побутові газові котли, унаслідок чого здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу, є платниками екоподатку. Особливості сплати цього податку бюджетними установами розглядалися у статті «Екологічний податок від «А» до «Я» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2011, № 47).
