НАДАННЯ ДОДАТКОВОЇ ВІДПУСТКИ ЧЛЕНАМ ДОБРОВІЛЬНОЇ ПОЖЕЖНОЇ ДРУЖИНИ
Тетяна СТАШКІВ, начальник відділу режимів праці, нормування та професійної кваліфікації Департаменту з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці
04.01.2011 р. в установі створено добровільну пожежну дружину. Колективним договором передбачено надання додаткової відпустки членам такої дружини тривалістю 5 календарних днів.
Працівник установи — член добровільної пожежної дружини має право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні.
Йому було надано щорічну основну відпустку повної тривалості з 08.08.2011 р. за період роботи з 07.05.2010 р. по 06.05.2011 р. Відразу за цією відпусткою працівнику було надано додаткову як члену добровільної пожежної дружини.
Якої тривалості надається така додаткова відпустка: повної чи пропорційно відпрацьованому часу?
(м. Львів)
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про пожежну безпеку» від 17.12.93 р. № 3745-XII (далі — Закон № 3745) пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, місцеву та добровільну.
Добровільна пожежна дружина створюється в установах та організаціях з метою проведення заходів щодо запобігання пожежам та їх гасіння з числа робітників, службовців, інженерно-технічних працівників та інших громадян (ст. 28 Закону № 3745). Такі дружини провадять діяльність відповідно до Положення про добровільну пожежну дружину (команду), затвердженого постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 136 (далі — Положення № 136).
Членам добровільної пожежної дружини може надаватися додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати до 10 робочих днів на рік (ст. 29 Закону № 3745).
Зверніть увагу: Законом № 3745 тривалість відпустки встановлено в робочих днях. Водночас нагадаємо, що згідно зі ст. 5 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) тривалість відпусток визначається Законом про відпустки, іншими законами та нормативно-правовими актами України та незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.
Отже, тривалість відпустки, установленої в робочих днях, необхідно перевести в календарні дні. Формулу, за якою необхідно здійснювати перерахунок тривалості щорічної основної та додаткової відпусток із робочих у календарні дні, наведено в листі Мінпраці від 14.06.2006 р. № 206/13/116-06:
Nк.д. = Nр.д. х 7 : 6,
де Nк.д. — тривалість відпустки в календарних днях;
Nр.д. — тривалість відпустки в робочих днях;
7 — тривалість тижня в календарних днях;
6 — тривалість тижня в робочих днях, за якою обчислювалася тривалість відпустки до прийняття Закону про відпустки.
Виходячи з наведеної вище формули тривалість відпустки працівникам — членам добровільної пожежної дружини становитиме до 12 календарних днів (10 роб. дн. х 7 : 6). Це підтверджується і п. 17 Положення № 136, згідно з яким членам добровільної добровільної пожежної дружини надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю до 12 календарних днів у порядку, визначеному колективним договором.
Зауважимо: згідно з п. 16 Положення № 136 фінансове та матеріально-технічне забезпечення діяльності добровільної пожежної дружини здійснюється за рахунок підприємства, установи, організації, де створено таку дружину.
При цьому Законом № 3745 не встановлено, що зазначений вид відпустки належить до виду щорічних відпусток.
Частиною 2 ст. 4 Закону про відпустки передбачено, що законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Отже, ця відпустка не належить до жодного з видів щорічних відпусток, передбачених ст. 4 Закону про відпустки. Статтею 29 Закону № 3745 передбачено можливість надання такої відпустки, а не обов’язок її надати. Крім цього, не встановлено конкретну тривалість такої відпустки.
Тому ця додаткова відпустка має надаватися на умовах, визначених колективним договором.
Оскільки відпустка членам добровільної пожежної дружини не належить до щорічних, на неї не поширюється право на:
— виплату компенсації, передбачену ст. 24 Закону про відпустки;
— перенесення відпустки в разі тимчасової непрацездатності працівника, передбачене ст. 11 Закону про відпустки;
— поділ відпустки на частини, передбачений ст. 12 Закону про відпустки.
Таким чином, працівнику має бути надано відпустку повної тривалості, яку встановлено колективним договором, тобто 5 календарних днів.
