Оплата листків непрацездатності працівникам медичних установ в умовах реформування системи охорони здоров’я

ДОНЕЦЬКЕ ОБЛАСНЕ ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ З ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

ОПЛАТА ЛИСТКІВ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ ПРАЦІВНИКАМ МЕДИЧНИХ УСТАНОВ В УМОВАХ РЕФОРМування СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Лист від 16.03.2012 р. № 01-14-691

Зараз у нашій країні проводиться реформування системи охорони здоров’я, у зв’язку з чим у деяких областях Україні реалізовані пілотні проекти зі створення центрів первинної медико-санітарної допомоги. У Донецькій області на базі діючих медичних установ створено такі центри.

Перед новими організаціями постало безліч проблем, серед яких не останнє місце займає питання застосування законодавства у сфері соціального страхування при оплаті листків непрацездатності працівникам центрів. Адже не секрет, що лікарі та медсестри мають більший ризик захворіти, ніж інші люди, особливо в період епідемій грипу.

Хвора людина може розраховувати на отримання допомоги по листку непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності лише у разі настання страхового випадку в період роботи, включаючи день звільнення. Допомога має бути виплачена за основним місцем роботи працівника, а також за сумісництвом, якщо людина працює на двох (або декількох) підприємствах.

При цьому потрібно пам’ятати, що роботодавець зобов’язаний нарахувати допомогу по тимчасовій непрацездатності за весь період хвороби до одужання людини або до встановлення інвалідності у зв’язку із захворюванням, незалежно від того, звільнений працівник у період хвороби чи ні. Це передбачено статтею 35 Закону України від 18.01.2001 р. № 2240-III
«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі — Закон № 2240).

Згідно з трудовим законодавством не допускається звільнення працівника в період його хвороби з ініціативи роботодавця, крім пункту 5 статті 40 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП). Разом з тим, якщо працівник у період хвороби хоче звільнитися за власним бажанням, роботодавець не може йому відмовити, оскільки трудове законодавство не встановлює жодних обмежень у цьому випадку.

Складніша ситуація, коли звільнення працівників відбувається у зв’язку з реорганізацією підприємства. Створення центрів первинної медико-санітарної допомоги в Донецькій області було проведено шляхом реорганізації діючих медичних установ з виділенням частини установ або їх структурних одиниць. При цьому установи чи організації, з яких відбулося виділення структурних одиниць, не припинили своєї діяльності.

Одночасно з реорганізацією робиться перерозподіл кадрів. Якщо новоствореному центру передасться, наприклад, фельдшерсько-акушерський пункт, який раніше входив до структури сільської ради, то очевидно, що працівники фельдшерсько-акушерського пункту повинні бути переведені в нову установу.

Переведення на нове підприємство може бути здійснено за згодою працівника на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП. При цьому в трудову книжку вноситься запис: «Звільнений за переведенням на таке-то підприємство, підстава — п. 5 ст. 36 КЗпП України».

Звільнення працівника у зв’язку з переведенням в іншу установу на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП не позбавляє його права на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності в повному обсязі по страховому випадку, який настав до реорганізації.

Наприклад, якщо працівник захворів 14 грудня 2011 року, а з 1 січня 2012 року підприємство було реорганізоване з виділенням його частини і подальшою передачею в нову організацію, то всі листки непрацездатності, видані працівникові за страховим випадком, що настав 14 грудня 2011 року (до реорганізації), повинні бути оплачені на підприємстві, де працівник працював у грудні 2011 року, навіть якщо працівник буде продовжувати хворіти після 1 січня 2012 року.

У деяких випадках реорганізації підприємств трудовим законодавством допускається застосування частини 3 статті 36 КЗпП. При цьому в трудові книжки працівників лише вноситься наступний запис: наприклад, «Підприємство «Альфа» з 01.01.2012 реорганізовано в підприємство «Бета» за аналогією з перейменуванням підприємства.

У цьому випадку листки непрацездатності, видані працівникові за страховим випадком, що настав до реорганізації підприємства, також повинні бути оплачені на підприємстві, на якому працювала людина до реорганізації. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Якщо ж людина захворіла після реорганізації підприємства, то оплата листка непрацездатності буде проведена на новому місці роботи.

При цьому, якщо працівник перейшов на нове місце роботи шляхом звільнення у зв’язку з переведенням на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП, то розрахунковим періодом для обчислення допомоги по страховому випадку, який настав після реорганізації, буде вважатися тільки період роботи з моменту реорганізації

Наприклад, 1 січня 2012 року підприємство «Альфа» було реорганізовано в підприємство «Бета» з переведенням усіх працівників на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП. У трудових книжках працівників записано, що вони були звільнені з підприємства «Альфа» і 1 січня 2012 року прийняті на роботу на підприємство «Бета». 12 січня 2012 року працівник підприємства «Бета» захворів. Розрахунковим періодом у цьому випадку буде вважатися період з 1 січня по 11 січня 2012 року, оскільки період, коли застрахована особа працювала на попередньому місці роботи (підприємстві «Альфа») — до переведення на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП, — не враховується (лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 21.04.2010 р. № 04-29-794).

Якщо ж при реорганізації підприємства була застосована частина 3 статті 36 КЗпП, то відповідно до роз’яснень Міністерства праці та соціальної політики України від 30.04.2010 р. № 129/18/99-10 в розрахунковий період при обчисленні допомоги повинен включатися період роботи працівника до реорганізації підприємства, а саме: останні 6 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку.

Отже, дотримання законодавства при проведенні реорганізації підприємств забезпечує соціальний захист людини в частині отримання допомоги в період тимчасової непрацездатності.

Завідувач відділу соціальних виплат
виконавчої дирекції Донецького обласного
 відділення Фонду соціального страхування
 з тимчасової втрати працездатності
B. Воляник

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ

РЕФОРМУВАННЯ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ: ГАРАНТІЇ ПРАЦІВНИКАМ У ЧАСТИНІ
ОТРИМАННЯ ДОПОМОГИ ПО ТИМЧАСОВІЙ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ

4 серпня 2011 року набув чинності Закон України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях і місті Києві» від 07.07.2011 р. № 3612-VI (далі — Закон № 3612), який визначає організаційні та правові засади реформування системи охорони здоров’я в зазначених регіонах.

Відповідно до Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI з 1 січня 2011 року видатки на функціонування сільських закладів охорони здоров’я (дільничних лікарень, медичних амбулаторій, фельдшерсько-акушерських та фельдшерських пунктів) віднесені до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського АР Крим та обласного значення, у зв’язку з чим проводиться реорганізація мережі сільських закладів охорони здоров’я шляхом визначення їх структурними підрозділами центральних районних, районних та міських лікарень.

На виконання вимог Закону № 3612, з метою удосконалення надання населенню первинної медико-санітарної допомоги, ведеться робота щодо створення центрів первинної медико-санітарної допомоги (далі — центр ПМСД) шляхом визначення діючих самостійних закладів охорони здоров’я (дільничних лікарень, амбулаторій, фельдшерсько-акушерських та фельдшерських пунктів) структурними підрозділами центрів ПМСД.

Створення центрів ПМСД проводиться шляхом реорганізації, під час якої, зокрема, виникають запитання щодо оплати листків непрацездатності працівників. Відповіді на ці запитання надано у листі, що коментується.

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III (далі — Закон № 2240) передбачено, що право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності виникає з настанням страхового випадку в період роботи, включаючи перший день роботи і день звільнення.

Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам за весь час до відновлення працездатності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством (ч. 2 ст. 35 Закону № 2240).

Відповідно до ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті).

При проведенні реорганізації медичних установ звільнення працівників може відбуватися на підставі:

— п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП, тобто у порядку переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію. Переведення є підставою для припинення трудового договору, тобто працівник фактично не переводиться, а звільняється у зв’язку з переведенням в іншу установу;

— ч. 3 ст. 36 КЗпП, якою передбачено, що у разі реорганізації підприємства (злиття, приєднання, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується . Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП). Зміна підпорядкованості установи не припиняє дії трудового договору працівників, і в новій установі зберігаються трудові відносини з ними.

В обох випадках працівник має право на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності в повному обсязі за страховим випадком, який настав до реорганізації. При цьому листки непрацездатності оплачуються установою, де застрахована особа працювала до реорганізації, навіть якщо така особа продовжує хворіти і після реорганізації.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону № 2240 допомога по тимчасовій непрацездатності призначається та надається за основним місцем роботи і за сумісництвом у порядку, визначеному КМУ.

Відповідно до п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266 (далі — Порядок № 1266), розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.

Таким чином, коли трудові відносини з працівниками продовжені, про що зроблено відповідні записи у трудових книжках (ч. 3 ст. 36 КЗпП), то розрахунковий період для обчислення середньої зарплати для розрахунку страхових виплат та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності визначається для таких працівників у загальному порядку, визначеному п. 4 Порядку № 1266. Він буде становити останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Якщо ж трудові відносини з працівниками були припинені на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП, то в цьому разі розрахунковим періодом за страховим випадком, який настав після реорганізації, буде вважатися тільки період роботи з моменту реорганізації.

Порядок оплати лікарняних та визначення розрахункового періоду покажемо у таблиці.

Ольга ВІТКОВСЬКА, економіст-аналітик