ЧИ МОЖУТЬ СУБ’ЄКТИ ГОСПОДАРЮВАННЯ ПЕРШОЇ ТА ДРУГОЇ ГРУП — ПЛАТНИКИ ЄДИНОГО ПОДАТКУ ПРОДАВАТИ ТОВАРИ ТА НАДАВАТИ ПОСЛУГИ БЮДЖЕТНИМ УСТАНОВАМ
Вікторія МАТВЄЄВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Згідно з п. 291.4 Податкового кодексу України суб’єкти господарювання першої групи — фізичні особи — підприємці провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню, а суб’єкти другої групи — надають послуги, у тому числі побутові, платникам єдиного податку та/або населенню.
Чи може юридична особа, яка є неприбутковою організацією і утримується за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, укладати договори купівлі-продажу товарів із суб’єктами господарювання першої та другої груп? Чи можуть суб’єкти господарювання першої та другої груп — платники єдиного податку надавати послуги бюджетним установам?
(м. Ізюм)
Для того щоб відповісти на ці запитання, перш за все необхідно розібратися, хто може бути віднесений до суб’єктів господарювання — платників єдиного податку першої та другої груп.
Відповідно до гл. 1 розд. XIV Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ) суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, а також сплачують єдиний податок, розподіляються на чотири групи, три з яких передбачені для фізичних осіб — підприємців, а четверта — для юридичних осіб.
Для кожної групи платників єдиного податку передбачено:
— обмеження за видами діяльності;
— гранично допустимий обсяг річного доходу;
— ставки єдиного податку;
— максимально допустима кількість найманих працівників;
— правила обліку доходів, витрат та подання звітності.
Найбільша кількість запитань стосується правомірності здійснення того чи іншого виду діяльності такими суб’єктами господарювання. Тому далі розглянемо, які види господарської діяльності дозволені суб’єктам господарювання першої та другої груп.
Перш за все зазначимо, що згідно з п. 291.4 ПКУ суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
1) перша група — фізичні особи — підприємці, які здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню;
2) друга група — фізичні особи — підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства.
До другої групи не можуть бути віднесені фізичні особи — підприємці, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005). Такі фізичні особи — підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, установленим для третьої групи;
3) третя група — фізичні особи — підприємці;
4) четверта група — юридичні особи — суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми.
Розберемося детальніше, які види господарської діяльності дозволено здійснювати фізичним особам — підприємцям першої та другої груп.
Перша група платників єдиного податку
Згідно з п.п. 1 п. 291.4 ПКУ такі суб’єкти господарювання можуть здійснювати наступні види діяльності:
1) роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках ;
2) та/або надання побутових послуг населенню .
Відповідно до п. 13 Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції, МВС, ДПА та Держстандарту від 26.02.2002 р. № 57/188/84/105 торговельним місцем є площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.
У свою чергу, торговельне місце на ринку визначають як торговельну площу встановлених розмірів для здійснення продажу товарів та/або надання послуг згідно з планом території ринку окремим суб’єктом господарювання або фізичною особою.
Для потреб та зручності продавців і покупців на території ринку або поруч можуть відкриватися магазини, підприємства громадського харчування, побутового обслуговування, телефонного зв’язку, каси продажу квитків на транспорт, готелі.
Надання продавцям торговельних місць на певний строк здійснюється адміністрацією ринку на підставі письмової угоди, в якій, як правило, указуються строк дії такої угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови його оренди, розмір та порядок плати за оренду майна, перелік послуг, що надаються ринком, та їх вартість (п. 20 Правил торгівлі на ринках).
Таким чином, якщо особа-підприємець орендує певне приміщення під магазин на підставі договору з ринком, то такий магазин можна вважати торговельним місцем на ринку, що дає можливість підприємцю-орендарю увійти до першої групи платників єдиного податку.
Якщо ж для відкриття магазину чи іншого торговельного об’єкта підприємець уклав договір не з ринком, а з органом місцевого самоврядування, за рішенням якого йому було виділено землю під цей торговельний об’єкт, то цей об’єкт не розглядається як торговельне місце на ринку. У такому разі підприємця не може бути включено до першої групи платників єдиного податку, для нього відкриті тільки друга або третя групи (при дотриманні всіх інших умов щодо чисельності найманих працівників та обсягу доходу).
Тепер що стосується побутових послуг. Вичерпний перелік побутових послуг населенню для цілей застосування спрощеної системи оподаткування наведено в п. 291.7 ПКУ. Зазначимо, що під населенням відповідно до загальної практики застосування термінів, слів та словосполучень в юриспруденції розуміється сукупність людей, які перебувають у межах цієї держави та підлягають її юрисдикції. До складу населення входять громадяни цієї держави, іноземні громадяни, які проживають у цій державі тривалий час, особи без громадянства, а також особи з подвійним і більше громадянством. Проте це визначення не є нормативно встановленим.
Отже, платникам єдиного податку, яких віднесено до першої групи, дозволено здійснювати продаж товарів на ринках та надавати побутові послуги населенню. З огляду на це бюджетні установи можуть здійснити придбання товарів у зазначених суб’єктів господарювання тільки на ринку та лише за готівку.
Друга група платників єдиного податку
Згідно з п.п. 2 п. 291.4 ПКУ такі суб’єкти господарювання можуть здійснювати наступні види діяльності:
1) надання послуг (у тому числі побутових) платникам єдиного податку та/або населенню, крім посередницьких послуг з придбання, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009: 2005);
2) виробництво та/або продаж товарів;
3) діяльність у сфері ресторанного господарства.
Як бачимо, такі суб’єкти господарювання — платники єдиного податку мають право надавати послуги тільки платникам єдиного податку та /або населенню. Що стосується інших суб’єктів господарювання, які не є платниками єдиного податку (зокрема, бюджетних установ), то надавати послуги таким суб’єктам платники єдиного податку другої групи не можуть.
З цього питання підприємцям — платникам єдиного податку доречним буде звернутися до Узагальнюючої податкової консультації щодо віднесення до певної групи (другої або третьої) платників єдиного податку фізичних осіб — підприємців, які здійснюють діяльність з надання послуг, затвердженої наказом ДПСУ від 20.02.2012 р. № 137. У цьому документі податківці роз’яснили, як правильно підприємцям оформити господарські відносини залежно від того, до якої групи вони належать.
Що стосується здійснення діяльності, пов’язаної з виробництвом або продажем товарів, то такою діяльністю суб’єкти господарювання — платники єдиного податку, які належать до другої групи, можуть займатися без будь-яких обмежень. Тобто зазначені суб’єкти мають право здійснювати продаж товарів будь-якій юридичній особі, у тому числі й бюджетним установам.
Щодо платників єдиного податку третьої та четвертої груп, то вони можуть здійснювати будь-які види діяльності, крім недозволених (п. 291.5 ПКУ) для платника єдиного податку. Тому для них ніяких проблем при роботі з бюджетними установами не виникає.
На завершення зазначимо, що необхідність дотримання вищезазначених обмежень за видами діяльності стосується безпосередньо самих фізичних осіб — платників єдиного податку, а не тих суб’єктів господарювання, кому вони надають послуги чи продають товари, зокрема бюджетним установам. Це пов’язано з тим, що саме для таких підприємців порушення критеріїв перебування на єдиному податку має дуже неприємні наслідки.
