ДЕРЖАВНА КАЗНАЧЕЙСЬКА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ КОДІВ ЕКОНОМІЧНОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ ВИДАТКІВ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗРАХУНКІВ ПРИ ОРЕНДІ
Лист від 12.04.2012 р. № 17-10/925-5184
(витяг)
<…>
1. Щодо оплати відсотків річних, нарахованих при оплаті за електроенергію
Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Державного казначейства України від 25.11.2008 р. № 495, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.01.2009 р. за № 79/16095 (далі — Інструкція), визначено, що оплата донарахованих платежів (окрім штрафів і пені), визначених контрольними органами відповідно до законодавства, та відсотків річних від простроченої суми договору проводиться за тим кодом, за яким має проводитися основний платіж (п. 4).
Отже, оплата відсотків річних, нарахованих при оплаті за електроенергію, здійснюється за КЕКВ 1163 «Оплата електроенергії».
2. Щодо перевірки технічного стану транспортного засобу
Відповідно до Порядку проведення обов’язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 р. № 137, перевірка технічного стану транспортного засобу — процес визначення відповідності транспортного засобу встановленим до конструкції і технічного стану вимогам.
Інструкцією визначено, що проведення експертної оцінки транспортних засобів, технічного огляду транспортного засобу здійснюється за КЕКВ 1134 «Оплата послуг (крім комунальних)» (1.3.4.е).
Таким чином, якщо вартість вінілового утримувача входить до вартості наданих послуг з перевірки технічного стану транспортного засобу, видатки необхідно здійснювати за згаданим кодом.
3. Щодо визначення поняття технічного обслуговування систем газопостачання та технічного обслуговування обладнання
Згідно з наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 1 жовтня 1997 року № 254 «Про затвердження Правил безпеки систем газопостачання України», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.05.98 р. за № 318/2758, система газопостачання — газопроводи і споруди на них (включаючи міжселищні). Газове обладнання житлових і громадських будинків, промислових і сільськогосподарських підприємств, підприємств комунально-побутового обслуговування населення виробничого характеру, ГНС, ГНП, ПСБ, АГЗС, резервуарних, геотермальних групових та індивідуальних установок ЗВГ.
Технічне обслуговування — системи обходів (оглядів), ремонтів, які дають змогу утримувати обладнання в справному стані. При технічному обслуговуванні здійснюють контроль технічного стану, перевірку на загазованість, виявлення виходу газу, очищення, змащування, регулювання та інші операції з утримання працездатності і справності газопроводів, ГРП, електрохімзахисту, сигналізації, обладнання ГРП, ГНС, ГНП і АЗГС, газовикористовувальних установок і газових приладів.
Інструкцією зазначено, що видатки на технічне обслуговування та утримання в належному стані (крім ремонту) систем вуличного освітлення, внутрішніх та зовнішніх мереж тепло-, водо-, газопостачання та водовідведення тощо проводяться за КЕКВ 1165 «Оплата інших комунальних послуг» (1.6.5.б).
4. Щодо орендної плати
Якщо на балансі розпорядника бюджетних коштів знаходиться будівля, приміщення якої орендує інша бюджетна установа, орендодавець укладає з орендарем договір оренди відповідно до Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (далі — договір оренди), затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 р. № 1774, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.12.2000 р. за № 931/5152 (далі — наказ).
Відповідно до п. 5.13 договору оренди орендар зобов’язаний здійснювати витрати, пов’язані з утриманням орендованого майна. А якщо приміщеннями користуються і орендар, і балансоутримувач (як це здебільшого й буває), то орендар бере участь в утриманні відповідних приміщень (у відповідній пропорції). Між орендарем і балансоутримувачем укладається договір згідно з Примірним договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, затвердженим наказом.
Згідно з договором оренди орендодавець має право доручити орендарю сплачувати вартість послуг, пов’язаних з утриманням орендованого майна, безпосередньо комунальним або житлово-комунальним підприємствам.
Орендодавець розподіляє між орендарями витрати на утримання приміщень залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, системи тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині — пропорційно до розміру орендованої організаціями площі. Орендодавець надає орендарям рахунки для оплати орендної плати, послуг охорони приміщення, комунальних послуг (теплопостачання, водопостачання, електроенергія, інші комунальні послуги — вивезення сміття, обслуговування ліфтів) та інших послуг, пов’язаних з утриманням приміщень, орендарі оплачують їх відповідно до економічної суті платежу.
Застосування кодів економічної класифікації видатків залежить від економічної суті платежу та умов укладених договорів.
Якщо орендодавець має право на надання комунальних та експлуатаційних послуг, то плата за ці послуги має зараховуватися як власні надходження — плата за послуги, що надаються бюджетною установою, на рахунки, які призначені для зарахування до спеціального фонду державного бюджету власних надходжень розпорядників бюджетних коштів. При цьому надання таких послуг має передбачатися законодавством (абз. 3 ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України).
Власні надходження бюджетних установ за рахунок надходжень від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, використовуються на покриття витрат, пов’язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (абз. 15 ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України).
Якщо орендодавець не має права на надання зазначених вище послуг, то орендар може відшкодувати лише витрати на утримання приміщень, зазнані орендодавцем.
У разі відшкодування витрат орендарем кошти надходять на реєстраційні рахунки орендодавця за КЕКВ 0000. За операціями поточного року кошти зараховуються як відшкодування здійснених витрат та відносяться на відновлення касових видатків. Залежно від проведених операцій коригуються фактичні видатки.
Відповідно до бюджетного законодавства право бюджетних установ на витрачання бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисах поточного року, припиняється 31 грудня поточного року. У разі надходження коштів на реєстраційний рахунок по загальному фонду за КЕКВ 0000 по операціях, проведених у минулих бюджетних періодах, отримані кошти спрямовуються в дохід державного бюджету.
Перший заступник Голови О. Даневич
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
РОЗ’ЯСНЕННЯ ДЕРЖКАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ
ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ КЕКВ
У листі, що коментується, Держказначейська служба роз’яснює порядок застосування КЕКВ за окремими запитаннями, деякі з яких уже розглядалися на сторінках нашого видання. Зауважимо, що в цьому листі Держказначейська служба посилається на Інструкцію щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затверджену наказом Держказначейства від 25.11.2008 р. № 495, яка на сьогодні втратила чинність. Замість цього документа починаючи з 17.04.2012 р. бюджетні установи керуються Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Мінфіну від 12.03.2012 р. № 333 (далі — Інструкція № 333 // «Бюджетна бухгалтерія», 2012, № 15). Тому розглянемо лист, що коментується, з урахуванням вимог Інструкції № 333.
1. Відсотки річних, нараховані при оплаті електроенергії.
Як відомо, взаємовідносини між споживачами комунальних послуг (у тому числі й бюджетними установами) та постачальниками таких послуг регулюються договором про надання відповідних комунальних послуг та спеціальними нормативно-правовими актами. Щодо такого виду послуг, як електроенергія, ці питання врегульовано Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.96 р. № 28 (далі — Правила № 28).
Відповідно до п. 5.5 цих Правил договір про постачання електроенергії містить, зокрема, такі умови, що є істотними та обов’язковими для цього виду домовленостей:
— відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування;
— зобов’язання сторін у разі порушення договірних величин.
Під час укладення договору про постачання електроенергії сторони визначають його зміст на підставі Типового договору про постачання електричної енергії (далі — Типовий договір), форму якого наведено в додатку 3 до Правил № 28.
Так, одним з обов’язків споживачів електроенергії (до яких належать і бюджетні установи) є оплата вартості електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показань засобів обліку електричної енергії» (п.п. 2.3.3 Типового договору). У свою чергу, постачальник електроенергії має право в разі несвоєчасної оплати спожитої електричної енергії стягувати зі споживача пеню та застосовувати інші санкції на підставі абз. 8 п. 8.1 Правил № 28.
Також п.п. 4.2.1 Типового договору передбачено, що за внесення платежів з порушенням строків, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі, який зазначається в договорі (у відсотках) за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати. Сума пені вказується в розрахунковому документі окремим рядком.
Як випливає з роз’яснень Держказначейської служби, наданих у листі, що коментується, якщо такі санкції постачальник електроенергії стягує у вигляді відсотків річних від простроченої суми договору, то витрати на їх сплату здійснюються за тим кодом, за яким має здійснюватися основний платіж, тобто за КЕКВ 1163 «Оплата електроенергії».
Проте не зовсім зрозуміло, про які саме відсотки йдеться в листі, що коментується. Адже у згаданих вище положеннях Правил № 28 і Типового договору зазначається про такий вид штрафних санкцій, як пеня, витрати на сплату якої бюджетні установи здійснюють за КЕКВ 1135. Докладно це питання ми розглядали в газеті «Бюджетна бухгалтерія», 2010, № 21, с. 21.
2. Техогляд та супутні товари.
З метою звіряння ідентифікаційних номерів та номерних знаків транспортного засобу з даними реєстраційних документів, установлення комплектності та фіксації його пошкоджень проводиться обов’язковий технічний контроль транспортних засобів. Процедура проведення обов’язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначено Порядком проведення обов’язкового технічного контролю та обсягами перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженими постановою КМУ від 30.01.2012 р. № 137 (далі — Порядок № 137).
Виняток становлять транспортні засоби, що не підлягають обов’язковому технічному контролю. Такі транспортні засоби перелічено у ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.93 р. № 3353-XII та п. 1 Порядку № 137.
Якщо на балансі бюджетної установи обліковуються транспортні засоби, які підлягають обов’язковому технічному контролю, то витрати, пов’язані з оплатою вартості послуг з перевірки технічного стану транспортного засобу, враховуючи вартість вінілового тримача (якщо його вартість не виділена окремою сумою), а також витрати на проведення експертної оцінки здійснюються за КЕКВ 1134 «Оплата послуг (крім комунальних)».
3. Витрати на техобслуговування систем газопостачання та обладнання.
Сьогодні до проектування, будівництва, налагодження та експлуатації систем газового постачання висунуто особливі вимоги, які встановлено Правилами безпеки систем газопостачання України, затвердженими наказом Державного комітету з нагляду за охороною праці від 01.10.97 р. № 254.
Як передбачено зазначеними Правилами, на кожному об’єкті (до яких належать також і бюджетні установи, на балансі яких перебувають котельні з газовим обладнанням) керівником має бути затверджено інструкцію (положення) з організації та проведення контролю за безпечною експлуатацією газового господарства. У такому документі, зокрема, має бути передбачено періодичність та обсяг проведення перевірок, визначено стан газопроводів, газового обладнання та приладів.
Держказначейська служба в листі, що коментується, звертає увагу на те, що витрати на технічне обслуговування та утримання в належному стані (крім ремонту) систем вуличного освітлення, внутрішніх і зовнішніх мереж тепло-, водо-, електро-, газопостачання та водовідведення тощо здійснюються за КЕКВ 1165 «Оплата інших комунальних послуг». Отже, витрати на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання та обладнання бюджетні установи повинні здійснювати за КЕКВ 1165.
До речі, аналогічні висновки з цього питання було надано в консультації фахівця Держказначейства в газеті «Бюджетна бухгалтерія», 2010, № 38, с. 23.
4. Витрати з орендної плати.
Питання щодо порядку розрахунків за спожиті комунальні послуги при оренді приміщення неодноразово розглядалося на сторінках нашого видання. Так, про особливості оформлення такого варіанта розрахунків за комунальні послуги та обліку отриманих сум Держказначейська служба зазначала у своїх листах від 21.12.2011 р. № 17-10/1040-6806 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2012, № 7), від 31.05.2011 р. № 17-04/1412-7555 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2011, № 30), та в коментарях до них ми докладно розповідали про особливості обліку сум отриманого відшкодування.
Тому до роз’яснень Держказначейської служби, наведених у листі, що коментується, хотілося б додати всього лише такі важливі моменти:
— орендар повинен відшкодовувати вартість спожитих ним комунальних послуг на той рахунок (загального або спеціального фонду), з якого бюджетна установа — орендодавець здійснила видатки на їх сплату. Про це зазначено в п.п. 10.10.3 Методичних рекомендацій щодо здійснення інспектування органами Державної фінансової інспекції України, затверджених наказом Державної фінансової інспекції України від 14.12.2011 р. № 90 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2012, № 7);
— якщо розрахунки з постачальниками комунальних послуг здійснює безпосередньо бюджетна установа — орендодавець, то відповідно до Інструкції № 333 видатки на оплату комунальних послуг вона здійснює за такими кодами: КЕКВ 1161 «Оплата теплопостачання» — при оплаті послуг теплопостачання, КЕКВ 1162 «Оплата водопостачання і водовідведення» — при оплаті послуг з водопостачання та водовідведення, КЕКВ 1163 «Оплата електроенергії» — при оплаті послуг з постачання електроенергії, КЕКВ 1164 «Оплата природного газу» — при оплаті послуг з постачання природного газу;
— деяким бюджетним установам дозволено надавати комунальні послуги як різновид платних послуг. Переліки платних послуг, які можуть надавати бюджетні установи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Зокрема, види платних послуг, які можуть надавати установи та заклади освіти, визначено Переліком платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності, затвердженим постановою КМУ від 27.08.2010 р. № 796. У п.п. 4 п. 7 цього Переліку передбачено, що навчальні заклади можуть надавати громадянам, які користуються послугами, зазначеними в пп. 1 — 3 (тобто тим, хто проживає в гуртожитках навчальних закладів), комунальні послуги, послуги з експлуатації та господарського обслуговування будинків і приміщень, комунальні послуги користувачам приміщень і будівель, що не перебувають на балансі навчальних закладів.
Тільки в цьому випадку бюджетні установи зараховують кошти, отримані за надані комунальні послуги, на спеціальний рахунок як власні надходження (друга підгрупа першої групи).
Що стосується тих бюджетних установ — орендодавців, які не мають права на надання платних комунальних послуг, то суми, отримані ними від орендарів за комунальні послуги, до власних надходжень бюджетних установ — орендодавців не включаються, а спрямовуються на відновлення їх витрат зі сплати комунальних послуг.
Вікторія МАТВЄЄВА, економіст-аналітик
