ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА ІНСПЕКЦІЯ УКРАЇНИ
ПРО ЗМІНИ У ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ЗБИТКІВ
Лист від 11.01.2012 р. № 02-18/39
7 грудня минулого року Урядом прийнято постанову № 1253 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань оцінки майна» (набула чинності 16.12.2011 р.), якою суттєво змінено порядок визначення збитків.
Зокрема, змінами до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 р. № 116, передбачено, що розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки.
Для визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі в особі державних органів, державних підприємств; територіальній громаді в особі органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств або суб’єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, у разі необхідності обґрунтування наявності або установлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) майна здійснюється незалежна оцінка з урахуванням вимог окремого розділу Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. № 1891. За цією ж Методикою визначається розмір збитків, завданих державі покупцем об’єкта приватизації за час володіння ним (відповідні зміни внесено до Порядку повернення у державну власність об’єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об’єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 р. № 32).
Незалежна оцінка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі — Закон) та національних стандартів оцінки, які прийняті відповідно до Закону та затверджені Кабінетом Міністрів України.
Така оцінка здійснюється суб’єктами оціночної діяльності, якими є:
— суб’єкти господарювання — зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач та які отримали сертифікат суб’єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;
— органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.
При цьому статус оцінювача отримує особа, яка склала кваліфікаційний іспит та одержала кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог Закону.
З урахуванням зазначеного, органи Держфінінспекції України не належать до суб’єктів оціночної діяльності та після набрання чинності постановою № 1253 не мають права самостійно визначати розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей. У зв’язку з цим доцільно в ході ревізії ініціювати перед об’єктом контролю питання щодо визначення ним суми відповідних збитків за встановленою процедурою.
За наявності звіту про оцінку на дату закінчення ревізії в акті ревізії фіксується розмір збитків, завданих унаслідок відповідних порушень. В іншому випадку в акті ревізії фіксується лише факт розкрадання, нестачі та/або знищення (псування) матеріальних цінностей з посиланням на норми законодавства, які порушено. У разі надходження звернень правоохоронних органів щодо зазначення в акті ревізії збитків унаслідок таких порушень необхідно з посиланням на акти законодавства повідомити про відсутність в органів Держфінінспекції України відповідних повноважень та можливість замовлення правоохоронним органом незалежної оцінки відповідно до законодавства.
Збитки внаслідок вчинення інших порушень законодавства визначаються органами Держфінінспекції України у разі наявності нормативно-правового акта, який визначає порядок їх обрахунку щодо окремих видів порушень, а також відповідно до вимог Цивільного та Господарського кодексів України та керуючись визначенням збитків, наведеним у Порядку взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, затвердженому наказом ГоловКРУ, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України від 19.10.2006 р. № 346/1025/685/53, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за № 1166/13040.
Перший заступник Голови В. Костюшко
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
ОРГАНИ ДЕРЖФІНІНСПЕКЦІЇ НЕ МАЮТЬ
ПРАВА САМОСТІЙНО ВИЗНАЧАТИ
РОЗМІР ЗБИТКІВ ВІД НЕСТАЧ
Як відомо, порядок визначення збитків від розкрадання, нестачі (псування) майна, про який ідеться в листі Держфінінспекції, що коментується, істотно змінився після прийняття постанови КМУ від 07.12.2011 р. № 1253 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2012, № 1), яка набрала чинності 16.12.2011 р.
Так, зазначеною постановою було внесено зміни до низки документів, зокрема до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.96 р. № 116 (далі — Порядок № 116), та Методики оцінки майна, затвердженої постановою КМУ від 10.12.2003 р. № 1891 (далі — Методика № 1891).
Варто звернути увагу: питання про те, чи мають право ревізори самостійно визначати розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, розглядалося в консультації фахівця Держфінінспекції «Чи можуть ревізори самостійно визначати розмір збитків від нестач» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2012, № 15). І до речі, висновки, наведені в цій консультації, аналогічні тим, які наведені в листі, що коментується.
Отже, після 16.12.2011 р. ревізори не мають права самостійно визначати розмір збитків від розкрадання, нестачі (псування) майна. У цьому випадку слід звернутися до керівника підконтрольної установи з пропозицією визначити розмір заподіяних збитків відповідно до встановленого порядку. Керівнику, у свою чергу, доведеться вдатися до допомоги суб’єктів оціночної діяльності, перелік яких, а також їх права, обов’язки та відповідальність визначено Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III (далі — Закон № 2658), для проведення незалежної оцінки.
Результати проведення незалежної оцінки оформляються звітом про оцінку збитків, який має містити чітке обґрунтування застосованих оціночних процедур щодо визначення розміру реальних збитків та упущеної вигоди. Такий документ повинен відповідати вимогам пп. 56 — 59 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 р. № 1440.
Якщо на момент закінчення ревізії підконтрольна установа має в наявності звіт про оцінку збитків, ревізори можуть в акті ревізії вказати розмір збитків, визначений суб’єктом оціночної діяльності. У решті випадків в акті ревізії вказують тільки факт розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей із зазначенням норм законодавства, які було порушено (назва, дата, номер, стаття або пункт нормативно-правового акта), посадових (службових) осіб, унаслідок бездіяльності яких допущено порушення законодавства та заподіяно матеріальної шкоди (збитків).
У разі якщо ревізія проводиться в підконтрольній установі за зверненням правоохоронних органів, в акті ревізії має бути обов’язково вказано, що в органів Держфінінспекції наразі відсутні повноваження щодо визначення розміру матеріальної шкоди (збитків) із посиланням на відповідні пункти та статті Закону № 2658, Методики № 1891 та Порядку № 116, а також необхідно проінформувати відповідний правоохоронний орган про забезпечення організації проведення експертної оцінки відповідно до законодавства.
Вікторія МАТВЄЄВА,
економіст-аналітик
