ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТАРИФІВ НА ПЛАТНІ ПОСЛУГИ, ЯКІ НАДАЮТЬ ЗАКЛАДИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
Тетяна РЯБУХА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Існує багато видів платних послуг, котрі відповідно до Переліку платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров’я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах, затвердженого постановою КМУ від 17.09.96 р. № 1138*, можуть надавати заклади охорони здоров’я. Тарифи на такі послуги відповідно до постанови КМУ «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» від 25.12.96 р. № 1548 затверджуються в установленому порядку облдержадміністрацією.
Вартість платних послуг повинна визначатись у кожному конкретному випадку залежно від виду та місця надання цієї послуги, тому визначити вартість усіх видів платних послуг облдержадміністрація просто не може. У зв’язку з цим виникли такі запитання:
— чи необхідно затверджувати в облдержадміністрації ціни (тарифи) на платні медичні послуги, що надаються державними і комунальними закладами охорони здоров’я за договорами з підприємствами, організаціями та приватними підприємствами?
— чи підлягають затвердженню в облдержадміністрації ціни (тарифи) на платні послуги, визначені у розд. ІІ Переліку № 1138?
(м. Чернігів)
Згідно з п. 12 додатка до постанови КМУ «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» від 25.12.96 р. № 1548 Рада міністрів АР Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації регулюють (встановлюють) тарифи на платні послуги, що надають лікувально-профілактичні державні і комунальні заклади охорони здоров’я.
Згідно з п.п. 1 п. 1 ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 р. № 5007-V (далі — Закон № 5007) державне регулювання цін здійснюється Кабміном, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом установлення обов’язкових для застосування суб’єктами господарювання:
— фіксованих цін;
— граничних цін;
— граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди);
— граничних нормативів рентабельності;
— розміру постачальницької винагороди;
— розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів).
Отже, державне регулювання цін не означає, що адміністрації мають провести калькулювання тарифів. Вартість платних послуг визначає сам лікувально-профілактичний заклад виходячи з тих витрат, які фактично він понесе на надання відповідної послуги. Адміністрації, як правило, реалізують свої повноваження щодо регулювання цін і тарифів шляхом встановлення граничного рівня рентабельності, а також розглядають і затверджують тарифи, встановлені лікувально-профілактичними закладами.
Установити ціни на всі платні послуги лікувально-профілактичних закладів адміністрації не можуть, адже неможливо врахувати специфіку діяльності кожного із закладів і специфіку надання відповідних платних послуг.
При цьому також слід враховувати положення ст. 15 Закону № 5007, в якій зазначено, що Кабмін, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов’язані відшкодувати суб’єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Установлення Кабміном, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.
Таким чином, тарифи на платні медичні послуги, що надаються державними і комунальними закладами охорони здоров’я за договорами з підприємствами, організаціями та приватними підприємцями, а також тарифи на послуги, вказані у розд. ІІ Переліку № 1138, визначаються лікувально-профілактичними закладами, які безпосередньо надають такі послуги. Рада міністрів АР Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації затверджують визначені тарифи, а також здійснюють їх регулювання шляхом встановлення граничного розміру рентабельності.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить таке делеговане повноваження, як здійснення контролю за дотриманням цін і тарифів.
Нагадаємо, що законодавчо визначеного порядку надання платних послуг медичними установами та закладами на сьогодні, на жаль, немає.
Базою для визначення ціни послуги є розрахунок витрат, пов’язаних з безпосереднім наданням послуги. Як визначено в п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:
— прямих матеріальних витрат;
— прямих витрат на оплату праці;
— амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
— вартості придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
— інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
До вартості платної послуги мають бути включені всі витрати, пов’язані з її наданням.
* Далі — Перелік № 1138.
