ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА ІНСПЕКЦІЯ УКРАЇНИ
ЩОДО ПРАВОМІРНОСТІ ТРАКТУВАННЯ ЯК НЕЗАКОННІ ВИТРАТИ ОПЛАТИ УСТАНОВАМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЗА СПОЖИТІ КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ КАФЕДРАМИ ВИЩИХ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ
Лист від 14.08.2012 р. № 04-18/1154
Державна фінансова інспекція України за результатами розгляду листа <…> про надання роз’яснення щодо правомірності трактування сплачених установами охорони здоров’я коштів за спожиті комунальні послуги кафедрами вищих медичних закладів як незаконні витрати та заходів, які необхідно вживати для усунення вказаного порушення, повідомляє.
Враховуючи, що <…> державний університет є вищим навчальним закладом, який фінансується з державного бюджету, а фінансування лікувальних закладів, на базі яких розміщені кафедри даного університету, проводиться з місцевого бюджету, здійснення витрат на утримання матеріально-технічної бази кафедр за рахунок коштів лікувально-профілактичних закладів суперечить статті 85 Бюджетного кодексу України, якою забороняється здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на функціонування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, крім випадків, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету за умови відсутності заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату.
Крім цього, відповідно до п. 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 228 (далі — Постанова № 228), під час визначення обсягів видатків бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об’єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ, обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді. Тому лікувально-профілактичні заклади охорони здоров’я не мають підстав для планування та здійснення видатків на утримання матеріально-технічної бази клінічних кафедр.
Також зазначаємо, що ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно даним Кодексом та законом про Державний бюджет України. Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у даному Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.
Отже, згідно з діючим законодавством України норми Бюджетного кодексу України у сфері правового регулювання бюджетних відносин мають пріоритетний характер.
У листі Держфінінспекції у <…> області <…> зазначаються документи, які були видані до набрання чинності Бюджетним кодексом України і в певній частині суперечать йому. Отже, ці документи можуть бути застосовані тільки в тій частині, що не суперечать Бюджетному кодексу України.
Крім цього, в листі від 23.03.2012 р. № 10.03.68/783 Міністерство охорони здоров’я України підтвердило те, що п. 1.5 Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров’я , затвердженого наказом МОЗ України від 05.06.97 р. № 174 (далі — Наказ № 174), суперечить вимогам п. 2 ст. 85 Бюджетного кодексу України, який введено в дію з 01.01.2011 р. і який має вищу юридичну силу.
Згідно з даним листом МОЗ України на виконання підпункту 2 пункту 8 розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.01.2011 р. № 148-р «Питання зміцнення фінансово-бюджетної дисципліни» стосовно приведення у відповідність до вимог Бюджетного кодексу України Наказу № 174, підготовлено та внесено на розгляд до Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я законопроект «Про внесення змін до ст. 85 Бюджетного кодексу України» (щодо фінансування вищих медичних навчальних закладів, закладів післядипломної освіти)» в частині заборони здійснення видатків на фінансування бюджетних установ з двох бюджетів, установивши виключення для вищих медичних навчальних закладів та закладів післядипломної освіти.
Також у розпорядженні Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності вищих медичних навчальних закладів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту» від 11.01.2012 р. № 4-р (далі — розпорядження КМУ № 4) йдеться про питання розміщення кафедр, лабораторій, центрів та інших структурних підрозділів державних вищих навчальних закладів у комунальних і державних закладах охорони здоров’я.
Пунктом 3 розпорядження КМУ № 4 доручено Міністерству освіти і науки, молоді та спорту разом з Міністерством фінансів і Міністерством охорони здоров’я України опрацювати питання щодо фінансування університетських клінік, які є структурними підрозділами вищих медичних навчальних закладів, у тому числі за рахунок бюджетних коштів, передбачених вищим медичним навчальним закладам для надання спеціалізованої консультативної амбулаторно-поліклінічної та стоматологічної допомоги населенню.
З огляду на наведене, Держфінінспекція при перевірці питання проведення витрат на утримання матеріально-технічної бази кафедр вищих медичних закладів за рахунок коштів лікувально-профілактичних закладів має керуватись нормами Бюджетного кодексу України та Постанови № 228.
Також зазначаємо, що тільки після дослідження та встановлення факту порушення статті 85 Бюджетного кодексу України у повному обсязі слід керуватися п. 28 статті 116 і за наслідками встановленого порушення бюджетного законодавства вживати заходів, передбачених статтею 117 Бюджетного кодексу України.
Перший заступник Голови
В. Костюшко
КОМЕНТАР ФАХIВЦЯ ДЕРЖФIНIНСПЕКЦIЇ
ЗДIЙСНЕННЯ ВИДАТКIВ УСТАНОВАМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
НА УТРИМАННЯ КАФЕДР ВИЩИХ МЕДИЧНИХ навчальних ЗАКЛАДIВ
Відповідно до п. 1.1 Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров’я, затвердженого наказом МОЗ від 05.06.97 р. № 174 (далі — Положення № 174), кафедри вищих медичних навчальних закладів III, IV рівнів акредитації розташовуються у клінічних лікувально-профілактичних закладах охорони здоров’я і взаємодіють з ними з метою забезпечення лікувально-діагностичного процесу, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації медичних кадрів та проведення і впровадження в практику медичних наукових досліджень.
У своїй діяльності працівники держфінінспекції неодноразово стикались з тим, що видатки на утримання матеріально-технічної бази клінічних кафедр здійснюють установи охорони здоров’я, але цього не повинно бути. Тож розберемось, чому склалась така ситуація і установи охорони здоров’я утримують кафедри вищих медичних навчальних закладів за власні кошти.
Так, відповідно до п. 1.5 Положення № 174 витрати по забезпеченню навчально-виховного та науково-дослідного процесів здійснюються за рахунок коштів на утримання відповідного вищого медичного навчального закладу III, IV рівнів акредитації (закладу післядипломної освіти, науково-дослідного інституту), а витрати, пов’язані з утриманням матеріально-технічної бази, — за рахунок коштів лікувально-профілактичного закладу.
Під матеріально-технічною базою розуміють виробничі площі, матеріальні ресурси, засоби виробництва і документи, що використовуються суб’єктом господарювання у процесі вчинення певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності.
Але справа в тому, що більшість клінічних лікувально-профілактичних закладів фінансуються з місцевих бюджетів, у той час як вищі медичні навчальні заклади і кафедри, які є в їх складі, — з державного бюджету. У зв’язку з цим і виникло запитання: чи можуть лікувально-профілактичні заклади за таких обставин здійснювати витрати на утримання кафедр вищих медичних навчальних закладів? Саме на це запитання відповіли фахівці Держфінінспекції в листі, що коментується.
Так, відповідно до п. 2 ст. 85 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI (далі — БКУ) забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів БКУ, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на функціонування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, крім випадків, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету за умови відсутності заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату.
Як зазначили фахівці Держфінінспекції у листі, що коментується, не лише це є перепоною для здійснення зазначених витрат.
Відповідно до п. 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228 (далі — Порядок № 228), під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об’єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.
Тобто заклад охорони здоров’я має право планувати і здійснювати видатки лише на утримання свого закладу, враховуючи об’єктивну потребу в коштах.
Таким чином, витрачання коштів лікувально-профілактичного закладу на утримання матеріально-технічної бази, передбачене п. 1.5 Положення № 174, не можливе і у випадку, якщо цей лікувально-профілактичний заклад фінансується з державного бюджету, як і вищий медичний навчальний заклад, у складі якого знаходяться відповідні кафедри.
Також нагадаємо, що ГоловКРУ в листі від 04.08.2009 р. № 21-14/326 надавало роз’яснення щодо дій у випадках колізії норм права (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2009, № 36, с. 7).
У випадку суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами, слід застосовувати акт, прийнятий вищестоящим органом, як такий, що має більшу юридичну силу.
Тому в даному випадку БКУ та Порядок № 228 мають більшу юридичну силу, ніж Положення № 174.
Як зазначено у листі , що коментується, МОЗ подав пропозицію Верховній Раді України щодо зміни ст. 85 БКУ в частині заборони здійснення видатків на фінансування бюджетних установ з двох бюджетів, установивши виключення для вищих медичних навчальних закладів та закладів післядипломної освіти. Але навіть якщо такі зміни будуть прийняті, не зрозуміло як бути з тим, що в кошторисі лікувально-профілактичного закладу будуть заплановані, а в подальшому і проведені видатки на утримання іншої установи, що суперечить вимогам Порядку № 228.
Отже, як бачимо, на сьогодні проведення видатків лікувально-профілактичним закладом на утримання кафедр, які належать до вищих медичних навчальних закладів, є бюджетним правопорушенням. Відповідно до п. 28 ст. 116 БКУ таке порушення трактується як здійснення видатків, кредитування місцевого бюджету, які відповідно до БКУ мають проводитися з іншого бюджету.
За дане порушення бюджетного законодавства ст. 117 БКУ передбачені такі заходи впливу:
— попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства. Виявлені порушення бюджетного законодавства мають бути усунені в строк до 30 календарних днів;
— зупинення операцій з бюджетними коштами;
— призупинення бюджетних асигнувань (призупинення бюджетних асигнувань передбачає припинення повноважень на взяття бюджетного зобов’язання на відповідну суму на строк від одного до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) у порядку, встановленому Мінфіном);
— безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів.
Крім того, ч. 5 ст. 16412 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X за таке правопорушення передбачено накладення штрафу на посадових осіб від 70 до 85 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1190 до 1445 грн.).
Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від 85 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1445 до 1700 грн.).
Владислав СТАНКУС,
завідувач сектору інспектування
установ і організацій, які фінансуються
з бюджету Харківської об’єднаної
державної фінансової інспекції
