Про оплату навчальних відпусток та проїзду до навчальних закладів

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ПРО ОПЛАТУ НАВЧАЛЬНИХ ВІДПУСТОК ТА ПРОЇЗДУ ДО НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Лист від 02.01.2013 р. № 2/13/116-13

У Департаменті заробітної плати та умов праці розглянуто <..> лист і в межах компетенції повідом­ляємо.

Стаття 216 КЗпП та стаття 15 Закону України «Про відпустки» визначають право на додаткову оплачувану відпустку у зв’язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі.

Такі відпустки надаються лише працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання.

Для отримання додаткової сплачуваної відпустки у зв’язку з навчанням працівнику-студенту необхідно надати роботодавцю довідку-виклик навчального закладу на сесію, в якій, зокрема, зазначається: форма навчання; рівень акредитації навчального закладу; курс, на якому працівник навчається, період сесії, встановлений навчальним закладом, підстава для надання такої відпустки (для складання заліків та іспитів, настановних занять, державних іспитів, для підготовки та захисту дипломної роботи) та написати заяву про надання такої відпустки.

Отже, для роботодавця підтвердженням того, що працівник-студент успішно навчається (тобто за ним немає академзаборгованості) та тривалості перебування у навчальній відпустці є довідка-виклик навчального закладу. Вимоги адміністрації підприємства щодо отримання від навчального закладу після завершення сесії довідок про відсутність за працівником-студентом академзаборгованості чи повернення на підприємство другої відрізної частини довідки-виклику є неправомірними.

Відповідно до статті 217 КЗпП на час додаткових відпусток у зв’язку з навчанням за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.

Нарахування заробітної плати за час відпустки у зв’язку з навчанням провадиться згідно з наказом роботодавця про надання відпустки. Виплата цих відпускних провадиться не пізніше ніж за три дні до початку відпустки (ст. 21 Закону України «Про відпустки»).

Згідно зі статтею 219 КЗпП на роботодавця незалежно від форми власності підприємства покладається обов’язок оплачувати працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, проїзд до місця знаходження навчального закладу і назад один раз на рік на настановні заняття, для виконання лабораторних робіт і складання заліків та іспитів — у розмірі 50 відсотків вартості проїзду.

У такому ж розмірі провадиться оплата проїзду для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів.

У випадку, коли працівник під час сесії у ВНЗ, що знаходиться в іншому населеному пункті, захворів, у зв’язку з чим повернувся через тиждень після закінчення навчальної відпустки і надав роботодавцю підтверджуючий тимчасову непрацездатність документ, засвідчений в установленому порядку, то вважаємо, що проїзд до місця знаходження навчального закладу і назад йому має бути оплачено у розмірі 50 відсотків вартості проїзду. Оплата проїзду провадиться згідно з правилами оплати проїзду при відрядженнях.

Заступник директора Департаменту —
начальник відділу Т. Сташків

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ

ВІДПУСТКА У ЗВ’ЯЗКУ З НАВЧАННЯМ:
 ВІДПОВІДАЄ МІНСОЦПОЛІТИКИ

Листом, що коментується, фахівці Мінсоцполітики нагадали правила надання додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та в аспірантурі. Нагадаємо: питання надання такого виду відпусток були докладно розглянуті фахівцем Мінсоцполітики в газеті «Бюджетна бухгалтерія», 2012, № 7, с. 22. Тому далі розставимо лише деякі важливі акценти.

Документальне оформлення. Право працівників на навчальні відпустки закріплено ст. 215, 216, 217 КЗпП і ст. 15 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки).

Такі відпустки надаються тільки працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання.

Підставою для надання працівнику навчальної відпустки є:

1) довідка-виклик із навчального закладу, в якому навчається працівник, де вказуються: форма навчання; рівень акредитації навчального закладу; курс, на якому навчається працівник; дати початку і закінчення сесії; підстава для надання відпустки (для складання заліків та іспитів, настановних занять, державних іспитів, для підготовки та захисту дипломної роботи); тривалість навчальної відпустки. Як правило, у довідці-виклику зазначається також інформація про успішність працівника-студента (друга відрізна частина довідки-виклику).

Довідка-виклик завіряється круглою печаткою навчального закладу, який її видав, та є підтвердженням того, що працівник-студент навчається успішно (тобто за ним немає академ­заборгованості);

2) заява працівника на ім’я керівника установи про надання йому додаткової відпустки у зв’язку з навчанням. Оплачувана навчальна відпустка — це свого роду пільга, що надається роботодавцем працівникам, які суміщають роботу з навчанням. При цьому використання навчальної відпустки є правом, а не обов’язком працівника. Працівник сам вирішує, скористатися йому своїм правом чи ні та в якому обсязі, шляхом подання відповідної заяви роботодавцю. У ній працівник указує, якої саме тривалості відпустка йому необхідна.

За наявності зазначених вище документів (заяви працівника та довідки-виклику) роботодавець має право видати наказ про надання оплачуваної навчальної відпустки працівнику. При цьому відпустка надається на період, указаний у заяві працівника, але в межах тривалості відпустки, визначеної в довідці-виклику.

Зверніть увагу: подання роботодавцю будь-яких довідок про успішну здачу сесії чи про відсутність академзаборгованості законодавством не передбачено. Як підкреслило Мінсоцполітики в листі, що коментується, вимоги адміністрації установи про отримання працівником таких довідок або повернення другої відрізної частини довідки-виклику є неправомірними. Додамо також, що механізму утримання коштів у випадку, якщо працівник не здав сесію, трудовим законодавством також не передбачено.

Слід зауважити: ані КЗпП, ані Закон про відпустки не регламентують строки подання працівником довідки-виклику для надання йому навчальної відпустки. Проте доцільно зобов’язати працівника робити це завчасно для можливості дотримання вимог ст. 21 Закону про відпустки.

Оплата навчальної відпустки. Згідно зі ст. 21 Закону про відпустки заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку, у тому числі і за період навчальної відпустки. На це також звернуло увагу Мінсоцполітики в листі, що коментується.

Виконати цю вимогу можливо, якщо працівник-студент подасть довідку-виклик завчасно і у роботодавця буде час на видання відповідного наказу.

Крім того, зауважимо, що навчальна відпустка має цільовий характер. Це означає, що її має бути використано працівником точно за призначенням — для складання заліків та іспитів, настановних занять, державних іспитів, для підготовки та захисту дипломної роботи тощо.

Якщо довідку-виклик на сесію надано із запізненням і фактично в період, коли мала початися навчальна відпустка, працівник виконував свої трудові обов’язки, роботодавець не має права оплачувати період роботи як навчальну відпустку. Ті дні, коли працівник фактично виконував свої трудові обов’язки, повинні оформлятися та оплачуватися як робочі дні. За час, коли працівник фактично працював, йому виплачується тільки заробітна плата. Дні навчальної відпустки, що фактично використовуються працівником, оформляються та оплачуються як навчальна відпустка.

Відповідно до ст. 217 КЗпП на час додаткових відпусток у зв’язку з навчанням за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.

Працівникам, які уклали трудовий договір за сумісництвом, оплата часу додаткових відпусток у зв’язку з навчанням не передбачена. Тому на період навчальної відпустки, що надається за основним місцем роботи, на роботі за сумісництвом працівник має право на оформлення відпустки без збереження заробітної плати згідно з п. 14 ст. 25 Закону про відпустки, яка надається за його бажанням в обов’язковому порядку на строк до закінчення відпустки за основним місцем роботи.

Тривалість навчальної відпустки. Конкретну тривалість оплачуваної навчальної відпустки особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, установлено ст. 216 КЗпП та ст. 15 Закону про відпустки, і вона залежить від форми навчання (вечірня, заочна), рівня акредитації навчального закладу, а також курсу, на якому навчається працівник.

Слід зауважити: норми, установлені ст. 13 — 16 Закону про відпустки, є обов’язковими для виконання роботодавцем, оскільки ст. 202 КЗпП покладає на роботодавця обов’язок створювати працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, умови для суміщення роботи з навчанням.

У зв’язку з цим роботодавець зобов’язаний надати працівнику навчальну відпустку тривалістю, визначеною ст. 15 Закону про відпустки та навчальним закладом у довідці-виклику. Зменшити тривалість навчальної відпустки з власної ініціативи роботодавець не може. Водночас працівники, які суміщають роботу з навчанням, мають право повністю або частково відмовитися від пільг, установлених законодавством щодо надання навчальних відпусток.

Додаткова відпустка у зв’язку з навчанням не належить до категорії щорічних відпусток, визначених ст. 4 Закону про відпустки. У зв’язку з цим на неї не поширюється право на:

— виплату компенсації за невикористані дні відпустки, передбачене ст. 24 Закону про відпустки;

— перенесення відпустки в разі тимчасової непрацездатності працівника, передбачене ст. 11 Закону про відпустки. Дні тимчасової непраце­здатності, що припадають на період перебування працівника в навчальній відпустці, не оплачуються. Це передбачено п. 4 Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженого постановою КМУ від 06.05.2001 р. № 439 та п. 6 ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страху­вання у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III. Якщо працівник захворів під час перебування в навчальній відпустці, то навчальна відпустка оплачується в загальному порядку, а дні тимчасової непрацездатності, що припадають на період навчальної відпустки, не оплачуються;

— розділення відпустки на частини, передбачене ст. 12 Закону про відпустки;

— продовження на святкові та неробочі дні, передбачене ст. 5 Закону про відпустки. Згідно з цією статтею святкові та неробочі дні не враховуються тільки при визначенні тривалості щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, а при наданні додаткової відпустки у зв’язку з навчанням зазначена норма не діє. Отже, при наданні навчальної відпустки оплачуються всі (календарні) дні відповідно до довідки-виклику на сесію. При цьому навчальна відпустка на святкові і неробочі дні не подовжується.

Дні проїзду до місця розташування навчального закладу і назад не враховуються при визначенні тривалості навчальної відпустки. Навчальні відпустки, що надаються роботодавцем, поділяються на відпустки зі збереженням середнього заробітку (ст. 15 Закону про відпустки) та без збереження заробітної плати (пп. 12, 13, 17 ст. 25 Закону про відпустки). Зокрема, п. 13 ст. 25 Закону про відпустки передбачено, що роботодавець зобов’язаний надати відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу і назад працівникам:

— допущеним до складання вступних іспитів до аспірантури (з відривом або без відриву від виробництва);

— які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки.

Надання відпусток без збереження заробітної плати працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах для складання заліків та іспитів, настановних занять, державних іспитів, захисту дипломної роботи тощо, на період проїзду до місцезнаходження навчального закладу і назад не передбачено. У цьому випадку може бути надано відпустку без збереження заробітної плати за угодою сторін (ст. 26 Закону про відпустки).

Додамо, що ст. 219 КЗпП передбачена оплата проїзду до місцезнаходження навчального закладу і назад працівників, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою і заочною формами навчання, — один раз на рік на настановні заняття, для виконання лабораторних робіт та складання заліків та іспитів, для підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів — у розмірі 50 % вартості проїзду.

На думку Мінсоцполітики, якщо працівник під час сесії у вищому навчальному закладі, розташованому в іншому населеному пункті, захворів, у зв’язку з чим повернувся після закінчення навчальної відпустки та подав роботодавцю документ, що підтверджує тимчасову непраце­здатність, завірений в установленому порядку, то проїзд до місця розташування навчального закладу і назад йому має бути оплачено в розмірі 50 % вартості проїзду. Оплата проїзду здійснюється згідно з правилами оплати проїзду при відрядженнях.

Навчальна відпустка в табелі обліку використання робочого часу. Для контролю за дотриманням працівниками встановленого режиму робочого часу ведеться Табель обліку використання робочого часу за типовою формою № П-5, затвердженою наказом Держкомстату від 05.12.2008 р. № 489. Умовні позначення, що застосовуються для відображення періоду перебування працівника в навчальній відпустці, наведемо в таблиці:

Ольга ВІТКОВСЬКА, економіст-аналітик