КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОРЯДКУ ОРГАНІЗАЦІЇ ГРОМАДСЬКИХ ТА ІНШИХ РОБІТ ТИМЧАСОВОГО ХАРАКТЕРУ
Постанова від 20.03.2013 р. № 175
(витяг)
Відповідно до статті 31 Закону України «Про зайнятість населення» Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Порядок організації громадських та інших робіт тимчасового характеру, що додається.
2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.
Прем’єр-міністр України М. Азаров
Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 175
ПОРЯДОК ОРГАНІЗАЦІЇ ГРОМАДСЬКИХ ТА ІНШИХ РОБІТ ТИМЧАСОВОГО ХАРАКТЕРУ
1. Цей Порядок визначає механізм організації громадських та інших робіт тимчасового характеру, а також фінансування їх організації.
2. У цьому Порядку терміни вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про зайнятість населення».
3. До виконання громадських та інших робіт тимчасового характеру на добровільних засадах залучаються такі категорії осіб:
зареєстровані безробітні;
особи, які перебувають на обліку в територіальних органах Державної служби зайнятості у районах, містах, районах у містах (далі — територіальні органи) як такі, що шукають роботу (далі — особи, які шукають роботу);
працівники, які втратили частину заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення до 50 відсотків передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції (далі — працівники, які втратили частину заробітної плати).
4. На осіб, які беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, поширюються державні соціальні гарантії, передбачені законодавством про працю та зайнятість населення і загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
5. Громадські та інші роботи тимчасового характеру виконуються виключно на створених для цього тимчасових робочих місцях. Роботодавці подають територіальним органам інформацію про потребу в робочій силі для укомплектування тимчасових робочих місць, відповідно до якої територіальні органи здійснюють направлення осіб, зазначених у пункті 3 цього Порядку.
З особами, які беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, роботодавці укладають в письмовій формі строкові трудові договори на строк, що сумарно протягом року не може перевищувати 180 календарних днів.
Про участь осіб у таких роботах роботодавці вносять записи до трудових книжок відповідно до законодавства про працю.
6. До громадських та інших робіт тимчасового характеру не відносяться роботи, що пов’язані з ризиком для життя, відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 26 січня 2005 р. № 15.
7. Організація громадських робіт здійснюється місцевими державними адміністраціями, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад (далі — місцеві органи влади) за участю територіальних органів із залученням на добровільних засадах роботодавців.
8. Місцеві органи влади щороку відповідно до територіальних програм зайнятості населення та інших відповідних програм приймають рішення щодо організації громадських робіт, визначають види робіт, роботодавців, за участю яких планується організація таких робіт, та інформують їх про прийняте рішення. Місцеві органи влади доводять територіальним органам інформацію про прийняте рішення і обсяги коштів, необхідних для фінансування організації громадських робіт.
Види громадських робіт визначаються місцевими органами влади за критеріями відповідно до частини третьої статті 31 Закону України «Про зайнятість населення».
9. Організація і проведення громадських робіт здійснюються на підставі договору про організацію громадських робіт та фінансування їх організації, який укладається між територіальним органом і роботодавцем відповідно до рішення місцевого органу влади, передбаченого пунктом 8 цього Порядку, на строк в межах відповідного бюджетного періоду. У разі коли роботодавцем є місцевий орган влади, зазначений договір укладається між місцевим органом влади і територіальним органом.
У договорі про організацію громадських робіт та фінансування їх організації обов’язково зазначаються права та обов’язки сторін, відповідальність сторін, порядок фінансування організації громадських робіт, порядок внесення змін та умови розірвання, припинення договору.
У договорі про організацію громадських робіт та фінансування їх організації, до яких залучаються зареєстровані безробітні та (або) працівники, які втратили частину заробітної плати, обов’язково визначаються, зокрема, право територіального органу проводити перевірку цільового використання коштів, що спрямовуються на фінансування організації таких громадських робіт, та обов’язок роботодавця надавати під час такої перевірки необхідні документи і пояснення, а у разі виявлення факту нецільового використання коштів — повернути суму, використану не за призначенням, з урахуванням індексації на рівень інфляції.
Невід’ємною частиною договору про організацію громадських робіт та фінансування їх організації є кошторис витрат із фінансування організації громадських робіт — фінансовий план використання коштів на організацію громадських робіт з визначенням обсягу та напрямів їх використання.
Примірна форма договору про організацію громадських робіт та фінансування їх організації затверджується Мінсоцполітики.
10. Фінансування організації громадських робіт здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів, роботодавців та інших не заборонених законодавством джерел шляхом їх спрямування на:
оплату основної та додаткової заробітної плати осіб, визначеної відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про оплату праці»;
сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, зокрема у період тимчасової непрацездатності в межах дії строкового трудового договору;
оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності в межах дії строкового трудового договору;
оплату проїзду в межах регіону до місця виконання робіт та у зворотному напрямку осіб, які беруть участь у громадських роботах;
оплату медичного та наркологічного огляду (у разі потреби);
придбання малоцінних необоротних матеріальних активів, господарських матеріалів, малоцінних та швидкозношувальних предметів, їх ремонт та обслуговування.
Витрати з оплати праці та нарахування єдиного внеску сумарно повинні становити не менш як 80 відсотків загальної суми, зазначеної у кошторисі витрат із фінансування організації громадських робіт.
Фінансування організації громадських робіт, до яких залучаються зареєстровані безробітні та (або) працівники, які втратили частину заробітної плати, здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів та коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі — Фонд) рівними частинами пропорційно сумі витрат на їх організацію.
Фінансування організації інших робіт тимчасового характеру здійснюється за рахунок коштів роботодавців та інших джерел, не заборонених законодавством.
11. Перерви в громадських або інших роботах тимчасового характеру тривалістю не більше 8 годин на місяць, що надаються з урахуванням часу на проїзд зареєстрованим безробітним для відвідування територіальних органів з метою пошуку роботи, а у разі наявності пропозицій щодо підходящої роботи — для відвідування роботодавців, підлягають оплаті за рахунок коштів, передбачених для фінансування організації таких робіт.
12. У строки, визначені в договорі про організацію громадських робіт та фінансування їх організації, роботодавець надає територіальному органу довідку про виконання громадських робіт особами, направленими територіальним органом, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
13. Зареєстрований безробітний зобов’язаний відвідати територіальний орган протягом 14 робочих днів після закінчення строкового трудового договору. У разі невідвідання зареєстрованим безробітним територіального органу в установлений строк реєстрація безробітного в зазначеному органі припиняється.
Період участі зареєстрованих безробітних у громадських роботах зараховується до страхового стажу в разі наступної їх реєстрації або перереєстрації.
14. Відповідальність за цільове використання коштів, що спрямовуються на фінансування організації громадських робіт, покладається на сторони договору про організацію громадських робіт та фінансування їх організації.
Відповідальність за відповідність громадських робіт інтересам територіальної громади та належність їх до суспільно корисних робіт покладається на місцеві органи влади.
<…>
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
ОРГАНІЗАЦІЯ ГРОМАДСЬКИХ ТА ІНШИХ
РОБІТ ТИМЧАСОВОГО ХАРАКТЕРУ:
ЗАТВЕРДЖЕНО НОВИЙ ПОРЯДОК
Законом України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI (далі — Закон про зайнятість), який набрав чинності 01.01.2013 р., змінено порядок фінансування організації громадських робіт. Так, порівняно з порядком, що діяв до 2013 року, установлено нове розмежування джерел фінансування організації таких робіт. Тепер фінансування здійснюватиметься за рахунок коштів Фонду соціального страхування на випадок безробіття (далі — ФССБ) та місцевих бюджетів пропорційно рівними частинами (50:50), а також за рахунок коштів роботодавців та інших джерел (абз. 2 п. 6 ст. 31 Закону про зайнятість). Раніше фінансування здійснювалося переважно за рахунок коштів ФССБ.
Згідно з абз. 2 п. 2 ст. 31 Закону про зайнятість порядок організації громадських та інших робіт тимчасового характеру затверджує Кабмін. На виконання цієї норми постановою, що коментується, затверджено Порядок організації громадських та інших робіт тимчасового характеру (далі — Порядок № 175). У свою чергу, колишнє Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт, затверджене постановою КМУ від 10.09.2008 р. № 839 (далі — Положення № 839), втратило чинність.
Далі докладно розглянемо положення нового Порядку № 175, який набрав чинності 26.03.2013 р.
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ФІНАНСУВАННЯ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ
Згідно з п. 2 ст. 31 Закону про зайнятість громадські роботи організуються місцевими держадміністраціями, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад (далі — місцеві органи влади) за участю територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції (далі — служба зайнятості), на договірних засадах.
Ця норма узгоджується із:
— п.п. 7 п. «б» ч. 1 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР, згідно з яким організація проведення оплачуваних громадських робіт для осіб, зареєстрованих як безробітні, а також учнівської та студентської молоді у вільний від занять час на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до комунальної власності, а також за договорами — на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до інших форм власності, належить до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад;
— п. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.99 р. № 586-XIV, згідно з яким місцеві держадміністрації забезпечують проведення громадських та тимчасових робіт для осіб, зареєстрованих як безробітні.
При цьому в п. 7 Порядку № 175 уточнено: залучення роботодавців місцевими органами влади здійснюється на добровільних засадах.
Види громадських робіт
Види громадських робіт визначаються місцевими органами влади за такими критеріями (п. 3 ст. 31 Закону про зайнятість):
1) мають тимчасовий характер і для їх організації не можуть бути використані постійні робочі місця та вакансії;
2) можуть виконуватися на умовах неповного робочого дня;
3) мають економічну, соціальну та екологічну користь для регіону;
4) надають можливість тимчасового працевлаштування безробітних на роботи, що не потребують додаткової спеціальної, освітньої та кваліфікаційної підготовки.
Згідно з п. 6 Порядку № 175 до громадських та інших робіт тимчасового характеру не належать роботи, пов’язані з ризиком для життя, відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 р. № 15.
Категорії осіб, які залучаються до виконання громадських робіт
Слід зауважити, що категорії осіб, які можуть залучатися до виконання громадських робіт, дещо відрізняються від тих, які були встановлені п. 3 Положення № 839. Так, згідно з п. 3 Порядку № 175 до виконання громадських робіт на добровільних засадах залучаються:
— зареєстровані безробітні;
— особи, які перебувають на обліку в службі зайнятості як такі, що шукають роботу;
— працівники, які втратили частину зарплати внаслідок вимушеного скорочення до 50 % передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції. При цьому згідно з п. 7 ст. 31 Закону про зайнятість такі особи мають право на участь у громадських роботах, у тому числі тих, що оплачуються за рахунок коштів ФССБ, без припинення трудових відносин у ме-жах строку припинення (скорочення) виробництва.
Документальне оформлення
Відповідно до п. 8 Порядку № 175 місцеві органи влади щорічно згідно з територіальними програмами зайнятості населення та іншими відповідними програмами приймають рішення про організацію громадських робіт, визначають види робіт, роботодавців, за участі яких планується організація таких робіт, та інформують їх про прийняте рішення.
Місцеві органи влади доводять службам зайнятості інформацію про прийняте рішення та обсяги коштів, необхідних для фінансування організації громадських робіт.
Для проведення оплачуваних громадських робіт між службою зайнятості та роботодавцем відповідно до рішення місцевого органу влади укладається Договір про організацію громадських робіт та фінансування їх організації (далі — Договір) на строк у межах відповідного бюджетного періоду (тобто в межах одного календарного року) (абз. 1 п. 9 Порядку № 175).
Якщо роботодавцем є місцевий орган влади, Договір укладається між місцевим органом влади та службою зайнятості.
Абзацом 5 п. 9 Порядку № 175 передбачено, що примірна форма Договору затверджується Мінсоцполітики. Зауважимо: на сьогодні відповідний документ не прийнято. Водночас залишається чинною Примірна форма договору про організацію та проведення оплачуваних громадських робіт, затверджена наказом Мінпраці від 20.02.2009 р. № 72 (далі — Примірна форма № 72). Допоки можна скористатися цією формою договору. Але при цьому слід мати на увазі новий порядок фінансування організації громадських робіт, а також рекомендації щодо змісту Договору, наведені в п. 9 Порядку № 175, а саме:
— у Договорі обов’язково вказуються права та обов’язки сторін, відповідальність сторін, порядок фінансування організації громадських робіт, порядок унесення змін та умови розірвання, припинення договору;
— невід’ємною частиною Договору є кошторис витрат із фінансування організації громадських робіт — фінансовий план використання коштів на організацію громадських робіт з визначенням обсягу та напрямів їх використання.
У Договорі про організацію громадських робіт, до яких залучаються зареєстровані безробітні та (або) працівники, що втратили частину зарплати, обов’язково визначаються, зокрема:
— право служби зайнятості проводити перевірку цільового використання коштів, що спрямовуються на фінансування організації громадських робіт;
— обов’язок роботодавця надавати під час такої перевірки необхідні документи та пояснення, а в разі виявлення факту нецільового використання коштів — повернути суму, використану не за призначенням, з урахуванням індексації на рівень інфляції.
На підставі укладеного договору роботодавець створює тимчасове робоче місце. Зверніть увагу: громадські роботи виконуються виключно на спеціально створених для цього тимчасових робочих місцях (п. 5 Порядку № 175). Це означає, що не можуть використовуватися під оплачувані громадські роботи вакантні посади, затверджені штатним розписом установи.
Роботодавці подають до служби зайнятості інформацію про потребу в робочій силі для укомплектовування тимчасових робочих місць, згідно з якою служба зайнятості здійснює направляння осіб на роботу.
Фінансування оплачуваних громадських робіт
Згідно з п. 6 ст. 31 Закону про зайнятість фінансування організації громадських робіт здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів, роботодавців та інших не заборонених законодавством джерел. Такі кошти спрямовуються на:
— виплату основної та додаткової зарплати, визначеної відповідно до ч. 1 і 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР;
— сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), зокрема, за період тимчасової непрацездатності в межах дії строкового трудового договору;
— оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності в межах дії строкового трудового договору;
— оплату проїзду в межах регіону до місця виконання робіт і назад осіб, які беруть участь у громадських роботах;
— оплату медичного та наркологічного огляду (у разі потреби);
— придбання малоцінних необоротних матеріальних активів, господарських матеріалів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, їх ремонт та обслуговування.
При цьому Порядком № 175 установлено, що витрати на оплату праці та нарахування ЄСВ сумарно повинні становити не менше 80 % загальної суми, указаної в кошторисі витрат із фінансування організації громадських робіт. Раніше такої умови не було.
Фінансування організації громадських робіт здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів та коштів ФССБ рівними частинами пропорційно сумі витрат на їх організацію (50:50), якщо до таких робіт залучаються (абз. 3 п. 10 Порядку № 175):
— зареєстровані безробітні
— та (або) працівники, які втратили частину заробітної плати.
Щодо цього зазначимо таке. Річ у тім, що Порядок використання коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та здійснення контролю під час організації оплачуваних громадських робіт для безробітних, затверджений постановою ФССБ від 16.10.2008 р. № 69, втратив чинність 22.01.2013 р. У зв’язку з цим на сьогодні відсутній документ, який би чітко визначав механізм проведення розрахунків між сторонами Договору в разі фінансування громадських робіт частково за рахунок коштів ФССБ, а частково за рахунок коштів місцевих бюджетів. Сподіваємося, що такий документ невдовзі буде прийнято і в цьому питанні не залишиться невизначеності.
Згідно з п. 12 Порядку № 175 у строки, визначені в Договорі, роботодавець надає службі зайнятості довідку про виконання громадських робіт особами, направленими службою зайнятості, за формою, затвердженою Мінсоцполітики. Слід зауважити, що і цей документ поки що не затверджено.
Оформлення на роботу та соціальні гарантії для осіб, зайнятих на громадських роботах
З особами, зайнятими на оплачуваних громадських роботах, роботодавці відповідно до законодавства про працю укладають у письмовій формі строкові трудові договори на строк, що сумарно протягом року не може перевищувати 180 календарних днів (п. 5 Порядку № 175).
Робочий час. Раніше п. 12 Положення № 839 було визначено, що тривалість робочого часу осіб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах, установлюється відповідно до законодавства про працю. У Порядку № 175 аналогічної норми немає. Водночас вважаємо, що в ній немає необхідності. Оскільки такі особи працюють за строковими трудовими договорами, які укладаються згідно з вимогами КЗпП, це вже само по собі передбачає, що при визначенні тривалості робочого часу має дотримуватися трудове законодавство.
Наприклад: якщо безробітного прийнято на громадські роботи підсобним робітником до сільради, то тривалість його робочого тижня буде такою, як установлено законодавством для цієї категорії працівників, тобто 40 год. на тиждень.
Як і раніше, до оплачуваного робочого часу особи, зайнятої на громадських роботах (зареєстровані безробітні), входять перерви тривалістю не більше 8 годин на місяць, що надаються з урахуванням часу на проїзд для відвідування служби зайнятості з метою пошуку роботи, а в разі наявності пропозицій щодо відповідної роботи — для відвідування роботодавців. Такі перерви оплачуються за рахунок коштів, передбачених для фінансування організації таких робіт (п. 11 Порядку № 175).
Період участі у громадських роботах зараховується до трудового стажу із записом у трудовій книжці, тому установам, що приймають працівника на громадські роботи, слід внести до трудової книжки працівника відповідний запис (п. 5 Порядку № 175). Наприклад, запис може бути таким: «Прийняти підсобним робітником із благоустрою території на період виконання оплачуваних громадських робіт з 01.03.2013 р. по 01.04.2013 р. згідно з договором № <…> від <…>».
Оплата праці. Питання оплати праці за виконання громадських робіт урегульовано Законом про зайнятість. Так, п. 5 ст. 31 цього Закону тепер чітко передбачено, що оплата праці таких осіб здійснюється за фактично виконану роботу в розмірі, що не може бути менше мінімального розміру заробітної плати, та згідно з положеннями договору. Раніше про це зазначалося лише в Примірній формі № 72.
На осіб, які беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, поширюються державні соціальні гарантії, передбачені законодавством про працю та зайнятість населення і загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Отже, особи, зайняті на громадських роботах, мають право на відпустку. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) тимчасовим працівникам (громадські роботи належать до тимчасових) щорічна відпустка надається пропорційно відпрацьованому ними часу. При цьому, оскільки трудові відносини з особою, зайнятою на громадських роботах, мають бути припинені точно в день закінчення строку дії трудового договору, то не можна надати такій особі невикористану відпустку з подальшим звільненням. При звільненні їй має бути виплачено компенсацію за щорічну основну відпустку, тривалість якої розраховується пропорційно відпрацьованому такою особою часу.
Нагадаємо: сума грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні належить до додаткової заробітної плати.
Лікарняні. При настанні страхового випадку особи, зайняті на громадських роботах, мають право на оплату листка непрацездатності.
Звільнення. Якщо особа, яка працювала на оплачуваних громадських роботах, звільняється в останній день дії строкового договору, який з нею укладено, її звільняють за п. 2 ст. 36 КЗпП (у зв’язку із закінченням строку трудового договору). Щоб уникнути непорозумінь, тим більше розгляду трудових спорів у судовому порядку, слід не допускати порушень вимог трудового законодавства щодо своєчасного звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору. Так, працівника має бути звільнено точно в день закінчення строку трудового договору, навіть якщо він у цей день хворіє. Звільнення на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП не належить до звільнення з ініціативи роботодавця, а тому до нього не застосовується заборона на розірвання трудового договору в період хвороби, передбачена ст. 40 КЗпП.
Якщо строковий трудовий договір із працівником розривається достроково, роботодавець має право звільнити такого працівника за п. 1 ст. 36 КЗпП (за угодою сторін), або за ст. 38 КЗпП (за власним бажанням), або згідно з іншими статтями КЗпП залежно від причини розірвання строкового трудового договору.
Оподаткування зарплати осіб, зайнятих на громадських роботах
ЄСВ. Відповідно до п.п. 2.1.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5, оплата праці працівників, які не перебувають у штаті установи (за умови, що розрахунки проводяться безпосередньо з працівниками), за виконання робіт згідно з договорами між установою та безробітними про виконання громадських робіт входить до фонду основної зарплати. Тому заробітна плата таких працівників обкладається ЄСВ як у частині нарахувань, так і в частині утримань.
ПДФО. При нарахуванні зарплати особам, зайнятим на громадських роботах, необхідно утримати з неї податок на доходи фізичних осіб на підставі п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI та сплатити його до бюджету в порядку, установленому ст. 168 цього Кодексу, ураховуючи особливості надання податкової соціальної пільги.
У Податковому розрахунку за формою № 1 ДФ заробітна плата працівників, зайнятих на громадських роботах, відображається з ознакою доходу «101».
Планування коштів та здійснення витрат
У листі від 10.09.2010 р. № 17-06/2250-17162 Держказначейство роз’яснило таке: кошти, які отримують бюджетні установи на оплату громадських робіт, належать до другої підгрупи другої групи власних надходжень як кошти, що одержуються бюджетними установами від підприємств, організацій, фізосіб та інших бюджетних установ для виконання цільових заходів та зараховуються на відповідні рахунки, призначені для зарахування власних надходжень розпорядників бюджетних коштів.
Розпорядники бюджетних коштів здійснюють видатки на оплату громадських робіт за рахунок коштів спеціального фонду бюджету виключно в межах та за рахунок відповідних надходжень до цього фонду відповідно до кошторисів з ураху-ванням унесених до них змін.
Як правило, кошти на оплату громадських робіт установами, які укладають договори про організацію та проведення оплачуваних громадських робіт, не плануються. Після надходження коштів для оплати громадських робіт, установа повинна внести зміни до спеціального фонду кошторису щодо власних надходжень згідно з вимогами Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228.
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ФІНАНСУВАННЯ ІНШИХ РОБІТ ТИМЧАСОВОГО ХАРАКТЕРУ
Усе викладене повною мірою стосується організації інших робіт тимчасового характеру з тією лише відмінністю, що фінансування таких робіт здійснюється тільки за рахунок коштів роботодавців та інших джерел, не заборонених законодавством.
Ольга ВІТКОВСЬКА, економіст-аналітик
