ПРИДБАННЯ ТЕХНІКИ МІСЦЕВОЮ РАДОЮ
Тетяна РЯБУХА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Головний розпорядник бюджетних коштів в особі міської ради запланував видатки на придбання сміттєвозу за рахунок коштів, передбачених за кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування бюджету (КТКВ) 240604, та трактора для робіт із благоустрою міста за КТКВ 100203. Чи можливо за цими ж КТКВ запланувати видатки, пов’язані з реєстрацією цих транспортних засобів або такі видатки ми маємо передбачити за КТКВ 010116? Які КЕКВ слід застосувати? Зазначимо, що в зв’язку зі збитковістю комунальних підприємств міста, які займаються охороною навколишнього середовища та благоустроєм міста, балансоутримувачем такої техніки буде міська рада.
(Донецька обл.)
Відповідно до п. 3 ст. 2 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI (далі — БКУ) бюджетна класифікація — це єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.
Відповідно до ст. 8 БКУ бюджетна класифікація використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.
Бюджетна класифікація є обов’язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень.
Бюджетна класифікація має такі складові частини:
1) класифікація доходів бюджету;
2) класифікація видатків та кредитування бюджету;
3) класифікація фінансування бюджету;
4) класифікація боргу.
У цьому випадку йдеться про класифікацію видатків та кредитування бюджету.
Статтею 10 БКУ визначено, що видатки та кредитування бюджету класифікуються за:
1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);
2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);
3) функціями, з виконанням яких пов’язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету).
Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету має такі рівні деталізації:
— розділи, в яких систематизуються видатки та кредитування бюджету, пов’язані з виконанням функцій держави, АР Крим чи місцевого самоврядування;
— підрозділи та групи, в яких конкретизуються видатки та кредитування бюджету на виконання функцій держави, АР Крим чи місцевого самоврядування.
На сьогодні бюджетна класифікація визначена наказом Мінфіну «Про бюджетну класифікацію» від 14.01.2011 р. № 11 (далі — наказ № 11). Цим наказом у складі бюджетної класифікації затверджено тимчасову класифікацію видатків та кредитування місцевих бюджетів (з перехідною таблицею до функціональної класифікації видатків та кредитування бюджету).
Офіційних роз’яснень щодо застосування КТКВ на сьогодні немає, але виходячи з назв КТКВ можна визначити, на які саме цілі та на які саме установи та організації передбачають витрати за КТКВ.
Так, за КТКВ 240604 «Інша діяльність у сфері охорони навколишнього природного середовища» передбачаються видатки на проведення заходів, пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища.
За КТКВ 100203 «Благоустрій міст, сіл, селищ» передбачаються видатки на заходи, пов’язані з благоустроєм населених пунктів.
За КТКВ 010116 «Органи місцевого самоврядування» здійснюються видатки, які безпосередньо пов’язані з діяльністю органів місцевого самоврядування.
КТКВ 010116 передбачає видатки на утримання органів місцевого самоврядування, а видатки на придбання техніки, яка необхідна для благоустрою та охорони природного середовища міста, та реєстрації такої техніки ніяк не належать до утримання органів місцевого самоврядування. Використання зазначеної техніки не має безпосереднього відношення до діяльності місцевої ради. Така техніка фактично буде використовуватись комунальними підприємствами міста.
Отже, враховуючи зазначене, при вирішенні питання щодо здійснення видатків на реєстрацію сміттєвозу та трактору, придбаних за кошти, передбачені КТКВ 240604 та 100203, вважаємо, що такі видатки слід здійснювати за тими ж самими кодами відповідно.
Застосування кодів економічної класифікації видатків (далі — КЕКВ) залежить від того, закуповується зазначена у запитанні техніка в рамках державної чи регіональної програми чи ні.
Так, відповідно до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Мінфіну від 12.03.2012 р. № 333, якщо техніка закуповується в рамках відповідної програми, то слід застосовувати:
— КЕКВ 2282 «Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку», у випадку якщо міська рада не є безпосереднім виконавцем програми;
— КЕКВ 3110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування» (видатки на придбання транспортних засобів) та КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)» (видатки на реєстрацію транспортних засобів), у випадку якщо міська рада є безпосереднім виконавцем програми.
У випадку якщо придбання техніки проводилось без програми, то застосовуються також КЕКВ 3110 та 2240.
У зв’язку з тим, що зазначена вище техніка буде обліковуватися на балансі міської ради, а фактично використовуватися комунальними підприємствами міста, необхідно визначитися з відносинами щодо використання техніки, які виникають між міською радою та підприємствами.
Так, надати техніку у користування комунальним підприємствам можна двома способами:
— безоплатним — шляхом укладання договору позички;
— платним — шляхом укладання договору оренди.
Відносини щодо безоплатного користування майном між міською радою та комунальними підприємствами повинні бути оформленні договором позички.
Відповідно до ст. 827 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі — ЦКУ) за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.
Якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею (ст. 831 ЦКУ).
Користувач несе звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому в користування.
Користувач зобов’язаний:
1) користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі;
2) користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором;
3) повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.
Крім того зазначимо, що згідно з п. 3 ст. 827 ЦКУ до договору позички застосовуються положення гл. 58 ЦКУ. В свою чергу ст. 771 гл. 58 ЦКУ визначено, що договором може бути встановлений обов’язок наймача укласти договір страхування речі, що передана у найм. У цьому випадку, звичайно, це стосується не наймача, а підприємства, яке бере річ у користування.
Якщо техніка надається комунальним підприємствам у користування за плату, то слід оформити договір оренди.
Вимоги щодо оформлення орендних відносин визначені главою 58 ЦКУ.
Відповідно до п. 1 ст. 759 ЦКУ за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу затверджено постановою КМУ від 04.10.95 р. № 786.
Згідно з п. 2 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.92 р. № 2269-XII (далі — Закон № 2269), для об’єктів, що перебувають у комунальній власності, методика розрахунку і порядку використання орендної плати визначається органами місцевого самоврядування.
Зазначимо, що відповідно до п. 1 ст. 10 Закону № 2269 істотними умовами договору оренди є:
— об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);
— термін, на який укладається договір оренди;
— орендна плата з урахуванням її індексації;
— порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством;
— відновлення орендованого майна та умови його повернення;
— виконання зобов’язань;
— забезпечення виконання зобов’язань — неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;
— порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об’єкта оренди;
— відповідальність сторін;
— страхування орендарем взятого ним в оренду майна;
— обов’язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Відповідно до ст. 181 Закону № 2269 поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором.
Капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором.
Якщо орендодавець або інший балансоутримувач майна, переданого в оренду, не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право:
— відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту;
— вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Також зазначимо, що згідно із ст. 771 ЦКУ передання у найм речі, що була застрахована наймодавцем, не припиняє чинності договору страхування. Договором або законом може бути встановлений обов’язок наймача укласти договір страхування речі, що передана у найм.
