ДЕРЖАВНА КАЗНАЧЕЙСЬКА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЩОДО РЕЄСТРАЦІЇ БЮДЖЕТНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПРИ ОБОВ’ЯЗКОВОМУ СТРАХУВАННІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВЛАСНИКА ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ
Лист від 21.02.2013 р. № 17-08/460-4552
Державна казначейська служба України розглянула лист <…> та в межах компетенції повідомляє.
Реєстрація та облік бюджетних зобов’язань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів здійснюється органами Державної казначейської служби України відповідно до вимог Бюджетного кодексу України (далі — Кодекс) та Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.03.2012 за № 419/20732 (далі — Порядок).
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 2 Кодексу бюджетне зобов’язання — це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Для реєстрації в органах Державної казначейської служби України бюджетних зобов’язань (бюджетних фінансових зобов’язань) розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов’язання (з дати прийняття ними до виконання бюджетного фінансового зобов’язання, якщо інше не передбачено бюджетним зобов’язанням, але не пізніше останнього робочого дня місяця) подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов’язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів (Реєстр фінансових зобов’язань) на паперових та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов’язання (пункти 2.2 та 2.4 Порядку).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про страхування» (далі — Закон) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов’язкового страхування.
Статтею 16 Закону визначено, що договір страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування (стаття 18 Закону).
Зважаючи на викладене, підтвердним документом для реєстрації бюджетних зобов’язань та бюджетних фінансових зобов’язань за страховим платежем при обов’язковому страхуванні цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу є договір страхування або інші документи, якими може посвідчуватись факт його укладення відповідно до Закону.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2.2.4 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.03.2012 за № 456/20769, оплата послуг із страхування транспортних засобів здійснюється за кодом економічної класифікації видатків 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)».
Перший заступник Голови О. Даневич
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
РЕЄСТРАЦІЯ БЮДЖЕТНОГО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ЗА СТРАХОВИМ ПЛАТЕЖЕМ
Відповідно до ч. 7 ст. 48 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI (далі — БКУ) порядок здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики.
Так, з метою забезпечення здійснення контролю органами Держказначейської служби при взятті бюджетних зобов’язань розпорядниками і одержувачами коштів державного та місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні, удосконалення механізмів використання бюджетних коштів та управління бюджетними коштами було розроблено Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затверджений наказом Мінфіну від 02.03.2012 р. № 309.
Згідно з п. 2.9 цього Порядку однією з підстав для відмови у реєстрації бюджетних зобов’язань органами Держказначейської служби є відсутність документів, які підтверджують факт узяття такого зобов’язання.
У разі реєстрації бюджетних зобов’язань за страховим платежем при обов’язковому страхуванні цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу таким підтвердним документом є договір страхування . Саме на це звернула увагу Держказначейська служба у листі, що коментується.
Статтею 16 Закону України «Про страхування» від 07.03.96 р. № 85/96-ВР (далі — Закон № 85/96) визначено, що договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. При цьому договір страхування обов’язково повинен містити:
— назву документа;
— назву та адресу страховика;
— назву страхувальника, його адресу;
— назву вигодонабувача та його адресу;
— зазначення предмета договору страхування;
— розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя;
— перелік страхових випадків;
— розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати;
— страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума);
— строк дії договору;
— порядок зміни і припинення дії договору;
— умови здійснення страхової виплати;
— причини відмови у страховій виплаті;
— права та обов’язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;
— інші умови за згодою сторін;
— підписи сторін.
При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.
Слід мати на увазі, що відповідно до ст. 18 Закону № 85/96 договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов’язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.93. р. № 3353-ХІІ (далі — Закон № 3353), укладаються страховиками за умови проходження транспортними засобами обов’язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними. Зауважимо, що обов’язковому технічному контролю згідно зі ст. 35 Закону № 3353 підлягають транспортні засоби, які беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані у відповідних підрозділах МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Натомість технічний контроль не є обов’язковим для:
1) легкових автомобілів усіх типів, марок і моделей, причепів (напівпричепів) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоциклів, мопедів, мотоколясок та інших прирівняних до них транспортних засобів — незалежно від строку експлуатації;
2) легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них — із строком експлуатації до двох років.
Процедуру проведення обов’язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих Державтоінспекцією, за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, визначає Порядок проведення обов’язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затверджений постановою КМУ від 30.01.2012 р. № 137.
Договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов’язкового технічного контролю. Так, відповідно до вимог Закону № 3353 періодичність проходження обов’язкового технічного контролю становить:
— для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років — кожні два роки;
— для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації — щороку;
— для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації — двічі на рік.
Варто також зазначити, що згідно зі ст. 18 Закону № 85/96 факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування, а отже, може бути підтвердним документом для реєстрації бюджетних зобов’язань за страховим платежем при обов’язковому страхуванні цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу.
Юлія КРОТ,економіст-аналітик
