УТРИМАННЯ ВОДОНАПІРНОЇ БАШТИ
Дарина ДАВИДЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
На балансі сільської ради перебувало декілька шкіл, які утримувались із сільського бюджету. У 2000 році школи були передані на баланс відділу освіти, і з того часу вони фінансуються з районного бюджету.
На балансі ЗОШ І — ІІІ ступенів, яка фінансується з районного бюджету, перебуває водонапірна башта, 90 % води з якої використовується цією ЗОШ. Крім того, з цієї башти здійснюється водопостачання дитячого садка, який перебуває на балансі сільської ради, та приватного житлового будинку.
У 2013 році фінансовою інспекцією в районному відділі освіти було проведено ревізію, в ході якої встановлено, що сільська рада та жителі житлового будинку не відшкодовують кошти за надані послуги водопостачання. Після цього районна рада прийняла рішення про передачу водонапірної башти на баланс сільської ради.
Чи правомірне таке рішення районної ради? Чи має право сільська рада прийняти башту на баланс і за який кошт проводити її утримання та обслуговування? Чи правильно буде, якщо сільська рада та жителі будинку відшкодовуватимуть витрати за надані послуги з водопостачання районному відділу освіти? Чи потрібно дитячому садку і мешканцям житлового будинку від’єднатись від башти та встановити власне (автономне) водопостачання?
(Донецька обл.)
Згідно з п.п. 6 п. 7 Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою КМУ від 27.08.2010 р. № 796, дозволено надання навчальними закладами такої платної послуги, як надання комунальних послуг користувачам приміщень та будівель, що не перебувають на балансі навчальних закладів.
Водночас чинними нормативними документами не передбачено надання органами місцевого самоврядування платних комунальних послуг, зокрема послуг з водопостачання.
При цьому нагадаємо, що Мінфін у листі від 18.04.2007 р. № 31-16020-01-9/8023 (див. «Бюд-жетна бухгалтерія», 2007, № 23, с. 16) та Держказначейство у листах від 14.10.2011 р. № 16-04/918-2970 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2011, № 42, с. 14) та від 21.05.2012 р. № 16-08/1583-7058 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2012, № 37, с. 10) зазначали: доходи бюджетних установ, які не належать ні до однієї з груп власних надходжень, а також доходи, щодо отримання яких немає законодавчих підстав, не можуть належати бюджетним установам та повинні перераховуватись до відповідного бюджету.
Отже, школа має право надавати послуги з водопостачання, а сільська рада такого права не має.
Що стосується правомірності прийняття рішення районною радою, то згідно з п. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР (далі — Закон № 280) районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, Законом № 280 та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
У зв’язку з цим рішення районної ради щодо передачі на баланс сільської ради водонапірної башти має бути узгоджено з сільською радою, адже інтере-си саме сільської громади повинна представляти районна рада.
Ураховуючи викладене вище, якщо сільська рада прийме на баланс водонапірну башту, то, оскільки вона не може самостійно надавати послуги з водопостачання, їй доведеться передати башту в оренду недержавному підприємству, яке буде здійснювати водопостачання дитячому садку, школам та будинку.
Але ми, зі свого боку, у цьому випадку вважаємо за доцільне, аби все ж таки школа надавала послуги з водопостачання, що не суперечить вимогам чинного законодавства.
Також зазначимо, що відповідно до ст. 28 Закону № 280 до повноважень виконавчих органів сільських рад належить установлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні, транспортні та інші послуги, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Те, що фахівцями фінансової інспекції встановлено, що сільська рада та мешканці житлового будинку незаконно не відшкодовують кошти за надані послуги з водопостачання, є правильним. Адже, як ми вже зазначали вище, водопостачання є платною послугою, вартість якої має бути розрахована відділом освіти та плата за яку має справлятися з користувачів такої послуги.
Що стосується встановлення власної системи водопостачання для дитячого садка та житлового будинку, то це питання повинно бути вирішене на сесії сільської ради. Так, згідно з п.п. 5 п. «а» ст. 30 Закону № 280 забезпечення соціально-культурних закладів, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, а також населення паливом, електроенергією, газом та іншими енергоносіями; вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
