ПРИДБАННЯ та УСТАНОВЛЕННЯ ЕЛЕКТРОЛІЧИЛЬНИКІВ
Юлія КРОТ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
З метою забезпечення належного обліку та контролю за обсягом витрат на електропостачання в орендованому приміщенні виникла необхідність установлення внутрішнього лічильника електроенергії.
Чи можна придбати такий лічильник і кабель за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар», якщо установлення лічильника буде здійснюватися штатним інженером-електриком установи?
(АР Крим)
Одним із першочергових питань щодо електропостачання, які слід вирішити споживачу, є забезпечення контролю за обсягом спожитої електроенергії. З цією метою використовуються засоби обліку електричної енергії — лічильники електроенергії (далі — електролічильники), тому до вибору та встановлення останніх слід підходити з особливою увагою.
Регулювання взаємовідносин, пов’язаних з продажем і купівлею електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), здійснюється відповідно до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 р. № 28 (далі — Правила № 28). Так, відповідно до п. 3.2 цих Правил відповідальність за технічний стан електролічильників несе та організація, на балансі якої вони перебувають, або організація, яка здійснює їх експлуатацію на підставі відповідного договору.
Важливо зазначити, що для розрахункового обліку електроенергії мають використовуватися електролічильники, які пройшли повірку або державну метрологічну атестацію (п. 3.7 Правил № 28).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.98 р. № 113/98-ВР повірка засобів вимірювальної техніки — це встановлення придатності засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, до застосування на підставі результатів контролю їх метрологічних характеристик.
При цьому місця та умови встановлення розрахункових засобів обліку визначаються згідно з проектними рішеннями. Електролічильники мають бути встановлені таким чином, щоб для контролю за обсягом споживання електроенергії забезпечити технічну можливість безперешкодного доступу до лічильників:
1) які встановлені на об’єктах електропередавальної організації, — відповідальних працівників Держенергонагляду, постачальника електричної енергії та споживача;
2) які встановлені на об’єктах споживача, — відповідальних працівників Держенергонагляду, постачальника електричної енергії та субспоживача;
3) які встановлені на об’єктах субспоживача, — відповідальних працівників Держенергонагляду, постачальника електричної енергії та основного споживача.
Слід також мати на увазі, що згідно з п. 3.8 Правил № 28 установлення (заміна) електролічильників виконується електропередавальною організацією або іншою організацією, яка має право на виконання таких робіт, за рахунок власника відповідного обладнання, якщо такі дії вимагаються нормативно-правовими актами, або за рахунок організації, на вимогу якої здійснюється установлення (заміна) лічильника. Таким чином, установлення придбаного установою електролічильника може здійснюватися іншою, ніж електропередавальна, організацією або штатним інженером-електриком.
Установлення (заміна) засобів розрахункового обліку без зміни електричної схеми обліку здійснюється на підставі заяви споживача за його рахунок електропередавальною організацією або іншою організацією, яка має право на виконання таких робіт, за погодженням з електропередавальною організацією. Робочий проект на встановлення (заміну) засобів розрахункового обліку із зміною електричної схеми обліку та/або локального устаткування збору та обробки даних виконується проектною організацією за договором, укладеним із організацією, на балансі якої перебувають розрахункові засоби обліку.
У разі встановлення на території споживача розрахункових засобів обліку електричної енергії організацією, яка має право на виконання таких робіт, але не є електропередавальною організацією, споживач має забезпечити безперешкодний доступ відповідальних представників постачальника за регульованим тарифом (електропередавальної організації) для контролю правильності підключення і перевірки роботи встановлених засобів обліку.
Зауважимо, що згідно з п. 3.27 Правил № 28 непланова заміна електролічильника здійснюється електропередавальною організацією або іншою організацією, яка має право на виконання цих робіт, за рахунок організації, на вимогу (за ініціативою) якої здійснюється заміна розрахункового засобу обліку.
Крім того, електролічильники після їх установлення підлягають обов’язковому опломбуванню на кріпленні кожуха лічильника пломбою з тавром Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, а на затискній кришці — пломбою електропередавальної організації (п. 3.31 Правил № 28). При пломбуванні згідно з п. 3.32 Правил № 28 оформляється акт про пломбування. У цьому акті мають бути зазначені: місце встановлення кожної пломби, сторона, яка її встановила, сторона, відповідальна за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб на них. Акт про пломбування підписується керівниками або уповноваженими особами сторін, які брали участь у пломбуванні.
Отже, незважаючи на те, що чинним законодавством дозволяється здійснювати установлення електролічильника власними силами установи, без залучення фахівців електропередавальної організації не обійтися. Причому послуги електропередавальної організації з повірки, контролю правильності підключення і перевірки роботи встановленого лічильника, а також його опломбування, у разі виконання робіт з установлення сторонньою організацією або власними силами установи, оплачуються згідно з тарифами, визначеними електропередавальною організацією. Тому варто зважити всі «за» і «проти», і насамперед, щодо економічної доцільності установлення електролічильника не електропередавальною організацією, а іншою організацією чи штатним інженером-електриком.
Що ж стосується використання КЕКВ при придбанні електролічильника і кабелю, то згідно з пп. 6 та 8 п.п. 2.2.1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Мінфіну від 12.03.2012 р. № 333 (далі — Інструкція № 333), придбання малоцінних предметів, а також придбання комплектувальних виробів і деталей для ремонту всіх видів виробничого та невиробничого обладнання здійснюється за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар». Тобто придбання кабелю та електролічильника за умови, що його вартість не перевищує 2500 грн. (без урахування ПДВ), може здійснюватися за КЕКВ 2210. Водночас оплата послуг з повірки та експертизи засобів обліку (приладів, лічильників, медичного обладнання тощо) відповідно до п. 9 п.п. 2.2.4 Інструкції № 333 проводиться за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)».
На практиці ж роботи з установки (заміни) електролічильника, як правило, проводяться електропередавальною організацією, причому вартість нового лічильника, послуг з його повірки, безпосередньо установки та опломбування включається до загальної вартості послуг електропередавальної організації з установки. У такому разі видатки на оплату таких послуг здійснюються за КЕКВ 2240 (п. 7 п.п. 2.2.4 Інструкції № 333).
Нагадаємо, що малоцінні необоротні предмети (у тому числі й електролічильники), термін експлуатації яких більше одного року, а вартість за одиницю не перевищує 2500 грн.* включно без ПДВ, обліковуються на субрахунку 113 «Малоцінні необоротні матеріальні активи».
* Згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Положенням з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затвердженими наказом Мінфіну від 26.06.2013 р. № 611, який набув чинності 06.08.2013 р., малоцінні необоротні предмети, термін експлуатації яких більше одного року, а вартість за одиницю не перевищує 2500 грн. (для сценічно-постановочних засобів — до 5000 грн.) включно без ПДВ, обліковуються на субрахунку 113 «Малоцінні необоротні матеріальні активи». До цієї дати вартісний критерій був установлений Інструкцією з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затвердженою наказом Держказначейства від 17.07.2000 р. № 64, та складав 1000 грн. без ПДВ.
Більш докладно про особливості обліку малоцінних необоротних активів можна дізнатися з консультації фахівця Держфінінспекції «Особливості обліку малоцінних активів» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2013, № 28), а також з публікації «Облік малоцінних необоротних матеріальних активів» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2012, № 20).
