Фінінспекція діє за оновленим законом: вивчаємо основні зміни

ФІНІНСПЕКЦІЯ ДІЄ ЗА ОНОВЛЕНИМ ЗАКОНОМ: ВИВЧАЄМО ОСНОВНІ ЗМІНИ

Як відомо, Державна контрольно-ревізійна служба реорганізована в систему органів Державної фінансової інспекції України. У зв’язку з цим було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства фінансів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів» від 16.10.2012 р. № 5463-VI*, що набрав чинності 2 грудня 2012 року, яким, зокрема, внесено зміни до Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.93 р. № 2939-XII**.

Розглянемо зміни, що відбулися, у цій статті.

Владислав СТАНКУС, завідувач сектора інспектування установ та організацій, які фінансуються з бюджету, Харківської об’єднаної державної фінансової інспекції

* Далі — Закон № 5463.

** Далі — Закон.

Насамперед відмітимо, що змінено назву Закону. Тепер він має назву «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабміном через Міністра фінансів України, який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю відповідно до п. 1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 р. № 499/2011 (далі — Положення № 499/2011), є Державна фінансова інспекція України (далі — Держфінінспекція).

ЗАВДАННЯ ОРГАНУ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

Новою редакцією Закону передбачено, що до завдань органу державного фінансового контролю (далі — орган держфінконтролю), окрім визначених раніш, належать дотримання законодавства про державні закупівлі, контроль за діяльністю суб’єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Чинні види державного фінансового контролю залишились незмінними, а саме: інспектування, державний фінансовий аудит та перевірка державних закупівель. Але форми державного фінансового аудиту не визначені, тобто тепер кількість таких форм законодавством не обмежена.

Нагадаємо, що при проведенні державного фінансового аудиту органи держфінконтролю керуються Порядком проведення Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами державного фінансового аудиту діяльності суб’єктів господарювання, затвердженим постановою КМУ від 25.03.2006 р. № 361.

Зазначимо, що такий вид державного фінансового аудиту, як операційний аудит, з 26.12.2012 р. органами держфінконтролю не здійснюється у зв’язку з прийняттям постанови КМУ «Про визнан­ня такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань проведення державного фінансового аудиту окремих господарських операцій» від 19.12.2012 р. № 1182.

ФУНКЦІЇ ОРГАНУ ДЕРЖФІНКОНТРОЛЮ

Більш детально визначено основні функції державного фінансового контролю. Раніше контрольно-ревізійна служба також їх виконувала, але такі функції не були деталізовані у Законі.

Отже, зазначимо, що до функцій органу держфінконтролю, які не були деталізовані у Законі раніше, належать:

1) здійснення державного фінансового контролю та контроль за:

— виконанням функцій з управління об’єктами державної власності;

— цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів;

— цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії;

— складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету;

— станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів;

— усуненням виявлених недоліків і порушень;

2) розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому;

3) вжиття в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб;

4) здійснення інших повноважень, визначених законами України та покладених на орган держфінконтролю Президентом України.

Зазначимо, що функції органу держфінконтролю, визначені у Законі, повністю узгоджуються з функціями Держфінінспекції, встановленими Положенням № 499/2011.

ПРАВА, ОБОВ’ЯЗКИ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОРГАНУ ДЕРЖФІНКОНТРОЛЮ

Серед прав та обов’язків деякі зазнали змін, а також з’явились нові. Тепер Законом визначено права органу держфінконтролю, які він має не лише під час проведення ревізій, а й під час проведення інших видів державного фінансового контролю.

Законом розширено права органу держфінконт­ролю під час проведення зустрічних звірок. Так, за Законом в попередній редакції зустрічні звірки мали проводитись тільки у тих суб’єктів господарювання, які безпосередньо мали відносини з підконтрольним об’єктом. Тепер орган держфінконтролю має право проводити зустрічні звірки не лише у безпосереднього контрагента об’єкта контролю, а й у інших суб’єктів господарювання, діяльність яких будь-яким чином стосується діяльності об’єкта контролю. Так, наприклад, віднині зустрічні звірки можуть проводитись органом держфінконт­ролю не лише у підрядників, а й у субпідрядників.

Визначимо також нові права і обов’язки органу держфінконтролю:

1) порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства;

2) одержання від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб — підприємців інформації, документів і матеріалів, необхідних для виконання покладених завдань;

3) при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначення їх розміру у встановленому законодавством порядку.

Тепер збитки визначаються не відповідно до методики, затвердженої Кабміном, як це визначено у Положенні № 499/2011, а згідно з усіма нормативно-правовими документами, що встановлюють порядок визначення збитків;

4) ініціювання проведення перевірок робочими групами центральних органів виконавчої влади;

5) порушення перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

Раніш працівники органу держфінконтролю також порушували питання щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у порушеннях, але таке право не було визначено безпосередньо у Законі.

ПРОВЕДЕННЯ РЕВІЗІЙ

Процедура та строки проведення ревізій залишились без змін.

Нагадаємо, що плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу держфінконтролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу держфінконтролю не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Позаплановою виїзною ревізією вважається ревізія, яка не передбачена в планах роботи органу держфінконтролю і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) підконтрольною установою подано у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу держфінконтролю під час проведення планової чи позапланової виїзної ревізії, в якій міститься вимога про повне або часткове скасування результатів відповідної ревізії;

2) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з підконтрольною установою, якщо підконтрольна установа не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу держфінконтролю протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

3) проводиться реорганізація (ліквідація) підконтрольної установи;

4) у разі надходження доручення щодо проведення ревізій у підконтрольних установах від Кабміну, органів прокуратури, державної податкової служби, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, в якому містяться факти, що свідчать про порушення підконтрольними установами законів України, перевірку додержання яких віднесено законом до компетенції органів держфінконтролю;

4) у разі коли вищий за рівнем орган держфінконтролю в порядку контролю за достовірністю висновків нижчого органу держфінконтролю здійснив перевірку актів ревізії, складених таким органом державного фінансового конт­ролю, та виявив їх невідповідність вимогам законів. Позапланова виїзна ревізія в цьому випадку може ініціюватися вищим за рівнем органом держфінконтролю лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчого органу держфінконтролю, які проводили планову або позапланову виїзну ревізію зазначеної підконтрольної установи, розпочато службове розслідування або у випадку повідомлення їм про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду. Позапланова ревізія підконтрольної установи не може проводитися частіше одного разу на квартал.

Тривалість планової виїзної ревізії не повинна перевищувати 30 робочих днів, позапланової — 15 робочих днів.

Подовження термінів проведення планової або позапланової виїзної ревізії можливе лише за рішенням суду на термін, що не перевищує 15 робочих днів для планової виїзної ревізії та 5 робочих днів для позапланової виїзної ревізії.

РОЗГЛЯД СКАРГ

Процедура розгляду скарг на дії посадових осіб органу держфінконтролю в новій редакції Закону уніфікована. Так, дії або бездіяльність посадових осіб органу держфінконтролю можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.

Орган держфінконтролю має забезпечити розгляд скарг на дії або бездіяльність своїх посадових осіб в адміністративному порядку не пізніше місячного строку з моменту їх надходження.

Тобто відповідно до Закону скарга має бути розглянута в термін не більше 30 днів і цей термін не може бути подовжений на 15 днів, як це визначено у ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.96 р. № 393/96-ВР.

РОЗГЛЯД СПРАВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Законом № 5463 були внесені зміни і до інших нормативно-правових актів, серед яких слід відмітити зміни до ст. 234¹ Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X (далі — КУпАП).

Статтею 234¹ КУпАП визначено, що від імені органів державного фінансового контролю розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, його заступники, а також інші уповноважені керівником посадові особи цього органу.

Нагадаємо: раніш в цій статті було визначено, що від імені державної контрольно-ревізійної служби в Україні розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право начальник Головного контрольно-ревізійного управління в Україні та його заступники, начальники контрольно-ревізійних управлінь в АР Крим, областях, містах Києві і Севастополі та їх заступники.

Отже, тепер повноваження щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення надані лише Голові та заступникам Голови держфін­інспекції. Повноваження щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення посадовим особам держфінінспекції та посадовим особам її територіальних органів може надати Голова держфінінспекції.