ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ АВТОМОБІЛІВ МЕДДОПОМОГИ
Тетяна РЯБУХА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
На баланс центру первинної медико-санітарної допомоги зараховано легкові автомобілі марки «Geely» для медичного обслуговування населення вдома лікарями сімейної медицини. Ці автомобілі зареєстровані в ДАІ як «Легковий меддопомога-В». Ніяким спеціальним обладнанням автомобілі не оснащені, вони мають лише смугу з написом «Медична допомога».
Чи можна віднести такі автомобілі до спеціалізованого санітарного автотранспорту з відповідними доплатами водіям, якщо вони не обладнані як автомобілі швидкої медичної допомоги?
Яким чином визначити норми пального на такі автомобілі, якщо в наказі Мінтрансу «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» від 10.02.98 р. № 43 вони не зазначені?
(Дніпропетровська обл.)
Основним нормативним документом, який регулює питання оплати праці працівників сфери охорони здоров’я є Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджені спільним наказом Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005 р. № 308/519 (далі — Умови № 308/519).
Підпунктом 2.4.4 п. 2.4 Умов № 308/519 водіям санітарних автомобілів місячні тарифні ставки підвищуються на 20 %. Перелік автомобілів, віднесених до санітарних, затверджується Міністерством охорони здоров’я України.
На сьогодні діє Перелік спеціальних та спеціалізованих транспортних засобів галузі охорони здоров’я України, що відносяться до складу (категорії) санітарних, затверджений наказом МОЗ від 02.10.2000 р. № 232 (далі — Перелік № 232).
Відповідно до цього Переліку до спеціальних санітарних транспортних засобів належать:
— швидка медична допомога;
— невідкладна медична допомога;
— реанімаційний;
— оперативний медицини катастроф;
— оперативно-рятувальний надзвичайних ситуацій;
— спеціальні перевезення (трупів, анатомічних матеріалів тощо).
До спеціалізованих санітарних транспортних засобів належать:
— медична служба;
— пересувні пункти забору та переливання крові;
— рентгенологічні;
— асенізаційні та дезінфекційні;
— пересувні медичні лабораторії;
— аварійно-технічні служби.
Як бачимо, в Переліку № 232 зазначені автомобілі медичної допомоги швидкої та невідкладної.
Відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України «Про екстрену медичну допомогу» від 05.07.2012 р. № 5081-VI
спеціалізований санітарний транспорт — це оснащений спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями транспортний засіб, призначений для перевезення людини у невідкладному стані та обладнаний для надання екстреної медичної допомоги відповідно до національних стандартів щодо такого виду транспорту.
Таким стандартом є Національний стандарт України «Автомобілі швидкої медичної допомоги та їхнє устаткування. Технічні вимоги та методи випробування» (ЕМ 1789:2007, МОО) ДСТУ 7032:2009.
Таким чином, у вашому випадку автомобілі медичної допомоги не є спеціалізованими, вони не мають відповідного обладнання та не відповідають видам автомобілів, передбаченим Переліком № 232.
У зв’язку з цим водії цих автомобілів не мають права на підвищення місячних тарифних ставок відповідно до п.п. 2.4.4 п. 2.4 Умов № 308/519.
Щодо визначення норм пального зазначимо таке.
Відповідно до п. 57 Інструкції з обліку запасів бюджетних установ, затвердженої наказом Держказначейства від 08.12.2000 р. № 125, списання з бухгалтерського обліку витраченого пального здійснюється на підставі подорожніх листів за фактичною витратою, але не більше норм витрат, установлених для окремих марок автотранспорту.
У листі від 11.08.2010 р. № 02-14/1232 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2010, № 40) ГоловКРУ звертало увагу на те, що наказ Мінтрансу «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» від 10.02.98 р. № 43 (далі — наказ № 43) не пройшов державної реєстрації в Мін’юсті. Враховуючи зазначене, ГоловКРУ вважає, що він є обов’язковим для виконання лише для підприємств, установ і організацій, які входять до сфери управління Мінтрансу. Іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями повинні бути розроблені власні нормативні документи щодо нормування витрат палива та мастильних матеріалів відповідно до законодавства.
Але, як ми вже неодноразово зазначали у своїх консультаціях, у зв’язку з тим, що ніяких інших нормативних документів, які б установлювали норми паливно-мастильних матеріалів, на сьогодні не існує, а також у зв’язку з тим, що ГоловКРУ (нині — Держфінінспекція) у своїх нормативних документах щодо проведення ревізій правильності списання паливно-мастильних матеріалів посилається саме на наказ № 43, вважаємо за доцільне при встановленні норм користуватись саме цим наказом.
На жаль, не всі марки автомобілів, які експлуатуються на сьогодні, зазначені у наказі № 43.
Відповідно до п.п. 2.1.5 цього наказу № 43 для нових моделей (модифікацій) автомобілів та автомобілів оригінальної конструкції, що не увійшли до наказу № 43, обладнання, встановлюється на колісних транспортних засобах, технологічних машин і механізмів, автомобілів при виконанні спеціальної роботи або здійсненні перевезень у специфічних умовах експлуатації, виконанні технологічних операцій встановлюються тимчасові та тимчасові індивідуальні, базові, базові лінійні та диференційовані норми витрат палива з уточненням, за необхідності, коефіцієнтів їх коригування, які розробляються головним інститутом Міністерства інфраструктури України — «ДержавтотрансНДІпроект» за заявками заводів-виробників чи підприємств — власників автомобілів на договірних засадах. Форма заявки на розроблення норм наведена у додатку Д до наказу № 43.
Тимчасові індивідуальні норми є чинними для конкретного підприємства (суб’єкта господарювання), що замовило їх розроблення для використання у період апробації в певному регіоні та умовах експлуатації транспортних засобів (обладнання), без права поширення на транспортні засоби (обладнання) інших підприємств, організацій (суб’єктів господарювання), у тому числі суб’єктів господарювання, які входять до складу однієї установи, відомства тощо.
Тимчасові індивідуальні норми встановлюють на визначений ДП «ДержавтотрансНДІпроект» період апробації, що триває до одного року. Після закінчення встановленого періоду апробації, розробленої для підприємства тимчасової індивідуальної норми та надання підприємством розробникові за визначеною ДП «ДержавтотрансНДІпроект» формою даних щодо її апробації з наведенням експлуатаційних умов термін дії норми продовжується, при цьому встановлюється наступний період апробації з можливим її коригуванням за обґрунтованої необхідності з урахуванням централізовано зібраних даних щодо апробації тимчасових індивідуальних норм в різноманітних природно-кліматичних, дорожніх та інших умовах різних підприємств та установ (суб’єктів господарювання).
Тимчасові індивідуальні норми втрачають чинність у разі затвердження Міністерством інфраструктури України за поданням ДП «ДержавтотрансНДІпроект» тимчасових норм, розроблених за заявками заводів-виробників з проведенням повного комплексу випробовувань обґрунтованої кількості зразків техніки і відповідних досліджень, та постійних норм (що встановлюють за позитивними результатами широкомасштабної апробації в різних регіонах країни та в умовах експлуатації різних підприємств раніше розроблених тимчасових норм або тимчасових індивідуальних норм).
Постійні норми знаходять своє відображення у наказі № 43.
Але поки постійних норм на марку і тип вашого автомобіля не буде, слід керуватись тимчасовими індивідуальними нормами.
