Огляд законодавчих нововведень, що набрали чинності з 1 січня 2013 року

ОГЛЯД ЗАКОНОДАВЧИХ НОВОВВЕДЕНЬ, ЩО НАБРАЛИ ЧИННОСТІ З 1 СІЧНЯ 2013 РОКУ

З 1 січня набрала чинності низка нормативно-правових актів, положення яких стосуються бюджетних установ та організацій. Розглянемо найважливіші з них.

Вікторія МАТВЄЄВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Ольга ВІТКОВСЬКА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

БЮДЖЕТНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Зміни до Бюджетного кодексу

Найбільш істотними змінами, унесеними до БКУ, є ті, що внесені Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» від 16.10.2012 р. № 5428-VI. Зауважимо, що такі зміни насамперед спрямовані на вдосконалення окремих питань формування та виконання державного і місцевих бюджетів, а також на узгодження норм БКУ з іншими законодавчими актами України.

Розглянемо їх детальніше.

1. Як відомо, у ст. 13 БКУ передбачене право бюджетних установ на отримання на доповнення до коштів загального фонду бюджету власних надходжень, що включаються до спеціального фонду бюджету. У цій статті БКУ також визначено групи власних надходжень та напрями їх використання.

З 01.01.2013 р. змінився склад другої підгрупи другої групи власних надходжень. Тепер до цієї групи включено кошти, що одержують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів, у тому числі заходів щодо відчуження для суспільних потреб земельних ділянок та розміщених на них інших об’єктів нерухомого майна, які знаходяться у приватній власності фізичних та юридичних осіб.

У зв’язку з цим варто звернути увагу на те, що правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, які виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які знаходяться у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності врегульовано Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» від 17.11.2009 р. № 1559-VI.

2. У ч. 3 ст. 29 БКУ визначено основні джерела формування та напрями використання доходів спецфонду Держбюджету, тобто тепер такі доходи закріплені на постійній основі безпосередньо у БКУ, а не щорічно в законі про Держбюджет.

3. Упорядковано перелік доходів загального фонду Держбюджету відповідно до Класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом Мінфіну від 14.01.2011 р. № 11 (до речі, з 01.01.2013 р. до неї також унесено зміни, про які ми розповімо далі). Назви та види доходів Держбюджету та місцевих бюджетів уточнено з урахуванням змін, унесених до законодавства, у тому числі податкового.

4. Кабміну надано право визначати не лише порядок підготовки, оцінки та відбору програм та заходів, що можуть реалізовуватися за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку, та порядок використання таких коштів, як це було передбачено у ст. 24¹ БКУ, а й умови спрямування на таку мету частини коштів місцевих бюджетів.

У результаті таких змін Кабмін наділяється повноваженнями визначати порядок використання коштів місцевих бюджетів на відповідну мету, що не відповідає положенням ст. 143 Конституції України, згідно з якою територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць та контролюють їх виконання, а також вимогам ст. 61 Закону № 280, де визначено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують та виконують відповідні місцеві бюджети (ч. 1), а самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону (ч. 4).

Крім того, ст. 62 Закону № 280 встановлено, що участь держави передбачена тільки у формуванні доходів місцевих бюджетів, яке полягає в гарантуванні державою органам місцевого самоврядування дохідної бази, достатньої для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

5. Шляхом унесення змін до ст. 87 і 91 БКУ визначено, що фінансова підтримка громадських об’єднань здійснюється на конкурсних засадах за рахунок видатків з Державного та місцевих бюджетів України для виконання завдань державної та регіональної політики. Проте ці зміни наберуть чинності лише з 01.01.2014 р. Зауважимо: ст. 23 Закону України «Про громадські об’єднання» від 22.03.2012 р. № 4572-VI, який діє з 01.01.2013 р., передбачено фінансову підтримку громадських об’єднань зі статусом юридичної особи за рахунок коштів Державного та місцевих бюджетів України.

6. Завдяки змінам, унесеним до ч. 2 ст. 105 БКУ, змінився критерій участі бюджету — одержувача субвенції з Державного бюджету на виконання інвестиційних програм (проектів) у реалізації таких програм (проектів). Зокрема, як такий критерій визначено відсоток від обсягу субвенції замість критерію, що діяв раніше, — відсоток від надходжень бюджету розвитку.

Такі зміни спрямовано насамперед на підвищення рівня участі фінансового ресурсу місцевих бюджетів у реалізації інвестиційних програм (проектів), проте не виключено, що ці нововведення одночасно можуть створити значні ризики для бюджету розвитку місцевих бюджетів у разі значних обсягів такої субвенції, коли лише на фінансування однієї такої програми може бути використано весь ресурс бюджету розвитку. Тому не виключаємо виникнення ситуації, за якої ресурс бюджету розвитку місцевого бюджету може виявитися недостатнім для забезпечення його участі в реалізації таких програм.

7. Застосування подекадних (замість щомісячних) нормативів відрахувань коштів на субвенцію з Держбюджету місцевим бюджетам на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання вулиць та доріг комунальної власності в населених пунктах (ст. 103¹);

8. Розширення повноважень щодо передачі коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків місцевих бюджетів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, а саме: між районними бюджетами, між міськими бюджетами та між обласними і районними, міськими бюджетами (ст. 93).

9. Нормування розподілу субвенції з Держбюджету місцевим бюджетам на проведення виборів депутатів Верховної Ради АР Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів з урахуванням ст. 61 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 10.07.2010 р. № 2487-VI.

10. Доповнено відповідно до Закону України «Про внесення змін до статті 13 Закону України «Про охорону дитинства» щодо посилення соціального захисту прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу» від 17.05.2012 р. № 4723 перелік пільгових категорій, яким надаються пільги за рахунок субвенцій з Держбюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім’ям, в яких не менше року проживають відповідно троє чи більше дітей, а також сім’ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, ураховуючи тих, над якими встановлено опіку або піклування.

11. Статтю 51 БКУ доповнено ч. 11, згідно з якою кредиторська заборгованість, що утворилася на кінець поточного бюджетного періоду в місцевих бюджетах за бюджетними зобов’язаннями, узятими за капітальними трансфертами з Держбюджету місцевим бюджетам, та коштами державного фонду регіонального розвитку, у першу чергу має бути погашена за рахунок коштів Держбюджету, передбачених у наступних бюджетних періодах на реалізацію відповідних програм і заходів.

Також звернемо увагу на те, що відповідно до змін, унесених до розд. VI «Прикінцеві та перехідні положення» БКУ, Кабміну приписано до 01.07.2013 р. забезпечити проведення інвентаризації всіх нормативно-правових актів, що регламентують застосування галузевих нормативів при здійсненні видатків місцевих бюджетів, які враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, зокрема щодо мережі бюджетних установ, педагогічного навантаження, нормативів видатків бюджетних установ, та встановлення мінімального і максимального значень таких нормативів залежно від обсягів фінансових ресурсів. Сподіваємося, що маючи в запасі достатньо часу, Кабмін не дуже зволікатиме з вирішенням цих питань та впорається з цим завданням в оптимальні строки.

Дату введення нацстандартів у держсекторі перенесено на 2015 рік

Згідно з ч. 2 ст. 56 БКУ бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку в порядку, установленому центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування державної бюджетної політики.

Як відомо, Стратегією модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007 — 2015 роки, затвердженою постановою КМУ від 16.01.2007 р. № 34, передбачено застосування національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі починаючи з 2013 року. Проте дату набуття чинності цими стандартами перенесено на 2015 рік згідно з наказом Мінфіну від 17.12.2012 р. № 1343.

Таким чином, наразі відповідно до роз’яснень Мінфіну та Держказначейства (див. лист Мінфіну від 16.11.2011 р. № 31-08420-06-25/28307 // «Бюджетна бухгалтерія», 2012, № 8, та лист Держказначейської служби від 11.06.2012 р. № 17-10/1396-8078) порядок ведення бухгалтерського обліку бюджетними установами врегульовано нормативно-правовими актами Державного казначейства України. Вони діють до того часу, поки в установленому порядку їх не буде визнано такими, що втратили чинність.

Оцінка діяльності головного бухгалтера

Відповідно до ст. 112 БКУ та на виконання вимог п. 2 постанови КМУ «Про затвердження Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи» від 26.01.2011 р. № 59 наказом Мінфіну від 01.12.2011 р. № 1537 затверджено Порядок № 1537.

Як визначено в п. 4 цього Порядку, оцінці підлягає діяльність головного бухгалтера, який працює на посаді не менше року, а також у результаті організаційних змін обіймає посаду менше року, якщо його посадові обов’язки не змінилися.

Оцінка здійснюється шляхом проведення внутрішнього та зовнішнього оцінювання діяльності головного бухгалтера бюджетної установи один раз на рік до 1 травня.

Внутрішнє оцінювання діяльності головного бухгалтера здійснюється безпосередньо головним бухгалтером, який підлягає оцінці, а також погоджується керівником бюджетної установи, керівником та головним бухгалтером бюджетної установи, якій підпорядкована бюджетна установа, якщо така установа є розпорядником коштів нижчого рівня Державного або місцевого бюджету.

Внутрішнє оцінювання передбачає заповнення головним бухгалтером за погодженням з керівником бюджетної установи Анкети про виконання головним бухгалтером бюджетної установи своїх повноважень за формою, наведеною в додатку до вказаного Порядку.

Зовнішнє оцінювання діяльності головного бухгалтера здійснюється органом казначейства, що обслуговує бюджетну установу. Для організації проведення оцінки кожним органом казначейства створюється спеціальна комісія, склад якої затверджується наказом керівника.

Нова економічна класифікація видатків бюджету

Як відомо, Мінфін наказом від 26.12.2011 р. № 1738 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2012, № 6) виклав у новій редакції Економічну класифікацію видатків бюджету, затверджену наказом Мінфіну від 14.01.2011 р. № 11. Крім того, наказом від 12.03.2012 р. № 333 затвердив Інструкцію щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету (у редакції наказу Мінфіну від 21.06.2012 р. № 754 // див. «Бюджетна бухгалтерія», 2012, № 32). До речі, з порівняльною характеристикою старих і нових КЕКВ, а також новими вимогами щодо застосування КЕКВ можна ознайомитися в коментарі до зазначеної Інструкції.

У зв’язку з уведенням нової економічної класифікації видатків бюджету Мінфін наказом від 26.11.2012 р. № 1220 уніс зміни до свого наказу «Про затвердження документів, що застосовуються у процесі виконання бюджету» від 28.01.2002 р. № 57 (детальніше про це див. «Бюджетна бухгалтерія», 2013, № 1, с. 3).

Крім того, Мінфіном підготовлено проект наказу про внесення змін до Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом Мінфіну від 24.01.2012 р. № 44, з яким можна ознайомитися на його офіційному сайті (www.minfin.gov.ua).

Надання адміністративних послуг

Нагадаємо: торік набрав чинності Закон № 5203 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2012, № 41), яким визначено правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг. Відповідно до ч. 7 ст. 20 цього Закону Кабміну, органам місцевого самоврядування необхідно в установленому порядку забезпечити з 1 січня 2013 року припинення надання адміністративних послуг підприємствами, установами, організаціями. Це пов’язане з тим, що адміністративні послуги згідно із Законом № 5203 можуть надаватися суб’єктами надання адміністративних послуг безпосередньо через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг.

Сьогодні Кабміном, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування вживаються заходи щодо приведення чинних нормативно-правових актів у відповідність до вимог Закону № 5203, а також щодо створення центрів надання адміністративних послуг у регіонах України.

Законом № 5203 передбачено, що суб’єкти звернення мають право на безоплатне отримання інформації про адміністративні послуги та порядок їх надання, що забезпечується шляхом надання їм безоплатного доступу до Реєстру адміністративних послуг, розміщеного на Урядовому порталі, функціонування цілодобової Урядової телефонної довідки та інформування таких суб’єктів через засоби масової інформації. До речі, усі бажаючі можуть безоплатно ознайомитися з Реєстром, який розміщено на сайті Мінекономрозвитку www.me.gov.ua. Крім того, для отримання інформації про адміністративні послуги створено пілотну версію Єдиного державного порталу адміністративних послуг ( www.poslugy.gov.ua), який є офіційним джерелом інформації про надання адміністративних послуг в Україні.

ДЕРЖАВНІ ЗАКУПІВЛІ

З 1 січня 2013 року набрали чинності зміни, унесені до Закону № 2289, а саме:

1. Процедура електронного реверсивного аукціону, яку було запроваджено торік відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про здійснення державних закупівель» щодо запровадження процедури електронного реверсивного аукціону» від 07.06.2012 р. № 4917-VI, з 1 січня 2013 року є обов’язковою до застосування замовниками.

Проте для того щоб замовники могли на практиці скористатися нормами, передбаченими розд. VIII¹ Закону № 2289, необхідно, щоб Кабмін та Мінекономрозвитку як уповноважений орган прийняли низку нормативно-правових актів. Зауважимо, що наразі на сайті Мінекономрозвитку розміщені проекти документів, необхідних для впровадження процедури електронного реверсивного аукціону та здійснення державних закупівель шляхом проведення електронного реверсивного аукціону. А оскільки ці документи не було затверджено до 01.01.2013 р., то не виключаємо, що на початку 2013 року у замовників виникнуть проблеми з реалізацією обов’язкових вимог Закону № 2289.

2. З 1 січня 2013 року набрав чинності Державний класифікатор продукції і послуг ДК 016:2010, затверджений наказом Держспоживполітики від 11.10.2010 р. № 457 (далі — ДК 016:2010), який прийшов на зміну Державному класифікатору продукції і послуг ДК 016-97, затвердженому наказом Держкомстандарту від 30.12.97 р. № 822 (далі — ДК 016-97).

Водночас варто звернути увагу на те, що згідно з п. 2.1 Порядку № 921 предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником відповідно до пп. 23 і 30 ч. 1 ст. 1 Закону № 2289 на підставі ДК 016-97 за показником п’ятого знака (класифікаційна група «категорія») із зазначенням у дужках конкретної назви товару або послуги.

Таким чином, замовники мають право керуватися ДК 016:2010 при визначенні предмета закупівлі тільки після того, як буде внесено відповідні зміни до Порядку № 921. До речі, на сайті Мінекономрозвитку (www.me.gov.ua) розміщено проект наказу «Про внесення змін до наказу «Про затвердження Порядку визначення предмета закупівлі» у частині визначення предмета закупівлі товарів і послуг на підставі ДК 016:2010. Як тільки цей наказ Мінекономрозвитку буде затверджено, ми обов’язково повідомимо вас на сторінках нашої газети.

3. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 39 Закону № 2289 починаючи з 01.01.2013 р. перелік ситуацій, коли замовники мають право застосовувати процедуру закупівлі в одного учасника, доповнено закупівлею рідких продуктів нафтопереробки для спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги. Отже, з 2013 року процедура закупівлі пального для машин екстреної (швидкої) медичної допомоги буде спрощена, оскільки такі закупівлі здійснюватимуться за процедурою закупівлі в одного учасника.

ПОДАТКОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Податок на прибуток

З 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. ставка податку на прибуток становить 19 %.

Зазначимо, що з 1 січня 2013 року кардинально змінюється порядок сплати податку на прибуток: для деяких категорій платників запроваджуються авансові внески з цього податку, а також змінюються строки сплати податку та порядок подання податкової декларації. Проте зауважимо, що вимога про сплату авансових внесків не поширюється на неприбуткові установи (організації), до яких, зокрема, належать і бюджетні організації. Ця категорія платників податку на прибуток з 1 січня 2013 року подає річні декларації з податку на прибуток (для неприбуткових організацій такою декларацією є Податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ і організацій) та відповідно до них сплачує податок один раз на рік — протягом 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного року. Однак за IV квартал 2012 року зазначений Податковий звіт подається за старими правилами.

Екологічний податок

Ставки

Згідно з п. 2 підрозд. 5 розд. ХХ ПКУ у 2013 році ставки екологічного податку становитимуть 75 % розміру ставок, установлених ст. 243 — 246 ПКУ.

При цьому слід мати на увазі таке. Відповідно до абз. 9 п. 4 розд. XIX ПКУ Кабмін уповноважений щорічно до 1 червня вносити до Верховної Ради України проект закону про внесення змін до цього Кодексу щодо ставок оподаткування, визначених в абсолютних значеннях, з урахуванням індексів споживчих цін, індексів цін виробників промислової продукції щодо низки податків і зборів, серед яких і екологічний податок.

Так, пп. 3 — 8 розд. I Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів» від 22.12.2011 р. № 4235-VI з 13.01.2012 р. ставки екологічного податку було збільшено в середньому на 8,9 %. Водночас Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів» від 20.11.2012 р. № 5503-VI з 2013 року збільшено ставки деяких податків і зборів, зокрема екологічного податку.

Порядок зарахування до бюджету

Відповідно до п. 4 розд. XIX ПКУ і п. 5¹ розд. VI БКУ у 2013 році екологічний податок (крім податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (уключаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк) зараховується в таких пропорціях:

1) до спеціального фонду державного бюджету — 53 %, із них 33 % спрямовуються на фінансове забезпечення виключно цільових проектів екологічної модернізації підприємств у межах сум сплаченого ними екологічного податку в порядку, установленому КМУ;

2) до спеціального фонду місцевих бюджетів — 47 %, у тому числі:

до сільських, селищних, міських бюджетів — 33,5 %;

до обласних бюджетів і бюджет АР Крим — 13,5 %;

до бюджетів міст Києва і Севастополя — 47 %.

Тимчасове розміщення відходів не є об’єктом обкладення екоподатком

Завдяки змінам, унесеним Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення деяких податкових норм» від 24.05.2012 р. № 4834-VI до п.п. 14.1.223 ПКУ, викладено в новій редакції термін «розміщення відходів». Тепер під розміщенням слід розуміти постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях або об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

У результаті до кола платників екологічного податку за розміщення відходів з 1 січня 2013 року ввійдуть тільки ті суб’єкти господарювання, які їх розміщують у розумінні п.п. 14.1.223 ПКУ (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, які розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання), що закріплено в оновленому п.п. 240.1.3 ПКУ.

Таким чином, вирішено проблему справляння екоподатку за розміщення відходів у разі їх тимчасового перебування на території суб’єкта господарювання (у тому числі й бюджетних установ) до захоронення у спеціально відведених місцях. Починаючи з 2013 року тимчасове зберігання будь-яких відходів на території бюджетної установи до моменту передачі спеціалізованому підприємству не вважатиметься розміщенням відходів, а установи, які тимчасово зберігають відходи, до платників екоподатку за розміщення відходів не належать.

ІНШІ ПИТАННЯ

Податок на нерухомість

З 2013 року справлятиметься новий місцевий податок — податок на нерухоме майно, що відрізняється від земельної ділянки. Правила справляння цього податку описано у ст. 265 ПКУ.

Земельні відносини

З 01.01.2013 р. вельми істотні зміни внесено й до законодавства, що регулює земельні відносини. Укажемо на основні моменти.

1. Запроваджується новий підхід до розмежування земель державної і комунальної власності. Починаючи з 01.01.2013 р. землі державної і комунальної власності вважаються розмежованими (п. 7 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245).

Інакше кажучи, з 2013 року на законодавчому рівні визначено перелік земельних ділянок, які вважаються землями комунальної власності відповідних територіальних громад та землями державної власності. Таке нововведення спричинило зміни в переліку органів, які мають право передавати земельні ділянки у власність або користування (ст. 122 ЗКУ).

2. Урегульовано договірні відносини щодо переходу права власності на орендовану ділянку.

З 01.01.2013 р. до ЗКУ введено норму, яка приписує, що при зміні права власності на земельну ділянку, що перебуває в користуванні інших осіб (ст. 148¹):

— до нового власника переходять права та обов’язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту;

— новий власник зобов’язаний протягом одного місяця направити таким користувачам повідомлення із зазначенням відповідних відомостей (рекомендованим листом з повідомленням);

— за згодою сторін договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту або застави до такого договору може бути внесено зміни із зазначенням нового власника.

Тобто договори, що були укладені до проведення розмежування земель, продовжують діяти і після зміни власника таких земель. Зміни до таких договорів можуть вноситися тільки за згодою сторін із зазначенням нового власника земельної ділянки.

Держреєстрація прав на нерухомість

З 2013 року діють нові правила проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, установлені Законом № 1952 та ЦКУ.

Серед основних нововведень відзначимо такі:

1) передача повноважень з проведення реєстрації речових прав на нерухоме майно від БТІ до органу державної влади з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно — Державної реєстраційної служби. З 01.01.2013 р. саме цей орган здійснюватиме реєстрацію речових прав на нерухоме майно;

2) зміна механізму реєстрації права на тимчасове використання нерухомості, у тому числі при укладенні договору оренди на строк не менше 3 років. Так, з 01.01.2013 р. при укладенні договору оренди нерухомого майна (за винятком житла) на строк більше 3 років потрібно не лише завірити такий договір у нотаріуса (ч. 3 ст. 640 ЦКУ), як було раніше, а й зареєструвати право користування майном у Державній реєстраційній службі (п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952; ст. 794 ЦКУ).

Первинні документи

З 1 січня 2013 року набрав чинності Перелік типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджений наказом Міністерства юстиції від 12.04.2012 р. № 578/5.

Цей Перелік є нормативно-правовим актом, призначеним для використання всіма органами державної влади та місцевого самоврядування, іншими установами, підприємствами та організаціями незалежно від їх функціонально-цільового призначення, рівня та масштабу діяльності, форми власності при визначенні строків зберігання документів, їх відборі на постійне та тривале (понад 10 років) зберігання або для знищення.

Крім того, склад та строки зберігання документів, що створюються в організаціях певної галузі або сфери діяльності, визначаються відомчими (галузевими) переліками документів зі строками їх зберігання, що затверджуються відповідними органами державної влади, центральними органами та установами за погодженням з Державною архівною службою України.

Строки зберігання документів, визначені в цьому Переліку, є мінімальними, їх не можна скорочувати. Продовження в організаціях строків зберігання документів, передбачених Переліком, допускається у випадках, якщо ця необхідність викликана специфічними особливостями роботи конкретної організації.

Строки зберігання типових документів на електронних носіях відповідають строкам зберігання аналогічних документів на паперових носіях.

Одночасно з набуттям чинності зазначеним вище Переліком втратив чинність Перелік типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів, затверджений наказом Головного архівного управління при КМУ від 20.07.98 р. № 41.

Нормативи харчування в державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладах

З 01.01.2013 р. набрала чинності постанова КМУ «Про затвердження нормативів харчування в державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладах (крім протитуберкульозних)» від 10.10.2012 р. № 918, якою затверджено:

— нормативи харчування в державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладах (крім протитуберкульозних);

— нормативи заміни продуктів за енергетичною цінністю в державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладах (крім протитуберкульозних).

Цей документ розроблено з метою належного виконання вимог ст. 11 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. № 2017-III щодо прискорення розробки нормативів санаторно-курортного забезпечення, у тому числі нормативів лікувального харчування в дитячих санаторно-курортних закладах системи охорони здоров’я. Дія цього документа поширюється на всі дитячі санаторно-курортні заклади державної та комунальної форм власності системи охорони здоров’я.

Порядок оплати метрологічних робіт та послуг

З метою забезпечення єдиного підходу для оплати метрологічних робіт та послуг з 01.01.2013 р. введено в дію Порядок № 805.

Зокрема, цей Порядок визначає механізм оплати замовниками метрологічних робіт, пов’язаних зі здійсненням на госпрозрахункових засадах усіх видів державного метрологічного контролю, визначених ст. 21 Закону № 113, а також послуг, передбачених ч. 4 ст. 15 цього Закону.

Так, згідно із Законом № 113 замовники оплачують:

1) метрологічні роботи, пов’язані зі здійсненням на госпрозрахункових засадах усіх видів державного метрологічного контролю (ст. 21):

— державні випробування засобів вимірювальної техніки та затвердження їх типів;

— державну метрологічну атестацію засобів вимірювальної техніки;

— перевірку засобів вимірювальної техніки;

2) послуги (ч. 4 ст. 15):

— калібрування засобів вимірювальної техніки;

— метрологічну атестацію та ремонт засобів вимірювальної техніки;

— метрологічну експертизу документації (технічних завдань, нормативних документів, конструкторської, проектної та технологічної документації);

— атестацію калібрувальних та вимірювальних лабораторій;

— атестацію методик виконання вимірів та інші метрологічні послуги.

Вартість метрологічних робіт і послуг розраховується на підставі Методики визначення вартості метрологічних робіт і послуг, затвердженої наказом Мінекономрозвитку від 15.06.2012 р. № 706.

Реформування системи екстреної медичної допомоги

З 01.01.2013 р. набрав чинності Закон № 5081, яким визначено організаційно-правові засади забезпечення громадян України та інших осіб, які перебувають на її території, екстреною медичною допомогою, у тому числі при виникненні надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, та засади створення, функціонування та розвитку системи екстреної медичної допомоги (далі — ЕМП).

Цим Законом, зокрема, визначено, хто має право на ЕМП, та загальні засади її надання; як викликати ЕМП; основні принципи організації та функціонування системи ЕМП; повноваження органів виконавчої влади, Ради міністрів АР Крим та органів місцевого самоврядування із забезпечення функціонування системи ЕМП; хто є працівниками системи ЕМП; фінансове та матеріально-технічне забезпечення системи ЕМП; відповідальність за порушення законодавства у сфері надання ЕМП тощо.

На виконання вимог Закону № 5081 Кабміном затверджено низку документів, а саме:

— Типове положення про бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, затверджене постановою КМУ від 21.11.2012 р. № 1114;

— Порядок підготовки та підвищення кваліфікації осіб, зобов’язаних надавати домедичну допомогу, затверджений постановою КМУ від 21.11.2012 р. № 1115;

— Типове положення про центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, затверджене постановою КМУ від 21.11.2012 р. № 1116;

— Типове положення про станцію екстреної (швидкої) медичної допомоги, затверджене постановою КМУ від 21.11.2012 р. № 1117;

— Порядок інформування бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги про виклик екстреної медичної допомоги та їх направлення на місце події, затверджений постановою КМУ від 21.11.2012 р. № 1118;

— постанову КМУ «Про норматив прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події» від 21.11.2012 р. № 1119;

— постанову КМУ «Про соціальні пільги та гарантії медичних працівників системи екстреної медичної допомоги, залучених до ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій» від 21.11.2012 р. № 1120;

— Порядок взаємодії закладів охорони здоров’я, що входять до системи екстреної медичної допомоги, з аварійно-рятувальними службами та підрозділами центральних та інших органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування при виникненні надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, затверджений постановою КМУ від 21.11.2012 р. № 1121;

— Порядок надання екстреної медичної допомоги особам, узятим під варту або яким призначено покарання у вигляді позбавлення волі, затверджений постановою КМУ від 21.11.2012 р. № 1122;

— розпорядження КМУ «Про забезпечення системи екстреної медичної допомоги телекомунікаційним ресурсом» від 21.11.2012 р. № 978-р;

— Порядок функціонування системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112, затверджений постановою КМУ від 17.10.2012 р. № 1031.

Стандартизацію та сертифікацію медтехніки скасовано

З 01.01.2013 р. укотре скорочено Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 р. № 28. Зокрема, з цього Переліку виключено розділ 8, присвячений медичній техніці (апарати та пристрої для рентгенології, для лікування, апарати анестезіологічні тощо). Тому якщо в кошторисі бюджетної установи на 2013 рік заплановано кошти на придбання такої техніки, обов’язковій сертифікації вона вже не підлягає.

ОПЛАТА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНА СФЕРА

Почнемо огляд з аналізу положень Закону про Держбюджет-2013*, що порушують питання оплати праці працівників бюджетних установ та організацій, а також соціальної сфери.

* Закон про Держбюджет-2013 було опубліковано в газеті «Бюджетна бухгалтерія», 2013, № 1.

Прожитковий мінімум та мінімальна заробітна плата

За традицією розміри мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму протягом року змінюються у бік збільшення, проте у 2013 році це відбудеться тільки 2 рази — у січні та грудні**.

** Слід зауважити, що п. 9 розділу «Прикінцеві положення» Закону про Держбюджет-2013 Кабміну на основі моніторингу виконання Державного бюджету України доручено за підсумками I кварталу 2013 року внести пропозиції щодо підвищення соціальних стандартів та їх фінансового забезпечення. Проте, чи відбудеться це насправді, покаже час.

Розміри прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць визначено ст. 7 Закону про Держбюджет-2013. Наведемо їх у табл. 1.

Таблиця 1

Розміри мінімальної заробітної плати встановлено ст. 8 Закону про Держбюджет-2013. Наведемо їх у табл. 2.

Таблиця 2

Інші державні гарантії

1. Згідно зі ст. 9 Закону про Держбюджет-2013 рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги відповідно до Закону № 1768 установлюється у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для основних соціальних та демографічних груп населення та становить для:

— працездатних осіб — 21 %;

— дітей — 75 %;

— осіб, які втратили працездатність, та інвалідів — 100 %.

Наведемо розміри допомоги в табл. 3 (див. с. 18).

Таблиця 3

Як і раніше, розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям не повинен перевищувати 75 % рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім’ї.

2. Статтею 9 Закону про Держбюджет-2013 передбачено збільшення на 2013 рік рівня забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини в державних та комунальних дошкільних навчальних закладах згідно із Законом про дошкільну освіту відповідно до збільшення прожиткового мінімуму.

Повноваження КМУ щодо встановлення розміру соціальних виплат

Як і в минулих роках, п. 4 розділу «Прикінцеві положення» Закону про Держбюджет-2013 передбачено, що у 2013 році Кабмін має право визначати порядок та розміри низки соціальних виплат громадянам, визначених законами, переліченими в цьому пункті, залежно від наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду.

Податок на доходи фізосіб

У зв’язку зі збільшенням розмірів прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати змінився граничний розмір зарплати для надання податкової соціальної пільги (далі — ПСП), а також самі розміри ПСП.

Так, згідно з п.п. 169.4.1 ПКУ правом на ПСП можуть скористатися платники податку, розмір заробітної плати яких не перевищує прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн.

Отже, у 2013 році граничний розмір заробітної плати, до якої застосовується ПСП, становитиме 1610,00 грн. (1147,00 грн. х 1,4). Для батьків, які утримують двох і більше дітей віком до 18 років (п.п. 169.1.2 і пп. «а» і «б» п.п. 169.1.3 ПКУ), граничний розмір зарплати, що дає право на застосування ПСП, визначається так: для одного з батьків — 1610,00 грн. х кількість дітей, а для другого — на загальних підставах.

Розміри ПСП установлено п. 169.1 ПКУ та залежать від розміру прожиткового мінімуму, установленого на 1 січня звітного податкового року. Так, розмір загальної ПСП дорівнює 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, установленого законом на 1 січня звітного податкового року. Згідно з абз. 8 п. 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» ПКУ такий розмір ПСП застосовуватиметься до 1 січня 2015 року. Решта видів пільг розраховується виходячи із загальної ПСП: підвищена ПСП надається в розмірі, що дорівнює 150 % загальної ПСП, максимальна ПСП — у розмірі, що дорівнює 200 % загальної ПСП (див. табл. 4).

Таблиця 4

ПСП застосовується виключно до доходу, нарахованого на користь платника податку у вигляді заробітної плати за одним місцем її нарахування, яке платник податку визначає самостійно, із дня отримання роботодавцем заяви платника податку про самостійне обрання місця застосування ПСП та документів, що підтверджують право на її застосування (пп. 169.2.1, 169.2.2 ПКУ). Нагадаємо: Порядок надання документів для застосування податкової соціальної пільги затверджено постановою КМУ від 29.12.2010 р. № 1227.

Зауважимо: якщо платник податку має право на застосування ПСП за двома і більше підставами, то до його зарплати застосовується одна ПСП за підставою, що передбачає її найбільший розмір. Виняток установлено п.п. 169.3.1 ПКУ тільки для осіб, які утримують двох і більше дітей віком до 18 років, у тому числі дитину-інваліда (дітей-інвалідів) (п.п. «б» п.п. 169.1.3 ПКУ). У даному випадку ПСП підсумовуються: на дитину-інваліда (дітей-інвалідів) надається підвищена ПСП, на дитину, яка не є інвалідом (дітей, які не є інвалідами), — звичайна ПСП (див. лист ДПАУ від 25.02.2011 р. № 4062/6/17-0215 // «Бюджетна бухгалтерія», 2011, № 14).

Індексація заробітної плати

Зі збільшенням прожиткового мінімуму змінилася межа для проведення індексації зарплати — у січні 2013 року заробітна плата індексується виходячи з фактично нарахованої її суми, але не більше 1147,00 грн. Частина доходу, що перевищує цю межу, не індексується.

Посадові оклади держслужбовців та інших працівників органів виконавчої влади, місцевого самоврядування

Нагадаємо, що ст. 3 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР передбачає: оплата праці за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт) не може здійснюватися нижче мінімальної зарплати. До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

З метою дотримання зазначеної норми свого часу було прийнято:

— постанову КМУ від 20.05.2009 р. № 482, якою передбачено, що посадові оклади працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, органів прокуратури, судів та інших органів, визначені постановою № 268, які менше мінімальної заробітної плати, повинні встановлюватися на її рівні;

— наказ Мінпраці від 06.04.2009 р. № 129, який установлює, що розміри місячних окладів (тарифних ставок) робітників, визначені наказом № 77, які менше ніж розмір мінімальної заробітної плати, у штатних розписах встановлюються на рівні мінімальної заробітної плати.

Отже, зі збільшенням з 1 січня 2013 року мінімальної заробітної плати посадові оклади таких працівників, які менше мінімальної заробітної плати, у штатних розписах необхідно встановити на її рівні. Усі доплати та надбавки потрібно розраховувати вже виходячи з нового розміру окладу.

Посадові оклади згідно з ЄТС

Законом про Держбюджет-2013 не передбачено збільшення розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1-го тарифного розряду, виходячи з розміру якого розраховуються посадові оклади працівників, що визначаються на основі Єдиної тарифної сітки.

Наразі відомо, що Кабмін планує підвищення розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1-го тарифного розряду з 1 січня та з 1 грудня 2013 року. Проте офіційного документа на момент підготовки цього номера ще немає, а отже, предметно щодо цього питання, а також про конкретні цифри можна буде говорити тільки після його появи.

Надбавка за вислугу років працівникам клубних закладів

Пунктом 3 ст. 29 Закону про культуру встановлено: працівники у сфері культури, педагогічні працівники закладів освіти сфери культури, які працюють у державних та комунальних установах культури, мають право на допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки в розмірі посадового окладу, а також на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та доплату за вислугу років у розмірах та порядку, що встановлюються Кабміном.

Згідно з п. 1 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону про культуру ця норма набрала чинності 01.01.2013 р.

Утім, що стосується матеріальної допомоги, то згідно з постановою КМУ «Про виплату працівникам державних і комунальних клубних закладів допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» від 15.09.2010 р. № 840, яка набрала чинності 21.09.2010 р., працівникам державних і комунальних клубних закладів, які обіймають посади, наведені в додатку до цієї постанови, виплачуються:

— допомога для оздоровлення під час щорічної відпустки в розмірі посадового окладу (ставки заробітної плати);

— матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за рішенням керівника державного або комунального клубного закладу в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) на рік.

Що стосується надбавки за вислугу років, то на сьогодні Кабміном не затверджено порядок виплати такої надбавки клубним працівникам. У зв’язку з цим до затвердження такого документа можливості для реалізації права на надання такої надбавки немає.

Матеріальна допомога працівникам протитуберкульозних закладів

Частиною 2 ст. 22 Закону № 2586 передбачено: працівники, зазначені в ч. 1 ст. 22 цього Закону (працівники протитуберкульозних закладів, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, працюють з живими збудниками туберкульозу або матеріалами, які їх містять, здійснюють догляд за хворими на туберкульоз та/або прибирання приміщень, в яких перебувають такі хворі), мають право на допомогу для оздоровлення в розмірі посадового окладу при наданні щорічної відпустки, а також на щорічну матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірах та порядку, що встановлюються КМУ.

Згідно з п. 1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» та інших законодавчих актів України» від 22.03.2012 р. № 4565-VI ця норма набрала чинності 01.01.2013 р.

Водночас на сьогодні Кабміном не затверджено порядок виплати матеріальної допомоги. У зв’язку з цим до затвердження такого документа можливості для реалізації права на надання такої допомоги немає.

Додатково нагадаємо: 01.01.2013 р. набрала чинності постанова КМУ «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 р. № 123» від 10.05.2012 р. № 582, згідно з якою молодші медичні сестри протитуберкульозних закладів отримали право на підвищення посадового окладу у зв’язку із шкідливими і важкими умовами праці та надбавку за тривалість безперервної роботи в порядку та розмірах, установлених постановою КМУ «Про деякі заходи щодо підвищення престижності праці медичних працівників, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз» від 16.02.2011 р. № 123.

ЄДИНИЙ СОЦІАЛЬНИЙ ВНЕСОК

З 1 січня 2013 року відбулися зміни у сплаті та справлянні єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ). Розглянемо їх.

Сплата ЄСВ одним платіжним дорученням. 01.01.2013 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 16.10.2012 р. № 5455-VI.

Цим Законом у новій редакції викладено ч. 15 і 18 ст. 8 Закону про ЄСВ, а також виключені ч. 16, 17, 19 — 22, 24 — 26 зазначеної статті. Зміни полягають в уніфікації пропорції розподілу ЄСВ між соціальними фондами. Щодо розмірів ЄСВ для страхувальників та застрахованих осіб, то вони не змінюються.

Єдині розміри розподілу ЄСВ за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування дають можливість сплачувати ЄСВ, нарахований за різними ставками, одним платіжним дорученням. Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Пенсійного фонду (www.pfu.gov.ua),
з 1 січня 2013 року відкриваються нові рахунки в органах Державної казначейської служби для зарахування ЄСВ. Тобто із зазначеної дати ЄСВ потрібно буде перераховувати на нові рахунки, інформацію про які слід отримати в органі Пенсійного фонду за місцем узяття на облік.

У разі сплати ЄСВ не на той рахунок для «перекидання» цієї суми в рахунок сплати ЄСВ роботодавець повинен подати заяву. Кошти буде перераховано не пізніше наступного робочого дня. Звертаємо увагу: у разі сплати ЄСВ на «старі» рахунки не виключено, що працівники ПФУ розцінять це як сплату ЄСВ на неналежний рахунок, що загрожує штрафом у розмірі 10 % своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ).

Цивільно-правовий договір з підприємцем та ЄСВ. 01.01.2013 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо необхідності обов’язкового надання витягів та виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 02.10.2012 р. № 5410-VI.

Цим Законом унесено зміни в тому числі до ст. 4 Закону про ЄСВ. Нагадаємо: для виконання вимог ст. 4 Закону про ЄСВ у попередній редакції в разі укладення цивільно-правового договору на виконання робіт (надання послуг) з підприємцем (незалежно від обраної ним системи оподаткування) для цілей несправляння ЄСВ з винагороди від підприємця необхідно отримати копію витягу з Держреєстру.

Стаття 4 Закону про ЄСВ в новій редакції передбачає: роботи, що виконуються фізичною особою — підприємцем за цивільно-правовим договором (послуги, що надаються), повинні відповідати видам діяльності згідно з відомостями, указаними в Держреєстрі. Проте реалізувати на практиці вимоги ст. 4 Закону № 2464 у новій редакції після 01.01.2013 р. без отримання витягу з Держреєстру буде можливо за умови, що Державна реєстраційна служба забезпечить для всіх фізичних та юридичних осіб можливість доступу через відповідний веб-сайт до відомостей Держреєстру, які повинні включати, зокрема, інформацію про види діяльності фізичної особи — підприємця. На сьогодні на сайті irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html така інформація відсутня. До появи такої інформації на зазначеному сайті, на наш погляд, безпечніше брати в підприємців, які виконують роботи (надають послуги), копії витягу з Держреєстру.

НОВИЙ ЗАКОН ПРО ЗАЙНЯТІСТЬ

З 01.01.2013 р. набрав чинності новий Закон про зайнятість. Укажемо найбільш значимі положення цього Закону.

1. Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону про зайнятість установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб установлено квоту в розмірі 5 % середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік для працевлаштування представників соціально незахищених верств населення (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку*).

* Нагадаємо, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів установлено ст. 19 Закону № 875 у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб — одне робоче місце. При цьому бюджетні установи, що повністю утримуються за рахунок місцевих бюджетів, не звільняються від виконання вимог цієї статті і повинні виконувати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, проте не сплачують адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів, що випливає зі ст. 20 Закону № 875 (див. лист Фонду соціального захисту інвалідів від 05.03.2007 р. № 1/5-208). Водночас необхідно знати, що ч. 2 ст. 188¹ КпАП передбачено адміністративну відповідальність за недотримання нормативу працевлаштування інвалідів (штраф накладається на посадову особу, яка має право приймати на роботу та звільняти працівників) у розмірі від 170 до 340 грн. Від сплати зазначеного штрафу посадові особи бюджетних установ не звільнені. У зв’язку з цим за недотримання нормативу працевлаштування інвалідів посадові особи бюджетних установ притягуються до адміністративної відповідальності на загальних підставах. Аналогічні роз’яснення наведено в листі Фонду соціального захисту інвалідів від 16.05.2008 р. № 1/6-155/06 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2008, № 32).

Категорії громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, перелічені в ч. 1 ст. 14 Закону про зайнятість. Роботодавці самостійно розраховують зазначену вище квоту з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах, в установах та організаціях і належать до неконкурентоздатних на ринку праці (крім інвалідів). Про працевлаштування соціально незахищених громадян роботодавець зобов’язаний буде щорічно інформувати центр зайнятості.

Слід зауважити, що відповідальності за невиконання квоти Законом про зайнятість не передбачено. У свою чергу, згідно з ч. 2 ст. 53 Закону про зайнятість у разі невиконання протягом року квоти за кожну необґрунтовану відмову у працевлаштуванні осіб, указаних у ч. 1 ст. 14 цього Закону, з роботодавця справляється штраф у 2-кратному розмірі мінімальної зарплати, установленої на момент виявлення порушення.

Таким чином, якщо роботодавець не виконує квоту з працевлаштування соціально незахищених громадян, про що він щорічно інформує центр зайнятості, то центр зайнятості направляє до нього таких людей для працевлаштування. Якщо роботодавець необгрунтовано відмовить у працевлаштуванні таких категорій громадян, то на нього може бути накладено зазначений вище штраф.

2. Відповідно до п. 1 ст. 29 Закону про зайнятість студенти вищих навчальних закладів та учні ПТНЗ, які здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право стажуватися за професією (спеціальністю), за якою здобувають освіту, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування, у вільний від навчання час.

Порядок укладення договору про стажування та типову форму договору повинен затвердити КМУ.

Строк стажування за договором не може перевищувати шести місяців. Оплату праці стажистів слід здійснювати тільки в разі, якщо вони виконують професійні роботи.

3. Відповідно до ч. 5 ст. 50 Закону про зайнятість у рекламі про вакансії забороняється висувати будь-які вимоги дискримінаційного характеру, указувати вік та стать кандидатів, крім специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі. У разі порушення вказаних вимог рекламодавець сплачує до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, установленої законом на момент виявлення порушення.

НОВИЙ ПОРЯДОК ЧАСТКОВОГО ФІНАНСУВАННЯ ДЮСШ ЗА РАХУНОК КОШТІВ ФССТВП

З 01.01.2013 р. набрав чинності новий Порядок часткового фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затверджений постановою ФССТВП від 31.07.2012 р. № 44. Відповідно з цієї ж дати втратив чинність колишній Порядок часткового фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затверджений постановою ФССТВП від 26.05.2010 р. № 16.

Зокрема, у п. 1.2 нового Порядку уточнено, що часткове фінансування ДЮСШ за рахунок коштів ФССТВП здійснюється в межах асигнувань, передбачених бюджетом Фонду за статтею «Оздоровчі заходи» та кошторисами програм відділень Фонду з відновлення здоров’я застрахованих осіб і членів їх сімей за умови існування інших джерел фінансування ДЮСШ.

Також підкреслимо, що зазнав змін перелік документів, які необхідно подати до ФССТВП для отримання часткового фінансування.

ЗМІНИ В ПОРЯДКУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНАТОРНО-КУРОРТНИМИ ПУТІВКАМИ ОСІБ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВНАСЛІДОК АВАРІЇ НА ЧАЕС

З 01.01.2013 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо забезпечення санаторно-курортними путівками» від 05.07.2012 р. № 5062-VI.

Змінами, що вносяться, уточнено механізм забезпечення санаторно-курортними путівками осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.

Зокрема зазначається, що безоплатне забезпечення санаторно-курортними путівками осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, здійснюється шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам, які мають ліцензію на здійснення господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг з санаторно-курортного лікування або отримання за їх бажанням грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні.

Крім того, зазначеним особам надано право вільного вибору санаторно-курортного закладу відповідного профілю або закладу відпочинку, що мають ліцензію на здійснення господарської діяльності з медичної практики, та, за бажанням, здійснення доплати за надання додаткових послуг за рахунок власних коштів у разі недостатності суми щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок на санаторно-курортне лікування або відпочинок у вибраному закладі. Санаторно-курортні заклади незалежно від форми власності зобов’язані надавати санаторно-курортні та оздоровчі послуги шляхом безготівкових розрахунків.

НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ

БКУ — Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456-VI.

ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

ЗКУ — Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III.

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закон № 280 — Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР.

Закон № 2289 — Закон України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 р. № 2289-VI.

Закон № 5203 — Закон України «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012 р. № 5203-VI.

Закон 5245 — Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної і комунальної власності» від 06.09.2012 р. № 5245-VI.

Закон № 1952 — Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV.

Закон № 5081 — Закон України «Про екстрену медичну допомогу» від 05.07.2012 р. № 5081-VI.

Закон № 113 — Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.98 р. № 113/98-ВР.

Закон про Держбюджет-2013 — Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 р. № 5515-VI.

Закон № 1768 — Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» від 01.06.2000 р. № 1768-III.

Закон про дошкільну освіту — Закон України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 р. № 2628-III.

Закон про ЄСВ — Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.

Закон про культуру — Закон України «Про культуру» від 14.12.2010 р. № 2778-VI.

Закон про зайнятість — Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI.

Закон № 2586 — Закон України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 05.07.2001 р. № 2586-III.

Закон № 875 — Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 р. № 875-XII.

Постанова № 268 — постанова КМУ «Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 р. № 268.

Наказ № 77 — наказ Мінпраці «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» від 02.10.96 р. № 77.

Порядок № 1537 — Порядок проведення оцінки виконання головним бухгалтером бюджетної установи своїх повноважень, затверджений наказом Мінфіну від 01.12.2011 р. № 1537.

Порядок № 921 — Порядок визначення предмета закупівлі товарів і послуг, затверджений наказом Мінекономіки від 26.07.2010 р. № 921.

Порядок № 805 — Порядок оплати метрологічних робіт та послуг, затверджений постановою КМУ від 29.08.2012 р. № 805.