Робочий час медичних працівників та його облік

РОБОЧИЙ ЧАС МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ТА ЙОГО ОБЛІК

Режим робочого часу медичних працівників обумовлений специфікою роботи з надання медичної допомоги населенню та режимом роботи закладів охорони здоров’я.

Відповідно до чинного законодавства медичні працівники належать до категорії працівників зі скороченою тривалістю робочого часу. На практиці багато запитань виникає щодо правового регулювання та обліку робочого часу медичних працівників, у першу чергу, медичних закладів стаціонарного типу. На більшість із них ви знайдете відповіді у цій статті.

Владислав СТАНКУС, завідувач сектора інспектування установ та організацій, які фінансуються з бюджету, Харківської об’єднаної державної фінансової інспекції

СПЕЦИФіКА РОБОЧОГО ЧАСУ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Режим роботи закладу охорони здоров’я та його медичних працівників визначає час початку і закінчення робочого дня (зміни), а також робочі та вихідні дні, час обідньої та інших перерв, послідовність чергування роботи по змінах, а також робочий час.

Час роботи закладу охорони здоров’я, режим роботи, тривалість робочого часу і часу відпочинку медичних працівників установлюються роботодавцем самостійно у правилах внутрішнього трудового розпорядку або у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, установлених чинним законодавством, зокрема, КЗпП, та Галузевою угодою.

Згідно зі ст. 142 КЗпП трудовий розпорядок в установах, закладах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил.

Для медичної галузі типовими правилами є Галузеві правила № 204-о. Тобто при розробці закладом охорони здоров’я правил внутрішнього трудового розпорядку повинні бути враховані норми цих Галузевих правил.

Робочий час — це час, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку і умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов’язки.

Робочий час вимірюється тривалістю робочого дня, робочого тижня, робочого місяця, робочого року.

Основною мірою тривалості робочого часу за чинним законодавством є робочий тиждень. Так, ст. 50 КЗпП визначено: нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень. При цьому для окремих категорій працівників законодавством установлюється скорочена тривалість робочого часу (ст. 51 КЗпП). До таких категорій працівників належать, зокрема, медичні працівники.

Скорочена тривалість робочого часу означає, що час, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов’язки, скорочується, однак працівник має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки, повного посадового окладу.

Тривалість скороченого робочого тижня диференціюється залежно від типу медичного закладу, категорії медичних працівників, наявності шкідливих умов.

ТРИВАЛІСТЬ РОБОЧОГО ТИЖНЯ

Норми робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я, які працюють у нормальних умовах праці, затверджено наказом № 319. Норми робочого часу, установлені в цьому наказі, застосовуються для медичних працівників незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності.

Медичним працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, скорочена тривалість робочого тижня встановлюється відповідно до Переліку № 163. При цьому скорочений робочий час установлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці, яка проводиться відповідно до Порядку № 442.

Розглянемо приклади.

Приклад 1. Яка тривалість робочого тижня встановлена для лікарів центральної районної поліклініки? Чи належать вони до лікарів, які ведуть виключно амбулаторний прийом?

Згідно з п. 1.2 наказу № 319 для лікарів, зайнятих виключно амбулаторним прийомом хворих, тривалість робочого тижня становить 33 год. (тобто 5 год. 30 хв. на день при шестиденному робочому тижні або 6 год. 36 хв. при п’ятиденному). У ті дні, коли згідно з графіком роботи або правилами внутрішнього трудового розпорядку ці лікарі працюють у стаціонарі (чергування), на дільниці, проводять санітарно-просвітню та профілактичну роботу, диспансеризацію, тривалість їх робочого дня встановлюється за п. 1.1 наказу № 319, тобто із розрахунку 38,5 год. на тиждень (6 год. 24 хв. на день при шестиденному робочому тижні або 7 год. 42 хв. на день при п’ятиденному).

Слід зазначити, що такі спеціалісти поліклінік, як, наприклад, невропатологи, окулісти, урологи, отоларингологи, хірурги тощо не належать до категорії лікарів, зайнятих лише амбулаторним прийомом хворих. Як правило, у посадових інструкціях таких спеціалістів визначено, що вони зобов’язані не лише амбулаторно приймати хворих, а й обслуговувати хворих удома або в стаціонарі, займатися санітарно-освітньою роботою, працювати з диспансерною групою своїх хворих. Отже, права на тривалість робочого тижня з розрахунку 33 год. вони не мають. Якщо ж у посадових інструкціях таких лікарів дійсно визначено, що до їх посадових обов’язків належить лише амбулаторний прийом хворих і жодної іншої роботи не повинні виконувати, тоді тривалість їх робочого тижня становить 33 год.

Виходячи з розрахунків штатних посад лікарів, наведених у Типових штатах № 33, кількість лікарів, які ведуть винятково амбулаторний прийом, розраховується за нормативом прикріпленого на обслуговування населення. Наприклад, відповідно до п. 3 додатка 3 до Типових штатів № 33 посада лікаря-терапевта дільничного вводиться з розрахунку 0,5 посади на кількість дорослого населення, що знаходиться на обслуговуванні, до 25 тис. Тому посаду лікаря-терапевта дільничного можна віднести до лікарів, які ведуть виключно амбулаторний прийом.

Для усіх інших лікарів, кількість посад яких визначається залежно від інших показників (на кількість ліжок, на кількість лікарів амбулаторного прийому, на кількість досліджень в умовних одиницях, кількість бригад тощо), тривалість робочого часу визначається за нормами п. 1.1 наказу № 319, тобто із розрахунку 38,5 год. на тиждень.

Графіком роботи лікарів слід визначити:

— певні дні тижня, коли вони будуть зайняті лише амбулаторним прийомом хворих. Саме в ті дні в них буде скорочена тривалість робочого дня — 6 год. 36 хв.;

— інші дні тижня, коли вони мають виконувати й інші види робіт за посадовими інструкціями: працювати у стаціонарі (чергувати), на дільниці, проводити санітарно-просвітню та профілактичну роботу, диспансеризацію і таке інше. Тривалість цих робочих днів складе 7 год. 42 хв.

Наприклад, два дні на тиждень лікар займатиметься виключно амбулаторним прийомом хворих (робочий день становить 6 год. 36 хв.), а інші три дні — 7 год. 42 хв. Виходячи з наведеного робочий тиждень у такому разі для них дорівнюватиме 35,38 год. (6,36 год. х 2 роб. дн. + 7,42 год. х 3 роб. дн.).

Приклад 2. Яка тривалість робочого тижня молодшої медичної сестри фізіотерапевтичного кабінету центральної районної лікарні?

Молодших медичних сестер віднесено до категорії робочих (господарчий персонал), тому робочий тиждень цих працівників у нормальних умовах праці становить 40 год.

Для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, встановлюється скорочена норма робочого часу відповідно до Переліку № 163. Так, згідно з розд. 32 цього Переліку робота у фізіотерапевтичному кабінеті (відділенні) дає право на скорочену 36-годинну тривалість робочого тижня:

— лікарям, молодшим спеціалістам з медичною освітою та молодшим медичним сестрам, прибиральникам виробничих приміщень, зайнятим повний робочий день у приміщеннях грязеторфолікарень та озокеритолікарень;

— лікарям, молодшим спеціалістам з медичною освітою, молодшим медичним сестрам та прибиральникам виробничих приміщень, що працюють повний робочий день у приміщеннях сірководневих та сірчистих ванн;

— молодшим спеціалістам з медичною освітою та молодшим медичним сестрам, зайнятим тільки приготуванням штучної сірководневої води, а також аналізом складу сірководню та сірчистого газу в сірководневих та сірчистих ваннах, змішувачах, резервуарах, насосних станціях і в оголовках бурових свердловин.

Працівники фізіотерапевтичних кабінетів (відділень), зайняті іншими видами робіт, у Переліку № 163 не зазначені. Отже, норма робочого часу молодших медичних сестер фізіотерапевтичного кабінету центральної районної лікарні становить 40 год. на тиждень.

Приклад 3. Яка норма тривалості робочого часу медичного персоналу клініко-діагностичної лабораторії, яка є структурним підрозділом обласної клінічної лікарні?

Переліком № 163 для медичного персоналу клініко-діагностичної лабораторії, яка є структурним підрозділом обласної клінічної лікарні, не передбачено встановлення скороченого робочого дня. Тому тривалість робочого часу лікарів та середнього медичного персоналу має становити 38,5 год. на тиждень, а тривалість робочого часу молодшого медичного персоналу — 40 год. на тиждень.

Cлід зазначити: розд. 30 Переліку № 163 визначено, що лікар (у тому числі лікар-керівник), персонал медичний середній та молодший бактеріологічної та вірусологічної лабораторії (відділення); лаборант з бактеріології (вірусології) мають право на скорочену 36-годинну тривалість робочого тижня. Тому, наприклад, якщо до складу клініко-діагностичної лабораторії лікарні входить бактеріологічний відділ, то тривалість робочого тижня вищезазначених працівників такого відділу становить 36 год.

Режим робочого часу — це розподіл норми робочого часу в межах певного календарного періоду. Він передбачає структуру робочого тижня (п’ятиденний чи шестиденний), тривалість щоденної роботи, початок і кінець робочого дня, час і тривалість обідньої перерви, число змін протягом облікового періоду і т.д.

Робочий день (зміна) — це тривалість робочого часу (у годинах і хвилинах) протягом доби згідно з установленим графіком або розпорядком роботи. Робоча зміна може дорівнювати робочому дню, може бути більшою або меншою за нього.

Тривалість робочого дня (зміни) залежить від того, який режим робочого часу встановлений для працівника: тижневий чи підсумований. При тижневому враховується час, витрачений працівником протягом кожного календарного тижня, при підсумованому — час, відпрацьований протягом певного календарного періоду в цілому.

Згідно з ч. 1 ст. 52 КЗпП для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (ст. 50 і 51 КЗпП). Тобто КЗпП не визначає тривалості щоденної роботи при п’ятиденному робочому тижні, а лише встановлює умову щодо додержання тижневої тривалості робочого часу. Тому не відповідають законодавству такі графіки робіт, які допускають перевищення тижневої норми робочого часу за рахунок зменшення тривалості тижневої норми робочого часу в інші тижні місяця або з подальшим наданням у зв’язку з цим додаткових днів відпочинку (так званих відгулів).

В установах та організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

При шестиденному робочому тижні слід не тільки дотримуватися тижневої норми робочого часу, але і забезпечувати, щоб тривалість щоденної роботи не перевищувала 7 год. при тижневій нормі 40 год., 6 год. при тижневій нормі 36 год. і 4 год. при тижневій нормі 24 год (ч. 2 ст. 52 КЗпП). Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 год. (ст. 53 КЗпП).

Тривалість робочої зміни при підсумованому обліку робочого часу

У безперервно діючих установах, закладах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути дотримано щоденної або щотижневоі тривалості робочого часу для такої категорії працівників, застосовується підсумований облік робочого часу (ст. 61 КЗпП). Таку форму обліку допускають за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) установи, організації. У такому разі тривалість робочого часу за обліковий період не має перевищувати нормального числа робочих годин (ст. 50, 51 КЗпП).

Таким чином, при підсумованому обліку робочого часу встановлена законодавством норма робочого часу на день чи тиждень може не дотримуватися. Але її дотримання є обов’язковим за обліковий період. Він охоплює робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді.

Особливості застосування підсумованого робочого часу в закладах охорони здоров’я визначено розд. V «Робочий час і його використання» Галузевих правил № 204-о, а саме:

1) тривалість щоденної роботи, у тому числі час початку і закінчення щоденної роботи, перерви для відпочинку та приймання їжі, визначається графіками змінності, що затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом з дотриманням встановленої тривалості робочого часу за тиждень або інший обліковий період;

2) у закладах охорони здоров’я тривалість нічної роботи дорівнює денній і становить до 12 год. на зміну. За рішенням трудового колективу дозволяється встановлювати тривалість робочої зміни до 24 год. (крім водіїв санітарного транспорту). У кожному конкретному випадку питання встановлення тому чи іншому працівнику тривалості робочої зміни до 24 год. має вирішуватись лише за згодою працівника і профспілкового органу закладу охорони здоров’я;

3) призначати працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється (ч. 2 ст. 59 КЗпП). Працівники чергують по змінах рівномірно. Перехід з однієї зміни в іншу повинен відбуватись, як правило, через кожен тиждень у години, визначені графіками змінності;

4) тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід) — ч. 1ст. 59 КЗпП;

5) забороняється у робочий час:

— відволікати працівників від їхньої безпосередньої роботи, викликати або знімати їх з роботи для виконання громадських обов’язків і проведення різного роду заходів, що не пов’язані з виробничою діяльністю (всілякі зльоти, семінари, спортивні змагання, конкурси, участь у художній самодіяльності, туристичні поїздки);

— скликати збори, засідання і всякого роду наради з питань, що не пов’язані з виробничим процесом.

Порядок застосування підсумованого обліку робочого часу наведено також у Методичних рекомендаціях № 138.

Щодо тривалості роботи в нічний час

Згідно зі ст. 54 КЗпП при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину, але це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу.

Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем (ч. 2 ст. 54 КЗпП).

У листі від 30.11.2012 р. № 463/13/116-12 Мінсоцполітики пояснило: «Це означає, що при роботі у нічний час може скорочуватися лише тривалість зміни, а тижнева норма годин робочого часу не скорочується. Тобто в одну ніч тривалість роботи може бути скорочена на одну годину, а через декілька днів на цей час має бути продовжена тривалість роботи у денний час. Тому скорочення тривалості роботи у нічний час провадиться в межах встановленого працівнику режиму робочого часу. Графіки змінності мають забезпечити відпрацювання 40-годинного робочого тижня.

Враховуючи вищезазначене, у випадку, коли працівник прийнятий для роботи у нічні зміни, її тривалість не скорочується.

Також роботодавець може у разі необхідності за умовами виробництва встановити однакову тривалість змін. Тобто зрівняти денну зміну з нічною, якщо працівник працює змінами*».

* Мається на увазі, що при зрівнянні денної зміни з нічною тривалість роботи (зміни) також не скорочується. — Прим. ред.

Важливими є законодавчі гарантії щодо роботи у нічний час, яким вважається час з 22:00 до 06:00. Зокрема, за чергування у нічний час проводиться додаткова оплата у розмірі 35 % годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи у нічний час, а якщо йдеться про працівників, зайнятих наданням екстреної, швидкої та невідкладної медичної допомоги (у тому числі водії санітарних автомобілів швидкої, невідкладної медичної допомоги, які є в штаті автотранспортних підприємств та інших організацій), а також тих, хто працює у відділеннях (палатах) анестезіології та інтенсивної терапії, для новонароджених дітей, у пологових (акушерських) відділеннях, розмір такої доплати становить 50 % годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в нічний час (п.п. 3.2.2 Умов № 308/519).

Щодо тривалості роботи напередодні святкових і неробочих днів

При вирішенні цього питання необхідно керуватися ст. 53 КЗпП. Зазначеною нормою передбачено, що напередодні святкових і неробочих днів, установлених ст. 73 КЗпП, тривалість роботи працівників, крім тих, які вказані в ст. 51 КЗпП, скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. При неможливості скоротити робочий час напередодні святкових і неробочих днів працівнику повинна бути надана компенсація у вигляді скорочення робочого часу в інший день. «Напередодні» слід розуміти як день, що безпосередньо передує святковому чи неробочому дню. У зв’язку з цим вважається неприпустимим скорочувати робочий час, коли святковому чи неробочому дню передує вихідний день, оскільки найближчий робочий день безпосередньо святковому чи неробочому дню не передує.

На працівників, яким законодавством встановлено скорочену тривалість робочого часу, правило про зменшення тривалості робочого дня напередодні святкових і неробочих днів не поширюється.

Норма ст. 53 КЗпП поширюється на працівників, які працюють за п’ятиденним або шестиденним робочим тижнем з встановленою законодавством нормою робочого часу. Для працівників, які працюють на умовах неповного робочого часу, у тому числі для працівників-сумісників, ця норма не застосовується, тобто тривалість їх роботи напередодні святкових і неробочих днів не скорочується на одну годину.

Тривалість обідньої перерви

Відповідно до ст. 66 КЗпП працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи. Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Проте на тих роботах, де за умовами виробництва перерву для відпочинку і харчування встановити неможливо, працівнику повинна бути надана можливість приймати їжу протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце харчування встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом закладу, установи, організації. Отже, якщо специфіка виконуваної роботи не дозволяє медичному працівнику відволікатися на перерву, то роботодавцем повинні бути створені умови, за яких такий працівник може приймати їжу протягом робочого часу. У такому разі час прийому їжі включається до робочого часу. Оплата праці у цьому випадку провадиться за весь фактично відпрацьований за графіком час.

Обмеживши максимальну тривалість обідньої перерви двома годинами, законодавство не визначає її мінімальної тривалості. Проте її тривалість має бути такою, щоб перерва відповідала своєму призначенню. Тривалість перерв для відпочинку та харчування встановлюється роботодавцем самостійно у правилах внутрішнього трудового розпорядку або у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, встановлених чинним законодавством та Галузевою угодою. На це звернуло увагу Мінсоцполітики в листі від 03.02.2012 р. № 31/13/133-12.

Також звертаємо увагу, що для медичних працівників лікувально-профілактичних та інших закладів охорони здоров’я, що мають 6,5-годинний або меншої тривалості робочий день, надання обідньої перерви не обов’язкове (п. 20 Галузевих правил № 204-о).

Приклад 4. Лікар працює в закладі охорони здоров’я за основним місцем роботи на ставку та за сумісництвом на 0,5 ставки. Чи обов’язково має бути обідня перерва за основним місцем роботи, а також перерва між основною роботою і сумісництвом?

Що стосується перерви за основним місцем роботи, то, як зазначалося вище, робочий час може плануватися без перерви тільки у випадку, якщо специфіка виконуваної роботи не дозволяє медпрацівнику відволікатися на перерву. У такому випадку повинні бути створені умови, за яких такий працівник може приймати їжу протягом робочого часу (час прийому їжі включається до робочого часу).

Законодавство про працю не містить норми, що зобов’язує роботодавця встановлювати перерву між основною роботою і роботою за сумісництвом. Проте, на наш погляд, при складанні графіка роботи перерву між основною роботою і роботою за внутрішнім сумісництвом передбачати все ж такі необхідно навіть, якщо робота за сумісництвом виконується на тому самому робочому місці, що й основна робота. Тривалість перерви залежить від розташування робочих місць, характеру виконуваної роботи, тривалості робочого часу за сумісництвом і фізіологічних можливостей людини до відновлення працездатності. Як правило, якщо це внутрішнє сумісництво, тривалість перерви складає не менше 30 хв. Якщо ж працівник є зовнішнім сумісником, то його графік роботи має передбачати можливість переїзду з основного місця роботи до місця роботи за сумісництвом.

МІСЯЧНА НОРМА РОБОЧОГО ЧАСУ

У п. 16 розд. V Галузевих правил № 204-о наголошується, що в закладах охорони здоров’я на роботах, пов’язаних із наданням медичної допомоги населенню, як правило, застосовується помісячний облік робочого часу. Це також зазначено в абз. 1 п. 5.2 Умов № 308/519. Місячна норма робочого часу визначається, виходячи з установленої для даного працівника щоденної тривалості робочого часу, передбаченої для шестиденного робочого тижня, та кількості робочих днів у даному місяці.

При підсумованому обліку робочого часу норма робочого часу за обліковий період визначається за календарем з розрахунку шестиденного робочого тижня, семигодинного робочого дня (чи відповідного скороченого робочого дня) з урахуванням скороченого робочого часу напередодні вихідних днів до 5 годин і напередодні святкових і неробочих днів на 1 годину.

У порядку, встановленому у колективному договорі, норма робочого часу за обліковий період може визначатися за графіком п’ятиденного робочого тижня. Враховуючи те, що при п’ятиденному робочому тижні КЗпП не передбачає встановлення конкретної тривалості щоденної роботи, норма робочого часу за обліковий період визначається шляхом множення часу тривалості робочого дня на кількість робочих днів за календарем п’ятиденного робочого тижня, що припадають на цей період, з рівною тривалістю кожного робочого дня, з урахуванням її скорочення напередодні святкових і неробочих днів та вихідними днями у суботу та неділю.

Розрахована таким чином норма робочого часу має бути реалізована шляхом виходу на роботу за графіком змінності.

Нагадаємо, що норми тривалості робочого часу у відповідні місяці року, розрахованої за календарем п’ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями у суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день упродовж робочого тижня, щорічно доводить Мінсоцполітики у своїх листах*. Обчислена Мінсоцполітики норма робочого часу не поширюється абсолютно на всі режими праці, зокрема, не може застосовуватися до графіку шестиденного робочого тижня, тому її слід розраховувати самостійно з дотриманням вимог ст. 50 — 53, 67 і 73 КЗпП.

* Норма тривалості робочого часу на 2013 рік наведена в листі Мінсоцполітики від 21.08.2012 р. № 9050/0/14-12/13 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2012, № 36). — Прим. ред.

ЧЕРГУВАННЯ У СТАЦІОНАРІ

Пунктом 5.2 Умов № 308/519 передбачено, що у місячну норму робочого часу включаються всі види робіт, які виконуються працівниками (тобто основна робота, чергування, виклик для надання допомоги хворим вдома тощо). За місцем здійснення чергування медичних працівників поділяється на чергування вдома та чергування у стаціонарі (безпосередньо у закладі охорони здоров’я). Далі розглянемо порядок організації такого виду роботи, як чергування у стаціонарі. Умови залучення медичних працівників до чергування у стаціонарі та оплата праці визначені п. 5.2 розд. 5 Умов № 308/519.

Заклади охорони здоров’я, які мають стаціонари, належать до безперервно діючих закладів, медична допомога в яких надається цілодобово. Режим роботи цих закладів передбачає такий вид роботи в зміну для надання екстреної та невідкладної медичної допомоги (яка припадає на вечірній або нічний час, вихідні та святкові дні), як чергування у стаціонарі.

Організація чергувань у конкретному закладі охорони здоров’я повинна бути визначена локальними нормативно-правовими актами (правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором, посадовими інструкціями працівників, графіками роботи та ін.).

Чергування у стаціонарах здійснюються за рахунок місячної та понадмісячної норми робочого часу працівника.

При встановленні кола осіб, які залучаються до чергувань, слід ураховувати, що (п. 5.2 Умов № 308/519):

1. До чергувань у стаціонарі мають залучатися штатні медичні працівники за профілем надання медичної допомоги в межах місячної норми робочого часу за рахунок зменшення тривалості змін протягом місяця, і в цьому випадку чергування є обов’язком медичного працівника.

Лікарі та фахівці з базовою та неповною вищою медичною освітою можуть залучатися за їх згодою до чергувань понад місячну норму робочого часу без обіймання штатних посад з оплатою з фонду оплати праці.

Залучення працівників до чергувань понад місячну норму робочого часу можливе тільки в тих випадках, коли в закладі відсутні вакантні посади за цією спеціальністю.

Чергування понад місячну норму робочого часу не є сумісництвом.

2. Залучення до чергувань лікарів амбулаторно-поліклінічних підрозділів лікувальних закладів, диспансерів, пологових будинків тощо проводиться за їх згодою та відповідно до чинного законодавства про працю.

3. Забороняється залучати до роботи в нічний час та до надурочних робіт осіб, які перелічені в ст. 55, 63 КЗпП.

Робота медичного персоналу в стаціонарних установах з можливістю сну в нічний час не допускається. На сьогодні відсутній нормативний акт, який би дозволяв чергування з правом сну. Подібним до чергування з правом сну є чергування вдома, умови організації та оплати якого визначено п. 5.1 розд. 5 Умов № 308/519 **.

** Докладніше про оплату чергування на дому див. консультацію фахівця МОЗУ у газеті «Бюджетна бухгалтерія», 2011, № 35, с. 42 — Прим. ред.

РОБОТА МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗА МЕЖАМИ ВСТАНОВЛЕНОЇ ТРИВАЛОСТІ РОБОЧОГО ЧАСУ

У зв’язку з недостатністю медичних кадрів досить часто виникає необхідність залучення медичних працівників до роботи за межами встановленої норми робочого часу. У такій ситуації можна вибрати один із варіантів:

— залучення до надурочної роботи в порядку, передбаченому ст. 62 — 65 КЗпП;

— залучення до внутрішнього сумісництва в порядку, передбаченому постановою № 245 та Положенням № 43.

Надурочна робота

Надурочна робота — це робота, виконувана працівником з ініціативи роботодавця за межами встановленої тривалості робочого часу, щоденної роботи (зміни), а також робота понад нормальну кількість робочих годин за обліковий період.

Робота в надурочний час, як правило, не допускається (ст. 62 КЗпП), тому й не планується. Така робота проводиться фактично, але у виняткових випадках відповідно до чинного законодавства і лише із дозволу профспілкового органу (ст. 64 КЗпП). При цьому вона не може перевищувати для кожного працівника 4 год. протягом 2 днів підряд і 120 год. на рік (ст. 65 КЗпП).

Час, відпрацьований понад встановлену тривалість робочого дня, вважається надурочним (ст. 62 КЗпП).

При підсумованому обліку робочого часу надурочним вважається час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період. Робота понад норму робочого часу, передбаченого графіком в окремі дні, тижні, місяці облікового періоду, при збереженні норми робочого часу за обліковий період не є надурочною роботою. Переробіток норми робочого часу, що виникає в окремі дні при підсумованому обліку, може компенсуватися додатковими днями відпочинку або зменшенням тривалості роботи в інші дні облікового періоду.

Наприклад, надурочною є робота у разі продовження працівником роботи через неявку іншого працівника, який повинен приступити до виконання своїх функціональних обов’язків, до моменту закінчення зміни та неможливості замінити його іншим працівником. Також вважається надурочним час, протягом якого лікарі та фахівці з базовою та неповною вищою медичною освітою залучаються до чергувань понад місячну норму робочого часу.

Загальна кількість надурочних годин за обліковий період визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом і нормою годин за цей період.

Відповідно до зазначеного для визначення надурочних годин за обліковий період потрібно від фактично відпрацьованого працівником часу відняти нормальну тривалість робочого часу, яку повинен відпрацювати працівник.

Надурочні години оплачуються у порядку, встановленому ст. 106 КЗпП. Так, згідно з ч. 1 ст. 106 КЗпП за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. Оплата за всі години надурочної роботи провадиться наприкінці облікового періоду. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається навіть за погодженням з працівником.

Робочий час сумісників

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому (внутрішнє сумісництво) або іншому підприємстві, в установі, організації (зовнішнє сумісництво).

Слід пам’ятати, що для роботи за сумісництвом є обмеження. Так, відповідно до п. 2 постанови № 245 тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати 4 годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу. Виходячи з цього робота за сумісництвом не може перевищувати роботу, передбачену на 0,5 ставки.

Конкретна тривалість роботи за сумісництвом медичних працівників протягом місяця встановлюється за згодою між працівником і роботодавцем і не може перевищувати половини місячної норми робочого часу, обчисленої з установленої тривалості робочого тижня.

У додатку до Положення № 43 наведено Перелік робіт, які не є сумісництвом. Так, усі працівники, крім основної роботи та роботи за сумісництвом, мають право виконувати роботи, які відповідно до чинного законодавства не є сумісництвом, зокрема, медична експертиза з разовою оплатою праці, виконання обов’язків медичних консультантів установ охорони здоров’я в обсязі не більш як 12 годин на місяць з разовою оплатою праці та ін. Виконання робіт, зазначених у пп. 2 — 7 цього Переліку, допускається в робочий час з дозволу керівника установи, організації без утримання заробітної плати.

Згідно з п. 4 постанови № 245 керівники державних підприємств, установ, організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділень, лабораторій тощо) та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності)*. Підкреслимо: дія зазначеної постанови поширюється не тільки на державні, а й на комунальні заклади охорони здоров’я. На це звертало увагу й Мінсоцполітики у листі від 08.09.2011 р. № 731/13/84-11.

* Докладніше див. консультацію фахівця МОЗУ «Робота за сумісництвом керівних працівників» у газеті «Бюджетна бухгалтерія», 2011, № 17, с. 26. — Прим. ред.

При складанні графіків роботи (змінності) зовнішніх сумісників слід пам’ятати про таке. Певні працівники установ охорони здоров’я (працівники відділу кадрів та керівники структурних підрозділів) мають проводити роботу щодо недопущення збігання графіків зовнішніх сумісників та як наслідок нарахування і виплати їм зайвої заробітної плати.

Так, час, який зазначено у графіку роботи зовнішнього сумісника за основним місцем роботи, не може співпадати з часом, який зазначено у його графіку роботи за сумісництвом. Крім того, має бути дотримана вимога щодо півгодинної перерви між основною роботою та роботою за сумісництвом.

Для того щоб не допустити такого збігу годин роботи, необхідно обов’язково запросити у зовнішнього сумісника графік роботи за основним місцем роботи. Наведемо приклад порушення законодавства під час роботи зовнішнього сумісника.

Приклад 5. Лікар-рентгенолог, який є зовнішнім сумісником, працює в рентгенологічному відділенні за наступним графіком роботи (на півмісяця):

Під час проведення ревізії було надіслано запит на основне місце роботи лікаря-рентгенолога. На запит держфініспекторів була надана відповідь з наступним графіком роботи лікаря-рентгенолога (на ці ж півмісяця):

Таким чином, ми бачимо збіг годин роботи лікаря-рентгенолога за основним місцем роботи і за сумісництвом. Крім того, як вже зазначалося, має бути дотримана півгодинна перерва між роботою за основним місцем роботи та за сумісництвом. У зв’язку з цим лікар-рентгенолог міг приступити до роботи за сумісництвом лише в 14:30. Зазначене призвело до зайвого нарахування та виплаті заробітної плати за період з 01 по 15 лікарю-рентгенологу за 22,5 год.

При зміні графіка роботи на основній роботі слід зобов’язати працівника завчасно попереджати про це роботодавця за місцем його роботи за сумісництвом.

СКЛАДАННЯ ГРАФІКІВ РОБОТИ (ЗМІННОСТІ)

Графіки роботи (змінності) розробляються роботодавцем з дотриманням установлених законодавством норм робочого часу на обліковий період, якими визначаються тривалість щоденної роботи (зміни), робочих днів (зміни) та вихідних днів.

Графіки змінності затверджуються при роботі змінами протягом дня (доби). В інших випадках, коли робота не проводиться змінами, але час початку і закінчення роботи не є постійним або вихідні дні надаються «за змінним графіком», передбачене затвердження графіків роботи.

На сьогодні нормативно-правовими актами не затверджено єдиної форми графіка робіт (змінності). Тому заклад вправі складати цей графік у довільній формі, яка при цьому дозволяє з точністю встановити наступні показники:

— тривалість щоденної роботи (зміни) (ст. 52 КЗпП);

— час початку і час закінчення щоденної роботи (зміни) (ст. 57 КЗпП);

— час перерви для відпочинку і харчування протягом робочої зміни (ст. 66 КЗпП);

— кількість робочих і вихідних днів (днів відпочинку) в календарному місяці (ст. 67, 69 КЗпП);

— перехід з однієї зміни в іншу (ст. 58 КЗпП);

та іншу інформацію, що має значення для точного визначення режиму робочого часу працівників закладу.

Графік роботи залежно від конкретних організаційних умов медичного закладу складається на певний обліковий період, тобто відрізок часу, в рамках якого повинна бути дотримана тривалість робочого часу. Оскільки робочий час медичних працівників ураховується помісячно, то й графіки робіт (змінності) складаються на місяць.

При складанні графіків роботи (змінності) слід ураховувати особливості робочого часу медичних працівників, які розглянуто вище. Крім того, слід пам’ятати про таке:

1. Графіки складаються щодо кожної посади окремо. У графіках на кожен місяць має бути повністю запланована відповідна місячна норма робочого часу щодо кожної посади, яку обіймає працівник — окремо щодо основної посади і роботи за сумісництвом.

2. Час початку та закінчення щоденної роботи (зміни) слід вказувати в годинах та хвилинах на кожний день. При цьому бажано не планувати зміни тривалістю у хвилинах 12 або 27, а округляти за можливості до 15 або 30 хв. відповідно.

3. Загальна кількість годин роботи у графіку повинна відповідати нормі робочого часу працівника в даному місяці.

У разі направлення медичного працівника на курси підвищення кваліфікації слід ураховувати вимоги абз. 2 п. 2 постанови № 524, відповідно до яких за медичними працівниками, які направляються до закладів післядипломної освіти для підвищення кваліфікації, підготовки і перепідготовки, зберігається середня заробітна плата за кожним місцем роботи згідно із законодавством.

Це означає, що в період підвищення кваліфікації медичний працівник повинен звільнятися від виконання роботи як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом незалежно від того, за яким місцем роботи його направили на курси (навіть якщо він має можливість після курсів відпрацьовувати години роботи). Тому питання залучення його до роботи не може розглядатися.

Відповідно до п. 13 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.84 р. № 213, графіки змінності мають затверджуватися власником або уповноваженим ним органом разом з виборним органом первинної профспілкової організації і доводитися до відома працівників не пізніше ніж за один місяць до введення їх у дію.

Графіки виходу на роботу повинні затверджуватися власником або уповноваженим ним органом разом з виборним органом первинної профспілкової організації і доводитися до відома працівників не пізніше ніж за два тижні до початку їх дії (п. 1 Роз’яснення Держкомпраці СРСР і Президіуму ВЦРПС «Про деякі питання, пов’язані з переведенням робітників і службовців підприємств, установ, організацій на п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями» від 08.04.67 р. № 4/П-10).

ОБЛІК РОБОЧОГО ЧАСУ

Складання графіка робіт (змінності) не звільняє від ведення табеля обліку використання робочого часу. Відмінність між цими двома документами полягає в тому, що у графіку робіт (змінності) фіксується планована кількість робочих годин, а в табелі — фактичне використання робочого часу (графік складається до настання, а табель — протягом відповідного звітного періоду).

Інформація, що міститься в графіку і в табелі, може бути різною. Такі відмінності можуть бути викликані, наприклад, тимчасовою непрацездатністю працівників, відрядженнями працівників, та іншими обставинами.

Роботодавець зобов’язаний вести облік часу, фактично відпрацьованого кожним працівником. Для контролю за дотриманням працівниками встановленого режиму робочого часу ведеться Табель обліку використання робочого часу типової форми № П-5, затверджений наказом № 489 (далі — Табель). У примiтцi 2 до Табеля зазначено, що його форма має рекомендаційний характер та складається з мінімальної кiлькостi показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень; за потреби форму може бути доповнено іншими показниками, необхідними для обліку робочого часу. Тому в кожному закладі має бути розроблено та затверджено власну форму Табеля, що враховуватиме специфіку роботи саме цього закладу.

Табель заповнюється працівником, відповідальним за його ведення, кожен день протягом місяця. За відсутності в штаті кадрового працівника табельний облік робочого часу покладається на одного з працівників наказом керівника. Наприклад, у закладах охорони здоров’я відповідальним за ведення Табеля, як правило, призначається старша медична сестра структурного підрозділу.

У Табелі робляться відмітки про фактично відпрацьований час, а також відхилення від нормальних умов роботи.

Робочі дні в Табелі позначаються таким чином: вказується кількість відпрацьованих годин згідно з графіком. Якщо тривалість робочого дня медичного працівника визначена у годинах і хвилинах, наприклад, 6 год. 15 хв., то при заповнені Табеля відпрацьований час можна зазначити як 6¹⁵ або 6,25;

У Табелі проставляється загальна кількість годин, відпрацьованих у конкретний день, у графі «разом» зазначається загальна кількість відпрацьованих годин за звітний період.

Оскільки кодування для вихідних днів (днів щотижневого відпочинку), а також для святкових і неробочих днів не передбачено, то у полі напроти таких днів можна поставити як прокреслення, так і залишити їх незаповненими (на свій розсуд).

Дані про неявку на роботу, інші відхилення від нормальних умов роботи повинні бути документально підтверджені. Наприклад, дні хвороби повинні підтверджуватися листком непрацездатності, дні відряджень — наказами про направлення у відрядження, відпустки — наказами про надання відпустки тощо.

Ведення табельного обліку робочого часу є обов’язковим. Згідно з п. 8.1 Методичних рекомендацій № 90 працівники Держфінінспекції при здійсненні інспектування операцій з оплати праці перевіряють правильність оформлення первинних документів, зокрема, табелів обліку робочого часу. При цьому дані табелів обліку робочого часу співставляються з наказами про відпустки, даними листків непрацездатності, особовими рахунками.

Прямої відповідальності за неправильне оформлення й ведення Табеля законодавством не передбачено. Однак, якщо дані Табеля не співставні з наказами про відпустки, даними листків непрацездатності, особовими рахунками, тарифікаційним списком, розписом роботи тощо, в результаті чого заробітна плата виплачується з порушеннями, то винні особи притягаються до відповідальності.

Табель належить до первинної облікової документації. Зауважимо: з 01.01.2013 р. строки зберігання документів визначаються відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Мін’юсту від 12.04.2012 р. № 578/5. Згідно з позицією 408 цього Переліку тепер строк зберігання Табеля становить 1 рік.

Обчислення строків зберігання документів починається з 1 січня року, наступного за роком завершення їх діловодством. Наприклад, обчислення строку зберігання справ, завершених діловодством у 2012 році, починається з 1 січня 2013 року (п. 2.10 зазначеного Переліку).

ПРИКЛАД СКЛАДАННЯ ГРАФІКА ТА ТАБЕЛЯ

На с. 26 наведено приклад складання графіка роботи та Табеля фізіотерапевтичного відділення лікарні за серпень 2012 року.

Примітки до графіка роботи фізіотерапевтичного відділення

1. Норма тривалості робочого часу для лікарів та середнього персоналу розрахована виходячи з 38,5-годинного робочого тижня, за такої тривалості робочих днів тижня: понеділок — четвер — 6 год. 45 хв.; — п’ятниця — 6 год. 30 хв.; субота — 5 год. Обідня перерва не надається (п. 20 Галузевих правил № 204-о).

Норма тривалості робочого часу для сумісників розрахована за такої тривалості робочих днів тижня: понеділок — четвер — п’ятниця — 3 год. 25 хв., субота — 3 год.

2. Норма тривалості робочого часу для молодших медичних сестер розрахована виходячи з 40-годинного робочого тижня, при такій тривалості робочих днів тижня: понеділок — п’ятниця — 7 год., субота — 5 год. Тривалість передсвяткового дня 23 серпня — 6 год. Обідня перерва складає 30 хв. та не включається у робочий час.

ГРАФІК

роботи фізіотерапевтичного відділення на серпень 2012 року

Табель використання робочого часу за серпень 2012 року

На с. 29 наведено приклад складання графіка роботи та Табеля гастроентерологічного відділення лікарні за квітень 2012 року.

Примітки до графіка роботи гастроентерологічного відділення

1. Норма тривалості робочого часу для лікарів та середнього персоналу розрахована виходячи з 38,5-годинного робочого тижня за такої тривалості робочих днів тижня: понеділок — четвер — 6 год. 45 хв.; — п’ятниця — 6 год. 30 хв.; субота — 5 год. Обідня перерва не надається (п. 20 Галузевих правил № 204-о).

Завідувач відділенням має два чергування тривалістю 18 год. кожне. Усього — 36 год. (4 роб. дн.). На решту 20 робочих днів (24 роб. дн. — 4 роб. дн.) припадає 118 год. (154 год. — 36 год.). З них 4 роб. дні тривалістю 5 год. 30 хв. і 16 роб. дн. тривалістю 6 год.

2. Норма тривалості робочого часу молодших медичних сестер розрахована виходячи з 40-годинного робочого тижня для такої тривалості робочих днів тижня: понеділок — п’ятниця — 7 год., субота — 5 год. Обідня перерва включається у робочий час.

НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ

Наказ № 319 — наказ МОЗ «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я» від 25.05.2006 р. № 319.

Перелік № 163 — Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 р. № 163.

Типові штати № 33 — Штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я, затверджені наказом МОЗ від 23.02.2000 р. № 33.

Галузеві правила № 204-о — Галузеві правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників закладів, установ, організацій та підприємств системи охорони здоров’я, затверджені наказом МОЗ від 18.12.2000 р. № 204-0.

Порядок № 442 — Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою КМУ від 01.08.92 р. № 442.

Перелік № 41 — Перелік типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджений наказом Головного архівного управління при КМУ від 20.07.98 р. № 41.

Наказ № 489 — наказ Держкомстату «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 05.12.2008 р. № 489.

Методичні рекомендації № 90 — Методичні рекомендації щодо здійснення інспектування органами державної фінансової інспекції України, затверджені наказом Держфінінспекції України від 14.12.2011 р. № 90.

Методичні рекомендації № 138 — Методичні рекомендації щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджені наказом Мінпраці від 19.04.2006 р. № 138.

Постанова № 245 — постанова КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.93 р. № 245.

Умови № 308/519 — Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджені спільним наказом МОЗ та Мінпраці від 05.10.2005 р. № 308/519

Положення № 43 — Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене спільним наказом Мін’юсту, Мінфіну, Мінпраці від 28.06.93 р. № 43

ГРАФІК

роботи гастроентерологічного відділення на квітень 2012 року