Теми статей
Обрати теми

Щодо деяких питань оплати праці

Редакція ББ
Лист від 26.03.2013 р. № 313/13/84-13

MIHICTEPCTBО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЩОДО ДЕЯКИХ ПИТАНЬ ОПЛАТИ ПРАЦІ

Лист від 26.03.2013 р. № 313/13/84-13

 

Департамент заробітної плати та умов праці розглянув звернення <…> та повідомляє.

1. Відповідно до статті 121 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП) України працівникам, які направляються у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Тобто у випадку направлення працівника у відрядження необхідно порівняти суму середньоденного заробітку і денного заробітку працівника відповідно до умов трудового договору і у випадку, коли заробітна плата вища його середнього заробітку, заплатити за час відрядження заробітну плату, а якщо вищий середній заробіток, то виплатити середню заробітну плату.

Для проведення розрахунку середньої заробітної плати для порівняння її із денним заробітком використовують норми Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100.

До денного заробітку працівника, який має порівнюватись із середньоденним заробітком, включаються всі елементи заробітної плати, які працівник отримає згідно з умовами трудового, колективного договору у місяці, в якому його направляють у відрядження: оклад, доплати, надбавки, премії, які мають постійний характер, в т. ч. і квартальні премії, тобто нараховані працівникові елементи заробітної плати за відпрацьовані ним дні.

Допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, період, коли за працівником зберігається заробітна плата відповідно до законодавства, а також одноразові виплати не включаються до денної заробітної плати працівника при порівнянні.

2. Відповідно до п. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III (далі — Закон № 2240) застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, установлений для них лікарем, втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Пунктом 3 ст. 50 Закону № 2240 передбачено, що рішення про призначення матеріального забезпечення приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації.

Саме комісія (уповноважений) із соціального страхування, керуючись п. п. 3.1.1 Положення про комісію (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, установи, організації, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23.06.2008 р. № 25, приймає рішення про призначення або відмову в призначенні матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах, на поховання) і передає його роботодавцю для проведення виплат, здійснення розрахунків тощо.

3. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 р. № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (далі — постанова № 524) передбачено виплату допомоги на оздоровлення медичним і фармацевтичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров’я у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки. Ця виплата є обов’язковою.

Віднесення працівників до медичних та фармацевтичних регулюється наступними нормативними актами.

Стаття 74 Основ законодавства України про охорону здоров’я визначає, що медичною і фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Єдині кваліфікаційні вимоги до зазначених осіб встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я. Такі вимоги визначені наказами МОЗ України від 25.12.92 р. № 195 «Про затвердження переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю» та від 29.03.2002 р. № 117, яким затверджено Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров’я (Випуск 78. «Охорона здоров’я»).

З огляду на викладене, до медичних та фармацевтичних працівників відносяться особи, які допущені до медичної та фармацевтичної діяльності, — професіонали з повною вищою медичною та фармацевтичною освітою та фахівці з базовою та неповною вищою медичною і фармацевтичною освітою, які закінчили вищі заклади медичної та фармацевтичної освіти. Також до медичної діяльності на посадах лікарів та середнього медичного персоналу допускаються особи з повною вищою та неповною вищою (немедичною) освітою, які, зокрема, закінчили:

вищий навчальний заклад за спеціальностями «Біологія», «Фармація», «Хімія», «Хімія-фармація», «Біохімія», пройшли спеціальну підготовку і отримали звання лікаря-спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності або мають сертифікат, що дає право обіймати посаду лікаря-спеціаліста, можуть працювати на посадах лікарів-лаборантів, у тому числі на посаді завідувача лабораторії, за наявності стажу роботи на посаді лікаря-лаборанта не менше 5 років (пункт 8 розділу II наказу № 195 та примітка до нього).

Отже, право на матеріальну допомогу згідно з постановою № 524 мають особи з повною вищою та неповною вищою (немедичною) освітою, які обіймають посаду лікаря-спеціаліста або можуть працювати на посадах лікарів-лаборантів.

Лікарі всіх спеціальностей санітарно-епідеміологічної служби мають право на виплату матеріальної допомоги згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 р. № 524.

Що стосується виплати матеріальної допомоги на оздоровлення лікарям ветеринарної медицини, то вони мають право на таку допомогу відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

Згідно з цим пунктом керівникам бюджетних установ, закладів та організацій надано право в межах фонду оплати праці, затвердженого в кошторисах, надавати працівникам матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання.

 

Директор Департаменту
О. Товстенко

 

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ

ОПЛАТА ВІДРЯДЖЕНЬ, ЛИСТКІВ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ,
А ТАКОЖ ВИПЛАТА МАТЕРІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ:
 РОЗ’ЯСНЮЄ МІНСОЦПОЛІТИКИ

У листі, що коментується, надано роз’яснення щодо актуальних питань оплати праці та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності. Розглянемо їх детальніше.

 

Оплата періоду службового відрядження

Запитання. Чи включаються до денного заробітку для порівняння його з середньоденним, розрахованим згідно з Порядком № 100, при оплаті періоду службового відрядження такі виплати:

— разові премії;

— квартальні премії;

— матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань?

Нагадаємо: з 13.05.2011 р. у ст. 121 КЗпП передбачено, що працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижче середнього заробітку.

Це означає, що при оплаті періоду службового відрядження необхідно порівняти середньоденний та денний заробіток відповідно до умов трудового договору і в разі, якщо денний заробіток:

— вище середнього заробітку, то за час відрядження потрібно виплатити зарплату, тобто дні відрядження оплатити як і решту робочих днів місяця;

— нижче середнього заробітку, то за час відрядження слід виплатити середню зарплату, тобто дні відрядження оплатити за середнім заробітком.

Середньоденний заробіток розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100). У загальному випадку розрахунок здійснюють виходячи з виплат, нарахованих за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю направлення у відрядження. При визначенні заробітку за розрахунковий період ураховують виплати, наведені в п. 3 Порядку № 100, і не враховують виплати, наведені в п. 4 цього Порядку.

Що стосується денного заробітку, то рекомендацій щодо включення тих чи інших виплат до його розрахунку ані ст. 121 КЗпП, ані будь-який інший нормативний документ не містять. Водночас Мінсоцполітики з цього питання надав роз’яснення (див. листи від 18.04.2012 р. № 283/13/155-12, від 05.03.2012 р. № 204/13/184-12), згідно з якими при визначенні денного заробітку ураховуються всі елементи зарплати, які працівник отримує відповідно до умов трудового, колективного договору в місяці, коли його направили у відрядження: оклад, доплати, надбавки, премії, суми індексації, тобто нараховані працівнику елементи зарплати за відпрацьовані ним дні. При цьому порівняльні розрахунки необхідно здійснювати виходячи з повного робочого місяця.

У листі, що коментується, Мінсоцполітики уточнює: до розрахунку повинні братися премії, що мають постійний характер, у тому числі квартальні премії. Додамо: оскільки особливого порядку для включення таких премій немає, то вони враховуються в повному розмірі.

Про те, що матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не включаються до розрахунку денного заробітку, фахівці Мінсоцполітики висловлювалися і раніше (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2012, № 41, с. 31). Тепер цю позицію підтверджено в листі, що коментується. Причина для невключення цих виплат до розрахунку така: матеріальна допомога не є виплатою за відпрацьований час, тому їй не місце в денному заробітку. Із цієї ж причини не враховують допомогу по тимчасовій непрацездатності, а також період, коли за працівником зберігається середня зарплата відповідно до законодавства.

Нагадаємо: порядок порівняння середньоденного заробітку та денного заробітку працівника для оплати періоду відрядження неодноразово розглядався на сторінках нашої газети (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2012, № 26, с. 47; 2011, № 2, с. 22; № 24, с. 30; № 41, с. 43). Крім того, відповіді на запитання: як оплатити період відрядження, що почалося в одному місяці, а закінчилося в іншому, присвячено консультацію фахівця Мінсоцполітики, опубліковану в газеті «Бюджетна бухгалтерія», 2012, № 9, с. 31.

 

У листку непрацездатності є відмітка про порушення режиму: як бути з його оплатою

Запитання. У листку непрацездатності, наданому працівником, є відмітка про порушення ним режиму — 2 дні. Один із цих днів підлягає оплаті установою, другий — соцстрахом. Чи оплачуються ці 2 дні?

Насамперед нагадаємо: до обов’язків комісії (уповноваженого) із соцстрахування установи входить не лише перевірка підстави та правильності видачі, а також правильності заповнення листків непрацездатності. Це передбачено п. 2 розд. ІІ Положення про комісію (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, установи, організації, затвердженого постановою ФССТВП від 23.06.2008 р. № 25. Тому не зайвим буде зупинитися на порядку заповнення листка непрацездатності в разі порушення хворим призначеного режиму, передбаченого Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженою спільним наказом ФССНВВ, МОЗ, Мінпраці та ФССТВП від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406 (далі — Інструкція № 532).

У листку непрацездатності у графі «Режим:» обов’язково вказується режим, призначений хворому: стаціонарний, амбулаторний, постільний, домашній, санаторний, вільний тощо.

Згідно з п.п. 3.5 Інструкції № 532, якщо має місце порушення режиму, то у графі «Відмітки про порушення режиму:» зазначається дата порушення режиму та посвідчується підписом лікаря. Види порушень режиму вказуються в графі «Примітка:». Такими причинами, наприклад, можуть бути: несвоєчасна явка на прийом до лікаря; алкогольне, наркотичне, токсичне сп’яніння під час лікування; вихід на роботу без дозволу лікаря; самовільне залишення закладу охорони здоров’я; виїзд на лікування до іншого закладу охорони здоров’я без відмітки про дозвіл виїзду; відмова від направлення або несвоєчасна явка на медико-соціальну експертну комісію (далі — МСЕК) тощо (п.п. 4.1 Інструкції № 532).

Відповідно до п. 10 Інструкції № 532 якщо при черговому відвідуванні хворим лікаря має місце порушення режиму у вигляді несвоєчасного прибуття хворого до лікаря, то в разі визнання хворого:

— непрацездатним продовження листка непрацездатності здійснюється із дня відвідування лікаря;

— працездатним у графі «Стати до роботи» записуються літерами число і місяць та робиться запис «з’явився працездатним». Закриття листка непрацездатності здійснюється датою, установленою лікарем для прибуття хворого.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III (далі — Закон № 2240) застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, установлений для них лікарем, або не з’являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи МСЕК, втрачають право на допомогу із дня вчинення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Як відомо, рішення про призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності приймає комісія (уповноважений) із соцстрахування установи (ч. 3 ст. 50 Закону № 2240). Отже, дні тимчасової непрацездатності з відміткою про порушення режиму за рахунок коштів ФССТВП оплаті не підлягають. При цьому комісія (уповноважений) із соцстрахування установи повинна встановити наявність підстав для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Якщо ж дні хвороби з відміткою про порушення режиму припадають на перші п’ять днів непрацездатності, що оплачуються за рахунок коштів установи, то зазначимо таке.

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється згідно з Порядком оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженим постановою КМУ від 06.05.2001 р. № 439.

Пункт 4 цього Порядку містить перелік підстав, за наявності яких дні тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця не оплачуються. Слід зауважити, що такої підстави, як порушення застрахованою особою режиму лікування, серед них немає.

 

Матеріальна допомога лікарям СЕС та лікарям ветеринарної медицини

Запитання. Чи поширюється дія постанови КМУ від 11.05.2011 р. № 524 в частині виплати матеріальної допомоги на оздоровлення на лікарів ветеринарної медицини і лікарів санітарно-епідеміологічної служби?

Як відомо, абз. 3 п. 2 постанови КМУ «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 11.05.2011 р. № 524 (далі — постанова № 524) установлено: з 01.01.2012 р. медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів (установ) виплачується допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки. Матеріальна допомога на оздоровлення є обов’язковою виплатою.

Право на виплату матеріальної допомоги мають особи, які допущені до медичної та фармацевтичної діяльності, — професіонали з повною вищою медичною та фармацевтичною освітою і фахівці з неповною вищою медичною та фармацевтичною освітою, які закінчили вищі заклади медичної та фармацевтичної освіти. Також до медичної діяльності на посадах лікарів та середнього медичного персоналу допускаються особи з повною та неповною вищою (немедичною) освітою, визначені наказом МОЗ «Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю» від 25.12.92 р. № 195.

Оскільки лікарі всіх спеціальностей санітарно-епідеміологічної служби є медичними працівниками, то вони мають право на матеріальну допомогу на оздоровлення, передбачену постановою № 524. Це підтвердило і Мінсоцполітики в листі, що коментується.

Що ж до лікарів ветеринарної медицини, то дія постанови № 524 на них не поширюється. Такі працівники мають право на матеріальну допомогу на оздоровлення на підставі п. 4 постанови КМУ «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 р. № 1298.

Така матеріальна допомога виплачується на підставі рішення керівника в межах фонду оплати праці, затвердженого на відповідний рік. Так, якщо фонду оплати праці, затвердженого в кошторисі, для виплати такої допомоги недостатньо, то матеріальна допомога не виплачується. Якщо коштів не вистачає на виплату матеріальної допомоги в розмірі посадового окладу працівника, то таку допомогу може бути виплачено в розмірі меншому, ніж посадовий оклад.

 

Ольга ВІТКОВСЬКА,
економіст-аналітик

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі