МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ЩОДО ДОПЛАТИ ЗА НАУКОВИЙ СТУПІНЬ ТА ОПЛАТИ КУРСІВ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ
Лист від 30.04.2013 р. № 10.01.07/1473/12780
Міністерство охорони здоров’я України на звернення <...> щодо деяких питань оплати праці повідомляє.
Відповідно до пункту 3.3 розділу «Доплати» спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров’я України від 5 жовтня 2005 року № 308/519 «Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» працівникам установлюється доплата за науковий ступінь кандидата наук у граничному розмірі 15 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати).
Зазначена доплата встановлюється працівникам, якщо їх діяльність за профілем (медична, фармацевтична, наукова тощо) збігається з наявним науковим ступенем.
Відповідність наукового ступеня профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається керівником установи, закладу.
Документи, що засвідчують наявність наукового ступеня, повинні відповідати нормам та вимогам, передбаченим законодавством.
Доплати за науковий ступінь провадяться як за основною роботою, так і за сумісництвом залежно від обсягу фактично виконаної роботи.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 р. № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (далі — постанова № 524) за медичними і фармацевтичними працівниками державних та комунальних закладів (установ), які направляються до закладів післядипломної освіти для підвищення кваліфікації, підготовки і перепідготовки, зберігається середня заробітна плата за кожним місцем роботи згідно із законодавством.
Середня заробітна плата обчислюється з урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок).
Згідно з п. 10 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.93 р. № 43, при обчисленні середнього заробітку медичним і фармацевтичним працівникам лікувально-профілактичних та санітарно-епідеміологічних установ охорони здоров’я заробітна плата враховується на всіх місцях роботи.
Тому якщо в період курсів підвищення кваліфікації медичний працівник має можливість працювати за сумісництвом та отримувати заробітну плату за цей час, то при обчисленні середнього заробітку на час курсів враховується заробітна плата лише за основним місцем роботи.
Заступник Міністра — керівник апарату Р. Богачев
КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ ДЕРЖФІНІНСПЕКЦІЇ
ОПЛАТА ПРАЦІ МЕДПРАЦІВНИКІВ: ВІДПОВІДАЄ МОЗ
У листі, що коментується, фахівці МОЗ надали роз’яснення з двох питань, що надійшли до редакції газети «Бюджетна бухгалтерія». Розглянемо їх докладніше.
Про доплату за науковий ступінь
Запитання. Заступник головного лікаря з медичної частини закладу охорони здоров’я працює в цьому ж закладі лікарем-кардіологом. Нещодавно він здобув науковий ступінь кандидата наук з кардіології. Чи встановлюється йому доплата, передбачена п.п. 3.3 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005 р. № 308/519 (далі — Умови № 308/519), за основною посадою, тобто за посадою заступника головного лікаря з медичної частини?
Оплата праці медичних працівників здійснюється згідно з Умовами № 308/519, відповідно до п.п. 3.1.3 розд. 3 «Доплати» котрих керівникам закладів охорони здоров’я — лікарям та їх заступникам — лікарям дозволяється вести в закладах, у штаті яких вони перебувають, роботу за спеціальністю в межах робочого часу за основною посадою з виплатою їм доплати до 25 % посадового окладу лікаря відповідної спеціальності. Така робота має бути відображена у відповідних медичних документах (медичних картках стаціонарних та амбулаторних хворих, журналах проведення хірургічного втручання тощо).
Крім того, заступник головного лікаря має право займатися медичною діяльністю за сумісництвом у вільний від основної роботи час (п. 4 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій, затвердженого спільним наказом Мінпраці, Мінфіну та Мін’юсту від 28.06.93 р. № 43). Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу (тобто 0,5 ставки). У цьому випадку оплата праці здійснюється за фактично відпрацьований час.
Порядок установлення доплати за наявність наукового ступеня визначено пп. 3.3.1 — 3.3.2 Умов № 308/519.
Так, доплата за наявність наукового ступеня:
1) кандидата наук установлюється в граничному розмірі 15 % посадового окладу (ставки заробітної плати);
2) установлюється працівникам, якщо їх діяльність за профілем (медична, фармацевтична, наукова тощо) збігається з наявним науковим ступенем. Відповідність науковому ступеню профілю діяльності працівника за посадою визначається керівником закладу;
3) здійснюється як за основною роботою, так і за сумісництвом залежно від обсягу фактично виконаної роботи.
Документи, що засвідчують наявність наукового ступеня, повинні відповідати нормам та вимогам, передбаченим законодавством. Тут укажемо, що згідно з п. 4 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого постановою КМУ від 07.03.2007 р. № 423, документом, який засвідчує присудження наукового ступеня, є диплом державного зразка.
Виходячи з викладеного однозначно можна стверджувати: доплата за наявність наукового ступеня може бути встановлена зазначеному в запитанні працівнику на роботі за сумісництвом (як лікарю-кардіологу), оскільки його діяльність за профілем (медична) збігається з наявним науковим ступенем.
Підкреслимо: якщо заступник головлікаря виконує роботу за спеціальністю в межах робочого часу за основною посадою, то йому виплачується тільки доплата в розмірі до 25 % посадового окладу лікаря відповідної спеціальності. Доплата за наявність наукового ступеня на вказану доплату не встановлюється.
Що стосується можливості встановлення доплати за основною посадою (як заступнику головного лікаря з медичної частини), то зазначимо таке.
Згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78. «Охорона здоров’я», затвердженим наказом МОЗ від 29.03.2002 р. № 117, та Штатними нормативами та типовими штатами закладів охорони здоров’я, затвердженими наказом МОЗ від 23.02.2000 р. № 33, заступник головного лікаря з медичної частини належить до лікарського персоналу та повинен мати повну вищу освіту за напрямом підготовки «Медицина».
Відповідно до Переліку наукових спеціальностей, затвердженого наказом МОНмолодьспорту від 14.09.2011 р. № 1057, галузь науки, за якою присуджується науковий ступінь з кардіології, — це «медичні науки».
Інакше кажучи, діяльність заступника головного лікаря з медичної частини (медична) збігається з наявним науковим ступенем. У зв’язку з цим вважаємо, що доплату за наявність наукового ступеня може бути встановлено й за основною посадою (як заступнику головного лікаря з медичної частини). Проте остаточне рішення щодо відповідності наукового ступеня профілю діяльності працівника за посадою визначається керівником закладу.
При цьому нагадаємо: преміювання керівників закладів та їх заступників, установлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюються за рішенням вищого за рівнем органу в межах наявних коштів на оплату праці (п. 1.7 Умов № 308/519).
Збереження середньої зарплати за медичними працівниками, направленими на курси підвищення кваліфікації
Запитання. Медичний працівник працює в закладі за основним місцем роботи та за сумісництвом. Його направляють на курси підвищення кваліфікації за основним місцем роботи. Згідно з постановою КМУ від 11.05.2011 р. № 524 за ним зберігається середня зарплата за всіма місцями роботи. Водночас він має можливість працювати за сумісництвом після курсів підвищення кваліфікації. Чи може такий працівник залучатися до роботи за сумісництвом з виплатою зарплати за фактично відпрацьований час?
На сьогодні це питання є неврегульованим. Пояснимо.
Згідно з п.п. «в» ч. 1 ст. 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.92 р. № 2801-XII медичні працівники мають право на підвищення кваліфікації, перепідготовку не рідше одного разу на п’ять років у відповідних закладах та установах.
Умови перебування працівників на курсах підвищення кваліфікації повинні відповідати мінімальним державним гарантіям, установленим для таких працівників. Останні визначені насамперед ст. 122 КЗпП, згідно з якою при направленні працівників на підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) та проводяться виплати, передбачені законодавством.
24.05.2011 р. набрала чинності постанова КМУ «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 11.05.2011 р. № 524 (далі — постанова № 524).
Абзацом 2 п. 2 цієї постанови передбачено: за медичними і фармацевтичними працівниками державних та комунальних закладів (установ), які направляються до закладів післядипломної освіти для підвищення кваліфікації, підготовки та перепідготовки, зберігається середня зарплата за кожним місцем роботи згідно із законодавством.
При цьому середня заробітна плата зберігається за медичними і фармацевтичними працівниками за кожним місцем роботи незалежно від того, за «внутрішнім» чи «зовнішнім» сумісництвом вони працюють та з якого місця роботи (основного чи за сумісництвом) направляються для підвищення кваліфікації, підготовки та перепідготовки. Тобто збереження середньої зарплати за кожним місцем роботи є державною гарантією медичним і фармацевтичним працівникам, які направляються до закладів післядипломної освіти для підвищення кваліфікації, підготовки та перепідготовки (див. лист Мінсоцполітики від 12.10.2012 р. № 1055/13/84-12).
З урахуванням положень ст. 122 КЗпП фактично це означає, що в період підвищення кваліфікації медичний працівник звільняється від виконання роботи як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом незалежно від того, за яким місцем роботи його направили на курси (навіть якщо він має можливість працювати після курсів), зі збереженням середнього заробітку. Тому питання залучення його до роботи не може розглядатися.
При цьому в постанові № 524 не зроблено жодних винятків щодо можливості медичного працівника, направленого на курси підвищення кваліфікації, продовжувати працювати за сумісництвом з отриманням зарплати за фактично відпрацьований час. Не випливає це і з будь-якого іншого нормативного документа. Тому висновок, який зроблено в листі, що коментується, на наш погляд, суперечить абз. 2 п. 2 постанови № 524.
Водночас, ураховуючи гостру нестачу медичних кадрів, у керівників закладів не завжди є можливість замінити працівника на період перебування його на курсах підвищення кваліфікації. Тому законодавцям слід звернути увагу на цю проблему та внести відповідні зміни до постанови № 524.
Олександр ЛЕВІЧЕВ,
завідувач сектору інспектування установ та організацій,
що фінансуються з бюджету Харківської
об’єднаної державної фінансової інспекції
