СПИСАННЯ ЕЛЕКТРОЛІЧИЛЬНИКІВ
Юлія КРОТ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Як правильно списати лічильник електричної енергії, який перебуває на балансі бюджетної установи, у зв’язку із його заміною на новий?
(Донецька обл.)
Взаємовідносини, які виникають у процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 р. № 28 (далі — Правила № 28).
Так, згідно з п. 3.1 Правил № 28 електроустановки споживачів (комплекс взаємопов’язаних устаткування і споруд, призначених для виробництва або перетворення, передачі, розподілу чи споживання електричної енергії) мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) засобами вимірювальної техніки для контролю за якістю електричної енергії. Разом з тим п. 3.7 Правил № 28 передбачено для розрахункового обліку електричної енергії використовувати лише ті засоби обліку, які пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.
Відповідальність за технічний стан засобів обліку несе та організація, на балансі якої вони перебувають, або організація, яка здійснює їх експлуатацію на підставі відповідного договору (п. 3.2 Правил № 28). При цьому відповідно до п. 2.1 Правил № 28 межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності між споживачем (субспоживачем) і електропередавальною організацією (основним споживачем) за технічний стан і обслуговування суміжних електроустановок фіксуються в акті розмежування балансової належності електроустановок і експлуатаційної відповідальності сторін. У свою чергу, згідно з п. 5.6 Правил № 28 акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін є невід’ємною частиною договору про постачання електричної енергії.
Зауважимо, що відповідно до п. 3.27 Правил № 28 планова заміна, у тому числі на виконання вимог нормативно-правових актів, обслуговування та ремонт розрахункових засобів обліку електричної енергії здійснюються електропередавальною або іншою організацією, яка має право на виконання цих робіт, за рахунок їх власників. Тоді як непланова заміна розрахункового засобу обліку електричної енергії проводиться електропередавальною організацією або іншою організацією, яка має право на виконання цих робіт, за рахунок організації, на вимогу (з ініціативи) якої здійснюється заміна розрахункового засобу обліку.
Важливо: згідно з п. 3.34 Правил № 28 розпломбування, випробування, вимірювання, зміна схеми розрахункового обліку, заміна типу розрахункового обліку електричної енергії без оформлення акта в присутності уповноважених осіб споживача та електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) не допускаються.
Таким чином, аби замінити старий (відпрацьований) лічильник електричної енергії (далі — електролічильник) на новий, необхідно попередньо узгодити здійснення цих робіт з постачальником електроенергії, а безпосередньо проведення робіт із заміни засобів обліку електричної енергії має бути обов’язково підтверджено актом, підписаним представниками обох сторін.
Слід також мати на увазі, що після закінчення робіт новий засіб обліку електричної енергії опломбовується на кріпленні кожуха лічильника пломбою з тавром Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, а на затискній кришці пломбою електропередавальної організації. При пломбуванні оформляється акт про пломбування, де зазначаються місце встановлення кожної пломби, сторона, яка її встановила, сторона, відповідальна за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб на них. Цей акт підписується керівниками або уповноваженими особами сторін, які брали участь у пломбуванні обліку (п. 3.32 Правил № 28).
Що ж стосується відображення в бухгалтерському обліку списання відпрацьованих електролічильників з балансу установи, то слід враховувати, що такі засоби здебільшого належать до малоцінних необоротних матеріальних активів, які обліковуються на субрахунку 113 «Малоцінні необоротні матеріальні активи».
Механізм списання об’єктів державної власності, якими є об’єкти незавершеного будівництва (незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи), матеріальні активи, що відповідно до законодавства визнаються основними фондами (засобами), іншими необоротними матеріальними активами, визначений Порядком списання об’єктів державної власності, затвердженим постановою КМУ від 08.11.2007 р. № 1314 (далі — Порядок № 1314). Зокрема, відповідно до п. 4 цього Порядку списанню підлягає майно, що не може бути в установленому порядку відчужене, безоплатно передане державним підприємствам, установам чи організаціям та щодо якого не можуть бути застосовані інші способи управління (або їх застосування може бути економічно недоцільне), у разі, коли таке майно морально чи фізично зношене, непридатне для подальшого використання суб’єктом господарювання, зокрема у зв’язку з будівництвом, розширенням, реконструкцією і технічним переоснащенням, або пошкоджене внаслідок аварії чи стихійного лиха та відновленню не підлягає, або виявлене в результаті інвентаризації як нестача. Причому п. 5 Порядку № 1314 визначено, що списання інших необоротних матеріальних активів суб’єкта господарювання здійснюється за рішенням керівника такого суб’єкта відповідно до цього Порядку.
Натомість бюджетні установи, які утримуються за рахунок коштів місцевого бюджету, при списанні таких об’єктів мають керуватися відповідним рішенням (положенням) про порядок списання комунального майна органу, уповноваженого приймати рішення про управління об’єктами комунальної власності.
Порядок документального оформлення та відображення операцій зі списання малоцінних необоротних матеріальних активів на рахунках бухгалтерського обліку докладно викладено у статті «Списання малоцінних необоротних матеріальних активів» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2012, № 44, с. 26).
