Вартість навчання у вищих навчальних закладах

ВАРТІСТЬ НАВЧАННЯ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації. Як відомо, на сьогодні майже кожен вищий навчальний заклад дає змогу навчатись як безоплатно, так і за плату. У цій статті розглянемо, як саме вищий навчальний заклад має визначити вартість платного навчання.

Владислав СТАНКУС, завідувач сектора інспектування установ та організацій, які фінансуються з бюджету, Харківської об’єднаної державної фінансової інспекції

Система вищої освіти

Правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти визначає Закон № 2984.

Згідно зі ст. 4 Закону № 2984 громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень громадянин здобуває вперше.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на здобуття вищої освіти, крім права на здобуття вищої освіти за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, безоплатно здобути вищу освіту можуть громадяни України, які здобувають її вперше, в межах державного замовлення. Усі інші бажаючі здобути вищу освіту, а також іноземці мають навчатись у вищих навчальних закладах за плату.

Показники державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою формуються за освітньо-кваліфікаційними рівнями центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного і соціального розвитку, на підставі узгодженого подання центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти (іншого центрального органу виконавчої влади, який має у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади), та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин (п. 8 ст. 64 Закону № 2984).

До структури вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні:

1) освітні рівні:

— неповна вища освіта;

— базова вища освіта;

— повна вища освіта;

2) освітньо-кваліфікаційні рівні:

— молодший спеціаліст;

— бакалавр;

— спеціаліст, магістр.

Здобуття особою вищої освіти та кваліфікації за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями засвідчують відповідні документи: диплом молодшого спеціаліста, диплом бакалавра, диплом спеціаліста, диплом магістра.

Для осіб, які навчалися за кошти держбюджету, документи про вищу освіту виготовляються за раху­нок коштів держбюджету, для інших — за власні кошти.

Типи вищих навчальних закладів, що діють в Україні, визначені ст. 25 Закону № 2984.

Так, відповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів:

1) університет;

2) академія;

3) інститут;

4) консерваторія (музична академія);

5) коледж;

6) технікум (училище).

Навчання у вищих навчальних закладах здійснюється за такими формами:

— денна (очна);

— вечірня;

— заочна, дистанційна;

— екстернатна.

Фінансування вищих навчальних закладів відповідно до п. 82 Положення № 1074 здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

До додаткових джерел фінансування, зокрема, належать:

— кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів;

— плата за надання додаткових освітніх послуг.

Договір про надання освітніх послуг

Зазначимо, що всі платні освітні послуги, передбачені пп. 1 — 4, 9 — 11 розд. 1 Переліку № 796, надаються на підставі договору (контракту).

При порушенні замовником умов договору (контракту, заяви) кошти, отримані навчальним закладом, залишаються згідно з умовами договору (контракту, заяви) у розпорядженні навчального закладу для виконання його статутних завдань згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ст. 64 Закону № 2984 розмір плати за весь строк навчання або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється у договорі, що укладається між вищим навчальним закладом та особою, яка навчатиметься, або юридичною особою, що оплачуватиме навчання або надання додаткових освітніх послуг, і не може змінюватися протягом усього строку навчання. Типовий договір затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

На сьогодні Типовий договір про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або про надання додаткових освітніх послуг навчальними закладами затверджений наказом № 183.

Також, договір про навчання повинен відповідати вимогам, визначеним для договорів про надання послуг відповідно до гл. 63 ЦКУ.

Згідно з п. 1 ст. 901 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, що споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п. 1 ст. 903 ЦКУ).

Слід також звернути увагу на п. 2 ст. 632 ЦКУ, в якому визначено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Наведемо умовний приклад складання договору про навчання.

Умови та порядок надання платних послуг вищими навчальними закладами

Згідно зі ст. 65 Закону № 2984 вищий навчальний заклад відповідно до свого статуту може надавати фізичним та юридичним особам платні послуги у галузі вищої освіти та пов’язаних з нею інших галузях діяльності за умови забезпечення провадження освітньої діяльності.

Для надання платних послуг у галузі вищої освіти та пов’язаних з нею інших галузях діяльності вищі навчальні заклади державної та комунальної форм власності можуть створювати структурні підрозділи, які діють на підставі положення, затвердженого відповідно до законодавства та статуту вищого навчального закладу.

Але звернемо увагу, що платні освітні послуги можуть надаватись і тими самими структурними підрозділами, що здійснюють навчання громадян за державним замовленням.

Згідно зі ст. 65 Закону № 2984 та п. 85 Положення № 1074 вищий навчальний заклад не може надавати платні послуги у галузі вищої освіти та пов’язаних з нею інших галузях діяльності на заміну або в рамках освітньої діяльності, що фінансується за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Перелік видів платних послуг у галузі вищої освіти та пов’язаних з нею інших галузях діяльності, що можуть надаватися вищими навчальними закладами державної або комунальної форми власності, визначається Кабміном.

На сьогодні чинним є Перелік № 796.

Наведемо види послуг з навчання, які можуть надаватись навчальними закладами відповідно до Переліку № 796. Так, навчальні заклади, інші установи та заклади системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, зокрема, можуть надавати такі платні послуги:

— підготовка понад державне замовлення в межах
ліцензійного обсягу відповідно до договорів, укладених з фізичними та юридичними особами, студентів та курсантів вищих навчальних закладів цивільної авіації, морського та річкового флоту, Севастопольського інституту атомного машинобудування за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, аспірантів і докторантів;

— навчання студентів, курсантів для здобуття другої вищої освіти, крім випадків, коли право на безоплатне здобуття другої вищої освіти надано законодавством;

— підвищення кваліфікації кадрів, навчання для здобуття громадянами післядипломної освіти понад державне замовлення в межах ліцензійного обсягу;

— підготовка кваліфікованих робітників понад державне замовлення в межах ліцензійного обсягу, крім випадків, коли здобуття освітнього рівня кваліфікованого робітника передбачено навчальним планом підготовки за освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти;

— підготовка та перепідготовка, підвищення кваліфікації кадрів за замовленням центрів зайнятості;

— навчання студентів, курсантів, аспірантів, докторантів з числа іноземців та осіб без громадянства; стажування іноземців та осіб без громадянства;

— проведення для громадян лекцій та консультацій з питань науки, техніки, права, культури, мистецтва, фізичної культури, спорту, туризму, краєзнавства тощо;

— проведення понад обсяги, встановлені навчальними планами, з видачею або без видачі відповідних документів про освіту курсів, гуртків, факультативів (зокрема, іноземних мов, комп’ютерної підготовки, гри на музичних інструментах, хорео­графії, образотворчого мистецтва, стенографії, машинопису, крою та шиття, оздоблення приміщень, агротехніки, зоотехніки, підготовки водіїв) за науковим, технічним, художнім, туристичним, екологічним, спортивним, оздоровчим та гуманітарним напрямами, семінарів, практикумів з підготовки кадрів для дитячого та молодіжного туризму тощо.

Окрім того, платні послуги можуть надаватися і науковими установами, що знаходяться у складі вищих навчальних закладів, відповідно до Переліку № 1180.

Відповідно до ст. 64 Закону № 2984 розмір плати за весь строк навчання або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється вищим навчальним закладом у грошовій одиниці України — гривні, з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік.

Розмір плати за весь строк навчання або за надання додаткових освітніх послуг публікується у загальнодержавних друкованих засобах масової інформації та інформаційних збірниках центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

Виходячи зі ст. 11 Закону № 5007 на всі види продукції, товарів і послуг ціну встановлює сама установа (за винятком таких, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів).

До вартості платної послуги необхідно включати всі витрати, пов’язані з її наданням.

Вищі навчальні заклади при наданні платних послуг мають керуватись Порядком № 736.

Навчальний заклад зобов’язаний:

1) безкоштовно надати замовнику повну, доступну та достовірну інформацію щодо порядку та умов надання конкретної платної освітньої послуги, її вартості, порядку та строку оплати;

2) оприлюднити:

— визначену вартість платної освітньої послуги, що надається для здобуття освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем, підвищення кваліфікації або для здобуття наукового ступеня, — не пізніше ніж за один місяць до дати прийому заяв від осіб, які бажають її отримати;

— вартість інших платних освітніх послуг — не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку їх надання.

Мінекономіки з цього приводу у листі № 3802 зазначило, що з набранням чинності Законом № 2939 будь-який навчальний заклад повинен оприлюднювати інформацію щодо вартості надання платних освітніх послуг у передбачений цим Законом спосіб, при цьому самостійно визначаючи форму такого повідомлення, оскільки вимог до такого повідом­лення законодавством не встановлено.

Зазначимо, що відповідно до ст. 5 розд. II Закону № 2939 доступ до інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:

— в офіційних друкованих виданнях;

— на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;

— на інформаційних стендах;

— будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Установлення вартості платної освітньої послуги здійснюється на базі економічно обґрунтованих витрат, пов’язаних з її наданням.

Калькуляційною одиницею при цьому є вартість отримання відповідної платної освітньої послуги однією фізичною особою за весь період її надання у повному обсязі.

Відповідно до п. 2.1 Порядку № 736 навчальний заклад може диференціювати розмір плати за надання платної освітньої послуги виходячи з ліцензованого обсягу, співвідношення попиту та пропозиції за конкретними напрямами (спеціальностями) навчання на державному (регіональному) ринку освітніх послуг.

У разі встановлення навчальним закладом диференційованих розмірів навчальний заклад зобов’язаний дотримуватись такого розрахунку:

∑ⁿ K × B = ∑ⁿ K × P,

де К — контингент, який планується зарахувати на навчання для отримання конкретної освітньої послуги у плановому періоді, тобто кількість осіб, що подадуть заяви до навчального закладу (укладуть договори, контракти з навчальним закладом) для отримання освітніх послуг різних видів, визначених у п. 1.6 розд. I Порядку № 736;

B — калькуляційна одиниця кожної платної освітньої послуги, визначена відповідно до Порядку № 736, тобто вартість надання конкретної освітньої послуги за весь період її надання у повному обсязі одній фізичній особі, яка буде зарахована на навчання у плановому періоді;

Р — кошти, що сплачує замовник за надання навчальним закладом конкретної платної освітньої послуги одній фізичній особі за весь період її надання у повному обсязі, яка зазначена в договорі (контракті, заяві), платіжному дорученні, іншому аналогічному документі;

n — номенклатура (перелік) всіх видів платних освітніх послуг, що надає навчальний заклад у плановому періоді.

Для розрахунку вартості платної послуги насамперед слід визначити складові вартості витрат.

Так, складовими вартості витрат є:

— витрати на оплату праці працівників;

— нарахування на оплату праці відповідно до законодавства;

— безпосередні витрати та оплата послуг інших організацій;

— капітальні витрати;

— індексація заробітної плати, інші витрати, передбачені чинним законодавством.

Зупинимось на кожній із цих складових.

Витрати на оплату праці

До витрат на оплату праці працівників, які залучені до надання платної освітньої послуги, враховуються розміри посадових окладів, ставок заробітної плати (у тому числі погодинної оплати), підвищення, доплати, надбавки та інші виплати обов’язкового характеру, визначені відповідними нормативно-правовим актами.

Під час визначення розмірів оплати праці працівників, які залучені до надання платної освітньої послуги, слід керуватись Інструкцією № 102.

При формуванні витрат на оплату праці працівників, що залучені до надання платної освітньої послуги, також можуть враховуватись виплати, що носять заохочувальний характер, у порядку, встановленому законодавством та колективними договорами.

До витрат на оплату праці також може бути зараховано оплату праці працівників, які не перебувають у штаті навчального закладу, але залучені до надання платних освітніх послуг.

Оплата праці таких працівників здійснюється на підставі трудових договорів та договорів цивільно-правового характеру за тими самими умовами та розмірами оплати праці, за якими здійснюється оплата праці відповідних штатних працівників.

У разі залучення до надання платної освітньої послуги визнаних, видатних вітчизняних та іноземних фахівців для проведення одного або декількох навчальних занять, лекцій, майстер-класів тощо оплата їхньої праці здійснюється на підставі окремо укладених договорів цивільно-правового характеру.

Кількість працівників відповідної кваліфікації, залучених до надання платних освітніх послуг, з відповідними розмірами посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), а також кількість годин їх роботи визначаються виходячи з необхідності врахування всього обсягу виконуваних робіт відповідно до затверджених норм навантаження або часу, необхідного для виконання тих чи інших видів робіт.

За відсутності затверджених норм зазначені показники визначаються розрахунково.

Кількість ставок працівників викладацького складу, що залучаються до надання платних освітніх послуг, визначається відповідно до чинних нормативно-правових актів на основі навчальних планів, затверджених для кожного напряму, спеціальності, дисципліни (предмета) з урахуванням поділу груп на підгрупи при вивченні окремих дисциплін (предметів) або при виконанні окремих видів навчальних занять, затверджених норм часу на виконання тих чи інших видів навчальної роботи (у тому числі при індивідуальній формі навчання), за винятком годин, відведених для самостійної роботи, та з урахуванням встановленого співвідношення викладач-студент у вищих навчальних закладах III — IV рівнів акредитації.

Кількість ставок (штатних одиниць) інших працівників, які враховуються при розрахунку вартості платних освітніх послуг, визначається виходячи з необхідності врахування всіх функцій і видів робіт, які безпосередньо пов’язані з організацією надання платних освітніх послуг замовникам. Для цього використовуються затверджені у встановленому порядку штатні нормативи, встановлені для навчальних закладів різних типів, або штатні розписи навчальних закладів, затверджені у встановленому порядку.

Кількість ставок (штатних одиниць) працівників, для яких немає затверджених у встановленому порядку штатних нормативів або які виконують функції із забезпечення діяльності навчального закладу в цілому (автотранспортні підрозділи, планові та бухгалтерські служби тощо), визначається виходячи із затвердженого у встановленому порядку штатного розпису навчального закладу з урахуванням необхідності забезпечення виконання навчальним закладом статутних завдань у повному обсязі.

Вимога щодо потреби складання окремого штатного розпису за спеціальним фондом кошторису чинним законодавством не передбачена, але, як ми вже неодноразово звертали увагу у наших консультаціях, складати окремий штатний розпис за спеціальним фондом кошторису доцільно. І ось чому.

Відповідно до п. 20 Порядку № 228 під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня голов­ні розпорядники повинні враховувати об’єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Розпорядники свої витрати приводять у відповідність з бюджетними асигнуваннями та іншими показниками, що доведені лімітними довідками. Для цього чисельність працівників установи, що пропонується до затвердження за штатним розписом, повинна бути приведена у відповідність з визначеним фондом оплати праці, а інші витрати — у відповідність з іншими встановленими асигнуваннями таким чином, щоб забезпечити виконання покладених на установу функцій.

Видатки на заробітну плату за рахунок коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

Також, виходячи з того, що і плани асигнувань, і самі кошториси за спеціальним та загальним фондом складаються окремо, а чисельність працівників повинна бути приведена у відповідність до фонду оплати праці, доцільно штатні розписи за спеціальним фондом складати окремо.

Також ГоловКРУ у Методичних рекомендаціях № 115 зазначило, що в зв’язку з відсутністю чіткого нормативного врегулювання цього питання, при проведенні ревізії необхідно досліджувати документальні докази виконання працівниками зобов’язань за посадою, що вони обіймають згідно зі штатним розписом за загальним фондом бюджету, і окремо, документацію, що підтверджує час і обсяг роботи, що виконується в рамках надання платних послуг.

Враховуючи все вищезазначене, для бюджетних установ, які надають платні послуги, доцільно складати за спеціальним фондом кошторису окремі штатні розписи.

Лише у цьому випадку бюджетна установа чітко розмежовує працівників, оплата праці яких проводитиметься з різних джерел.

Також зазначимо, що в розрахунку слід врахувати не лише оплату праці викладачів, а й оплату праці інших категорій персоналу, які мають непряме відношення до надання платних послуг.

Так, наприклад, бібліотекарі обслуговують не лише безоплатний, а й платний контингент студентів.

Міносвіти на своєму офіційному сайті (www.mon.gov.ua) з цього приводу зазначило наступне: виходячи з того, що згідно із законодавством України вищі навчальні заклади надають освіту студентам як за кошти державного бюджету, так і за кошти фізичних або юридичних осіб, здійснювати оплату праці бібліотечних працівників, загальну кількість яких визначено штатними нормативами, слід як із загального фонду, так і зі спеціального фонду бюджету. При визначенні кількості працівників, робота яких оплачується з того чи іншого фонду, Міносвіти пропонує користуватися співвідношенням кількості студентів, які навчаються за рахунок коштів державного бюджету, і студентів, які навчаються за рахунок коштів фізичних або юридичних осіб, у конкретному вищому навчальному закладі.

Нарахування на оплату праці

Нарахування на оплату праці здійснюються у розмірах, передбачених чинним законодавством. На сьогодні для бюджетних установ ставка нарахування на заробітну плату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страху­вання (далі — ЄСВ) складає 36,3 %.

Витрати та оплата послуг інших організацій

До безпосередніх витрат та оплати послуг інших організацій при визначенні вартості платних освітніх послуг належать матеріальні витрати на надання освітніх послуг, у тому числі на придбання: сировини; матеріалів; інвентарю; інструментів; запасних частин; медикаментів; витратних матеріалів до комп’ютерної та оргтехніки; канцелярських товарів; бланкової та навчальної документації, що використовується при наданні платних освітніх послуг; паливно-мастильних матеріалів; хімікатів; білизни; спецодягу, обмундирування та фурнітури до нього; спортивного одягу; комунальних послуг та енергоносіїв; захисних пристроїв; харчування у випадках, передбачених статутами (положеннями) навчальних закладів або законодавством.

Також сюди відносять видатки на проведення поточного ремонту, технічного огляду і технічного обслуговування основних фондів, що використовуються для надання платних освітніх послуг, службові відрядження та стажування, пов’язані з наданням платних освітніх послуг, оплату послуг зв’язку, засобів сигналізації, ліцензій для надання платних освітніх послуг.

Вартість сировини і матеріалів, що використовуються під час навчальних занять, розраховується відповідно до затверджених в установленому порядку навчальних планів з кожного напряму, спеціальності, дисципліни (предмета), виду навчальних занять та форми організації навчання, а паливно-мастильних матеріалів, крім того, виходячи з технічних характеристик транспортних засобів та тривалості їх роботи при наданні відповідної платної освітньої послуги.

Витрати на оплату послуг сторонніх організацій, що залучаються навчальними закладами для надання платних освітніх послуг, включають оплату виконання обов’язкових робіт, які не можуть бути виконані працівниками навчальних закладів і які повинні бути здійснені кваліфікованими фахівцями сторонніх організацій (у тому числі суб’єктами господарювання), придбання та тиражування методичних матеріалів, передплату періодичних видань. Це, зокрема, оплата всіх банківських послуг (у тому числі за готівкове обслуговування), оплата за ветеринарні послуги, охорону, встановлення пожежної та охоронної сигналізації, юридичні та інформаційні послуги, що забезпечують виконання навчальним закладом його статутних завдань, оренду, встановлення лічильників і спеціального обладнання, їх перевірку та гарантійне (післягарантійне) обслуговування, поточний ремонт, що здійснюється залученими юридичними особами, установлення та подальше супроводження програмного забезпечення, послуг зв’язку (у тому числі мобільного), за послуги інтернет-провайдерів.

Також до цієї категорії витрат включаються відрахування, які обчислюються від загального розміру витрат на оплату праці і які не включаються до нарахувань на оплату праці (зокрема відрахування профспілковим організаціям), плата за отримання ліцензій та акредитації, дозволів, отримання яких є необхідною умовою для надання того чи іншого виду платних освітніх послуг, витрати на обов’язковий медичний огляд працівників, заходи з охорони праці та безпеки, охорони навколишнього природного середовища, страхування транспортних засобів, що використовуються при наданні платних освітніх послуг.

Вартість безпосередніх витрат та оплата послуг інших організацій обчислюються прямим розрахунком на основі: встановлених чинними нормативно-правовими актами ставок орендної плати або витрат на оренду приміщень інших підприємств, що використовуються у навчальному процесі, вартість оренди яких встановлена згідно з укладеними договорами оренди, строку надання тієї чи іншої платної освітньої послуги, площ, що використовуються для її надання; інших видатків, що необхідні для надання замовлених платних освітніх послуг, норм витрат та тарифів відповідно до затверджених в установленому порядку нормативів, порядку розрахунку за комунальні послуги та спожиті енергоносії (за опалювальний сезон або рівномірно протягом року).

У тих випадках, коли прямий розрахунок вартості безпосередніх витрат, оплати послуг інших організацій здійснити неможливо, їх вартість визначається виходячи з фактичних витрат на одиницю наданої аналогічної платної освітньої послуги, що склались у цьому навчальному закладі за минулий звітний період, з урахуванням індексу інфляції.

Капітальні витрати

До капітальних витрат на придбання (створення) основних засобів включаються витрати на забезпечення надання навчальним закладам платних освітніх послуг, а саме:

— придбання або створення основних засобів, зокрема навчального, лабораторного, спортивного, виробничого обладнання, приладів, механізмів, споруд, меблів, комп’ютерної та оргтехніки, придбання навчальної літератури, оновлення бібліотечних фондів;

— капітальне будівництво, придбання, ремонт, реконструкцію та реставрацію приміщень, будівель, споруд, транспортних засобів, що використовуються у навчальному процесі (у тому числі придбання будівельних матеріалів, виготовлення проектно-кошторисної документації);

— придбання програмного забезпечення (у тому числі з передачею прав на користування), авторських та суміжних прав.

Капітальні витрати можуть враховуватись у розмірі до 10 % в межах вартості платної освітньої послуги, встановленої відповідно до Порядку № 736.

Індексація заробітної плати, інші витрати, передбачені чинним законодавством

До калькуляції вартості платної послуги також мають включатись витрати на індексацію заробітної плати працівників, які беруть участь у наданні платних послуг або обслуговують процес надання платних послуг.

Інформацію про те як правильно здійснити індексацію та про нюанси її проведення ви завжди можете прочитати на сторінках видання «Бюджетна бухгалтерія».

Також до калькуляції витрат можуть бути включені інші витрати, які не зазначені вище, але які фактично здійснює навчальній заклад і які доцільно віднести до витрат, пов’язаних з наданням платної послуги.

Розрахунок вартості платної послуги

Наведемо приклад розрахунку вартості платної послуги з навчання у вищому навчальному закладі.

Проведемо розрахунок за спеціальністю «Управління персоналом і економіка праці» (заочна форма навчання, термін навчання — 4 роки 5 місяців (9 семестрів), кваліфікаційний рівень — бакалавр). За цією спеціальністю на заочній формі навчання у нашому прикладі встановлено норматив 54 слухача на одного викладача.

Спочатку наведемо розрахунок заробітної плати науково-педагогічного персоналу на 2012 рік за спеціальним фондом:

Таблиця 1

За нашою спеціальністю термін навчання становить 4 роки 5 місяців, норматив слухачів — 54 особи. За цими даними оплата праці науково-педагогічного персоналу становить 5246,05 грн. (62952,59 грн. : 54 х 4,5).

Тепер слід розрахувати оплату праці обслуговуючого персоналу, який супроводжує навчальний процес. При цьому зазначимо, що деякий персонал має відношення за спеціальним фондом кошторису лише до платних послуг, а деякий ще має відношення і до надходжень від додаткової господарської діяльності і до плати за оренду майна бюджетних установ. Установою визначено таке процентне відношення по цих видах діяльності: 87,43 % — плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю, 11,52 % — надходження бюджетних установ від додаткової господарської діяльності, 1,05 % — плата за оренду майна бюджетних установ.

Розрахунок заробітної плати обслуговуючого персоналу на 2012 рік за спеціальним фондом кошторису наведемо у таблиці 2.

Таблиця 2

Тепер визначимо співвідношення заробітної плати на рік обслуговуючого персоналу до заробітної плати на рік науково-педагогічного персоналу.

Як було зазначено вище, фонд заробітної плати науково-педагогічного персоналу складає 5413922,56 грн. Так, співвідношення заробітної плати на рік обслуговуючого персоналу до заробітної плати на рік науково-педагогічного складе 32,79 % (1775417,67 грн. : 5413922,56 грн. х 100).

У нашому випадку оплата праці науково-педагогічного персоналу склала 5246,05 грн. Таким чином заробітна плата обслуговуючого персоналу в нашій калькуляції складе 1720,18 грн. (5246,05 грн. х 32,79 %).

Ставка нарахування ЄСВ на оплату праці на сьогодні складає 36,3 %, тобто в грошовому виразі у нашому прикладі сума ЄСВ дорівнює 2528,74 грн. (5246,05 грн. + 1720,18 грн.) х 36,3 %).

Індексацію заробітної плати розрахуємо так. Спочатку обчислимо рівень індексації по відношенню до річного фонду заробітної плати науково-педагогічного персоналу. Цей рівень складає 1,15 % (60000 грн. х 100 : 5231337,16 грн.).

Тепер обрахуємо суму індексації науково-педагогічного персоналу по нашій спеціальності. Ця сума складає 60,33 грн. (5246,05 грн. х 1,15 %).

Тепер обчислимо рівень індексації по відношенню до річного фонду заробітної плати обслуговуючого персоналу. Цей рівень складає 3,63 % (61800 грн. х 100 : 1703592,03 грн.).

Обчислимо суму індексації обслуговуючого персоналу по нашій спеціальності. Ця сума складає 62,44 грн. (1720,18 грн. х 3,63 %).

Для зручності розрахунків у вищих навчальних закладах може визначатись приведений контингент, що є середньорічною чисельністю всього контингенту, приведеною до денної форми навчання.

Припустимо, що у нашому прикладі приведений контингент становить 659,09 осіб.

Також зазначимо, що загальноприйнятий контингент заочної форми навчання складає 10 %.

У таблиці 3 наведемо розподіл витрат на комунальні послуги та розрахунок за нашою спеціальністю.

Таблиця 3

У такий же спосіб у таблиці 4 розрахуємо капітальні видатки та інші видатки.

Таблиця 4

Згрупуємо всі розраховані вище витрати у кошторисі.

Кошторис витрат на підготовку фахівця зі спеціальності
 «Управління персоналом і економіка праці»
кваліфікаційний рівень бакалавр
 (заочна форма навчання)

Розрахунок на 1 особу

Термін навчання — 4 роки 5 місяців (9 семестрів)

Таким чином, за нашим прикладом вартість підготовки фахівця зі спеціальності «Управління персоналом і економіка праці» на заочній формі навчання становить 11554 грн.

Використання коштів, отриманих за надання платних освітніх послуг

Відповідно до п. 1.7 Порядку № 736 кошти, отримані навчальним закладом від надання платних освітніх послуг, зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, та використовуються згідно із затвердженим кошторисом навчального закладу з урахуванням вимог законодавства.

Плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю відповідно до п. 4 ст. 13 БКУ належить до першої підгрупи першої групи власних надходжень бюджетних установ.

Кошти цієї підгрупи можуть використовуватись на покриття витрат, пов’язаних з організацією та наданням послуг.

Як визначено у п. 1.8 Порядку № 736, матеріальні цінності, майно навчального закладу, придбане або створене за рахунок коштів, отриманих від платних освітніх послуг, належить навчальному закладу на правах, визначених чинним законодавством, та використовується ним для виконання своїх функціо­нальних повноважень.

Оподаткування

Особливості оподаткування неприбуткових організацій, до яких належать також і бюджетні установи, визначені ст. 157 розд. ІІІ ПКУ.

Відповідно до п. 157.2 ст. 157 ПКУ від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у п.п. «а» п. 157.1 ст. 157 ПКУ (у т.ч. організацій, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів), зокрема, отримані у вигляді коштів або майна, які надходять до таких неприбуткових організацій як компенсація вартості отриманих державних послуг, у тому числі доходів державних навчальних закладів, отриманих від виготовлення та реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг, у тому числі від надання платних послуг, пов’язаних з їх основною статутною діяльністю.

Згідно з п. 157.10 ст. 157 ПКУ доходи неприбуткових організацій, визначених у п.п. «а» п. 157.1 ст. 157 ПКУ, у тому числі доходи закладів і установ освіти, науки, культури, охорони здоров’я, а також архівних установ та реабілітаційних установ для інвалідів та дітей-інвалідів, що мають відповідну ліцензію, які утримуються за рахунок бюджету, зараховуються до складу кошторисів (на спеціальний рахунок) для утримання таких неприбуткових організацій і використовуються виключно на фінансування видатків такого кошторису (у тому числі фінансування господарської діяльності згідно з їх статутами), розрахованого та затвердженого в порядку, встановленому Кабміном.

У разі якщо за наслідками звітного (податкового) року доходи, зараховані до кошторису для утримання зазначених організацій, перевищують суму визначених кошторисом витрат, сума перевищення враховується у складі кошторису наступного року.

При цьому із суми перевищення доходів над витратами зазначених неприбуткових організацій податок, передбачений у п. 151.1 ст. 151 ПКУ, не сплачується.

Отже, бюджетні установи з урахуванням положень ПКУ відображають у відповідних рядках розд. I Податкового звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій, форма якого затверджена наказом № 56, фактично отримані доходи та відповідно фактично понесені витрати.

Доходи, отримані вищим навчальним закладом від надання платних послуг, що пов’язані з його основною діяльністю, відображаються у рядку 1.3.5, а витрати — у рядках 8.1 (за загальним фондом) та 8.2 (за спеціальним фондом) Податкового звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій.

Що стосується обкладання ПДВ вартості освітніх послуг, то зазначимо таке.

Згідно з п.п. 197.1.2 ст. 197 ПКУ звільняються від оподаткування операції з постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами, у тому числі навчання аспірантів і докторантів, навчальними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також послуг з виховання та навчання дітей у будинках культури, дитячих музичних, художніх, спортивних школах і клубах, школах мистецтв та послуг з проживання учнів або студентів у гуртожитках. До таких послуг, зокрема, належать послуги з усіх видів освітньої діяльності, які постачаються вищими навчальними закладами I — IV рівнів акредитації, у тому числі для здобуття іншої вищої та післядипломної освіти.

Таким чином, усі види освітньої діяльності вищих навчальних закладів, які мають ліцензію на проведення такої діяльності, звільняються від оподаткування ПДВ.

При цьому зазначимо, що згідно із п. 2 Порядку № 1019 ліцензуванню підлягає діяльність з надання таких освітніх послуг у сфері вищої освіти:

— підготовка фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів за напрямами (спеціальностями), у тому числі молодших спеціалістів у вищих професійних училищах та центрах професійно-технічної освіти;

— військова підготовка студентів вищих навчальних закладів за програмою офіцерів запасу;

— перепідготовка за спеціальностями;

— розширення профілю (підвищення кваліфікації), спеціалізація;

— підготовка іноземних громадян до вступу у вищі навчальні заклади;

— підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації іноземних громадян;

— підготовка до вступу у вищі навчальні заклади громадян України;

— діяльність за програмами іноземних навчальних закладів.

Діяльність у сфері вищої освіти з підготовки та перепідготовки фахівців у навчальних закладах ліцензується у разі, коли заявлені напрями (спеціальності) включені до затверджених Кабміном переліків напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, а також за програмами іноземних навчальних закладів.

Нормативні документи

БКУ — Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456-VI.

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закон № 2984 — Закон України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р. № 2984-III.

Закон № 5007 — Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 р. № 5007-VI.

Закон № 2939 — Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р. № 2939-VI.

Перелік № 796 — Перелік платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затверджений постановою КМУ від 27.08.2010 р. № 796.

Положення № 1074 — Положення про державний вищий навчальний заклад, затверджене постановою КМУ від 05.09.96 р. № 1074.

Порядок № 1019 — Порядок ліцензування діяльності з надання освітніх послуг, затверджений постановою КМУ від 08.08.2007 р. № 1019.

Порядок № 736 — Порядок надання платних освітніх послуг державними та комунальними навчальними закладами, затверджений спільним наказом МОН, Мінекономіки та Мінфіну від 23.07.2010 р. № 736/902/758.

Перелік № 1180 — Перелік платних послуг, які можуть надаватися бюджетними науковими установами, затверджений постановою КМУ від 28.07.2003 р. № 1180.

Наказ № 183 — наказ МОН «Про затвердження Типового договору про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або про надання додаткових освітніх послуг навчальними закладами» від 11.03.2002 р. № 183.

Наказ № 56 — наказ ДПАУ «Про затвердження форми та Порядку складання Податкового звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій» від 31.01.2011 р. № 56.

Інструкція № 102 — Інструкція про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затверджена наказом Міносвіти від 15.04.93 р. № 102.

Порядок № 228 — Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228.

Методичні рекомендації № 115 — Методичні рекомендації по інспектуванню повноти надходження та правильності використання коштів спеціального фонду, затверджені наказом ГоловКРУ від 31.03.2006 р. № 115.

Лист № 3802 — лист Мінекономіки «Щодо надання роз’яснення» від 14.06.2011 р. № 3802-25/50.