МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЩОДО ВІДПУСТКИ ЗА ОСОБЛИВИЙ ХАРАКТЕР ПРАЦІ
Лист від 15.03.2013 р. № 38/13/82-13
<…> Департамент заробітної плати та умов праці розглянув <…> звернення та повідомляє.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про відпустки» щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці надаються окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290 (додаток 2 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2003 р. № 679 із змінами).
Згідно з розділом XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» цього Списку прибиральники службових приміщень, зайняті прибиранням загальних убиралень та санвузлів, мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий
характер праці тривалістю до 4 календарних днів.
Конкретна тривалість відпусток за особливий характер праці встановлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (стаття 8 Закону).
Згідно з Порядком застосування зазначеного вище Списку, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.98 р. № 16 та зареєстрованим Міністерством юстиції України 30.01.98 р. за № 58/2498 із змінами), додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці, у цьому випадку прибиранням загальних убиралень та санвузлів, не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.
Облік часу, відпрацьованого в зазначених умовах, здійснюється власником або уповноваженим ним органом.
Директор Департаменту О. Товстенко
КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ ДЕРЖФІНІНСПЕКЦІЇ
ЩОРІЧНА ДОДАТКОВА ВІДПУСТКА
ЗА ОСОБЛИВИЙ ХАРАКТЕР ПРАЦІ
ПРИБИРАЛЬНИКАМ СЛУЖБОВИХ ПРИМІЩЕНЬ,
ЗАЙНЯТИМ ПРИБИРАННЯМ
ЗАГАЛЬНИХ УБИРАЛЕНЬ ТА САНВУЗЛІВ:
УМОВИ НАДАННЯ
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) щорічна відпустка складається з основної відпустки (ст. 6 Закону про відпустки) та додаткових відпусток за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки), за особливий характер праці (ст. 8 Закону про відпустки), інших щорічних додаткових відпусток, передбачених законодавством.
Згідно з п. 1 ст. 8 Закону про відпустки щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я за Списком, затвердженим постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1290 (додаток 2) (далі — Список № 1290-2).
Прибиральники службових приміщень, зайняті прибиранням загальних убиралень та санвузлів, мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів згідно з поз. 60 розд. XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» цього Списку. Списком № 1290-2 визначено максимальну тривалість такої відпустки.
Порядок застосування Списку № 1290-2 затверджений наказом Мінпраці від 30.01.98 р. № 16 (далі — Порядок № 16).
Якщо узагальнити умови щодо надання додаткових відпусток за особливий характер праці, то вони будуть такі:
1) наявність посади у Списку № 1290-2;
2) конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (ст. 8 Закону про відпустки).
Розглянемо ці умови у контексті надання додаткової відпустки за особливий характер праці прибиральникам службових приміщень, зайнятим прибиранням загальних убиралень та санвузлів.
НАЯВНІСТЬ ПОСАДИ У СПИСКУ № 1290-2
Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. № 327, передбачена посада «прибиральник службових приміщень».
Кваліфікаційною характеристикою «прибиральник службових приміщень», яка міститься у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 1. «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності», затвердженому наказом Мінпраці від 29.12.2004 р. № 336 (далі — Довідник № 336), передбачено, що прибиральник службових приміщень може виконувати такі види робіт: прибирання службових приміщень адміністративних будівель, коридорів, сходів, санвузлів, туалетів, квартир; витирання пилу, підмітання і миття вручну або за допомогою машин і пристроїв стін, підлоги, стелі, віконних рам і скла, дверних блоків, меблів та килимових виробів; чищення і дезінфікування раковин та іншого санітарно-технічного устаткування; очищення урн від паперу і промивання їх дезінфікуючими розчинами; збирання сміття і транспортування його до встановленого місця; додержування правил санітарії і гігієни в приміщеннях, де прибирається.
Загальними положеннями Довідника № 336 визначено, що конкретний перелік робочих обов’язків визначається робочими інструкціями робітників, які розробляють і затверджують роботодавці на основі типової кваліфікаційної характеристики, ураховуючи конкретні завдання та обов’язки, функції, права, відповідальність робітників та особливості штатного розпису підприємства, установи, організації.
Списком № 1290-2 визначено, що право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці мають прибиральники службових приміщень, зайняті прибиранням загальних убиралень та санвузлів. Тобто у даному випадку роботою з особливим характером праці є прибирання загальних убиралень та санвузлів. На це звертало увагу й Мінпраці в листі від 24.05.2007 р. № 154/13/116-07.
Тобто право на таку відпустку мають лише ті прибиральники службових приміщень, в коло обов’язків яких входить прибирання загальних убиралень та санвузлів, про що обов’язково повинно бути зазначено в їх робочих інструкціях.
Додатково зазначимо, що перелік посад (робіт), робота на яких дає право на додаткову відпустку за особливий характер праці, а також конкретна тривалість такої відпустки по кожній посаді (виду робіт) обов’язково визначаються у колективному договорі.
ТРИВАЛІСТЬ ВІДПУСТКИ ЗАЛЕЖНО ВІД ЗАЙНЯТОСТІ ПРАЦІВНИКА
Згідно зі ст. 9 Закону про відпустки до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (ст. 7 та 8 цього Закону), зараховуються:
1) час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Крім того, відповідно до п. 6 і 7 Порядку № 16 додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховуються лише дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.
У нашому випадку це означає наступне. Оскільки роботою з особливим характером праці є саме прибирання загальних убиралень та санвузлів, то в розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються лише ті дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці (у даному випадку такою роботою є прибирання загальних убиралень та санвузлів) не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад. На це звернуло увагу Мінсоцполітики у листі, що коментується. Якщо працівник зайнятий в таких умовах менше половини робочого часу, щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці йому не надається. На це звертало увагу Мінпраці у листі від 24.05.2007 р. № 154/13/116-07.
З цього випливає, що у розрахунок стажу, який дає право працівнику на отримання відпустки за особливий характер праці, не зараховуються дні, коли працівник був:
— фактично зайнятий прибиранням загальних убиралень та санвузлів менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цих виробництв, цехів, професій. При цьому розрахунок має вестись від нормальної або скороченої тривалості робочого дня, визначеної законодавством для певного виду виробництв, професій, посад (див. лист Мінпраці від 22.03.2010 р. № 49/0/010/80-10);
— на лікарняному, у відпустці без збереження заробітної плати, на курсах підвищення кваліфікації та в інших випадках коли він не був зайнятий в особливих умовах. У зазначених випадках працівнику надається така відпустка тривалістю пропорційно до фактично відпрацьованого часу, а не повної тривалості. На це звертало увагу Мін-праці в листі від 27.01.2011 г. № 14/13/116-11.
Відносно тривалості робочого дня зазначимо наступне. Нагадаємо, що основною мірою тривалості робочого часу за чинним законодавством є робочий тиждень. Так, ст. 50 КЗпП визначено: нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень. При цьому для окремих категорій працівників законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу (ст. 51 КЗпП).
Що стосується тривалості робочого дня, то згідно з ч. 1 ст. 52 КЗпП при п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (ст. 50 і 51 КЗпП). Тобто КЗпП не визначає тривалості щоденної роботи при п’ятиденному робочому тижні, а лише встановлює умову щодо додержання тижневої тривалості робочого часу.
Отже, якщо в закладі встановлено п’ятиденний робочий тиждень, то в розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються ті дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого роботодавцем для певного виду професій та посад.
В установах та організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні слід не тільки дотримуватися тижневої норми робочого часу, але і забезпечувати, щоб тривалість щоденної роботи не перевищувала 7 год. при тижневій нормі 40 год., 6 год. при тижневій нормі 36 год. і 4 год. при тижневій нормі 24 год (ч. 2 ст. 52 КЗпП). Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин (ст. 53 КЗпП).
Розглянемо приклади.
Приклад 1 . Прибиральник службових приміщень загальноосвітнього навчального закладу працює на ставку. В закладі встановлений п’ятиденний робочий тиждень. Тривалість робочого дня прибиральника становить 8 год. Згідно з робочою інструкцією в коло обов’язків такого працівника входить прибирання приміщень закладу, у тому числі прибирання загальних убиралень та санвузлів.
Згідно зі Списком № 1290-2 він має право на додаткову відпустку за особливий характер праці. Проте в розрахунок часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховуються лише ті дні, коли він фактично прибирав тільки загальні убиральні та санвузли не менше 4 год. (8 год./2). Якщо працівник зайнятий в таких умовах:
— частково (наприклад, в окремі дні прибирання загальних убиралень та санвузлів складає менш ніж 4 год.), то працівнику надається відпустка тривалістю пропорційно до фактично відпрацьованого часу, а не повної тривалості (п. 6 Порядку № 16);
— кожен робочий день менше 4 год., то додаткова відпустка за особливий характер праці йому не надається.
Приклад 2. Прибиральник службових приміщень лікувально-профілактичного закладу працює на ставку. В закладі встановлений шестиденний робочий тиждень. Тривалість робочого дня прибиральника становить 7 год. з понеділка по п’ятницю та 5 год. в суботу. Згідно з робочою інструкцією в коло обов’язків такого працівника входить прибирання приміщень закладу, у тому числі прибирання загальних убиралень та санвузлів.
У цьому разі в розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично прибирав тільки загальні убиральні та санвузли не менше:
— 3,5 год. з понеділка по п’ятницю;
— 2,5 год. в суботу.
Приклад 3. Прибиральник службових приміщень загальноосвітнього навчального закладу працює за основним місцем роботи на 0,5 ставки на умовах неповного робочого дня. Тривалість його робочого дня становить 4 год. Згідно з робочою інструкцією в коло обов’язків такого працівника входить прибирання приміщень закладу, у тому числі прибирання загальних убиралень та санвузлів.
Право на отримання додаткової щорічної відпустки за особливі умови праці мають працівники, посади яких передбачені Списком № 1290-2 і які працюють на 0,5 ставки (у тому числі сумісники) і більш. Проте оскільки в даному випадку працівник фактично прибирає загальні убиральні та санвузли менше 4 год. в день, то права на відпустку він не має.
Прибиральники службових приміщень, які приймаються на ці посади менш ніж на 0,5 ставки на умовах неповного робочого часу, зайняті на роботі менш ніж половину тривалості робочого дня, встановленого для такої категорії працівників.
Приклад 4 . Прибиральник службових приміщень загальноосвітнього навчального закладу працює за основним місцем роботи на 0,75 ставки на умовах неповного робочого тижня. Згідно з робочою інструкцією в коло обов’язків такого працівника входить, зокрема, прибирання загальних убиралень та санвузлів.
У цьому випадку такий працівник має право на додаткову відпустку за особливий характер праці. Проте в розрахунок часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично прибирав тільки загальні убиральні та санвузлі не менше 4 год.
З огляду на вищезазначене та виходячи з наведених прикладів, постає питання: як в такому разі здійснювати облік часу, витраченого працівником на прибирання саме загальних убиралень та санвузлів, з метою визначення стажу для надання відпустки за особливий характер праці?
Зазначимо, що відповідно до п. 5 Порядку № 16 облік часу, відпрацьованого в особливих умовах, здійснюється власником або уповноваженим ним органом, тобто роботодавцем.
Проте відносно реалізації цієї норми законодавство не містить жодних інструктивних чи методичних матеріалів.
Так, табельний облік використання робочого часу не передбачає врахування умов праці для визначення права працівника на надання додаткової відпустки. У даному разі фактична зайнятість працівника за особливими умовами і зайнятість за табелем — не одне і теж саме.
Затверджена наказом Мінстатистики від
05.12.2008 р. № 489 Типова форма № П-3 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки» також не передбачає даних про відпрацьований час на роботах з особливим характером праці.
Не дало конкретної відповіді на це запитання і Мінсоцполітики у листі, що коментується. Тому зазначимо наступне.
Оскільки відповідальність за облік часу, відпрацьованого на роботах з особливим характером праці, покладено на роботодавця, то саме він повинен визначити порядок проведення такого обліку. Це може бути один із загальноприйнятих методів спостереження затрат часу — хронометраж чи фотохронометраж, суть яких полягає у фіксації і замірах тривалості виконуваних працівником дій.
Хронометраж передбачає фіксацію витрат часу протягом дня, наприклад, у спеціально підготовлених бланках (картах хронометражу), складених у довільній формі. Найбільш простий спосіб вести хронометраж — фіксувати початок і закінчення відповідної роботи. Можна також фіксувати кількість витраченого на кожну дію часу. Наказом керівника слід назначити відповідального за проведення хронометражу.
Проте найбільш використовується практика автохронометража, коли карту хронометража заповнює сам працівник (з вибірковим контролем з боку роботодавця).
З огляду на зазначене хочемо застерегти від підтасування і надання невірних даних щодо періодів роботи прибиральника службових приміщень в особливих умовах праці та, як наслідок, безпідставного надання додаткової відпустки за особливий характер праці.
Фахівці Держфінінспекції в ході ревізії перевіряють правильність визначення особливих умов праці також шляхом проведення хронометражу.
Владислав СТАНКУС,
завідувач сектора інспектування установ
та організацій, які фінансуються з бюджету,
Харківської об’єднаної державної фінансової інспекції
