ПРОВЕДЕННЯ ОЦІНКИ МАЙНА
Володимир ШПАЧЕНКО, юрист
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» обов’язковими умовами для проведення оцінки майна, зокрема, є переоцінка основних фондів для цілей бухгалтерського обліку та визначення збитку чи розміру відшкодування у випадках, встановлених законодавством.
У зв’язку з цим просимо надати відповідь на запитання: чи необхідно проводити незалежну оцінку майна у таких випадках:
1) при оприбуткуванні лишків товарно-матеріальних цінностей (як необоротних матеріальних активів, так і запасів), що виявлені під час проведення інвентаризації;
2) при нестачах, крадіжках, знищенні (псуванні) матеріальних цінностей, а також у тих випадках, коли вартість проведення незалежної оцінки перевищує вартість такого майна;
3) при переоцінці вартості зелених насаджень, які досягли експлуатаційного віку (в зв’язку з тим, що раніше вони були оприбутковані та обліковувались як саджанці);
4) при оприбуткуванні придатних для подальшої експлуатації складових комп’ютерного комплексу після його списання?
(Донецька обл.)
Насамперед зазначимо, що оцінка майна в розумінні Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III (далі — Закон № 2658) — це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст. 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності. При цьому майном, яке може оцінюватися, вважаються об’єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід’ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об’єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.
Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб’єктом оціночної діяльності — суб’єктом господарювання.
Суб’єктами оціночної діяльності є:
— суб’єкти господарювання — зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб’єкта оціночної діяльності відповідно до вимог Закону № 2658;
— органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.
Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.
Згідно із ст. 7 Закону № 2658 оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї із сторін угоди та за згодою сторін.
Проведення оцінки майна є обов’язковим у випадках:
— створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності;
— реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна);
— виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна);
— визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства;
— приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду;
— переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;
— оподаткування майна згідно із законом;
— визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;
— в інших випадках за рішенням суду або у зв’язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.
Проведення незалежної оцінки майна є обов’язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.
Проведення оцінки майна є платним.
Згідно зі ст. 11 Закону № 2658 розмір і порядок оплати робіт з оцінки майна визначаються за домовленістю сторін або у випадках відбору суб’єкта оціночної діяльності на конкурсних засадах — за результатами конкурсу.
Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб’єктом оціночної діяльності — суб’єктом господарювання та замовником оцінки.
Відповідно до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Мінфіну від 12.03.2012 р. № 333, видатки на проведення незалежної оцінки здійснюються за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)». Але, якщо кошти на проведення оцінки майна кошторисом установи не передбачені, то такі видатки проводити не можна. У такому разі необхідно звернутися до регіонального фінансового органу чи вищестоящої організації з проханням щодо виділення додаткових асигнувань на вищезазначені цілі. При отриманні позитивної відповіді слід внести відповідні зміні до кошторису установи, а після фактичного отримання коштів — провести оцінку майна.
Розглянемо кожну ситуацію, зазначену у запитанні.
1) Вимоги щодо проведення інвентаризації та визначення її результатів регламентує Інструкція з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затверджена наказом Головного управління Держказначейства від 30.10.98 р. № 90 (далі — Інструкція № 90).
Відповідно до п. 16.1 цієї Інструкції після закінчення інвентаризації оформлені описи (акти) здаються в бухгалтерію для перевірки, виявлення і відображення в обліку результатів інвентаризації. При цьому кількісні та цінові показники за даними бухгалтерського обліку проставляються проти відповідних даних опису і шляхом співставлення виявляються розходження між даними інвентаризації і даними обліку.
Надлишки підлягають оприбуткуванню та зарахуванню на збільшення доходів за спеціальним фондом з подальшим установленням причин виникнення надлишків та винних осіб. Об’єкти, виявлені в надлишку при оприбуткуванні, оцінюються за їх реальною (дійсною) вартістю, а знос визначається виходячи з технічного стану.
Вимог щодо проведення незалежної оцінки майна у випадку виявлення надлишків Інструкція № 90 не містить . Такої вимоги не містить і Закон № 2658.
2) Розмір збитків визначається відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.96 р. № 116.
Згідно з п.2 цього Порядку розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб’єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабміном.
На сьогодні чинною є Методика оцінки майна, затверджена постановою КМУ від 10.12.2003 р. № 1891 (далі — Методика № 1891). Зазначимо, що ніякої залежності вартості товарно-матеріальних цінностей, що оцінюються, від вартості послуг з проведення оцінки майна цим документом не встановлено.
Отже, при нестачах, крадіжках, знищенні (псуванні) матеріальних цінностей слід проводити незалежну оцінку майна відповідно до Методики № 1891.
3) Відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затвердженої наказом Держказначейства від 17.07.2000 р. № 64, багаторічні насадження обліковуються у складі необоротних активів.
Бухгалтерський облік багаторічних насаджень відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затверджених наказом Головного управління Держказначейства від 10.12.99 р. № 114, ведеться на субрахунку 108 «Багаторічні насадження».
До таких насаджень відносяться штучні багаторічні насадження незалежно від їх віку; плодово-ягідні насадження всіх видів (дерева та кущі), озеленювальні та декоративні насадження на вулицях, площах, в парках, садах, скверах, на території установ, у дворах житлових будинків, живі огорожі, снігозахисні та полезахисні смуги, насадження для укріплення пісків і берегів річок, яро-балочні насадження та ін.; штучні насадження ботанічних садів та інших науково-дослідних установ та учбових закладів для наукових цілей та інші штучні багаторічні насадження. Багаторічні насадження збільшуються на суму капітальних вкладень.
Молоді насадження усіх видів враховуються окремо від насаджень, що досягли повного розвитку, тобто віку початку плодоношення, зімкнення крон та ін.
Згідно з Методикою експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженою постановою КМУ від 11.10.2002 р. № 1531, вік багаторічних насаджень для потреб оцінювання поділяється на три періоди:
а) період створення і догляду — від початку агротехнічних робіт до початку періоду плодоношення, коли ціна самих насаджень може бути визначена виключно шляхом розрахунку витрат у цей період;
б) період плодоношення — ціну самих насаджень можна визначити, застосовуючи кілька методичних підходів;
в) період ліквідації насаджень — ціну самих насаджень можна визначити як кошти на їх ліквідацію.
Тобто при досягненні зеленими насадженнями експлуатаційного віку проводиться їх переоцінка.
Як вже зазначалося вище — переоцінка основних фондів для цілей бухгалтерського обліку відповідно до ст. 7 Закону № 2658 є підставою для проведення незалежної оцінки майна .
4) Механізм списання майна, яке знаходиться у державній власності, визначений Порядком списання об’єктів державної власності, затвердженим постановою КМУ від 08.11.2007 р. № 1314 (далі — Порядок № 1314).
Згідно з п. 23 цього Порядку усі вузли, деталі, матеріали та агрегати розібраного та демонтованого обладнання, придатні для ремонту іншого обладнання чи для подальшого використання, а також матеріали, отримані в результаті списання майна, оприбутковуються з відображенням на рахунках бухгалтерського обліку запасів.
Непридатні для використання вузли, деталі, матеріали та агрегати оприбутковуються як вторинна сировина (металобрухт тощо).
Згідно з п. 24 Порядку № 1314 оцінка придатних вузлів, деталей, матеріалів та агрегатів, отриманих в результаті списання майна, проводиться відповідно до законодавства.
Вимог щодо проведення незалежної оцінки майна у випадку оприбуткування вузлів, деталей, матеріалів та агрегатів розібраного та демонтованого обладнання ні Закон № 2658, ні Порядок № 1314 не містять.
Бюджетні установи, майно яких знаходиться у комунальній власності, під час списання майна мають керуватись рішеннями відповідних органів місцевого самоврядування. Як правило, такі рішення не містять вимог щодо проведення незалежної оцінки майна при оприбуткуванні вузлів та деталей, придатних для подальшого використання.
