Як обліковувати плату за послуги, що надходить у валюті

ЯК ОБЛІКОВУВАТИ ПЛАТУ ЗА ПОСЛУГИ, ЩО НАДХОДИТЬ У ВАЛЮТІ

Наталія СЕВОСТЬЯНОВА, заступник начальника Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області

Вищий медичний навчальний заклад надає платні послуги згідно з Переліком платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров’я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах, затвердженим постановою КМУ від 17.09.96 р. № 1138.

Оплату за деякі платні послуги заклад отримує в іноземній валюті. З цих коштів банк продає 50 % іноземної валюти на міжбанківській біржі, а решту — зараховує на валютний рахунок. У результаті заклад отримує 50 % іноземної валюти, а також на спеціальний реєстраційний рахунок — гривневий еквівалент від продажу іноземної валюти на міжбанківській біржі (за вирахуванням комісійної винагороди).

Просимо роз’яснити, чому саме таким чином діє банк з іноземною валютою, яку отримує навчальний заклад. Які для цього є підстави? Також допоможіть розібратися з порядком відображення у бухгалтерському обліку таких операцій.

(м. Харків)

Діючі нормативно-правові акти дозволяють деяким бюджетним установам здійснювати валютні операції. Зокрема, право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до законодавства на основі договорів, укладених ними з іноземними юридичними, фізичними особами, мати власний валютний рахунок надано державним навчальним закладам та науковим, науково-виробничим установам державної системи освіти, органам державного управління освітою (ст. 64 Закону України «Про освіту» від 23.05.91 р. № 1060-XII). Також таке право мають органи управління освітою, установи професійно-технічної освіти, державні професійно-технічні навчальні заклади та їх засновники (ст. 53 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.98 р. № 103/98-ВР).

Ситуація, в якій опинився вищий навчальний заклад при отриманні іноземної валюти за надані платні послуги, пов’язана з вимогами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» від 06.11.2012 р. № 5480-VI, який надав право НБУ запровадити на строк до 6 місяців вимоги щодо обов’язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті.

На виконання вимог цього Закону НБУ спочатку були прийняті постанови «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012 р. № 475 та «Про встановлення розміру обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012 р. № 479, якими з 19.11.2012 р. НБУ введено вимоги щодо обов’язкового продажу 50 % валютної виручки від продажу товарів* за зовнішньоекономічними договорами.

* Як зазначав НБУ у листі від 05.12.2012 р. № 29-209/12263, вимога щодо продажу поширюється також і на валютну виручку, отриману від виконання робіт (надання послуг).

Невдовзі на зміну цим постановам НБУ прийняв аналогічні документи з терміном дії ще на 6 місяців, а саме: постанову «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14.05.2013 р. № 163 (далі — постанова № 163) та постанову «Про встановлення розміру обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14.05.2013 р. № 164.

Згідно з вимогами вищезазначених документів операції, пов’язані з продажем іноземної валюти та зарахуванням таких коштів, здійснюються у наступному порядку:

1. Надходження в іноземній валюті у вигляді валютної виручки резидентів від продажу товарів за зовнішньоекономічними договорами підлягають обов’язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України (далі — МВРУ) в розмірі 50 %.

2. Вимога щодо обов’язкового продажу стосується валютної виручки — надходжень в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.02.98 р. № 34, а також надходження в російських рублях. Зокрема, до таких валют належать: долари США, євро, англійські фунти стерлінгів, швейцарські франки, японські єни, датські крони, ісландські крони, норвезькі крони, шведські крони, канадські долари, австралійські долари.

3. Продаж 50 % валютної виручки уповноважені банки здійснюють самостійно (тобто без участі клієнта), не пізніше наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.

Як передбачено у п. 2 постанови № 163, надходження в іноземній валюті, на які поширюється вимога щодо обов’язкового продажу, банк попередньо зараховує на окремий розподільчий рахунок (балансовий рахунок 2603 «Розподільчі рахунки суб’єктів господарювання», на якому обліковуються кошти, що підлягають розподілу та додатковому попередньому контролю, у тому числі кошти в іноземній валюті, що підлягають обов’язковому продажу).

4. Зарахування гривневого еквівалента на поточний рахунок отримувача переказу уповноважений банк здійснює не пізніше наступного робочого дня з дня здійснення обов’язкового продажу .

Зазначимо, що саме надходження в гривневому еквіваленті підлягають зараховуванню на спеціальний реєстраційний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби.

5. Решта 50 % надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання. Такі кошти банк зараховує на поточний валютний рахунок клієнта (тобто розпорядника бюджетних коштів), відкритий на його ім’я в установі банку (а саме на один з балансових рахунків, наведених у розд. 25 Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р. № 280 (далі — План рахунків)).

Оскільки казначейське обслуговування бюджетів за видатками здійснюється шляхом відкриття реєстраційних рахунків загального фонду або спеціальних реєстраційних рахунків спеціального фонду в органах казначейства лише в національній валюті, розрахунки бюджетних установ в іноземній валюті здійснюються через установи банків.

Для здійснення операцій в іноземній валюті розпорядники бюджетних коштів відкривають рахунки в установах банків за відповідними балансовими рахунками згідно з вимогами нормативних актів НБУ. Основним нормативним документом, що регулює порядок відкриття поточних рахунків в установах банків, у тому числі бюджетними установами, є Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою НБУ від 12.11.2003 р. № 492. Для відкриття валютного рахунку в банку клієнти подають спеціальний пакет документів.

Згідно з Планом рахунків на ім’я бюджетних установ банк відкриває два рахунки:

— розподільчий рахунок (балансовий рахунок 2603 «Розподільчі рахунки суб’єктів господарювання»);

— поточний рахунок (балансовий рахунок 2530 «Кошти бюджетних установ, що включаються до спеціального фонду державного бюджету України» або 2553 «Кошти бюджетних установ, що включаються до спеціального фонду бюджету АР Крим та обласних бюджетів», 2555 «Кошти бюджетних установ, що включаються до спеціальних фондів районних, міських, районних у містах, селищних та сільських бюджетів»).

Слід зазначити, що відкриття розподільчих рахунків бюджетним установам за балансовим рахунком 2603 «Розподільчі рахунки суб’єктів господарювання» позбавляє кошти, які на них перебувають, статусу бюджетної приналежності. Крім того, клієнт не подає до банку заявку на їх відкриття, не отримує права розпорядження цим рахунком (право дебетування цього рахунку має лише установа банку), фактично не є власником зазначеного рахунку.

Додамо також, що за діючою практикою розпорядники коштів вважають днем надходження валютних коштів день зарахування їх на спеціальний реєстраційний рахунок, оскільки зарахування коштів на гривневий рахунок у казначействі та валютний рахунок у банку здійснюються однією датою.

При відображенні в бухгалтерському обліку операцій з іноземною валютою бюджетні установи керуються Порядком відображення в обліку операцій в іноземній валюті, затвердженим наказом Держказначейства від 24.07.2001 р. № 126 (далі — Порядок № 126). Зазначимо, що у цьому документі наведено роз’яснення тільки щодо здійснення операцій з купівлі іноземної валюти. Тому далі розглянемо порядок відображення операцій з іноземною валютою, а саме пов’язаних з надходженням валютної виручки та обов’язковим продажем її у розмірі 50 %, керуючись вищенаведеним механізмом.

Приклад. Вищим медичним навчальним закладом надані платні послуги нерезидентам згідно з договором, оплата за які буде здійснена в іноземній валюті. Складено акт наданих платних послуг на 800 € (01.08.2013 р.).

06.08.2013 р. на спеціальний реєстраційний рахунок установи зараховані кошти, отримані від продажу іноземної валюти у розмірі 400 € на МВРУ (за вирахуванням комісійної винагороди — 0,2 % від суми проданої валюти).

Решта 400 € зарахована на поточний валютний рахунок установи.

Курси валют на зазначені дати встановлено:

У бухгалтерському обліку зазначені операції відображаються так: