ЩОДО ПРИЙНЯТТЯ ВУЛИЧНИХ ГАЗОПРОВОДІВ У КОМУНАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ
Тетяна СТАНКУС, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Як селищній раді прийняти у комунальну власність вуличні газопроводи, які були збудовані за рахунок різних джерел, а саме за рахунок бюджетних коштів та коштів населення? Усі ці об’єкти є незавершеним будівництвом. У Державній архітектурно-будівельній інспекції ці газопроводи не оформлені.
(м. Сімферополь)
Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, районні, обласні ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації відповідно до ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. № 3038-VI у межах, визначених цим Законом, з урахуванням вимог містобудівної документації приймають рішення з питань планування та забудови територій.
Першим етапом будівництва є отримання технічних умов на будівництво та розроблення проектно-кошторисної документації.
Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації на нове будівництво встановлено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Склад та зміст проектної документації на будівництво» (ДБН А.2.2-3-2012) від 03.03.2012 р. № 98.
Нагадаємо: питання щодо складання проектно-кошторисної документації та безпосереднього проведення будівництва газопроводу ми детально розглядали у консультації «Будівництво газопроводу» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2009, № 26, с. 14).
Згідно з розд. 3 наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України «Про затвердження Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000)» від 27.08.2000 р. № 174 кошти, які витрачаються на розробку проектно-кошторисної документації, належать до безпосередніх витрат при визначенні вартості будівництва.
Відповідно до п. 5 п.п. 3.1.2.2 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Мінфіну від 12.03.2012 р. № 333, витрати на виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво будівель, споруд і об’єктів та виконання супровідних робіт, які відповідно до державних будівельних норм є складовою частиною загальної вартості зазначених робіт, мають бути здійснені за кодом економічної класифікації видатків з виконання основних робіт, а саме за КЕКВ 3122 «Капітальне будівництво (придбання) інших об’єктів».
Таким чином, витрати на розробку проектно-кошторисної документації для проведення ремонту чи капітального будівництва списуються на фактичні видатки установи, пов’язані з виконанням основних робіт.
Також звернемо увагу на те, що на збудований газопровід має бути в наявності технічна документація.
Так, відповідно до п. 2.6 Правил обстежень, оцінки технічного стану, паспортизації та проведення планово-запобіжних ремонтів газопроводів і споруд на них, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.98 р. № 124, до технічної документації на газопровід відносять:
— робочі креслення на будівництво газопроводу;
— виконавчу документацію на закінчений будівництвом газопровід згідно з п. 3 додатка 8 до БНтП 3.05.02-88 «Газопостачання», а також акт про прийняття закінченого будівництвом об’єкта (додаток 9 до БНтП 3.05.02-88);
— технічну документацію на цей газопровід із записами в паспорті про проведені ремонти за період його експлуатації, акти про корозійний стан, акти комплексного приладового обстеження і шурфового огляду, стану електрохімічного захисту та інші документи, які характеризують технічний стан газопроводу.
Але в той же час слід зазначити, що на території України Будівельні норми та правила «Газопостачання» (3.05.02-88), затверджені постановою Державного будівельного комітету СРСР від 17.03.88 р. № 39 (БНтП 3.05.02-88), не застосовуються.
Дія основного нормативного документа, а саме Державних будівельних норм України. Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Газопостачання ДБН В.2.5-20-2001, затверджених наказом Держбуду від 23.04.2001 р. № 101 (далі — наказ № 101), який регламентує будівництво систем газопостачання, на сьогодні призупинена на підставі постанови МОЗ «Про тимчасову заборону виробництва, заборону використання та реалізації без димохідних газових водонагрівачів з виводом продуктів згоряння в приміщення» від 06.04.2010 р. № 12. Проте у зв’язку з тим, що на цей час ніяких інших нормативних документів з цього приводу не прийнято, вважаємо, що для визначення виконавчих документів можна користуватись переліком, наведеним у наказі № 101.
Згідно з додатком Щ до наказу № 101 до виконавчої документації належать:
— сертифікати, паспорти або інші документи заводів-виготовлювачів (або їх завірені копії), які засвідчують якість труб, з’єднувальних деталей, зварочних та ізоляційних матеріалів;
— технічні паспорти заводів-виготовлювачів (ЦЗЗ, ЦЗМ) або їхні копії на обладнання, вузли, з’єднувальні деталі, ізоляційні покриття, ізолюючі фланці, арматуру діаметром понад 100 мм, а також інші документи, що засвідчують якість обладнання (виробів);
— інструкції заводів-виготовлювачів з експлуатації газового обладнання та приладів;
— будівельні паспорти: підземного (надземного) газопроводу, газового вводу; внутрішньодомового (внутрішньоцехового) обладнання, ГРП, резервуарної установки ЗВГ, а також протоколи перевірки зварних стиків сталевого газопроводу радіографічним методом, протоколи механічних випробувань зварних стиків сталевого та поліетиленового газопроводів, протокол перевірки зварних стиків сталевого газопроводу ультразвуковим методом та протокол перевірки якості стиків, виконаних контактним зварюванням та паянням, що оформлені згідно з формами, викладеними в додатках П, P, C, T, У, Ф, X, Ц, Ш;
— акт розбивки та передачі траси (площадки) для підземного газопроводу та резервуарів ЗВГ;
— журнал виробництва робіт (для підземних газопроводів протяжністю понад 100 м та резервуарів ЗВГ) — за вимогою замовника;
— акт приймання передбачених проектом установок електрохімічного захисту (для підземних газопроводів та резервуарів ЗВГ);
— акт приймання газообладнання для проведення комплексного випробування (для підприємств та котелень) відповідно до додатка Ю;
— акт приймання очищеної внутрішньої порожнини сталевих газопроводів, які підлягають відновленню;
— технічні свідоцтва на застосовані в будівництві газопроводів матеріали і вироби закордонного виробництва;
— протокол вхідного контролю всіх конструкцій, виробів та матеріалів, що застосовуються при будівництві;
— протокол перевірки та атестат обладнання, використаного при зварюванні поліетиленових труб;
— копії дозволів Держнаглядохоронпраці на застосування при будівництві труб, з’єднувальних деталей та арматури закордонного виробництва.
Закінчені будівництвом об’єкти приймає в експлуатацію Державна архітектурно-будівельна інспекція України.
Як зазначено у листі Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 10.11.2011 р. № 40-16-4092, згідно з процедурою прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, прийняття в експлуатацію об’єктів, що належать до I — III категорій складності та будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України або її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об’єкта до експлуатації, а прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється шляхом видачі відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.
Так, відповідно до п.п. 3 п. 4 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 р. № 439/2011, Державна архітектурно-будівельна інспекція України відповідно до покладених на неї завдань приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об’єкти, видає відповідні сертифікати.
Процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів визначено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженим постановою КМУ від 13.04.2011 р. № 461 (далі — Порядок № 461).
Розглянемо основні вимоги, викладені у цьому Порядку.
Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.
Зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об’єкт необхідних для його функціонування ресурсів — води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об’єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.
Реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 р. № 2806-IV.
Декларація приймається в дозвільному центрі за місцезнаходженням об’єкта.
Реєстрацію декларації здійснює архітектурно-будівельна інспекція за місцезнаходженням об’єкта на безоплатній основі.
Замовник будівельних робіт відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації.
Протягом десяти робочих днів з дати подання (надходження) декларації інспекція перевіряє повноту даних, зазначених у ній, та реєструє декларацію.
Тепер щодо сертифіката.
Видачу сертифіката здійснює архітектурно-будівельна інспекція, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.
Для отримання сертифіката замовник будівництва подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідної архітектурно-будівельної інспекції заяву про прийняття в експлуатацію об’єкта та видачу сертифіката за формою згідно з додатком 2 до Порядку № 461, до якої додається акт готовності об’єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 3 до Порядку № 461.
Документи приймаються у дозвільному центрі за місцезнаходженням об’єкта та не пізніше наступного робочого дня передаються до архітектурно-будівельної інспекції.
Інспекція приймає подані замовником заяву і акт готовності об’єкта до експлуатації та з метою визначення відповідності об’єкта проектній документації, вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил проводить відповідну перевірку.
Проведення перевірки на об’єкті розпочинається не пізніше ніж на третій робочий день після реєстрації заяви і не може тривати більш як чотири робочих дні.
Інспекція під час проведення перевірки має право відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати проектну і виконавчу документацію, визначені державними будівельними нормами, стандартами і правилами, інші документи, матеріали, відомості, довідки та пояснення з питань, що виникають, та залучати у разі потреби установи, організації, державні органи.
Протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви інспекція приймає рішення про видачу сертифіката за формою згідно з додатком 4 до Порядку № 461 або відмову в його видачі за формою згідно з додатком 5 до Порядку № 461.
Отже, для того щоб селищній раді прийняти у комунальну власність газопровід, замовник його будівництва має провести всі вищезазначені дії, отримати необхідну документацію, що дасть змогу обліковувати газопровід як закінчений об’єкт будівництва.
Щодо безпосереднього приймання газопроводу в комунальну власність зазначимо таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР (далі — Закон № 280) право комунальної власності — це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, Законом № 280 та іншими законами до їх відання (ст. 25 Закону № 280).
Відповідно до ст. 60 Закону № 280 територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб’єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об’єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Також звернемо увагу на п.п. 1 п. 9 ст. 60 Закону № 280, в якому визначено, що сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та інших об’єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад.
Таким чином, рішення про прийняття газопроводів у комунальну власність приймаються відповідною місцевою радою, у цьому випадку — селищною радою.
Таке рішення може бути прийняте на підставі клопотання вуличних комітетів або за ініціативою самої місцевої ради.
При цьому слід мати на увазі таке.
Відповідно до листа Національної комісії регулювання електроенергетики України від 06.11.2007 р. № 6420/14/17-07 експлуатацію газопроводу можуть здійснювати спеціалізовані організації, які в установленому законом порядку отримали відповідні дозволи, сертифікати та ліцензії.
Враховуючи вищевикладене, власник газопроводу, якщо він самостійно з додержанням вимог законодавства не може здійснювати його експлуатацію, має право передати газопровід спеціалізованій організації у власність, користування, оренду тощо.
