Питання обліку звіту про оцінку майна

ПИТАННЯ ОБЛІКУ ЗВІТУ ПРО ОЦІНКУ МАЙНА

Вікторія МАТВЄЄВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

З метою уточнення вартості об’єкта основ-них засобів (будівлі) установа отримала висновок про його вартість — звіт про незалежну оцінку. У звіті зазначено, що цей експертний висновок є достовірним протягом 6 місяців з дати проведення оцінки. На підставі цього документа установа внесла зміни до вартісного показника інвентарного об’єкта.

Згідно з роз’ясненням установи вищого рівня звіт про незалежну оцінку необхідно оприбуткувати на субрахунок 122 «Інші нематеріальні активи» та відображати на цьому субрахунку, поки не буде проведено нову оцінку такого об’єкта.

Чи дійсно це так? Яким чином списати такі документи з обліку?

Згідно з Порядком застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ на субрахунку 109 «Інші основні засоби» обліковується документація з типового проектування незалежно від вартості. Чи можна звіт про оцінку майна віднести до документації з типового проектування та чи доцільно обліковувати його на цьому субрахунку?

(м. Київ)

Для того щоб розібратися з порядком відображення в бухгалтерському обліку витрат, пов’язаних з оформленням звіту про незалежну оцінку майна, необхідно детальніше розібратися в тому, що являє собою такий звіт, та з’ясувати, чи відповідає цей документ одному з критеріїв, установлених для об’єктів необоротних активів.

Правові засади здійснення оцінки майна визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III (далі — Закон № 2658). У розумінні цього Закону оцінкою майна є процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст. 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності.

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб’єктом оціночної діяльності — суб’єктом господарювання. Перелік суб’єктів оціночної діяльності наведено у ст. 5 Закону № 2658.

Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб’єктом оціночної діяльності — суб’єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна. При цьому розмір і порядок оплати робіт з оцінки майна визначаються за домовленістю сторін або у випадках відбору суб’єкта оціночної діяльності на конкурсних засадах — за результатами конкурсу.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності — суб’єктом господарювання відповідно до договору. Звіт про оцінку майна (далі — звіт) підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб’єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Зазначимо, що загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна та вимоги до складання звіту та підготовки висновку про вартість майна визначені у Національному стандарті № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженому постановою КМУ від 10.09.2003 р. № 1440 (далі — Стандарт).

Звіт може складатися у повній чи у стислій формі.

Так, звіт, що складається у повній формі, повинен містити наступну інформацію:

— опис об’єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати;

— дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі потреби — строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства;

— мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки, якщо інше не передбачено законодавством;

— перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка;

— перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки;

— виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка;

— опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки;

— висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об’єкта оцінки;

— виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна;

— письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об’єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду — відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, крім випадків нездійснення огляду відповідно до Порядку проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2013 р. № 231), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об’єктивності оцінки майна і висновку про його вартість;

— висновок про вартість майна;

— додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби — інші інформаційні джерела, які роз’яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.

Перелік випадків, коли звіт про оцінку майна укладається у стислій формі, та вимоги до такої форми наведені у п. 57 Стандарту.

Як зазначено у ст. 7 Закону № 2658, проведення оцінки майна є обов’язковим, зокрема, у випадку переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку.

Також необхідно прийняти до уваги, що п. 58 Стандарту передбачена можливість доопрацювання (актуалізації) оцінки майна, а саме у разі закінчення строку дії звіту та висновку про вартість майна, встановленого законодавством, або на вимогу замовника оцінки, коли істотних змін в умовах функціонування та фізичному стані об’єкта оцінки, а також стані ринку подібного майна від дати оцінки до дати оцінки, на яку передбачається здійснення доопрацювання (актуалізації), не відбулося.

З метою доопрацювання (актуалізації) оцінки із замовником укладається новий договір на виконання робіт з доопрацювання (актуалізації) оцінки майна, якщо можливість її проведення не була передбачена у договорі на проведення оцінки майна.

Відповідно до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Мінфіну від 12.03.2012 р. № 333, видатки на оплату певних послуг з розробки експертних висновків, зокрема, на проведення незалежної оцінки, здійснюються за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)». Додамо, що видатки на проведення незалежної оцінки майна установа може здійснювати тільки у разі, якщо такі видатки передбачені кошторисом.

Далі розберемося, чи є підстави у бюджетних установ обліковувати звіти про оцінку майна у складі нематеріальних активів чи основних засобів.

Згідно з Порядком застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженим наказом Мінфіну від 26.06.2013 р. № 611 (далі — Порядок № 611), до нематеріальних активів належать немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та використовуються установою більше одного року для досягнення поставленої мети та/або задоволення потреб установи або здавання в оренду іншим особам. До складу інших нематеріальних активів, які обліковуються на субрахунку 122 «Інші нематеріальні активи», віднесено такі немонетарні активи з розподілом на групи:

1) права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

2) права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

3) права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);

4) права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

5) інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Також у п. 4.4 Положення з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затвердженого наказом Мінфіну від 26.06.2013 р. № 611, визначено, що у складі нематеріальних активів обліковуються придбані права на володіння, користування та розпорядження об’єктом нематеріальних активів після відчуження їх (прав) від колишніх власників та визначення його вартості.

Придбаний об’єкт авторського права на умовах користування ним, без передання прав на володіння або розпорядження, не обліковується у складі нематеріальних активів. Щодо витрат, пов’язаних з придбанням (створенням) таких об’єктів, то вони визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

Що стосується звіту про незалежну оцінку майна, то, по-перше, такий документ не є підтвердженням права на володіння, користування чи розпорядження майном. Адже, як зазначалось раніше, звіт підтверджує виконані процедури з оцінки майна та містить у собі висновки про вартість майна.

По-друге, Стандартом передбачена можливість проведення нової оцінки майна (необхідність проведення такої процедури виникає через деякий час та при настанні певних обставин), і відповідно отримання нового звіту також доцільно вважати витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені.

Тепер щодо документації з типового проектування.

Дійсно, Порядком № 611 для обліку документації з типового проектування незалежно від вартості передбачено субрахунок 109 «Інші основні засоби».

Як зазначало Держказначейство у листі від 07.05.2010 р. № 15-04/1015-7949, якщо виготовлена документація відповідає критеріям документації з типового проектування, то вона оприбутковується на субрахунку 109. Отже, тільки у разі, якщо така документація відповідає певним критеріям, бюджетні установи мають підстави для того, щоб зараховувати такі об’єкти на субрахунок 109.

Проте Держказначейство не уточнило, що це за критерії і якими нормативно-правовими актами вони встановлені. Також Держказначейство в цьому листі зазначило наступне: відносно того, чи можна віднести ту або іншу документацію до документації з типового проектування, то це питання перебуває поза компетенцією Держказначейства. І додало, що роз’яснення з цього питання повинні надавати відповідні установи, які здійснюють розробку такої документації.

Тому якщо установа має підтвердження того, що документація, розроблена для установи, є документацією з типового проектування, тільки тоді виникають підстави для зарахування її на субрахунок 109.

Разом з тим додамо, що поняття документації з типового проектування переважно застосовується у сфері будівництва чи виробництва. При цьому типовим проектуванням вважається розробка однотипних проектів будівель, конструкцій, споруд, деталей і інших виробів, призначених для серійного будівництва або виробництва. Це питання ми детально розглядали у матеріалі «Як списати витрати на виготовлення проектно-кошторисної документації» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2012, № 21, с. 8).

Отже, з огляду на вищенаведені аргументи, витрати, пов’язані з отриманням звіту, є поточними видатками установи.

Розглянемо порядок відображення в бухгалтерському обліку витрат, пов’язаних з оплатою послуг з отримання звіту про незалежну оцінку майна.

Приклад. Бюджетною установою з суб’єктом оціночної діяльності укладено договір про проведення незалежної оцінки майна. Вартість послуг з оцінки майна — 1200 грн.

На підставі звіту про оцінку майна установою проведено переоцінку інвентарного об’єкта (будівлі), в результаті чого первісна вартість такої будівлі збільшена на 25640 грн., сума зносу збільшена на 12500 грн.