НАДАННЯ В ОРЕНДУ РУХОМОГО МАЙНА
Юлія КРОТ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
У нашій бюджетній установі в результаті скорочення штату працівників звільнилися два автомобілі, які на сьогодні фактично не використовуються. Керівником установи прийнято рішення про передачу цих об’єктів в оренду.
Якими нормативними документами регулюються відносини, пов’язані з наданням бюджетними установами рухомого майна в оренду? Як документально оформити передачу такого майна в оренду?
(м. Дніпропетровськ)
Правові засади регулювання організаційних відносин, пов’язаних з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, а також регулювання майнових відносин між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання такого майна визначаються Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.92 р. № 2269-XII (далі — Закон № 2269). Разом з тим відповідно до ст. 3 цього Закону відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить АР Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди та іншими нормативно-правовими актами.
Під орендою згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2269 слід розуміти засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Варто зазначити, що відповідно до ст. 5 Закону № 2269 орендодавцем окремого індивідуально визначеного майна є установа, на балансі якої перебуває таке майно. Таким чином, питання щодо надання в оренду рухомого майна (у цьому випадку автомобіля) вирішується безпосередньо бюджетною установою в особі її керівника.
Згідно з п. 3 Переліку документів, які подаються орендодавцеві для укладення договору оренди майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом ФДМУ від 15.02.2013 р. № 201, разом із заявою (подається в довільній формі) про оренду іншого, крім нерухомого, окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває на балансі установи, подаються такі документи:
— проект договору оренди об’єкта;
— звіт про незалежну оцінку іншого, крім нерухомого, окремого індивідуально визначеного майна з висновком про вартість об’єкта оренди;
— копії установчих документів орендаря/копії сторінок паспорта для фізичної особи (сторінки 1, 2 та сторінка із зазначенням останнього місця проживання);
— копія ліцензії орендаря на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (у разі якщо на об’єкті оренди передбачається здійснення діяльності, що підлягає ліцензуванню).
При цьому, якщо в оренду надається рухоме майно, орендодавець згідно з ч. 4 ст. 9 Закону № 2269 протягом 15 днів після дати реєстрації заяви про оренду такого майна розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника. Протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна. У разі ж надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди.
Порядок проведення конкурсу визначається: КМУ — для об’єктів, що перебувають у державній власності; органами, визначеними Верховною Радою АР Крим, — для об’єктів, що належать АР Крим; органами місцевого самоврядування — для об’єктів, що перебувають у комунальній власності.
Слід також мати на увазі, що у договорі оренди обов’язково повинні бути враховані всі істотні умови, визначені ч. 1 ст. 10 Закону № 2269, зокрема, такі:
— об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);
— термін, на який укладається договір оренди;
— орендна плата з урахуванням її індексації;
— порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством;
— відновлення орендованого майна та умови його повернення;
— виконання зобов’язань;
— забезпечення виконання зобов’язань — неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;
— порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об’єкта оренди;
— відповідальність сторін;
— страхування орендарем взятого ним в оренду майна;
— обов’язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Особливе місце у договорі оренди належить визначенню розміру орендної плати. Так, ч. 2 ст. 19 Закону № 2269 передбачено, що методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об’єктів, які перебувають у державній власності, Кабміном, а також органами, уповноваженими Верховною Радою АР Крим (для об’єктів, що належать АР Крим), та органами місцевого самоврядування (для об’єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об’єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.
Відповідно до п. 7 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 р. № 786 (далі — Методика № 786), розмір річної орендної плати у разі оренди іншого, крім нерухомого, окремого індивідуально визначеного майна встановлюється за згодою сторін, але не менше 10 % вартості орендованого майна за результатами незалежної оцінки, а у разі, коли орендарем є суб’єкт малого підприємництва, — не менше 7 % вартості орендованого майна за результатами такої оцінки. Отже, при передачі в оренду рухомого майна згідно з Методикою № 786 виникає необхідність проведення незалежної оцінки такого майна.
Незалежною оцінкою майна відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ вважається оцінка майна, проведена суб’єктом оціночної діяльності — суб’єктом господарювання. До таких суб’єктів господарювання згідно зі ст. 5 цього Закону належать зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності та юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач та які отримали сертифікат суб’єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.
Зазначимо, що Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затверджено наказом Фонду держмайна від 23.08.2000 р. № 1774.
Після підписання договору оренди здійснюється передача майна від орендодавця до орендаря на підставі акта прийняття-передачі, який складається у двох примірниках. В акті вказуються: дата складання, номер і дата договору оренди, згідно з яким передається майно орендарю, технічні характеристики та стан об’єкта оренди, підписи сторін тощо. Зазначимо, що для оформлення передачі майна в оренду та його повернення від орендаря найбільш зручним є застосування Акта прийняття-передачі основних засобів типової форми № ОЗ-1 (бюджет), затвердженої спільним наказом Головного управління Держказначейства та Держкомстату «Про затвердження типових форм з обліку та списання основних засобів, що належать установам і організаціям, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, та Інструкції з їх складання» від 02.12.97 р. № 125/70.
Що стосується обліку об’єктів оренди, то згідно з ч. 2 ст. 13 Закону № 2269 орендовані приміщення, частини будівель, споруд та інше окреме індивідуально визначене майно залишаються на балансі орендодавця із зазначенням, що це майно передано в оренду. Орендар, у свою чергу, зараховує орендоване майно на позабалансовий рахунок.
Також зупинимось на порядку нарахування зносу на обьекти, передані в оренду. Так, відповідно до п. 8.1 Положення з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затвердженого наказом Мінфіну від 26.06.2013 р. № 611, знос нараховується на необоротні активи, що знаходяться на балансі установ та перебувають в експлуатації. І хоча протягом часу, коли майно перебуває в оренді, орендодавець фактично його не використовує, визначальним фактором під час вирішення питання щодо нарахування зносу на об’єкт оренди є те, що в цей час такий об’єкт експлуатується орендарем. Відтак знос на необоротні активи, передані в оренду, нараховується в загальному порядку з урахуванням строків корисного використання необоротних активів та норм зносу до їх первісної вартості, наведених у додатку до Положення (п. 8.7). На це також указало Держказначейство у листі від 27.05.2010 р. № 15-04/1239-9217 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2010, № 25).
Звертаємо увагу: згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 2269 орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків його господарської діяльності.
Відповідно до п. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI (далі — БКУ) плата за оренду майна бюджетних установ належить до підгрупи 3 першої групи власних надходжень бюджетних установ, та її можна використовувати на утримання, облаштування, ремонт і придбання майна бюджетних установ.
Але слід пам’ятати, що не усі кошти від оренди майна належать установі-орендодавцю. Так, згідно з п. 10 ч. 3 ст. 29 БКУ лише 50 % орендної плати за користування іншим майном, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету, зараховується до власних надходжень таких установ (є джерелом формування спеціального фонду Держбюджету у частині доходів). Решта коштів підлягає зарахуванню до доходів загального фонду Держбюджету. Це слід враховувати при розподілі орендної плати бюджетними установами, які перебувають у державній власності. При цьому вимоги щодо розподілу орендної плати між Держбюджетом та бюджетною установою стосуються усіх видів майна, тобто як нерухомого, так і рухомого.
Що стосується розподілу орендної плати за користування майном, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок місцевих бюджетів, то це питання вирішується відповідними органами місцевого самоврядування.
Не менш важливим є питання щодо оподаткування операцій, пов’язаних з наданням рухомого майна в оренду. Тому розглянемо порядок обкладення доходів від таких операцій податками на прибуток і на додану вартість (далі — ПДВ) з урахуванням того, що орендодавцем в цьому випадку є бюджетна установа.
Так, згідно з п.п. 133.1.4 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ) платниками податку на прибуток з числа резидентів є неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню.
До неприбуткових установ та організацій належать, зокрема, органи державної влади України, органи місцевого самоврядування, Національна академія наук України та створені ними установи або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів (п.п. «а» п. 157.1 ПКУ).
Доходи таких неприбуткових організацій відповідно до абз. 2 п. 157.10 ПКУ зараховуються до складу кошторисів (на спеціальний рахунок) для їх утримання і використовуються виключно на фінансування видатків такого кошторису (у тому числі фінансування господарської діяльності згідно зі статутами таких організацій), розрахованого та затвердженого в порядку, установленому КМУ.
У разі якщо за наслідками звітного (податкового) року доходи, зараховані до кошторису для утримання зазначених організацій, перевищують суму визначених кошторисом витрат, сума перевищення враховується у складі кошторису наступного року. При цьому із суми перевищення доходів над витратами зазначених неприбуткових організацій податок на прибуток підприємств, передбачений у п. 151.1 ПКУ, не сплачується.
Отже, кошти, отримані бюджетною установою від надання рухомого майна в оренду, звільняються від обкладення податком на прибуток у разі:
— якщо надходження цих коштів передбачено кошторисом, затвердженим згідно з Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженим постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228;
— зарахування коштів до спеціального фонду (на спеціальний реєстраційний рахунок);
— використання цих коштів виключно на фінансування видатків, передбачених кошторисом установи.
Стосовно обкладення ПДВ операцій з надання бюджетною установою в оренду рухомого майна зазначимо, що відповідно до п.п. 2 п. 180.1 ПКУ платником податку є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку. Об’єктом оподаткування згідно з п.п. «б» п. 185.1 ПКУ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ. Перелік операцій, які звільняються від оподаткування, наведений у ст. 197 ПКУ. Але операції з надання рухомого майна в оренду до цього переліку не входять, відтак ці операції у бюджетних установ, які зареєстровані платниками ПДВ, підлягають обкладенню ПДВ у загальновстановленому порядку за основною ставкою.
