Фінансування лікарні з двох місцевих бюджетів

Фінансування лікарні з двох місцевих бюджетів

Алла БОНДАРЕНКО, заступник директора Департаменту фінансів Харківської обласної державної адміністрації — начальник бюджетного управління

Спочатку звернемо увагу на те, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.07.97 р. № 280/97-ВР (далі — Закон № 280/97) обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст у межах повноважень, визначених законодавчими актами та нормативними документами України, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Статтею 28 Закону № 280/97 визначені повноваження місцевих рад у сфері бюджету, фінансів і цін, до яких, зокрема, належать:

— складання проекту місцевого бюджету;

— подання його на затвердження відповідної ради;

— забезпечення виконання бюджету;

— щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету;

— підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів.

Згідно з п. 1 ст. 60 Закону № 280/97 територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право власності на заклади охорони здоров’я. У цьому випадку правом власності центральної районної лікарні володіє територіальна громада району.

Слід також звернути увагу: п. 3 ст. 60 Закону № 280/97 визначено, що територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об’єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об’єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.

Районні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об’єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Як визначено у ст. 61 Закону № 280/97, органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з чинним законодавством.

Районні ради затверджують районні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.

Складання і виконання районних бюджетів здійснюють відповідні державні адміністрації. У цьому випадку головним розпорядником бюджетних коштів для центральної районної лікарні є районна державна адміністрація.

Районна державна адміністрація, як головний розпорядник бюджетних коштів, відповідно до п. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI (далі — БКУ) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у рішенні про районний бюджет, розподіляє та доводить до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань.

Зазначимо також, що відповідно до ст. 72 Закону № 280/97 районні державні адміністрації є підзвітними відповідним районним радам у виконанні програм соціально-економічного і культурного розвитку, районних бюджетів, підзвітними і підконт­рольними у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними радами, а також у виконанні рішень рад з цих питань.

За рахунок коштів місцевих бюджетів проводяться видатки, які відповідно до ст. 86 БКУ поділяються на три групи видатків на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача, а саме:

1) перша група — видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання гарантованих послуг і які розташовані найближче до споживачів;

2) друга група — видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують надання основних гарантованих послуг для всіх громадян України;

3) третя група — видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують гарантовані послуги для окремих категорій громадян, або реалізацію програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України.

У випадку, який ми розглядаємо, мають місце видатки на фінансування центральної районної лікарні, які належать до другої із зазначених вище груп видатків, у зв’язку з тим, що ст. 49 Конституції України від 28.06.96 р. (далі — Конституція) визначено, що держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.

Згідно з п. 3 ст. 86 БКУ видатки другої групи здійснюються з бюджетів та міст обласного значення, а також районних бюджетів.

Крім того, відповідно до п. 1 ст. 89 БКУ видатки на первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, пологові будинки, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки, а також дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти, центри первинної медичної (медико-санітарної) допомоги) здійснюються з районних бюджетів.

У цьому випадку йдеться саме про лікарню широкого профілю, бо вона єдина на території як міста, так і району, надає всебічну медичну допомогу населенню.

Видатки на охорону здоров’я враховуються Міністерством фінансів України при обчисленні міжбюджетних трансфертів, розрахунок яких проводиться відповідно до формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним та місцевими бюджетами, затвердженої постановою КМУ «Деякі питання розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів» від 08.12.2010 р. № 1149, виходячи із загальної чисельності наявного населення району та фінансового нормативу бюджетної забезпеченості на охорону здоров’я для зведеного бюджету району (міста обласного значення).

Якщо в цьому випадку мається на увазі місто обласного значення, то необхідно на договірних засадах прийняти рішення про передачу міжбюджетного трансферту з бюджету міста обласного значення до районного бюджету на утримання центральної районної лікарні для надання якісної медичної допомоги мешканцям міста.

Нагадаємо, що відповідно до п. 1 ст. 2 БКУ міжбюджетні трансферти — це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Міжбюджетний трансферт у вигляді субвенції* надається відповідно до ст. 93 БКУ на підставі рішень відповідних місцевих рад, прийнятих кожною із сторін, і укладання договору. Усі договори про передачу коштів між місцевими бюджетами згідно з такими рішеннями укладаються до 1 серпня року, що передує плановому.

* Відповідно до п. 1 ст. 2 БКУ субвенція — це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Доцільно дійти згоди між міською та районною радами щодо фінансування лікарні пропорційно кількості мешканців міста і району, які прикріплені на обслуговування в цій лікарні відповідно до середніх статистичних даних, у цьому випадку — 75 % на 25 %.

Розрахунки потреби в бюджетних коштах на фінансування центральної районної лікарні у розрізі відповідних КЕКВ можуть бути надані на розгляд і районній раді, яка здійснює фінансування лікарні, і міській раді для визначення розміру субвенції.

Розмір переданих коштів на здійснення видатків на утримання районної лікарні, що утримується з районного бюджету, має бути пропорційний частці користувачів гарантованими послугами в повній вартості цих послуг, розрахованих за фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості для органу місцевого самоврядування, який передає ці кошти.

Враховуючи, що кількість населення міста в три рази перевищує кількість населення району, які обслуговуються районною лікарнею, можливо, це питання виникло в результаті ініціативи передати лікарню у власність міста обласного значення або відмови того чи іншого органу місцевого самоврядування утримувати лікарню за рахунок коштів місцевого бюджету.

Якщо мається на увазі місто районного значення, то надання міжбюджетних трансфертів міським бюджетом до районного бюджету не може проводитись відповідно до ст. 93 БКУ у зв’язку з тим, що повноваження щодо фінансування центральної районної лікарні міською радою районній раді передаватись не можуть, бо вони і так належать до повноважень районної ради.

У цьому випадку надання коштів міським бюджетом районному бюджету може відбуватись лише згідно зі ст. 101 БКУ у вигляді субвенцій на утримання об’єкта спільного користування.

Відповідно до ст. 104 БКУ умови утримання об’єктів спільного користування чи ліквідації негативних наслідків діяльності об’єктів спільного користування та надання субвенції визначаються на договірних засадах між надавачем субвенції та її отримувачем.

Згідно зі ст. 32 Закону № 280/97 до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) управління закладами освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

б) делеговані повноваження:

1) забезпечення в межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти і медичного обслуговування на відповідній території;

2) забезпечення відповідно до закону розвитку всіх видів освіти і медичного обслуговування, розвитку і вдосконалення мережі освітніх і лікувальних закладів усіх форм власності.

Згідно з п. 4 ст. 42 Закону № 280/97 міський голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади. Тобто міська рада уповноважена забезпечити реалізацію права територіальної громади міста на отримання гарантованих Конституцією належного рівня послуг (у цьому випадку — медичних).

Упродовж ряду років держава не забезпечує в пов­ній мірі потребу місцевих бюджетів на виконання делегованих нею повноважень (видатків) через низький норматив фінансової забезпеченості та недостатність фінансового ресурсу. Така ситуація на рівні районного бюджету ускладнюється відсутністю власних доходів (другого кошика), який можливо було спрямувати на делеговані державою видатки, та значною кількістю бюджетних установ, у тому числі шкіл, ФАПів, що знаходяться на території сільських та селищних рад і обслуговують населення відповідних територіальних громад.

У цих умовах важливо сконцентрувати зусилля органів влади та місцевого самоврядування, всі наявні фінансові ресурси з метою забезпечення здійснення державних повноважень.

Районна рада, розглянувши потребу в бюджетних коштах на фінансування лікарні, визначає обсяги та види КЕКВ, які вона не в змозі профінансувати з районного бюджету, та звертається з проханням щодо надання субвенції на відповідні цілі до міської ради.

Отже, у цих питаннях головне — це взаємопорозуміння районної та міської влади щодо забезпечення населення наданням гарантованих послуг, а решта прописана у БКУ та Законі № 280/97.