Дійсно, на працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу тієї установи, до якої його направлено. Це зазначено в п. 9 розд. І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59. Але водночас оплата періоду відрядження здійснюється за всі робочі дні за графіком, установленим за основним місцем роботи (абз. 2 п. 14 розд. І цієї Інструкції).
Увага! Режим роботи у відрядженні на її оплату жодним чином не впливає.
Наприклад, в установі, куди направлено працівника, субота є неробочим днем, а за місцем основної роботи — робочим. У відрядженні в цей день працівник відпочиватиме, хоча оплата праці за цей день за місцем роботи буде йому нарахована.
Таким чином, за період відрядження оплачують усі робочі години за графіком, установленим за основним місцем роботи (з 00:00 першого дня відрядження до 24:00 останнього дня відрядження) і відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором. При цьому розмір такої оплати не може бути нижче середнього заробітку (ст. 121 КЗпП).
Якщо на період відрядження припадають дні щоденного (міжзмінного) відпочинку і працівника направлено для роботи в ці дні (про що є вказівка в наказі про направлення у відрядження), то фактично відпрацьовані години в такі дні оплачують у подвійному розмірі в порядку, установленому ст. 107 КЗпП, а саме працівникам, які отримують місячний оклад, у розмірі:
— одинарної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у неробочий день здійснювалася в межах місячної норми робочого часу;
— подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася понад місячну норму.
Або ж після повернення з відрядження працівнику може бути наданий інший день відпочинку.
