Почнемо з того, що в цьому випадку відносини між двома бюджетними установами не мають ніякої юридичної підстави. Це не є орендою, позикою чи ще чимось іншим.
У зв’язку з цим відшкодовувати комунальні послуги однією бюджетною установою іншій буде неправильним у такій ситуації.
Станція швидкої медичної допомоги має заключити з комунальними службами окремі договори на постачання комунальних послуг.
Якщо дійсно можливості від’єднати комунікації немає, то комунальні служби повинні перевірити технічну можливість установлення окремих приладів обліку у частині будівлі, яку займає станція швидкої медичної допомоги. І навіть якщо окремі прилади обліку встановити неможливо, то комунальні служби можуть визначити споживання комунальних послуг станцією швидкої медичної допомоги розрахунковим способом.
Отже, в будь-якому разі обидві бюджетні установи повинні оплачувати комунальні послуги окремо за окремими договорами.
Також зазначимо, що головний розпорядник бюджетних коштів у цьому випадку має фінансувати лікарню планового лікування та станцію швидкої медичної допомоги за окремими кодами.
Під час застосування кодів тимчасової класифікації видатків слід керуватись наказом Мінфіну «Про бюджетну класифікацію» від 14.01.2011 р. № 11.
Так, відповідно до Тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів (з перехідною таблицею до функціональної класифікації видатків та кредитування бюджету), затвердженої зазначеним наказом, для лікарень передбачений код тимчасової класифікації видатків 080101 «Лікарні», а для станцій швидкої медичної допомоги — 080209 «Центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, станції екстреної (швидкої) медичної допомоги». Саме за цими кодами має здійснюватись фінансування лікарні та станції швидкої медичної допомоги відповідно.
Нагадаємо, що згідно зі ст. 119 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI (далі — БКУ) нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:
— бюджетним призначенням, установленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);
— напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;
— бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).
Тому якщо видатки на комунальні послуги будуть передбачені за кодом 080101 «Лікарні», а фактично витрачатимуться ще й на оплату комунальних послуг, спожитих станцією швидкої медичної допомоги, то це є нічим іншим, як нецільовим використанням бюджетних коштів, тобто витрачанням їх на цілі, які не відповідають цілям, установленим кошторисом.
Посадові особи, з вини яких допущено порушення бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом (ст. 121 БКУ).
Порушення бюджетного законодавства, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення до відповідальності згідно із законами України керівника чи інших відповідальних посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь.
Відповідно до ст. 16412 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р.
№ 8073-X нецільове використання бюджетних коштів тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 70 до 85 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1190 до 1445 грн.).
Порушення щодо нецільового використання бюджетних коштів, вчинене особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, тягне за собою накладення штрафу від 85 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1445 до 1700 грн.).
