Щодо виплат студентам за період виробничої практики

На <...> запит щодо відшкодування витрат студентам вищих навчальних закладів, які проходять практичну підготовку, повідомляємо.

Порядок виплат, їх обсяг, джерело фінансування тощо регламентуються низкою нормативно-законодавчих актів, зокрема й тими, які вказано у <...> запиті. Однак проблемні питання, наведені у листі, необхідно розглядати, узгоджуючи їх з вимогами інших законодавчих актів.

Так, скажімо, питання стосовно знаходження вищого навчального закладу необхідно розглядати в контексті адміністративно-територіального устрою (поділу) України. Згідно зі ст. 133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. За місцем у системі адміністративно-територіального устрою України — територіальні одиниці первинного рівня (міста без районного поділу, райони у містах, селища, села), середнього рівня (райони, міста з районним поділом) і вищого рівня (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ і Севастополь). Отже, враховуючи зазначене, у пункті 5.8 Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, затвердженого наказом Міністерства від 08.04.93 р. № 93 (далі — Положення), формулювання «за межа­ми місця знаходження вищих навчальних закладів» необхідно тлумачити як «за межами територіальної одиниці відповідного рівня».

Щодо виплати добових варто зазначити, що відповідно до глави 14 «Розмежування видатків між бюджетами» Бюджетного кодексу України, зокрема статей 89 і 90, до видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, віднесено оплату послуг з підготовки фахівців. Згідно із абзацом першим зазначеного вище Положення практика студентів є невід’ємною складовою частиною процесу підготовки спеціалістів. Керуючись пунктом 5.8 Положення та існуючою системою адміністративно-територіального устрою, добові виплачуються студентам, якщо вони проходять практику за межами територіальної одиниці відповідного рівня, у якій розташовано вищий навчальний заклад. Така ж норма застосовується і по відношенню до студентів, практика яких проходить за місцем проживання.

Перелік підтверджуючих документів, що надаються студентами (наказ ГоловКРУ України від 21.03.2000 р. № 24 «Про затвердження Методичних рекомендацій з перевірки витрат на відрядження»), наступні: придбані проїзні документи, документи на провезення багажу або іншого вантажу й інші документи, необхідні для проїзду до місця проведення практики та назад. Розмір добових визначається пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2001 р. № 950 і не потребує документів на підтвердження. Стосовно витрат на проживання варто зазначити, що пункт 5.10 Положення чітко визначає, в яких випадках і ким здійснюється оплата.

Коментар редакції

Проходження практики — невід’ємна частина процесу підготовки студентів до майбутньої трудової діяльності. Щоб посприяти цьому процесу, законодавством установлено низку гарантій майбутнім фахівцям на період проходження практики. Їх визначено Положенням про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, затвердженим наказом Міносвіти від 08.04.93 р. № 93 (далі — Положення № 93).

Тільки прописані ці гарантії так, що зрозуміти зміст, який у них вкладали, не просто. Пояснимо, про що йдеться.

Пунктом 5.8 Положення № 93 передбачено: усім студентам на період практики, що проводиться за межами місцезнаходження вищих навчальних закладів, виплачують добові за рахунок витрат на практичну підготовку в розмірах, установлених чинним законодавством.

Що стосується розміру добових — проблем немає. Його визначено п. 4 постанови КМУ «Про затвердження Порядку призначення, виплати та розмірів стипендіального забезпечення учнів, студентів, курсантів, слухачів, клінічних ординаторів, аспірантів і докторантів» від 08.08.2001 р. № 950 (далі — постанова № 950). У цьому пункті зазначено: на період практики, яка проводиться за межами місця знаходження навчального закладу, студентам виплачують добові в розмірі 50 % рівня, установленого для оплати добових працівникам державних підприємств, установ і організацій. На сьогодні розмір добових для таких працівників становить 30 грн. на день (постанова КМУ «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 р. № 98, далі — постанова № 98). Отже, розмір добових для студентів-практикантів дорівнює 15 грн. (30 грн. х 50 %).

Проблема в іншому: як розуміти вислів «за межами місця знаходження вищого навчального закладу»? Зауважимо, що це питання тільки на перший погляд здається простим. Адже при відповіді на нього потрібно спиратися на чинне законодавство, а воно, на жаль, розшифровки цьому поняттю для цілей виплати добових студентам-практикантам не дає.

Якщо ж орієнтуватися на загальновстановлені норми, то ситуація може дійти до абсурду. Наприклад, згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV місцезнаходження юридичної особи — це фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно перебуває керівництво) та здійснення управління й обліку. Виходить, що, вийшовши за ворота вищого навчального закладу, студент може розраховувати на добові? Погодьтеся, що це нелогічно.

І оскільки вирішити проблему з трактуванням поняття «за межами місця знаходження вищого навчального закладу» може тільки безпосередньо розробник Положення № 93, редакція нашої газети звернулася за відповідними роз’ясненнями до Міносвіти. Його відповідь — у листі, що коментується.

Що ж пропонує Міносвіти? На думку фахівців цього Міністерства, питання щодо місця знаходження вищого навчального закладу потрібно розглядати в контексті адміністративно-територіального устрою України. Що ж, власне підхід зрозумілий. А от як його правильно застосувати в нашому випадку — не зовсім. Пояснимо.

Система адміністративно-територіального устрою України така — територіальні одиниці:

— первинного рівня (міста без районного поділу, райони в містах, селища, села);

— середнього рівня (райони, міста з районним поділом);

— вищого рівня (АР Крим, області, міста Київ та Севастополь).

Міносвіти вважає, що формулювання «за межами місця знаходження вищого навчального закладу» необхідно трактувати як «за межами територіальної одиниці відповідного рівня».Але зрозуміліше від цього все одно не стало. Так, якщо вищий навчальний заклад розташований у Дзержинському районі м. Харкова (тобто одночасно його місцерозташування відповідає як первинному, так і вищому рівню), то за межі територіальної одиниці якого рівня потрібно виїхати для отримання добових? Вважаємо, що конкретної відповіді на це запитання в листі, що коментується, немає. Утім, за великим рахунком, що могло запропонувати Міносвіти за відсутності чіткого законодавчого регулювання цього моменту?

Вирішення проблеми ми бачимо тільки у внесенні змін безпосередньо до п. 5.8 Положення № 93. Поки ж позиція Міносвіти, висловлена в листі, що коментується, — тільки суб’єктивна думка. Нагадаємо, що листи не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони мають інформаційний, рекомендаційний та необов’язковий характер.

Тому наразі трактувати поняття «за межами місця знаходження вищого навчального закладу» можна по-різному. Нам усе ж ближче варіант проведення аналогії зі службовими відрядженнями. Тобто для того, щоб студент мав право на добові, база практики повинна знаходитися в іншому населеному пункті, аніж навчальний заклад.

Ще одне запитання читача, яке редакція нашої газети адресувала Міносвіти, є таким: «Якщо навчальний заклад фінансується з обласного бюджету, чи потрібно виплачувати добові студентам, які проходять практику за межами області? Чи виплачувати добові тим студентам, які проходять практику в іншому населеному пункті, який є для них постійним місцем проживання?».

Підкреслимо: витрати на практику студентів є складовою частиною витрат на підготовку фахівців, які навчаються за бюджетні кошти (п. 5.2 Положення № 93). Згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 90 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI витрати на оплату послуг з підготовки фахівців належать до витрат, які здійснюють з обласних бюджетів і враховують при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Інакше кажучи, витрати на виплату добових студентам на період практики планує і здійснює вищий навчальний заклад, у якому такі студенти навчаються, навіть якщо база практики розташована за межами області або за основним місцем проживання студентів. Обмежень щодо цього в законодавстві немає.

Пунктами 5.9 і 5.10 Положення № 93 передбачені такі гарантії студентам, які проходять практику:

— оплата проїзду залізничним, водним та автомобільним транспортом до місця знаходження бази практики і назад. Якщо ж база практики розташована недалеко і їхати туди потрібно міським та приміським (до 50 км) транспортом, то такі витрати студент оплачує сам;

— оплата проживання в гуртожитках баз практик або в орендованих для цього житлових приміщеннях у розмірах, передбачених чинним законодавством. Проживання студентів у гуртожитках навчальних закладів інших міст (за договорами між навчальними закладами про взаємообмін місцями в гуртожитках) студенти оплачують за свій рахунок за нормами, установленими для цих гуртожитків.

Оскільки бюджетні кошти використовують точно за цільовим призначенням, виникає запитання: якими документами студент повинен підтвердити витрати на проїзд та проживання?

Міносвіти, відповідаючи на це запитання, вирішило довіритися практиці держфінінспекторів. Так, фахівці цього Міністерства зазначили, що перелік підтвердних документів, які надають студенти для підтвердження витрат на проїзд, потрібно шукати в Методичних рекомендаціях по перевірці витрат на відрядження, затверджених наказом ГоловКРУ від 21.03.2000 р. № 24. Він такий: придбані проїзні документи, оформлені документи на провезення багажу чи іншого вантажу та інші документи, необхідні для проїзду до місця проведення практики і назад.

Проте уважно ознайомившись із цими Метод­рекомендаціями, ми не знайшли в них перелік документів, щостосуються безпосередньо студентів.

Ви запитаєте: а чому в цьому питанні Міносвіти не звернулося до відповідних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59 (далі — Інструкція № 59)? Річ у тім, що її дія поширюється виключно на працівників бюджетних установ, тобто осіб, з якими укладено трудовий договір. Студенти такими не є.

Але все-таки вважаємо, що орієнтуватися потрібно саме на законодавство щодо службових відряджень. Пояснимо свою позицію.

Річ у тім, що Положення № 93 — не єдиний документ у цьому питанні. Ідеться про п. 4 постанови № 950, яку було видано пізніше, і тому вона має більшу юридичну силу. У цьому пункті зазначено: на період практики студентам відшкодовують витрати на проїзд до місця проходження практики залізничним, водним і автомобільним транспортом та на наймання житла відповідно до законодавства.

Таким законодавством саме і є Інструкція № 59 та постанова № 98. Тому з метою визначення документів, які підтверджують проїзд і проживання студентів-практикантів, орієнтуйтеся на них. Нагадаємо, що детально положення цих документів були розглянуті в газеті «Бюджетна бухгалтерія», 2012, № 26.

Добові витрати не потребують документального підтвердження, але підставою для їх виплати є наказ керівника навчального закладу про направлення студентів на практику.