Усім відомо: працівникам, які поєднують роботу з навчанням, роботодавець зобов’язаний надати додаткову оплачувану відпустку. Право на відпустку працівникам, які навчаються в загальноосвітніх вечірніх школах, закріплено ст. 211 КЗпП.
Однак, крім збереження середнього заробітку на час відпустки у зв’язку з навчанням, для працівників, які навчаються, законодавством передбачені й інші гарантії, зокрема надання вільних від роботи днів (годин). Для працівників, які навчаються в загальноосвітніх вечірніх школах, ця гарантія закріплена у ст. 209 КЗпП. Отже, у чому вона полягає.
По-перше, на період навчального року таким працівникам скорочують робочий тиждень на один робочий день або на відповідну йому кількість робочих годин (при скороченні робочого дня протягом тижня). Таких осіб звільняють від роботи протягом навчального року не більше ніж на 36 робочих днів (далі — роб. дн.) при шестиденному робочому тижні або на відповідну їм кількість робочих годин. При п’ятиденному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни за умови збереження загальної кількості вільних від роботи годин.
По-друге, за час звільнення від роботи особі виплачують 50 % середньої зарплати за основним місцем роботи, але не менше мінімального розміру зарплати.
З урахуванням зазначеного вище, розглянемо питання детальніше.
Вільні від роботи дні надають за бажанням працівника
Норма ст. 209 КЗпП є обов’язковою для виконання роботодавцем, оскільки ст. 202 цього ж Кодексу покладає на нього обов’язок створювати працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, умови для поєднання роботи з навчанням.
При цьому використання вільних від роботи днів є правом, а не обов’язком працівника, тобто працівник сам вирішує, скористатися йому своїм правом чи ні та в якому обсязі. Для цього він повинен подати роботодавцю відповідну заяву, в якій вказати, яку кількість вільних від роботи днів і коли він бажає використовувати.
Таким чином, якщо працівник бажає використати вільні від роботи дні та подав відповідну заяву, то роботодавець не може відмовити йому. Без заяви працівника роботодавець не може в односторонньому порядку визначити, коли саме і в якому обсязі працівнику використовувати вільні від роботи дні.
Крім того, вважаємо, що однієї заяви буде недостатньо, адже, як випливає зі ст. 209 КЗпП, вільні від роботи дні надають:
1) якщо працівник навчається в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах;
2) на період навчального року;
3) при успішному навчанні працівника.
Тому працівник повинен представити довідку з навчального закладу, яка підтверджує факт його навчання, а також інформацію про тривалість навчального року (щороку). Крім того, працівник повинен підтвердити, що навчається успішно.
Які результати навчання у вечірніх школах вважають успішними, законодавство не уточнює. Однак із практики, що склалася, навчання вважають успішним у тих випадках, коли працівник, який поєднує роботу з навчанням, виконав у строк письмові навчальні роботи, не має заборгованості за попередніми семестрами та отримав позитивні оцінки за іспитами та заліками поточного семестру (навчального року).
Зауважимо, що у вищих навчальних закладах підтвердженням успішного навчання з метою надання навчальної відпустки є довідка-виклик, видана навчальним закладом. Форма такої довідки затверджена наказом Міносвіти. Що стосується вечірніх шкіл, то для них подібних довідок на законодавчому рівні не затвердили. Якщо навчальний заклад присилає роботодавцю довідку-виклик, складену в довільній формі, то вона може бути підтвердженням успішного навчання працівника. Але це може бути й будь-яка довідка, посвідчена печаткою навчального закладу, яка містить інформацію про результати навчання працівника.
Як ви вже звернули увагу, ст. 209 КЗпП:
— обмежує період, протягом якого застосовується ця гарантія;
— визначає способи скорочення робочого часу;
— регулює порядок збереження середнього заробітку за умови скорочення часу роботи.
Як надавати працівнику вільні від роботи дні (години)
Суть ст. 209 КЗпП полягає у скороченні тривалості робочого часу та за рахунок цього в збільшенні тривалості вільного від роботи часу, який працівник може та повинен використати для підготовки до занять, виконання домашніх завдань.
Тому періодом, протягом якого обчислюють і гарантують скорочення робочого часу, є навчальний рік. Загальновстановленого значення термін «навчальний рік» не має. У загальноосвітніх школах він, як правило, починається з 1 вересня і завершується наприкінці червня. Але, як ми зазначали вище, краще цю інформацію уточнити безпосередньо в навчальному закладі.
Існує два способи скорочення робочого часу:
1) шляхом скорочення робочого тижня на один день, унаслідок чого зменшується кількість робочих днів. Так, якщо в установі встановлений п’ятиденний робочий тиждень, то тривалість робочого тижня працівника, який навчається у вечірній школі, становитиме 4 роб. дн.;
2) шляхом скорочення кількості робочих годин протягом тижня, що дорівнюють у сумі тривалості вільного від роботи робочого дня. Так, якщо тривалість робочого дня становить 8 год., то протягом тижня тривалість робочих днів скорочують у сумі на 8 год.
Увага! У ст. 209 КЗпП визначено максимум вільних від роботи робочих днів (годин) протягом навчального року.
Так, при шестиденному робочому тижні він становить 36 роб. дн. (перший спосіб) або відповідну йому кількість робочих годин, тобто 288 роб. год. (другий спосіб).
При п’ятиденному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни за умови збереження загальної кількості вільних від роботи годин.
Таким чином, при п’ятиденному робочому тижні кількість вільних від роботи днів (годин) установа має визначити самостійно. Кількість таких днів залежить від тривалості робочої зміни (дня), але при цьому загальна кількість вільних від роботи годин (як при шестиденному, так і при п’ятиденному робочому тижні) має бути однаковою.
