Дійсно, кошти або майно, які надходять безоплатно або у вигляді безоплатної фінансової допомоги та добровільних пожертв, звільнені від обкладення податком на прибуток. Таке звільнення доходів неприбуткових організацій, до яких належать і бюджетні установи, передбачено п. 157.2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ).
Нагадаємо, що такі кошти є власними надходженнями бюджетних установ, які зараховуються до складу спеціального фонду бюджету відповідно до вимог ст. 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI (далі — БКУ).
Кошти, які бюджетні установи отримують у вигляді благодійних внесків, грантів і дарунків, належать до другої групи власних надходжень (інші джерела власних надходжень бюджетних установ), підгрупа 1.
Оскільки в БКУ і ПКУ йдеться про будь-які види благодійних внесків (надходжень), які отримують бюджетні установи, то положення цих Кодексів поширюються рівною мірою як на кошти, отримані в національній валюті, так і на ті, що надходять в іноземній валюті. Це означає, що до власних надходжень бюджетних установ належать також і гранти, отримані у вигляді безповоротної фінансової допомоги в іноземній валюті. А отже, такі надходження також звільняються від обкладення податком на прибуток.
Тепер давайте перейдемо до курсових різниць.
У БКУ (зокрема, у ст. 13) нічого не сказано про те, як класифікувати доходи, що виникають у результаті перерахунку іноземної валюти бюджетними установами. Тому в нашого читача й виникли запитання: чи можна такі доходи вважати власними надходженнями бюджетної установи і до якої групи надходжень їх віднести?
Для відповіді на це запитання звернемося до документів, якими бюджетні установи керуються при відображенні операцій з іноземною валютою в бухгалтерському обліку. Таким документом є Порядок бухгалтерського обліку окремих активів і зобов’язань бюджетних установ, затверджений наказом Мінфіну від 02.04.2014 р. № 372 (ср. ).
Так, при визначенні курсових різниць як на дату здійснення господарської операції, так і на звітну дату, установи повинні застосовувати валютний курс на кінець дня цієї звітної дати. Причому на дату здійснення госпоперації перерахунку для визначення курсових різниць підлягають усі відповідні монетарні статті.
Крім того, у цій ситуації курсову різницю визначають на кінець звітного періоду (щомісячно). Так, у разі зміни валютного курсу на залишок коштів на валютному рахунку нараховують курсову різницю.
При цьому в бухгалтерському обліку нараховану курсову різницю в іноземній валюті при збільшенні курсу відображають такими записами: Дт 318 — Кт 442 і одночасно другий запис: Дт 442 — Кт 701, 702, 711 — 713. При зменшенні валютного курсу такі операції показують зворотними записами.
Як бачимо, таку позитивну курсову різницю установи показують на субрахунках, призначених для обліку доходів спеціального фонду (субрахунки 711 — 713). Фактично це означає, що бюджетні установи зараховують ці суми до складу своїх власних надходжень. Принаймні саме такий порядок обліку курсових різниць передбачено в п. 3.34 Типової кореспонденції субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом і зобов’язаннями бюджетних установ, затвердженої наказом Мінфіну від 26.06.2013 р. № 611.
Із цього випливає, що доходи, отримані в результаті перерахунку іноземної валюти, бюджетні установи також можуть вважати власними надходженнями. А оскільки доходи у вигляді благодійних внесків і грантів ПКУ звільняє від оподаткування, то і курсові різниці, які виникають у результаті перерахунку іноземної валюти, також звільняються від оподаткування.
