Заміна сантехніки: відображаємо правильно

Заміна сантехніки: відображаємо правильно

Юлія КРОТ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

Бюджетною установою придбано санітарно-технічні прилади (умивальники, унітази, змішувачі для душу, зливне обладнання та зливні бачки, крани, сифони) для заміни зношеного, непридатного для подальшого використання обладнання на нове. При цьому виникли такі запитання:

1. До якого виду ремонту належать роботи по заміні відпрацьованої сантехніки на нову? Яким нормативним документом слід керуватися при класифікації ремонтних робіт: Примірним переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженим наказом Держкомітету України з питань ЖКГ від 10.08.2004 р. № 150, чи Положенням про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженим наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Держнаглядохоронпраці України від 27.11.97 р. № 32/288?

2. На яких субрахунках слід обліковувати згадані вище матеріальні цінності, придбані для заміни старої сантехніки?

3. Як правильно документально оформити та відобразити в бухгалтерському обліку заміну відпрацьованого санітарно-технічного обладнання, якщо роботи будуть виконуватися власними силами установи?

4. Який порядок списання зношеної сантехніки з балансу установи після її заміни на нову?

(Житомирська обл.)

Відповімо на кожне з поставлених запитань по черзі.

1. Вирішити, до якого саме виду ремонту належать ті чи інші ремонтні роботи, допоможе насамперед розкриття змісту понять «поточний ремонт» та «капітальний ремонт». Так, згідно з роз’ясненнями, наданими Державним комітетом України з будівництва та архітектури у листі від 30.04.2003 р. № 7/7-401, капітальний ремонт будівлі — це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв’язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об’єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).

Натомість під поточним ремонтом слід розуміти комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об’єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).

Аби визначити, до поточного чи капітального ремонту належать роботи із заміни відпрацьованого санітарного обладнання (умивальників, унітазів, зливного обладнання тощо) на нове, необхідно керуватися Примірним переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженим наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 р. № 150 (далі — Перелік № 150). На підтвердження цього Мінрегіонбуд у листі від 15.07.2009 р. № 9/9-1056 повідомив, що вказаний Перелік може бути застосований для визначення робіт поточного чи капітального ремонту лікарень, навчальних закладів, адміністративних будинків за відповідним рішенням головного розпорядника коштів. Тоді як Примірний перелік робіт з поточного ремонту будівель і споруд та Примірний перелік робіт з капітального ремонту будівель і споруд, наведені в додатках 4, 5 до Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Держнаглядохоронпраці від 27.11.97 р. № 32/288, як і власне всі норми цього Положення, поширюються на виробничі будівлі та споруди. У свою чергу, до виробничих будівель та споруд належать будівлі і споруди, призначені безпосередньо для виробництва промислової або сільськогосподарської продукції. До промислових, наприклад, відносять будівлі і споруди, в яких або за допомогою яких випускають готову промислову продукцію чи напівфабрикати. Будівля ж бюджетної установи до виробничих не належить, а класифікується як громадська, не виробнича будівля.

Таким чином, відповідно до п.п. 2.12.8 Переліку № 150 заміна кранів, засувок та санітарних приладів (умивальників, кухонних раковин, унітазів, пісуарів тощо) належить до капітального ремонту будівлі.

2. Згідно з Порядком застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Мінфіну від 26.06.2013 р. № 611 (далі — Порядок № 611), наявність та рух будівельних конструкцій, деталей і, зокрема, санітарно-технічної системи відображається на субрахунку 202 «Обладнання, конструкції і деталі до установки». Натомість інформація щодо руху санітарно-технічних матеріалів (кранів, муфт, трійників тощо), придбаних за рахунок коштів, призначених для капітального будівництва, і які використовуються в процесі будівельних та монтажних робіт, узагальнюється на субрахунку 204 «Будівельні матеріали».

Отже, придбані санітарно-технічні прилади до моменту їх використання для ремонту слід обліковувати у складі запасів. І хоча Порядком № 611 чітко не визначено, які конкретно санітарно-технічні прилади та матеріали слід обліковувати на субрахунку 202, а які на субрахунку 204, вважаємо за доцільне на субрахунку 202 вести облік санітарно-технічного обладнання, що потребує монтажу та має більш складну конструкцію (наприклад, умивальники, кухонні раковини, унітази, зливне обладнання, бачки тощо), а більш дрібні санітарно-технічні матеріали (крани та змішувачі для душу, муфти, сифони тощо) відображати на субрахунку 204.

Зауважимо, що відповідно до п.п. 3.1.3.2 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Мінфіну від 12.03.2012 р. № 333, видатки на придбання будівельних матеріалів за рахунок коштів, передбачених на капітальний ремонт інших об’єктів, а також обладнання, що підлягає встановленню, у тому числі обладнання для санітарно-технічної системи, яке потребує монтажу (тобто те, що існує тільки вмонтованим, убудованим), здійснюються за КЕКВ 3132 «Капітальний ремонт інших об’єктів». Таким чином, заміна зношеної, непридатної для подальшого використання сантехніки у приміщенні установи може проводитися за умови, що видатки на такі цілі було заплановано за КЕКВ 3132. Витрачання ж бюджетних коштів на цілі, які не відповідають бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів) відповідно до ст. 119 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI (далі — БКУ) кваліфікується як нецільове використання бюджетних коштів, що тягне за собою застосування до порушників заходів впливу, передбачених ст. 117 БКУ та ст. 164¹²Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-Х.

При цьому Держказначейство у листі від 16.06.2007 р. № 3.4-04/1518-7141 звернуло увагу на те, що виплата будь-яких грошових винагород при проведенні ремонтних робіт власними силами установи (тобто працівниками установи) може здійснюватись лише з фонду оплати праці. Крім того, згідно з роз’ясненнями, наданими Держказначейством у листі від 25.04.2003 р. № 07-06/872-3814, проведення поточного і капітального ремонту власними силами установи здійснюється лише за умови надання затвердженого кошторису на виконання указаних робіт з урахуванням діючих державних будівельних норм.

3. Що стосується документального оформлення виконання робіт з капітального ремонту, то для вирішення цього питання передусім слід звернутися до Методичних рекомендації щодо переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов’язань, бюджетних фінансових зобов’язань та проведення платежів, затверджених наказом Держказначейської служби від 29.04.2013 р. № 68. Зокрема, цими Методичними рекомендаціями передбачено подання розпорядниками бюджетних коштів на стадії реєстрації бюджетних зобов’язань, пов’язаних зі здійсненням капітального ремонту, таких документів, як:

1) договір;

2) договір підряду (контракт). Очевидно, що такий договір подається до органів Держказначейської служби у разі залучення до проведення ремонтних робіт сторонніх організацій, тому за умови виконання ремонту власними силами установи подавати цей документ не потрібно;

3) зведення витрат, що відповідно до п.п. 2.2.7 Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду від 27.08.2000 р. № 174 (далі — ДБН Д.1.1-1-2000), складається у випадках, коли разом з будівництвом виробничих об’єктів передбачається будівництво об’єктів житлового та громадського призначення або бази будівельної індустрії, профтехучилищ, профілакторіїв, об’єктів підсобного сільського господарства та побутового обслуговування населення, міського наземного пасажирського транспорту, доріг, шляхопроводів та подібних інженерних споруд, та здійснення будівництва за чергами;

4) зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва (капітального ремонту). Зауважимо, що згідно з п.п. 2.2.6 ДБН Д.1.1-1-2000 зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва підприємств, будівель, споруд (або їх черг) складаються на основі об’єктних кошторисів, об’єктних кошторисних розрахунків і кошторисних розрахунків на окремі види витрат. У свою чергу, об’єктні кошториси об’єднують у своєму складі на об’єкт у цілому дані з локальних кошторисів;

5) локальний кошторис, який відповідно до п.п. 2.2.1 ДБН Д.1.1-1-2000 є первинним кошторисним документом і складається на окремі види робіт та витрат по будівлях і спорудах або по загальномайданчикових роботах на підставі обсягів, що визначилися при розробленні робочої документації (робочих креслень);

6) дозвіл на виконання будівельних робіт. Важливо: згідно зі ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. № 3038-VI (далі — Закон № 3038) замовник має право виконувати будівельні роботи після направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, — щодо об’єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об’єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. При цьому обов’язковим отримання дозволу є у разі виконання підготовчих робіт і будівельних робіт на об’єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об’єкта будівництва до інженерних мереж та споруд (ч. 1 ст. 37 Закону № 3038). З урахуванням цього отримувати дозвіл на виконання робіт із заміни відпрацьованої сантехніки на нову установі не потрібно;

7) дефектний акт;

8) проектно-кошторисна документація. Слід мати на увазі, що згідно з п. 6.1 Методичних рекомендацій з проведення державною контрольно-ревізійною службою ревізій використання коштів на будівництво, затверджених наказом ГоловКРУ від 27.02.2009 р. № 39 (далі — Методичні рекомендації № 39), всі види ремонтно-будівельних робіт, крім поточного ремонту, потребують наявності проектно-кошторисної документації. Проектно-кошторисна документація для будівництва приймається замовником на підставі Акта про приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції, який є підставою для оплати виконаної роботи.

Зазначимо також, що відповідно до вимог Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою КМУ від 11.05.2011 р. № 560 (далі — Порядок № 560), проектно-кошторисна документація має бути затверджена у такому порядку: до 30 млн грн. — керівником підприємства-замовника, від 30 млн грн. до 100 млн грн. — облдержадміністраціями чи міністерствами; 100 млн грн. і більше — КМУ;

9) позитивний висновок комплексної державної експертизи. Так, п. 10 Порядку № 560 передбачено, що обов’язковій експертизі підлягають проекти будівництва об’єктів, що належать до IV і V категорії складності, споруджуються на територіях із складними інженерно-геологічними та техногенними умовами, споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії. Проте заміна сантехніки у приміщенні бюджетної установи не передбачає спорудження окремого об’єкта, відтак проведення експертизи проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт в такому разі не є обов’язковим;

10) акт приймання-виконання підрядних робіт (ф. № КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф. № КБ-3), примірні форми яких затверджені наказом Мінрегіонбуду від 04.12.2009 р. № 554. Суттєво, що відповідно до п. 9.2 Методичних рекомендацій № 39 підприємства можуть здійснювати записи в бухгалтерському обліку також на підставі іншого первинного документа з визначення ступеня завершеності робіт і обчислення прибутків за методом виміру та оцінки виконаної роботи, який містить необхідні реквізити, наявність яких забезпечує отримання інформації про дату, види, обсяги та вартість виконаних робіт;

11) рахунок (у разі здійснення попередньої оплати);

12) накладна / товарно-транспортна накладна (якщо умови договору передбачають оплату після отримання товару) при придбанні будівельних матеріалів, обладнання, конструкцій тощо;

13) документи, що підтверджують здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти відповідно до законодавства у сфері державних закупівель;

14) інші документи, передбачені нормативно-правовими актами.

Отже, у разі проведення капітального ремонту в приміщенні установи господарським способом до органів Держказначейської служби необхідно подати договір на постачання будівельних матеріалів, локальний кошторис, дефектний акт, проектно-кошторисну документацію, затверджену керівником установи, документи, що підтверджують обсяги виконаних робіт за їх видами та із зазначенням вартості кожного із них, рахунки, накладні (товарно-транспортні накладні) на придбання будівельних матеріалів.

Окрім того, після закінчення робіт із заміни відпрацьованої сантехніки на нову, незалежно від способу виконання таких робіт (підрядний або господарський спосіб), оформляється Акт прийняття-здання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів за типовою формою № ОЗ-2 (бюджет), затвердженою спільним наказом Головного управління Держказначейства та Держкомстату від 02.12.97 р. № 125/70. У цьому акті вказують кошторисну вартість ремонту, реконструкції, модернізації згідно з затвердженим розрахунком витрат, необхідних для їх здійснення, і фактичну вартість закінчених робіт. Акт передається до бухгалтерії установи, де проводяться відповідні записи в інвентарних картках обліку основних засобів типової форми № ОЗ-6 (бюджет). Зміни в характеристиці об’єкта, пов’язані з проведенням його ремонту (якщо такі мали місце), вносяться до відповідного розділу акта та технічного паспорта об’єкта.

Нагадаємо також, що згідно з п. 1.8 Положення з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затвердженого наказом Мінфіну від 26.06.2013 р. № 611, витрати на капітальний ремонт не відносяться на збільшення вартості необоротних активів, а відносяться на фактичні видатки за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету.

4. З приводу списання зношеної сантехніки з балансу установи при заміні її на нову зазначимо, що обладнання санітарно-технічної системи не є окремими об’єктами обліку, а отже, оприбутковувати на баланс установи та списувати з балансу такі матеріальні цінності окремо не потрібно. Натомість придбане нове санітарно-технічне обладнання та матеріали до моменту їх установлення під час ремонту приміщення обліковуються у складі запасів, які списуються в момент їх установлення (підключення) на підставі Акта списання за типовою формою № З-2, затвердженою наказом Держказначейства від 18.12.2000 р. № 130. В акті зазначається інформація про те, які саме прилади, матеріали і в якому приміщенні установлено.

Разом з тим відпрацьовані санітарно-технічні прилади та матеріали після їх заміни не можна просто викинути на смітник, адже окремі частини відпрацьованих приладів можуть бути використані для ремонту, а деякі матеріали і деталі містять у своєму складі кольорові метали і підлягають здаванню спеціалізованим підприємствам. Таким чином, постійно діюча комісія установи повинна визначити шляхи подальшого використання таких матеріальних цінностей та провести їх оцінку, що має бути зафіксовано в акті про оцінку.

Для наочності порядок відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій із заміни відпрацьованої сантехніки на нову розглянемо на умовному прикладі.

Приклад. Постійно діючою комісією бюджетної установи було зроблено висновок про необхідність заміни повністю зношеної та непридатної для подальшого використання сантехніки (умивальників, унітазів, зливного обладнання та бачків, змішувачів для душу, кранів, сифонів) на нову. У зв’язку з цим комісією складено дефектний акт із зазначенням способу виконання робіт, умов їх виконання та обсягу.

Для розроблення проектно-кошторисної документації бюджетна установа звернулася до проектної організації. Згідно з умовами договору підряду вартість послуг з розробки проектної документації склала 360 грн. (у тому числі ПДВ — 60 грн.). Прийняття робіт з розробки проектно-кошторисної документації для капітального ремонту оформлено актом про приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції, який одночасно є підставою для оплати виконаної роботи.

За рахунок коштів загального фонду бюджетною установою придбано санітарно-технічне обладнання та матеріали: раковини керамічні 8 шт. вартістю 1440 грн. (у тому числі ПДВ — 240 грн.), унітази 5 шт. на суму 1800 грн. (у тому числі ПДВ — 300 грн.), зливні бачки зі змивним обладнанням 5 шт. — 750 грн. (у тому числі ПДВ — 125 грн.), змішувачі для душу 3 шт. — 570 грн. (у тому числі ПДВ — 95 грн.), крани для умивальників 8 шт. — 1296 грн. (у тому числі ПДВ — 216 грн.), сифони 8 шт. — 480 грн. (у тому числі ПДВ — 80 грн.). Розрахунки з постачальником сантехніки проведено на умовах попередньої оплати. Витрати на доставку сантехніки становлять 50 грн. Придбані санітарно-технічне обладнання та матеріали оприбутковано на склад установи на підставі накладних.

Роботи з установки сантехніки проведено працівниками установи (штатним сантехніком та працівниками будівельної бригади). Використані під час ремонту матеріали та обладнання списані на підставі актів списання типової форми № З-3. Після завершення робіт по заміні відпрацьованої сантехніки складено Акт прийняття-здання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів за типовою формою № ОЗ-2 (бюджет).

Під час демонтажу відпрацьованої сантехніки було вилучено деталі та комплектуючі матеріали, придатні для ремонту санітарно-технічних приладів, вартість яких згідно з оцінкою комісії становить 140 грн.

В бухгалтерському обліку установи зазначені операції відображаються так:

Варто також звернути увагу на те, що відповідно до Заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, передбачених для утримання органів державної влади та інших державних органів, підприємств, установ та організацій, утворених у встановленому порядку органами державної влади, які використовують кошти державного бюджету, затверджених постановою КМУ від 22.10.2008 р. № 943, з метою економії бюджетних коштів бюджетні установи, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету, повинні припинити проведення ремонтів кабінетів (крім ремонту приміщень, в яких розміщено Укрдержреєстр, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ДСЗПД та Держінформнауки, а також приміщень, які перебувають в аварійному стані) до 1 січня 2015 року (див. с. 4 цього номера).