Покриття за рахунок коштів загального фонду кошторису витрат, пов’язаних з діяльністю госпрозрахункових підрозділів або з наданням платних послуг, дійсно є порушенням бюджетного законодавства.
Однак, як видно із запитання, об’єктом контролю при проведенні кінцевого розрахунку з оплати праці в тому ж місяці компенсовано зі спеціального фонду кошторису суму такого покриття. Тобто це порушення установа виправила самостійно.
Враховуючи зазначене, вважаємо, що при проведенні ревізії фінансово-господарської діяльності об’єкта контролю має бути відображений факт допущення такого порушення, алез наведенням інформації про його усунення відповідальними посадовими особами бюджетної установи.
У зв’язку з цим вимога щодо усунення такого порушення за результатами ревізії фахівцями Держфінінспекції висуватись не повинна.
Також застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства, передбачених ст. 117 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI (далі — БКУ), проводити не доцільно. Адже у п. 3 ст. 118 БКУ чітко визначено, що не допускається застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства, визначених ст. 117 БКУ, за раніше виявлені й усунені порушення бюджетного законодавства.
Крім того, притягнення до адміністративної відповідальності за таке порушення бюджетного законодавства, як правило, неможливо застосувати.
Це пов’язано з тим, що стягнення за адміністративні правопорушення — порушення бюджетного законодавства, відповідальність за які передбачена ст. 16412 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X, відповідно до п. 2 ст. 38 цього Кодексу може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Таким чином, при самостійному виявленні та усуненні бюджетних правопорушень посадовими особами об’єкта контролю його негативні наслідки під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності є мінімальними.
Водночас для повної впевненості у відсутності інших негативних наслідків від допущеного порушення слід звернути увагу на правильність розподілу витрат на сплату єдиного соціального внеску між загальним та спеціальним фондами кошторису установи.
Як свідчить практика проведення ревізій фінансово-господарської діяльності, непоодинокі випадки покриття витрат спеціального фонду кошторису за рахунок загального фонду допускаються саме при проведенні розрахунків зі сплати єдиного соціального внеску.
