У Департаменті заробітної плати та умов праці розглянуто ваше звернення і повідомляється.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки забезпечується забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону (далі — Закон).
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж
24 календарних дні.
Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.97 р. № 346.
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що за бажанням керівних працівників навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних працівників
та наукових працівників частина щорічної основної відпустки, якщо вона надається за 1996 — 1997 і наступні робочі роки, замінюється грошовою компенсацією за можливості забезпечення їх у відповідний період роботою. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної основної відпустки не повинна бути менша ніж 24 календарних дні.
Таким чином, відпустка працівнику надається шляхом її використання або отримання за неї грошової компенсації в порядку, передбаченому статтею 24 Закону та пункту 5 Порядку.
Отже, за бажанням працівника після використання ним за робочий рік, за який надається відпустка, 24 календарних днів щорічної відпустки за решту днів невикористаної щорічної відпустки (в даному випадку — 32 календарних дні) йому може бути надано грошову компенсацію за умови забезпечення у цей період роботою. При цьому чинним законодавством не передбачено обмеження щодо отримання грошової компенсації за щорічну відпустку один раз на два роки. Реалізувати своє право на компенсацію невикористаних днів щорічної відпустки працівник може в кожному робочому році після використання 24 календарних днів.
Директор Департаменту О. Товстенко
Коментар редакції
Керівники навчальних закладів можуть замінити частину щорічної відпустки грошовою компенсацією… але за однієї умови
Запитання, на яке дають відповідь фахівці Мінсоцполітики в листі, що коментується, виникло не на порожньому місці. Воно надійшло до редакції нашої газети від одного з керівників навчальних закладів і полягає в такому: «Тривалість щорічної основної відпустки директора школи становить 56 календарних днів. Таку відпустку надають у період літніх канікул. При цьому директор щороку бере 24 календарних дні відпустки, а за решту днів — грошову компенсацію. Причини кожного разу різні — то ремонт школи, то підготовка до нового навчального року тощо.
Чи є це порушенням ст. 11 Закону про відпустки, де зазначено: заборонено ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль?».
Як випливає з листа, що коментується, Мінсоцполітики не вбачає порушення в наданні директору школи щороку грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку. А чому це так, давайте розбиратися. Оскільки питання комплексне, структуруємо наш коментар.
Заміна днів щорічної відпустки на грошову компенсацію
Особи, які працюють за трудовим договором, мають право на відпустку. Таке право забезпечується, зокрема, забороною заміни відпустки на грошову компенсацію, крім випадків, передбачених ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки).
Один з таких випадків — заміна частини щорічної відпустки на грошову компенсацію за бажанням працівника. При цьому є два важливі нюанси.
По-перше, отримання грошової компенсації — право працівника.Тому він повинен звернутися до роботодавця із заявою про виплату грошової компенсації, складеною в довільній формі. На підставі такої заяви роботодавець видає відповідний наказ. При цьому роботодавець не може відмовити працівнику у виплаті грошової компенсації, якщо працівник дійсно має на неї право.
По-друге, необхідно дотриматись «правила 24 днів». Це означає, що тривалість щорічної та додаткової відпусток, які надаються працівнику, не має бути менше ніж 24 календарних дні (ч. 4 ст. 24 Закону про відпустки). Лише в разі використання ним у робочому році, за який надається відпустка, 24 календарних днів відпустки, за решту днів невикористаної відпустки за цей же робочий рік виплачують грошову компенсацію, якщо працівник цього бажає (див. лист Мінсоцполітики від 21.06.2012 р. № 207/13/116-12).
Важливо! На грошову компенсацію можна замінити частину кожної щорічної відпустки, яка перевищує 24 календарних дні, або будь-яку кількість днів з цієї частини.
Звідси випливає, що правом на заміну частини відпустки на грошову компенсацію можуть скористатися працівники, тривалість щорічної відпустки яких перевищує 24 календарних дні.
Особливості надання компенсації за невикористану відпустку керівникам навчальних закладів
Частиною 6 ст. 6 Закону про відпустки встановлено: керівним працівникам навчальних закладів надають щорічну основну відпустку тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затвердженому Кабміном. Ідеться про Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів і установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам і науковцям, затверджений постановою КМУ від 14.04.97 р. № 346 (далі — Порядок № 346).
Це означає, що щорічну відпустку керівним працівникам навчальних закладів надають згідно із Законом про відпустки, однак з урахуванням особливостей,установлених Порядком № 346.
Наприклад, у п. 5 Порядку № 346 зафіксовано: за бажанням керівних і педагогічних працівників навчальних закладів частину щорічної основної відпустки замінюють на грошову компенсацію за можливості забезпечення їх у відповідний період роботою. При цьому тривалість наданої працівнику щорічної основної відпустки не має бути менше ніж 24 календарних дні.
Таким чином, директору школи можна замінити частину щорічної відпустки на грошову компенсацію, якщо він:
— використав 24 календарних дні щорічної відпустки;
— забезпечений роботою в тому періоді, за який бере грошову компенсацію. Ця вимога має під собою підставу, однак, на нашу думку, більше стосується педагогічних працівників навчального закладу. Так, відпустки керівним і педагогічним працівникам навчальних закладів надають у період літніх канікул (абз. 3 п. 2 Порядку № 346). Дійсно, у цей період навчальний заклад (у нашому випадку — школа) не працює. Тому у педагогів роботи в цей період найчастіше немає. А ось у директора навчального закладу турбот удосталь. Це і розробка навчальних планів, і підготовка навчального закладу до перевірки перед початком навчального року, і організація та проведення ремонту, і проведення тарифікації вчителів тощо.
Підкреслимо: інших обмежень щодо надання грошової компенсації за частину щорічної відпустки ні Законом про відпустки, ні Порядком № 346 не встановлено.
Обмеження, установлене ст. 11 Закону про відпустки
Дійсно, у ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки зазначено: забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль. Однак це не означає, що раз на два роки працівник обов’язково повинен використовувати щорічну відпустку повної тривалості. Пояснимо.
Увага! Відпустку працівнику надають шляхом її використання або отримання за неї грошової компенсації в порядку, передбаченому ст. 24 Закону про відпустки.
На це звернуло увагу і Мінсоцполітики в листі, що коментується. Інакше кажучи, вважається, що працівнику надана відпустка повної тривалості, якщо він використав за робочий рік щорічну відпустку:
— повної тривалості;
— або мінімальної тривалості (24 календарних дні), а за решту днів узяв грошову компенсацію.
Отже, у нашому випадку за бажанням директора школи після використання ним за робочий рік, за який надають відпустку, 24 календарних днів щорічної відпустки, за решту днів невикористаної щорічної відпустки (у цьому випадку — 32 календарних дні), йому може бути надана грошова компенсація за умови забезпечення його в цей період роботою.
Важливо! Чинним законодавством не передбачено обмеження щодо отримання грошової компенсації за щорічну відпустку один раз на два роки.
Реалізувати своє право на компенсацію невикористаних днів щорічної відпустки працівник може в кожному робочому році після використання 24 календарних днів відпустки. Так само вважає і Мінсоцполітики.
Чи є обмеження з економії грошових коштів?
Так, час зараз непростий, і кожна копійка бюджетних коштів рахується. Однак підкреслимо: прямої заборони на виплату грошової компенсації за частину невикористаної відпустки не містить жодний нормативний документ.
Нагадаємо, що головні розпорядники при розгляді проектів кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, щомісячних планів використання бюджетних коштів зобов’язані, зокрема, дотримуватися режиму економії, не допускати включення до кошторисів бюджетних асигнувань, не зумовлених потребою (п. 29 Порядку складання, розгляду, затвердження і основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228).
При цьому, як правило, відпускні не планують. Такі суми виплачують за рахунок запланованої на цей період зарплати. Ситуацію, коли працівник викаже бажання узяти компенсацію за невикористану відпустку, безумовно, передбачити не можна. Тому і запланувати додаткові кошти також неможливо.
Тому якщо надалі працівник викаже бажання взяти компенсацію за частину відпустки, то її виплачують за рахунок економії фонду оплати праці. А ось якщо такого не виявиться, доведеться просити у вищої за рівнем організації додаткові кошти. Ще раз нагадаємо: відмовити в наданні компенсації працівнику роботодавець не має права — Закон про відпустки не дозволяє. Крім того, компенсація за невикористану відпустку — це зарплата, яка є однією їх захищених статей витрат.
Ольга ВІТКОВСЬКА, економіст-аналітик
