Державна казначейська служба України
Щодо сплати ЄСВ та ПДФО з лікарняних
Лист від 30.12.2013 р. № 17-08/503-35119
(витяг)
Державна казначейська служба <…> розглянула запит <…> щодо сплати розпорядниками бюджетних коштів утриманого єдиного соціального внеску та податок з доходів фізичних осіб зі страхових коштів, які виділяються Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності страхувальникам і в межах компетенції повідомляє.
Згідно з Бюджетним кодексом України бюджетне асигнування — повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.
Статтею 23 Кодексу встановлено, що будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено Законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються Законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному Кодексом (ч. 1, 2).
Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (ч. 1 ст. 48 Кодексу).
Паспорт бюджетної програми — документ, що визначає мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми відповідно до бюджетного призначення, встановленого Законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) (п.п. 40 ст. 2 Кодексу).
Правилами складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2002 р. № 1098, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.01.2003 р. за № 47/7368, визначено, що мета бюджетної програми відображає цілі, яких необхідно досягти при виконанні бюджетної програми у середньостроковому періоді, відповідає пріоритетам державної політики у відповідній сфері, визначеним нормативно-правовими актами, та сприяє реалізації плану діяльності головного розпорядника бюджетних коштів на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди. Мета повинна бути чіткою, реальною та досяжною.
Статтею 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» передбачено, що фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.
Страхувальник-роботодавець, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.
Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.
З огляду на зазначене, розпорядник бюджетних коштів проводить оплату єдиного внеску та податку з доходів фізичних осіб, утриманих зі страхових коштів, виділених Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, за рахунок коштів, зарахованих на окремий рахунок розпорядника бюджетних коштів в органі Казначейства.
Перший заступник Голови О. Даневич
Коментар редакції
Чи можливо за бюджетні кошти сплатити ЄСВ та ПДФО з суми соцстрахівського лікарняного?
Усі ми пам’ятаємо, яка ситуація склалася наприкінці 2013 року з виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності. Тоді ФССТВП значно затримував перерахування такої допомоги на окремі рахунки роботодавців, відкриті в органах Держказначейства для проведення розрахунків відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III (далі — Закон № 2240).
Так, відповідно до ст. 52 цього Закону після отримання заяви-розрахунку від роботодавця ФССТВП зобов’язаний протягом 10 робочих днів перерахувати кошти на його цільовий рахунок. Проте в порушення цієї норми ФССТВП значно затримував їх перерахування.
Затримка іноді складала більше місяця, а то й двох. Унаслідок цього роботодавець порушував трудове законодавство, оскільки не міг надати допомогу по тимчасовій непрацездатності працівникам, адже механізм виплати страхових коштів передбачає їх надання тільки після надходження грошей від ФССТВП.
Але найголовніше, що роботодавець порушував строки сплати єдиного внеску на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ) та податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) із сум допомоги по тимчасовій непрацездатності. Так, якщо таку допомогу було нараховано (відображено в бухобліку), але не виплачено, то ЄСВ та ПДФО, утримання яких із суми допомоги було відображено в момент її нарахування, сплачують в загальному порядку, а саме:
— ЄСВ — не пізніше 20-го числа наступного місяця;
— ПДФО — протягом 30 календарних днів місяця, наступного за місяцем нарахування.
Проблема в тому, що ЄСВ та ПДФО сплачують лише за рахунок коштів, які надійшли від
ФССТВП на такі цілі. Ось таке замкнуте коло. Й прикро, що роботодавець у такій ситуації не винен, а сплачувати штрафи за несвоєчасне перерахування податків доведеться саме йому.
Чи можливо уникнути штрафів за несплату ЄСВ та ПДФО із сум допомоги по тимчасовій непрацездатності, наприклад, сплативши їх власним коштом? Саме з таким запитанням ми звернулися до Держказначейства. Його відповідь — у листі, що коментується. Розглянемо докладніше.
Відповідно до п. 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228, під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об’єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.
Також згідно з п. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI (далі — БКУ) розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами.
При цьому бюджетне зобов’язання — це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому.
Будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (п. 1 ст. 23 БКУ).
Тобто, кажучи простіше, бюджетна установа не має права запланувати та провести видатки по платежах, які мають проводитись не за рахунок бюджетних коштів, а за рахунок коштів ФССТВП.
Таким чином, сплатити ЄСВ та ПДФО до того, як надійдуть кошти ФССТВП, ані за рахунок коштів загального фонду, ані за рахунок коштів спеціального фонду бюджетної установи неможливо.
Як зазначила Держказначейська служба в листі, що коментується, розпорядник бюджетних коштів має проводити оплату ЄСВ та ПДФО за рахунок коштів ФССТВП, зарахованих на окремий рахунок розпорядника в органі Держказначейства.
Тетяна СТАНКУС, економіст-аналітик
