Коли потрібно проводити переоцінку основних засобів
Юлія КРОТ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
На балансі нашої установи знаходиться комп’ютер, первісна вартість якого становить 3500 грн., сума нарахованого зносу — 3500 грн. (100 % первісної вартості). Постійно діюча комісія установи дійшла висновку щодо його непридатності для подальшого використання та недоцільності модернізації. Крім того, для оцінки стану цього ПК ми звернулися до організації, яка надає послуги з ремонту комп’ютерної техніки. Згідно з наданою нею інформацією, справедлива вартість цього комп’ютера — 60 грн.
Чи потрібно в такому разі проводити переоцінку комп’ютера?
(м. Донецьк)
Із запитання зрозуміло, що балансова вартість комп’ютера на звітну дату відрізняється від його справедливої вартості. І на перший погляд, необхідно провести переоцінку такого об’єкта основних засобів. Однак це лишень на перший погляд. Тож розберемося в цій ситуації ретельніше.
Спочатку нагадаємо, що основні методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, у тому числі щодо зміни їх вартості та переоцінки, визначає Положення з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затверджене наказом Мінфіну від 26.06.2013 р. № 611 (далі — Положення № 611). Так, переоцінку необоротних активів установ проводить постійно діюча комісія. Склад комісії щорічно призначає керівник установи своїм наказом. Як правило, до складу такої комісії входять (п. 7.4 Положення № 611):
— керівник або заступник (голова комісії);
— головний бухгалтер або його заступник (в установах, у яких бухгалтерська служба не утворюється, спеціаліст, на якого покладено виконання обов’язків бухгалтерської служби), працівник централізованої бухгалтерії (в установах, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями);
— особа, на яку покладено відповідальність за збереження необоротних активів;
— інші посадові особи (на розсуд керівника установи).
Комісія здійснює переоцінку кожної окремої одиниці необоротних активів. За результатами переоцінки комісія оформлює акт про зміну вартості необоротних активів, який затверджує керівник установи. На підставі цього документа інформацію про зміни первісної вартості та суми зносу заносять до регістрів аналітичного обліку.
Варто також зазначити, що раніше було передбачено проведення переоцінки необоротних активів у разі, якщо залишкова вартість об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу (п. 1.10 Інструкції з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затвердженої наказом Держказначейства від 17.07.2000 р. № 64). Проте нині нормами Положення № 611 такі вимоги не встановлені. Більше того, поки що відсутні будь-які роз’яснення органів Мінфіну та Держказначейської служби з цього приводу. Відтак вважаємо, що у цьому питанні доцільно скористатися нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну від 27.05.2000 р. № 92 (далі — П(С)БО 7). Зокрема, переоцінена первісна вартість та сума зносу об’єкта основних засобів дорівнює добутку відповідно первісної вартості і суми зносу об’єкта на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначають діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість (п. 17 П(С)БО 7).
Що ж стосується випадку, коли залишкова вартість об’єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінену залишкову вартість визначають додаванням справедливої вартості до його первісної вартості без зміни суми зносу цього об’єкта. Причому для об’єктів, що продовжують використовуватися, обов’язково визначають ліквідаційну вартість. Інакше кажучи, проводити уцінку (дооцінку) суми нарахованого зносу у разі, якщо сума останнього становить 100 % первісної вартості об’єкта основних засобів, не потрібно.
При відображенні операцій з переоцінки об’єктів основних засобів на рахунках бухгалтерського обліку слід керуватися Типовою кореспонденцією субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов’язаннями бюджетних установ, затвердженою наказом Мінфіну від 26.06.2013 р. № 611.
Однак більш важливе значення має вирішення питання з приводу доцільності проведення переоцінки такого комп’ютера. Адже зважаючи на те, що згадана комп’ютерна техніка повністю зношена, морально застаріла, не підлягає ремонту, а її модернізація є економічно невигідною, вважаємо проведення переоцінки нераціональним. Так, майно, що не можна продати, безоплатно передати державним підприємствам, установам чи організаціям, морально чи фізично зношене, непридатне для подальшого використання, підлягає списанню (п. 4 Порядку списання об’єктів державної власності, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2007 р. № 1314). Переоцінку ж варто проводити, коли об’єкт можна продовжувати використовувати попри те, що сума нарахованого зносу дорівнює 100 % його первісної вартості.
Отже, підсумовуючи вищесказане, в описаній у запитанні ситуації доцільніше прийняти рішення про списання комп’ютера з балансу установи. Деталі, придатні для ремонту іншого обладнання, а також ті, що містять дорогоцінні та кольорові метали, слід вилучити й оприбуткувати до складу запасів.
Більш докладно про порядок списання комп’ютерної техніки читайте в консультації «Списання комп’ютерної та офісної техніки» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2012, № 39).
