Бухгалтер працює на 1,5 ставки: підстав для встановлення ненормованого робочого дня немає
Олена УСЕНКО, головний спеціаліст відділу умов та режимів праці, нормування і професійної класифікації Департаменту заробітної плати та умов праці
Чи можна бухгалтеру, який працює в одній установі на 1,5 ставки за основним місцем роботи і на 0,5 — за сумісництвом, установити ненормований робочий день? Чи має він право на відпустку за ненормований робочий день?
(Рівненська обл.)
Установлення ненормованого робочого дня врегульоване Рекомендаціями щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затвердженими наказом Мінпраці від 10.10.97 р. № 7 (далі — Рекомендації № 7).
Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який установлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу (п. 1 Рекомендацій № 7). За необхідності ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною).
Інакше кажучи, працівники з ненормованим робочим днем можуть залучатися до праці понад нормальну тривалість робочого часу. При цьому години, відпрацьовані понад нормальну тривалість робочого часу, не відображають у табелі обліку використання робочого часу і додатково не оплачують.
Зазначимо основні моменти, пов’язані з установленням ненормованого робочого дня.
1. Список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором (п. 7 Рекомендацій № 7).
2. На працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений в установі режим робочого часу. У зв’язку з цим роботодавець не має права систематично залучати працівників до роботи понад установлену тривалість робочого часу (п. 4 Рекомендацій № 7).
3. Ненормований робочий день може застосовуватися для працівників, яким установлено неповний робочий тиждень, а для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем, — ні (п. 2 Рекомендацій № 7).
Згідно з п. 2 постанови КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій» від 03.04.93 р. № 245 тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Отже, сумісники працюють на умовах неповного робочого часу, тому підстав для встановлення їм ненормованого робочого дня немає (див. також листи Мінпраці від 05.06.2008 р. № 5305/0/14-08/06 і від 03.09.2009 р. № 246/13/116-09).
Таким чином, ненормований робочий день може бути встановлено тільки за основним місцем роботи (за умови, що за основним місцем працівник зайнятий повний робочий день).
Сумісництво визначається як виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час. Тобто працівник не може виконувати в один і той самий час (наприклад, з 9:00 до 18:00) як роботу за основним місцем роботи, так і роботу за сумісництвом.
Якщо працівник після закінчення роботи за основною посадою одразу приступає до виконання роботи за сумісництвом в одній установі, у нього немає можливості періодично виконувати роботу понад установлену тривалість робочого часу. Тому немає й підстав для встановлення йому ненормованого робочого дня за основним місцем роботи. Відповідно він не має права і на отримання додаткової відпустки за ненормований робочий день.
Якщо ж у зв’язку зі специфікою роботи працівник може періодично виконувати основну роботу за межами робочого часу, а потім роботу за сумісництвом, йому може бути встановлено ненормований робочий день і відповідно — щорічну додаткову відпустку на умовах, визначених у колективному договорі.
