Відповідно до статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» наказую:
1. Доповнити пункт 2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами), новим абзацом такого змісту:
«Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи — підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.».
2. Визнати такими, що втратили чинність, накази Міністерства фінансів України:
від 16 травня 1996 року № 99 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 (із змінами);
від 24 березня 2000 року № 61 «Про затвердження Порядку ведення консолідованого бухгалтерського обліку промислово-фінансовими групами», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11 квітня 2000 року за № 222/4443 (із змінами).
3. Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку (Чмерук М. О.) в установленому порядку забезпечити:
подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;
оприлюднення цього наказу.
4. Цей наказ набирає чинності з 01 січня 2015 року.
5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Фудашкіна Д. О.
Міністр О. Шлапак
Коментар редакції
Довіреності на отримання цінностей з нового року стануть історією
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування державної фінансової політики та затверджує нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. На це вказує ч. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV (далі — Закон № 996). Таким органом центральної влади є Мінфін. Тож скориставшись своїми повноваженням у сфері методології бухгалтерського обліку, Мінфін вирішив з 1 січня 2015 року відправити у відставку довіреності на отримання цінностей. Так, з нового року Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Мінфіну від 16.05.96 р. № 99, втратить чинність. Відтак і типова форма № М-2 (додаток 1 до цієї Інструкції) втрачає силу. Таке рішення Мінфіну зафіксовано в п. 2 наказу, що коментується.
Мінфін цим наказом також доповнив Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом цього ж відомства від 24.05.95 р. № 88 (далі — Положення № 88). Зміни торкнулися повноважень на здійснення господарської операції в інтересах юридичної особи щодо одержання товарно-матеріальних цінностей. Зокрема, починаючи з 2015 року для підтвердження цих повноважень можна застосовувати такі документи, як письмовий договір, довіреність, акт органу юридичної особи тощо.
На перший погляд, ці нововведення суперечать одне одному. Закономірно постають запитання. Якими ж довіреностями оформляти повноваження працівника установи на отримання цінностей? Чи слід чекати від Мінфіну затвердження нової форми довіреності? Відповідаємо: ні, прийняття нової форми довіреності принаймні в найближчих планах Мінфіну не значиться. А от відповідь на перше запитання підкаже п. 2.7 Положення № 88. Так, ви можете використовувати самостійно виготовлені бланки довіреностей. Головне, щоб останні містили всі обов’язкові реквізити.
Нагадаємо, що обов’язковими реквізитами для всіх первинних документів незалежно від їх форми є:
— назва документа (форми);
— дата і місце складання;
— назва підприємства, установи, організації, від імені якого складено документ;
— зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції;
— посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
— особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Такі вимоги передбачені ч. 2 ст. 9 Закону № 996.
Отже, аби спростити собі життя, ви можете й надалі застосовувати типову форму № М-2, але без напису «типова форма № М-2». Водночас ви можете розробити власну форму довіреності на отримання цінностей, взявши за основу ту ж таки типову форму. Але який би варіант ви не обрали — не забудьте зафіксувати це у наказі про облікову політику установи або хоча б запровадити її застосування наказом керівника установи.
Юлія КРОТ, економіст-аналітик
