(066) 87-010-10 Передзвоніть менi
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
8/8
Бюджетна бухгалтерія
Бюджетна бухгалтерія
Жовтень , 2014/№ 39

Актуальні питання нарахування лікарняних — роз’яснення ФСС з ТВП та Мінсоцполітики

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на своєму сайті (www.fse.gov.ua) розмістив актуальні відповіді на найпоширеніші запитання страхувальників. Далі наведемо ці відповіді.

Про обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності

 

Як розрахувати допомогу по тимчасовій непрацездатності для працівників, які суміщують професії (посади), виконують обов’язки тимчасово відсутнього працівника тощо?

 

Відповідь Виконавчої дирекції ФСС з ТВП

Згідно зі ст. 53 Закону України «Про загаль­нообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240 (далі — Закон № 2240) для обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності враховуються всі види заробітної плати в межах граничної суми місячної заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Механізм обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах визначений Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266 (далі — Порядок № 1266).

Згідно з п. 7 цього Порядку середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої в межах максимальної величини заробітної плати за видами виплат, що включають основну й додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, ухваленими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, не враховуючи передбачених законодавством пільг щодо сплати цього податку чи сум, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувався єдиний соціальний внесок, на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді.

Суміщення професій (посад) передбачає виконання працівником поряд із своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) в межах робочого часу за основною роботою.

Відповідно до п.п. 2.2.1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5, до фонду додаткової заробітної плати включається доплата за суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника тощо.

Згідно з п. 20 Порядку № 1266 сума допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається множенням середньоденної (середньогодинної) заробітної плати на кількість робочих днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації (структурного підрозділу підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи) за період тимчасової непрацездатності.

Отже, допомога по тимчасовій непрацездатності нараховується на загальних підставах з урахуванням сум додаткової заробітної плати за суміщення професій (посад), якщо такі нарахування є в розрахунковому періоді.

Оскільки суміщення професій (посад) передбачає виконання працівником поряд із своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) в межах робочого часу за основною роботою, то і сума допомоги працівника визначається за основним графіком роботи підприємства, установи, організації (структурного підрозділу підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи) за період тимчасової непрацездатності.

(«Праця і зарплата», № 2 (822), 16 січня 2013 р.)

 

Про оплату листка непрацездатності та надання відпустки для догляду за дитиною

 

На період хвороби працівника кухні було прийнято працівницю, яка ще до виходу на роботу основного працівника подала листок тимчасової непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами, а після народження дитини написала заяву про надання їй відпустки для догляду за дитиною до трьох років.

Чи має право роботодавець відмовити цій працівниці в наданні такої відпустки та звільнити у зв’язку із закінченням строку договору?

Інша працівниця, прийнята тимчасово на період відпустки основного працівника, подала листок тимчасової непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами, а після народження дитини їй було надано відпустку для догляду за дитиною до трьох років, до закінчення якої вона знову подала листок тимчасової непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами.

Чи повинен роботодавець прийняти та оплатити ці листки?

 

Відповідь Міністерства соціальної політики України

Статтею 2 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) передбачено, що право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 179 КЗпП та ст. 18 Закону про відпустки після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами на бажання жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (на підставі медичного висновку — до шестирічного віку).

Щодо звільнення працівниці, яка була прийнята на роботу за строковим трудовим договором на час тимчасової непрацездатності основного працівника і при цьому після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами виявила бажання скористатися відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, слід зазначити таке.

Згідно зі ст. 181 КЗпП відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати до досягнення дитиною шестирічного віку надаються за заявою жінки або осіб, які фактично доглядають за дитиною, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Тобто відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має бути надана в обов’язковому порядку за заявою працівника.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — ч. 6 ст. 179), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язково працевлаштовують таких жінок також у разі їхнього звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більш як на три місяці з дня закінчення строкового трудового договору. Тобто норма названої статті встановлює пряму заборону на звільнення з ініціативи роботодавця такої категорії працівників.

Звільнення жінок, зазначених у ч. 3 ст. 184 КЗпП, у зв’язку із закінченням строку трудового договору має певні особливості. Таке звільнення можливе, однак власник зобов’язаний при цьому працевлаштувати жінку на цьому самому або іншому підприємстві відповідно до її фаху.

Розрив у часі між звільненням і працевлаштуванням у такому разі не допускається. Однак відносини між власником (підприємством) і працівницею з дня закінчення строку трудового договору мають істотну специфіку. Передбачено збереження за жінкою на період працевлаштування середньої заробітної плати, однак не більш ніж на три місяці, з дня закінчення строкового трудового договору, а не з дня звільнення. Власник повинен тільки попередити жінку, що після закінчення строкового трудового договору вона до роботи допущена не буде, що на період пошуку підходящої роботи може перебувати вдома, що вона має з’явитися на підприємство, коли буде знайдена можливість її працевлаштувати для продовження роботи (в разі працевлаштування на цьому підприємстві) або для одержання трудової книжки і розрахунку із заробітної плати (в разі працевлаштування на іншому підприємстві). За наявності такого попередження можливий і інший варіант: продовження жінкою тієї самої (або за її згоди — іншої) роботи на цьому самому підприємстві до вирішення питання про її працевлаштування. Якщо жінка відмовляється від працевлаштування за фахом без поважних причин, то вона може бути звільнена на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП, хоча б після закінчення строку трудового договору пройшов певний час. Вважати при цьому трудовий договір продовженим на невизначений строк, що унеможливлювало б застосування п. 2 ст. 36 КЗпП, не можна, оскільки після закінчення строку трудового договору мала місце вимога припинення трудового договору (ст. 391 КЗпП).

Відповідно до ст. 4 Закону № 2240 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні.

ст. 38 Закону № 2240 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Отже, якщо застрахована особа, яка перебуває, в трудових відносинах, подає листок непрацездатності, вона має право на допомогу по вагітності та пологах.

За період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, що збігається з відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога по вагітності та пологах виплачується застрахованій особі незалежно від надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ч. 3 ст. 38 Закону № 2240).

(«Праця і зарплата», № 19 (839), 22 травня 2013 р.)

 

Про нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності за сумісництвом

3а місцем основної роботи (районна поліклініка) працюю лікарем-психіатром і за сумісниц­твом — психіатром у дитячому будинку-інтернаті. З 27 серпня до 28 грудня 2012 року хворіла.

Як має нараховуватися допомога по тимчасовій непрацездатності за сумісництвом?

 

Відповідь Міністерства соціальної політики України

За ст. 50 Закону № 2240 допомога по тимчасовій непрацездатності призначається та надається застрахованим особам за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 14 Порядку № 1266 передбачено, що середньоденна заробітна плата для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності обчислюється діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді.

Абзацом 1 п. 21 Порядку № 1266 передбачено, що застрахованій особі, яка працює за сумісниц­твом, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується на підставі копії листка непрацездатності, виданого в установленому порядку, засвідченої підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи.

Згідно з абз. 3 — 5 п. 21 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах за місцем роботи за сумісництвом обчислюється діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів розрахункового періоду за основним місцем роботи.

Якщо особа в розрахунковому періоді за місцем роботи за сумісництвом не працювала кілька днів, що припадають на розрахунковий період за основ­ним місцем роботи, для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності середньоденна заробітна плата за місцем роботи за сумісництвом обчислюється діленням нарахованої в розрахунковому періоді заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески за фактично відпрацьовані календарні місяці (відпрацьований час), на кількість робочих днів за місцем роботи за сумісництвом.

У такому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються страхові виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини (граничної суми) заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок.

(«Праця і зарплата», № 22 (842), 12 червня 2013 р.)

 

Про нарахування та виплату допомоги по вагітності та пологах

Жінка працює лаборантом на кафедрі у вищому навчальному закладі IV рівня акредитації й одночасно за сумісництвом асистентом (викладає спецдисципліни) на цій самій кафедрі (з 1 вересня до 30 червня щороку). З 1 жовтня 2012 року вий­шла у відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами.

Як їй мали нарахувати допомогу по вагітності та пологах?

 

Відповідь Виконавчої дирекції ФСС з ТВП

За ст. 50 Закону № 2240 допомога по вагітності та пологах призначається та надається застрахованим особам за основним місцем роботи та сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 3 і 4 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат,
є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, впродовж якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески. Таким періодом є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому стався страховий випадок.

Якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески менш як шість календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа), в яких сплачено страхові внески.

Пунктом 14 Порядку № 1266 передбачено, що середньоденна заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах обчислюється діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість календарних днів за розрахунковий період (без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, — тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком).

Абзацом 1 п. 21 Порядку № 1266 передбачено, що застрахованій особі, яка працює за сумісництвом, допомога по вагітності та пологах нараховується на підставі копії листка непрацездатності, виданого в установленому порядку, засвідченої підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи, та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи.

Згідно з абз. 3 та 4 п. 21 Порядку № 1266 середньо­денна заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах за місцем роботи за сумісництвом обчислюється діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість календарних днів у відповідній частині розрахункового періоду за основним місцем роботи.

Якщо особа в розрахунковому періоді за місцем роботи за сумісництвом не працювала кілька днів, що припадають на розрахунковий період за основ­ним місцем роботи для розрахунку допомоги по вагітності та пологах, середньоденна заробітна плата за місцем роботи за сумісництвом обчислюється діленням нарахованої в розрахунковому періоді заробітної плати, з якої сплачувались страхові внески за фактично відпрацьовані календарні місяці (відпрацьований час), на кількість календарних днів за місцем роботи за сумісництвом.

Оскільки трудовий договір за місцем роботи за сумісництвом був укладений 1 вересня 2012 року, то середню заробітну плату для розрахунку допомоги по вагітності та пологах за місцем роботи за сумісництвом мали обчислити виходячи з нарахованої заробітної плати в одному календарному місяці розрахункового періоду — вересні 2012 року, що відповідає нормам чинного законодавства.

(«Праця і зарплата», № 24 (844), 26 червня 2013 р.)

 

Про нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності

Ha підприємстві є окремі дільниці з цілодобовим режимом роботи, працівники яких працюють позмінно, тривалість зміни — 12 год. Виходячи з виробничих потреб та за погодженням з профспілковим комітетом запроваджено річний підсумований облік робочого часу. В якому порядку надають допомогу по тимчасовій непрацездатності, яка виникла в період відпустки: за графіком роботи працівника чи за 8-годинним робочим днем п’ятиденного робочого тижня?

 

Відповідь Виконавчої дирекції ФСС з ТВП

Пунктом 1 ч. 1 ст. 11 Закону про відпустки передбачено, що щорічна відпустка має бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.

Згідно зі ст. 35 Закону № 2240 у разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, під час перебування в щорічній (основній чи додатковій) відпустці надається допомога в порядку та розмірах, установлених цим Законом, у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати.

Допомога по тимчасовій непрацездатності має виплачуватися застрахованій особі за робочі дні (години) згідно з графіком роботи підприємства, його структурного підрозділу або індивідуальним графіком роботи застрахованої особи (якщо такий їй установлено), пропущені через непрацездатність.

У разі підсумованого обліку робочого часу для розрахунку оплати листка непрацездатності застосовується середньогодинна заробітна плата відповідно до п. 15 Порядку № 1266.

За п. 16 Порядку № 1266 середньогодинна заробітна плата обчислюється діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної плати на кількість фактично відпрацьованих застрахованою особою в зазначений період годин. Розрахунковий період, за який обчислюється середньогодинна заробітна плата, визначається відповідно до пп. 3 — 6 Порядку № 1266.

У цьому випадку, якщо тимчасова непраце­здатність працівника, який працює за змінним графіком, настала під час його перебування в щорічній (основній чи додатковій) відпустці, допомога по тимчасовій непрацездатності має надаватися за робочі години згідно з графіком роботи застрахованої особи, пропущені у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

(«Праця і зарплата», № 33 (853), 04 вересня 2013 р.)

 

Про виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності

У перший день хвороби працівник за рішенням суду на період досудового розслідування був відсторонений від роботи на обійманій посаді без збереження зарплати.

Як у такому разі оплатити перші п’ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок кош­тів підприємства?

 

Відповідь Міністерства соціальної політики України

За ч. 1 ст. 35 Закону № 2240 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), в разі настання в неї одного із страхових випадків, зокрема тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві.

Така сама норма передбачена п. 2 Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженого постановою КМУ від 06.05.2001 р. № 439.

Оскільки на час настання страхового випадку (тимчасової непрацездатності) працівник був відсторонений від роботи на обійманій посаді без збереження заробітної плати (втратив заробіток), допомога по тимчасовій непрацездатності не надається.

Відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.94 р. № 266/94-ВР в разі постановлення виправдувального вироку суду, встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду факту незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, закриття кримінального провадження, закриття справи про адміністративне правопорушення виникає право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом. Зокрема, громадянинові повертаються (відшкодовуються) заробіток та інші грошові доходи, які він утратив унаслідок незаконних дій.

(«Праця і зарплата», № 41 (861), 06 листопада 2013 р.)

 

Щодо права на допомогу по вагітності та пологах

Спеціаліст органу місцевого самоврядування перебуває у відпустці для догляду за дитиною (згідно з довідкою МСЕК — до 12.03.2014 р.). Вона вагітна другою дитиною.

Чи має вона право на отримання листка непрацездатності і виплату допомоги по вагітності та пологах? Чи зміниться сума цих виплат, якщо спеціаліст відпрацює повний місяць?

 

Відповідь Виконавчої дирекції ФСС з ТВП

Статтями 38, 39 Закону № 2240 урегульовано умови надання, тривалість, виплати й розмір допомоги по вагітності та пологах.

Порядок видачі листка непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами визначений розд. 6 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ від 13.11.2001 р. № 455 (далі — Інструкція № 455).

Пунктами 6.1, 6.3, 6.12 цієї Інструкції передбачено, що під час перебування жінки у відпустці для догляду за дитиною листок непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами видається на загальних підставах за місцем спостереження за вагітною з 30 тижня вагітності на 126 календарних днів (70 календарних днів до передбачуваного дня пологів і 56 — після), жінкам, які належать до 1 — 4 категорій постраждалих унаслідок аварії на ЧАЕС — з 27 тижня вагітності тривалістю 180 календарних днів (90 днів на період допологової відпустки і 90 — на період післяпологової відпустки).

Відповідно до ст. 38 та 39 Закону № 2240 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати за весь період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей — 70) календарних днів після пологів. Розмір цієї допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі в розмірі 100 % середньої заробітної плати, обчисленої відповідно до ст. 53 Закону № 2240, і не залежить від страхового стажу.

Згідно з ч. 2 ст. 53 Закону № 2240 порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України. Це — Порядок № 1266.

Відповідно до пп. 3 та 4 цього Порядку розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат та оплати перших п’яти днів тимчасової непраце­здатності за рахунок коштів роботодавця, є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому стався страховий випадок, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.

Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного — за медичним висновком) вилучаються з розрахункового періоду.

Середньоденна заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах обчислюється відповідно до абз. 3 п. 14 Порядку № 1266, а саме: діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість календарних днів за розрахунковий період (без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин: тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного — за медичним висновком).

Отже, якщо застрахована особа перед настанням страхового випадку відпрацює повний календарний місяць (з першого до першого числа), то розрахунок середньоденної заробітної плати для розрахунку допомоги по вагітності та пологах провадитиметься з нарахованої заробітної плати за видами виплат (п. 7 Порядку № 1266) діленням нарахованої за цей місяць заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість календарних днів у цьому місяці.

Якщо застрахована особа перед настанням страхового випадку не мала заробітку у зв’язку з перебуванням у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком, то відповідно до п. 10 Порядку № 1266 середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку.

За абз. 8 п. 14 Порядку № 1266, якщо середня заробітна плата обчислюється відповідно до п. 10 Порядку № 1266, середньоденна заробітна плата за один календарний день визначається діленням тарифної ставки (посадового окладу) або її частини на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).

Таким чином, застрахована особа під час перебування у відпустці для догляду за дитиною без збереження заробітної плати має право на отримання листка непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами на загальних підставах, розрахунок допомоги по вагітності та пологах провадиться з урахуванням названих норм.

(«Праця і зарплата», № 4 (872), 29 січня 2014 р.)

 

Про оплату листка непрацездатності

Працівникові за сімейних обставин було надано відпустку без збереження заробітної плати з 20 до 30 листопада 2013 року, але 18 листопада він захворів і був непрацездатним до 10 грудня 2013 року.

Чи має він право на допомогу по тимчасовій непрацездатності за весь період непрацездатності, яка настала раніше від того дня, коли могла розпочатися названа відпустка?

 

Відповідь Міністерства соціальної політики України

За ст. 35 Закону № 2240 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у вигляді матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період утрати працездатності в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Перші п’ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачують за рахунок коштів роботодавця в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підстави для відмови в оплаті листка непрацездатності за перші п’ять днів непрацездатності за рахунок коштів підприємства і в наступні дні непрацездатності за рахунок коштів Фонду визначені ч. 1 ст. 36 Закону № 2240. Згідно із цими нормами листок непрацездатності, виданий в установленому порядку, не оплачується за період перебування застрахованої особи, зокрема, у відпустці без збереження заробітної плати.

Отже, якщо тимчасова непрацездатність настала до початку відпустки застрахованої особи без збереження заробітної плати та триває після закінчення терміну цієї відпустки, допомога по тимчасовій непрацездатності має надаватися за робочі дні (години) згідно з графіком роботи підприємства, його структурного підрозділу або індивідуальним графіком працівника (якщо такий установлено), які припадають на період непрацездатності працівника до та після закінчення відпустки, тобто за робочі дні (години), які мали б бути відпрацьовані.

Оскільки ст. 26 Закону про відпустки передбачено, що відпустка без збереження заробітної плати за сімейних обставин та з інших причин може надаватися працівникові на термін, обумовлений угодою між ним та власником або уповноваженим ним органом, у разі настання тимчасової непрацездатності до початку відпустки без збереження заробітної плати за згодою між працівником та роботодавцем може бути вирішено питання щодо перенесення терміну такої відпустки.

(«Праця і зарплата», № 7 (875), 19 лютого 2014 р.)

 

Про надання допомоги по тимчасовій непрацездатності

Працівникові видано листок непрацездатності з 3 січня до 8 лютого 2014 року. На підприємстві введено підсумований облік робочого часу. Робочі дні за період хвороби працівника — З, 7, 11, 15, 19, 23, 27, 31 січня і 4, 8 лютого, решта — вихідні. Тривалість робочої зміни — 24 год (з 8:00 до 8:00 наступного дня).

Скільки годин оплачувати за рахунок підприємства, а скільки — за рахунок фонду соціального страхування? Скільки годин оплачувати 8 лютого, якщо робоча зміна за графіком почалася в період непрацездатності працівника та перейшла на іншу добу? Коли працівникові в такому разі ставати до роботи?

 

Відповідь Виконавчої дирекції ФСС з ТВП

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону № 2240 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати. Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності згідно з ч. 1 ст. 51 Закону № 2240 є виданий в установленому порядку листок непрацездатності.

Частиною 2 ст. 35 Закону № 2240 визначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі — МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Положенням про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженим наказом МОЗ від 09.04.2008 р. № 189, визначено поняття випадку тимчасової непрацездатності, а саме: випадком тимчасової непрацездатності вважається тимчасова непрацездатність, яка триває безперервно від початку визначеного захворювання, травми тощо, підтверджується видаванням листка непрацездатності, заповненого відповідно до вимог чинного законодавства, з можливим продовженням лікування в одному або кількох закладах охорони здоров’я до відновлення працездатності, що підтверджується закриттям листка непрацездатності. У графі «Стати до роботи» зазначається число і місяць, коли працівникові слід стати до роботи.

Пунктом 20 Порядку № 1266 передбачено, що сума страхових виплат застрахованій особі та оплати перших п’ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується множенням суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачено законодавством, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації (структурного підрозділу підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи).

Якщо робочий час підсумовується або його облік ведеться в годинах, а також якщо в місяцях розрахункового періоду, за який обчислюється середня заробітна плата, або в періоді, за який виплачується допомога, встановлюється неповний робочий день, для розрахунку застрахованій особі допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця застосовується середньогодинна заробітна плата (п. 15 Порядку № 1266).

Відповідно до п. 2.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ від 13.11.2001 р. № 455, листок непрацездатності в разі захворювання чи травми видається на весь період тимчасової непрацездатності до її відновлення або до встановлення групи інвалідності МСЕК та обраховується в календарних днях.

У п. 1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом МОЗ, Мінпраці, ФСС з ТВП і Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві від 03.11.2004 р. № 532/274/1Зб-ос/1406, зазначено, що листок непрацездатності — це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв’язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.

Відповідно до пп. 3.12, 3.13 цієї Інструкції у графі «Стати до роботи» зазначають словами число і місяць, коли слід стати до роботи; посаду, прізвище лікаря, що засвідчується його підписом та печаткою закладу охорони здоров’я «Для листків непраце­здатності». У разі продовження тимчасової непрацездатності підкреслюється «Продовжує хворіти» та зазначається номер нового листка непрацездатності.

Отже, відновлення працездатності в застрахованої особи виникає саме з того дня, який зазначений у листку непрацездатності у графі «Стати до роботи». Таким чином, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, має виплачуватися Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності, тобто до дня, зазначеного в листку непрацездатності у графі «Стати до роботи».

Виходячи із наведеного застрахованій особі мають компенсувати втрачений заробіток за пропущені через хворобу робочі години впродовж зміни лише в тій частині, що припадає на період непрацездатності.

Аналогічно компенсується втрачений заробіток за робочі години упродовж зміни, які припадають на п’ятий та шостий день хвороби працівника за рахунок коштів роботодавця та коштів Фонду.

Щодо виходу працівника на робочу зміну, то якщо останній день хвороби працівника припав на робочу зміну за графіком роботи працівника, він має стати до роботи в наступну зміну, яка припадає за графіком роботи або за скоригованим графіком роботи у зв’язку з його хворобою.

(«Праця і зарплата», № 15 (883), 16 квітня 2014 р.)

 

Про оплату листка непрацездатності в разі звільнення

Чи включати під час звільнення до виплат, що належать працівникові, суму допомоги по тимчасовій непрацездатності, якщо кошти з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ще не надійшли?

 

Відповідь Міністерства соціальної політики України

Фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення най­маним працівникам відбувається відповідно до Закону № 2240 та Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів ФСС з ТВП,
затвердженого постановою правління Фонду від 22.12.2010 р. № 26
.

Згідно з абз.1 ч. 2 ст. 35 Закону № 2240 допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період утрати працездатності в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Абзацом 2 цієї частини передбачено, що перші п’ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачують за рахунок коштів роботодавця в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Починаючи з шостого дня непрацездатності страхувальник виплачує відповідне матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду лише після надходження суми коштів, зазначеної в заяві-розрахунку, на окремий рахунок.

Фінансування страхувальниками-роботодавцями матеріального забезпечення застрахованим особам з шостого дня тимчасової непрацездатності за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням (погашенням цих витрат) Фондом після ухвалення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI Законом № 2240 не передбачено.

Відповідно до ст. 47 КЗпП власник або уповноваженим ним орган у день звільнення зобов’язаний видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 КЗпП.

Цією статтею визначено, що в день звільнення працівникові мають виплатити суми, належні йому від підприємства, установи, організації, а саме: має бути видано заробітну плату, в тому числі оплату праці за останній день роботи (також оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві), суми за невикористані дні відпустки.

Оскільки суми матеріального забезпечення з шостого дня тимчасової непрацездатності застрахована особа одержує від Фонду і за рахунок коштів Фонду, то в цьому разі немає порушення ст. 116 КЗпП.

(«Праця і зарплата», № 21 (889), 4 червня 2014 р.)

лікарняні, нарахування додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті