Державна казначейська служба України на виконання доручення Міністра фінансів України <…> розглянула лист <…> щодо надання роз’яснень і в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до пункту 2 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р. № 786 (далі — Методика), розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем.
У разі коли орендодавцем нерухомого майна (будинку, споруди, приміщення) є державне підприємство, установа, організація, розмір орендної плати погоджується з органом, визначеним в абзаці другому статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Якщо майно орендується бюджетними організаціями, орендна плата вноситься за рахунок коштів, передбачених кошторисами на їх утримання.
Пунктом 3 Методики зазначено, що до плати за оренду індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов’язуються надавати орендарю державне підприємство, організація, господарське товариство, на балансі яких перебуває це майно.
Згідно з пунктом 5.13 Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (далі — Договір оренди), затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 р. № 1774 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2000 р. за № 930/5151 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Фонду державного майна України від 05.03.2013 р. № 276, далі — наказ), орендар зобов’язаний здійснювати витрати, пов’язані з утриманням орендованого майна. Якщо ж приміщеннями користуються і орендар, і балансоутримувач, то орендар бере участь в утриманні відповідних приміщень (у відповідній пропорції). Між орендарем і балансоутримувачем укладається договір відповідно до Примірного договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі — Договір відшкодування витрат), затвердженого наказом.
Щодо переліку витрат по утриманню приміщень, що підлягають частковому відшкодуванню орендарем, то такий перелік залежить у кожному випадку від конкретних обставин. Умови відшкодування таких витрат передбачаються у Договорі оренди.
Якщо відповідно до переліку платних послуг, затверджених в установленому законодавством порядку, орендодавець має право на надання комунальних та експлуатаційних послуг, то плата за ці послуги повинна зараховуватись як власні надходження — плата за послуги, що надаються бюджетною установою, на рахунки, які призначені для зарахування до спеціального фонду державного бюджету власних надходжень розпорядників бюджетних коштів (абзац 3 частини 4 статті 13 Бюджетного кодексу України).
Власні надходження бюджетних установ за рахунок надходжень від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, використовуються на покриття витрат, пов’язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (абзац 15 частини 4 статті 13 Бюджетного кодексу України).
Витрати на утримання приміщень, понесені орендодавцем, який не має права на надання вищезазначених послуг, відшкодовуються орендарем згідно з Договором відшкодування витрат пропорційно до кількості користувачів, джерел електрообладнання, а у разі відсутності лічильників у окремих споживачів чи інших причин — пропорційно до займаної площі.
Заступник Голови Т. Грицун
Коментар редакції
Відшкодування орендарями витрат на утримання приміщень
У листі, що коментується, Держказначейська служба надала роз’яснення щодо здійснення орендарями витрат на утримання орендованого приміщення та місць загального користування.
Насамперед нагадаємо, що орендні відносини між бюджетною установою, яка є орендодавцем, та сторонньою юридичною або фізичною особою — орендарем повинні бути оформлені договором оренди.
Договір оренди укладається згідно з вимогами, наведеними у Типовому договорі оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду держмайна від 23.08.2000 р. № 1774.
Договір оренди укладається між орендодавцем та орендарем на відповідний термін. Так, згідно з п. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.92 р. № 2269-XII термін договору оренди визначається за погодженням сторін і не може бути меншим, ніж п’ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
Зауважимо, що сторони договору оренди не можуть встановити такий розмір орендної плати, який би покривав і видатки орендодавця на оплату комунальних послуг.
Як визначено у п. 3 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 р. № 786, до плати за оренду індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна.
Орендар може відшкодовувати спожиті ним комунальні та експлуатаційні послуги безпосередньо орендодавцеві. При цьому орендодавець розподіляє між орендарями витрати на утримання приміщень залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, системи тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині — пропорційно розміру орендованої площі.
Порядок розрахунків за спожиті комунальні послуги орендар та орендодавець в обов’язковому порядку закріплюють в окремому договорі — це Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, примірна форма якого затверджена наказом Фонду держмайна від 23.08.2000 р. № 1774.
При цьому, як зазначила Держказначейська служба у листі, що коментується, перелік витрат по утриманню приміщень, що підлягають частковому відшкодуванню орендарем, залежить у кожному випадку від конкретних обставин.
Додамо, що у випадку, коли в рахунку, наданому орендодавцем, чітко не визначено, за що саме повинен сплатити орендар, а вказана лише загальна сума, наприклад «за експлуатаційні видатки» або «за комунальні послуги», то орендар має повне право звернутись до орендодавця з проханням розшифрувати загальну суму і вказати, за які саме послуги він має сплатити.
Тепер перейдемо до цікавого моменту, на який звернули увагу фахівці Держказначейської служби. Він стосується оплати орендарями комунальних послуг у випадках, коли орендодавець самостійно має право надавати платні комунальні послуги.
Як зазначила Держказначейська служба, якщо відповідно до переліку платних послуг, затверджених в установленому законодавством порядку, орендодавець має право на надання комунальних та експлуатаційних послуг, то плата за ці послуги повинна зараховуватись як власні надходження (плата за послуги, що надаються бюджетною установою) на рахунки, які призначені для зарахування до спеціального фонду державного бюджету власних надходжень розпорядників бюджетних коштів. Тобто якщо орендодавець має законодавче право надавати платні комунальні послуги і фактично їх надає відповідно до договору про надання платних послуг, то орендар оплачує їх як платні послуги, а не як відшкодування вартості спожитих ним комунальних послуг. Орендодавець у такому випадку зараховує вартість таких послуг до спеціального фонду кошторису як власні надходження.
Але провівши аналіз переліків платних послуг, дозволених до надання у різних бюджетних сферах, ми можемо зробити висновок, що жодна бюджетна організація не має права надавати платні комунальні послуги орендарям.
І взагалі, надання платних комунальних та експлуатаційних послуг передбачено лише для наукових установ та установ освіти відповідно до Переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними науковими установами, затвердженого постановою КМУ від 28.07.2003 р. № 1180, та Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою КМУ від 27.08.2010 р. № 796, відповідно. При цьому комунальні та експлуатаційні послуги такими установами можуть надаватись лише громадянам, які проживають у будинках і приміщеннях, що перебувають на балансі установи, а також користувачам приміщень і будівель, які не перебувають на балансі установи.
Отже, надання бюджетними установами таких платних послуг, як платні комунальні послуги орендарям, чинним законодавством не передбачено взагалі.
Тетяна СТАНКУС, економіст-аналітик
