(066) 87-010-10 Передзвоніть менi
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
9/10
Бюджетна бухгалтерія
Бюджетна бухгалтерія
Вересень , 2014/№ 35

Передача радою комунальному підприємству повноважень на закупівлю спецтехніки

На початку року за КЕКВ 3210 КТКВК 100202 було заплановано більше ніж 100 тис. грн. Ці кошти передбачались для поповнення статутного капіталу комунального підприємства, зокрема, для придбання комунальної спецтехніки — асенізаторського автомобіля та сміттєвозу. Але рішенням сесії ці кошти було вирішено передати до комунального підприємства як делеговані повноваження, тобто щоб це підприємство само закупило цю спецтехніку. Чи правильні дії сесії, і чи не потрібно раді спочатку провести тендер, а потім вже передати повноваження комунальному підприємству?

Перш за все нагадаємо, що згідно з п.п. 3 п. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI (далі — БКУ) головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань.

Крім того, згідно зі ст. 26 та 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема, належить прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету та здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

Також зауважимо, що рішення сесії є нормативно-правовим актом. Це випливає з наступного.

Нормативно-правовий акт — це офіційний письмовий документ, прийнятий або затверджений уповноваженим на це суб’єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Як визначено в п. 1 ст. 4 БКУ, нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є:

1) Конституція України;

2) БКУ;

3) закон про Державний бюджет України;

4) інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини, передбачені ст. 1 БКУ;

5) нормативно-правові акти КМУ, прийняті на підставі і на виконання БКУ та інших законів України, передбачених пп. 3 та 4 ч. 1 ст. 4 БКУ;

6) нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання БКУ, інших законів України та нормативно-правових актів КМУ, передбачених пп. 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 4 БКУ;

7) рішення органів АР Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті відповідно до БКУ, нормативно-правових актів, передбачених пп. 3, 4, 5 і 6 ч. 1 ст. 4 БКУ.

Ураховуючи зазначене, рішення місцевої ради є нормативно-правовим актом. Тобто якщо рішенням сесії визначено делегувати повноваження щодо закупівлі спецтехніки комунальному підприємству та виділити з місцевого бюджету кошти цьому підприємству для таких цілей, то це законне право відповідної ради.

Щодо проведення закупівель зазначимо наступне.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг встановлює Закон України «Про здійснення державних закупівель» від 10.04.2014 р. № 1197-VII (далі — Закон № 1197).

Відповідно до п. 1 ст. 2 цього Закону він застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, за умови, що вартість предмета закупівлі (без урахування ПДВ), товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тис. грн., а робіт — 1 млн грн.

У свою чергу згідно зі ст. 1 Закону № 1197 замовники — це органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об’єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі за наявності однієї з таких ознак:

— юридична особа є одержувачем бюджетних коштів та уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, в межах такого фінансування;

— органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;

— у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 %.

До замовників також належать замовники, визначені в п.п. 1 п. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності» від 24.05.2012 р. № 4851-VI.

Як зазначено у листі-роз’ясненні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.05.2014 р. № 3302-05/16629-03, потреби держави та територіальної громади в розумінні Закону № 1197 потрібно розглядати в широкому значенні, оскільки такі потреби є поняттям динамічним та не охоплені нормативно-правовим визначенням.

Проте потреби держави та територіальної громади характеризуються тим, що для їх забезпечення держава або органи місцевого самоврядування приймають нормативно-правові акти, розпорядчі рішення, у яких фактично констатується обов’язок або функція державної інституції / місцевого самоврядування забезпечити певну функцію держави чи загальні потреби територіальної громади, серед яких є організація освіти, охорони здоров’я громадян, охорони громадського правопорядку тощо.

Так, держава бере безпосередню участь у створенні юридичних осіб публічного права, які створюються з метою ефективного та раціонального використання державного і громадського майна. Держава чи територіальні громади не можуть управляти належними їм цінностями, закріплюючи майно за окремими підприємствами, установами та організаціями, тому в якості власників дозволяють таким підприємствам, установам і організаціям управляти цим майном, розпоряджатися грошовими коштами, вступати від свого імені в різні правовідносини для реалізації певних інтересів та потреб держави чи територіальної громади.

Ознаку, передбачену п.п. 9 п. 1 ст. 1 Закону № 1197, згідно з якою юридична особа є одержувачем бюджетних коштів та уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, у межах такого фінансування, необхідно розглядати в контексті бюджетного законодавства. Це пов’язано з тим, що відповідно до п.п. 38 п. 1 ст. 2 БКУ одержувач бюджетних коштів — це суб’єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

Тобто у разі якщо юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об’єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, є одержувачами бюджетних коштів, такі юридичні особи є замовниками в розумінні Закону № 1197 незалежно від розміру такого фінансування. Вони повинні дотримуватися вимог цього Закону під час здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, керуючись вартісними межами, визначеними ним.

Враховуючи зазначене, робимо висновок — комунальне підприємство, у випадку, описаному у запитанні, має право провести закупівлю спецтехніки самостійно, додержуючись вимог Закону № 1197.

спецтехніка, закупівля, комунальне підприємство додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті